ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ГРИГОРІЙ ОСОВИЙ: РАТИФІКАЦІЯ В ПОВНОМУ ОБСЯЗІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ХАРТІЇ Є НАШОЮ ВИМОГОЮ І УМОВОЮ НАБУТТЯ УКРАЇНОЮ ЧЛЕНСТВА В ЄС

Повномасштабна ві­йна внесла корективи не лише всередині країни. Вона суттєво змінила роботу наших представництв на міжнародному рівні. Не стала винятком і Федерація профспілок України. Детальніше про це – Голова ФПУ Григорій Осовий.

– Григорію Васильовичу, як під час війни змінилися позиції ФПУ на міжнарод­ному рівні?

– Вони змінилися і досить суттєво. Якщо раніше на міжнародному рівні ми переважно приділяли ува­гу засвоєнню досвіду профспілкової діяльності та правозахисної роботи у сфері праці, то з початком повномасштабної війни головним стало лобіюван­ня підтримки України у протистоянні з росій­ським агресором міжна­родним профспілковим рухом і громадськістю різ­них держав. Тобто задіяли наявні можливості для розгортання профспілко­вої дипломатії. ФПУ має консультативний статус в Комісії з питань соціаль­ного розвитку ООН, вже тривалий час є членською організацією всесвітньо відомої Міжнародної кон­федерації профспілок (МКП), яка діє у 165 краї­нах, охоплюючи понад 200 млн членів профспілок. У жовтні 2022 року, ще до на­дання Україні статусу кан­дидата в члени ЄС, Феде­рацію профспілок прийня­ли до Європейської конфе­дерації профспілок (ЄКП), яка є єдиною партнер­ською організацією керів­них органів ЄС і діє у 42 країнах континенту. Вод­ночас, 24 всеукраїнські профспілки, які входять до ФПУ, є членськими ор­ганізаціями глобальних профспілок. Це відкриває нам неабиякі можливості для того, щоб представля­ти Україну на міжнарод­ному рівні через ці інсти­тути.

– Більшість країн на на­шому боці і підтримують Україну в її боротьбі?

– Більшість так. Але не всі. Є частина, скажімо, профоб’єднання африкан­ських та латиноамерикан­ських країн, які не мають об’єктивного уявлення про те, що коїться в Україні. Як наслідок – не мають і політичної волі засудити російську агресію. Не тому, що вже сформувала­ся офіційна позиція чле­нів профспілок цих країн. Річ у тому, що частина лі­дерів навчалися колись в москві, живуть ілюзіями, спогадами. Інша частина – мають певні ідеологічні переконання.

– Це не може не турбува­ти…

– Звісно. І ми на кожному міжнародному майданчи­ку, де це можливо, пред­ставляємо свої резолюції, ініціюємо проведення пу­блічних акцій і мітингів солідарності з Україною. Завдяки нашій принципо­вій позиції федерацію не­залежних профспілок ро­сії (яка підтримала путіна у війні) виключено з МКП.

– І от на таких майданчи­ках ви ведете роз'яснювальну роботу, поясню­ючи, чому треба посилю­вати тиск на агресора?

– Так. Дуже добре те, що сильний профспілковий рух підтримується полі­тичними силами. Бо проф­спілки – це виборці. Скажі­мо, в скандинавських краї­нах від 85 до 90% всіх робіт­ників – це члени профспі­лок, яких вони захищають через колективні договори. Це означає, що і депутати Європарламенту, і поса­довці відповідних євро­структур орієнтуються на думку цих людей.

Якщо ви подивитесь на формулу Європи, то поба­чите, що прогресивні полі­тики і соціалісти – це за­вжди «соціальна Європа», соціальна ринкова еконо­міка. Там є і місце, і роль, і потужність профспілко­вого руху, і його участь в управлінні підприємства­ми.

– … Н а в і д м і н у в і д України?

– Дійсно. Владі треба дава­ти чесну відповідь грома­дянам України про те, яку, власне, країну ми будує­мо. Якщо порівняти з тим, що кажуть європейці та прописують у своїх резо­люціях, то ви не знайдете в документах українсько­го парламенту чи уряду слів «соціальна ринкова економіка». Тільки «рин­кова», а «соціальна» випа­ла. І це не лише лексика – разом зі словом «соціаль­на» випадає дуже багато практичних речей. Напри­клад, Україна ратифікува­ла Європейську соціальну хартію в 2017-му році, де у ст. 1 п. 4 визначено, якими мають бути прожитковий мінімум, мінімальна зарп­лата, гарантована держа­вою пенсія тощо. Вона та­кож має включати витра­ти на лікування та житло. А наш закон про прожит­ковий мінімум фактично включає лише харчування і деякі складові побуту. І все! Чи може людина ку­пити чи хоча б орендувати житло за трудові доходи, держава цим не перейма­ється.

Чим швидше Україна імп­лементує законодавство і наблизить власні гарантії до норм ЄС, тим швидше буде сприйняття гідності представлення нашої кра­їни в цій спільноті. Рати­фікація в повному обсязі Європейської соціальної хартії – це є нашою вимо­гою і водночас умовою на­буття членства ЄС.

– Кажуть, на тлі війни в І з р а ї л і м і ж н а р о д н а спільнота дещо охолола до теми України?

– Це дійсно так. Але ми на­магаємося на різноманіт­них майданчиках актуалі­зувати інтерес до України. Днями я підписав лист- пропозицію на адресу гене­рального секретаря МКП і генерального секретаря ЄКП про те, щоб 24-го люто­го, в річницю повномасш­табного вторгнення в Укра­їну, провести міжнародну відеоконференцію. Такий собі перезапуск уваги до України. А це означає по­дальшу політичну, фінан­сову, військову і гумані­тарну підтримку.

– Наскільки мені відомо, як Голова ФПУ Ви обіймаєте посаду віце-президента МКП, Члена Генеральної Ради МКП та Члена Виконавчого бюро МКП?

– Так. Років 10 тому мої ко­леги навіть і мріяти не мо­гли про таку повагу і дові­ру до українських проф­спілок. Це можливість до­нести до колег правду про ситуацію в цілому в проф­спілковому русі України, дотримання прав праців­ників, а інколи й напряму попросити про якусь під­тримку тощо.

– Це можна застосувати на практиці?

– Так, приміром, ми залу­чили 160 млн грн через різ­ні донорські програми, до­помагаючи людям і самим профспілкам. Що стосу­ється України в цілому, то ми хочемо відновити в державі соціальний діалог так, як це практикується в країнах ЄС. Місії високого рівня, які бували у нас, не розуміють, чому тут таке ставлення до соціального діалогу, як форми взаємо­дії і знаходження спіль­них завдань, вирішення проблем та консолідації. Адже в Європі – це норма. Вони не розуміють, чому окремі чиновники не сприймають цього і чи­нять спротив. Так сталося що підчас участі у проф­спілкових заходах в Брюс­селі, де знаходяться офіси МКП і ЄКП, я декілька ра­зів зустрічався з єврокомі­саром з питань зайнятості і соціальної політики Ні­коласом Шмідтом, який повідомив, що незабаром планує відвідати Україну і безперечно під час зу­стрічей підкреслить важ­ливість соціального діало­гу. Зрозуміло, що ЄКП вже задіяла з цього приводу різні інструменти: зверта­лася до голови Єврокомі­сії, інформувала Раду Єв­ропи, направила відповід­ні листи українським ви­сокопосадовцям. До слова, європейські роботодавці і профспілки напередодні саміту Україна-ЄС пропо­нують провести саме в Ки­єві саміт соціальних парт­нерів. У Європі є правило – кожні півроку представ­ники Єврокомісії, Ради Єв­ропи, єврокомісари та об’єднання профспілок ви­ходять до людей звітувати про свою роботу та озвучу­вати плани на майбутнє. Якщо б ми в Україні такий формат започаткували, тоді б люди зрозуміли, що конкретно для кожного з них робить влада, бізнес і ті ж профспілки.

– Недавно відбулася рада ФПУ, які першочергові за­вдання на цей рік ви окреслили?

– Серед першочергових за­вдань і те, що стосується переключення нашого по­тенціалу і організаційно­го, і фінансового і ресурс­ного з ВПО на допомогу військовим та людям, які постраждали від війни і які повертаються на забро­ньовані робочі місця або працевлаштовуються. Ро­зуміємо, що зараз демобі­лізація в основному відбу­вається серед осіб, які ма­ють певні фізичні ушко­дження, тож маємо підста­вити їм плече разом з ро­ботодавцем на підприєм­ствах, куди вони будуть повертатися.

Ми, як власники санатор­но-курортного, відпочин­кового і оздоровчо-реабілі­таційного комплексу, ви­рішили задіяти його для згаданої категорії людей. Хоча в цій справі потрібна синергія зусиль – і держа­ви, і профспілок, і бізнесу. Ну і, зрозуміло, міжнарод­ної спільноти там, де мож­на було б залучити кошти, яких вкрай бракує нашій країні. Поки ми не бачимо системної роботи і фідбе­ку, тож проводимо її само­тужки в межах власних можливостей. Результат – вже близько 9 000 вій­ськовослужбовців підліку­валися на базі наших за­кладів. Це і психологічна реабілітація, і відпочинок, і просто зустріч з сім'єю. Прості речі, які потім да­ють нашим воїнам сили і спроможність знову брати зброю в руки і захищати країну. Цю роботу ми ви­значили своїм пріорите­том. Внутрішнє домашнє завдання, яке ми обговори­ли, це модернізація само­го профспілкового руху та ФПУ. Адже ми ще дуже відстаємо від європей­ських організацій, у нас ще багато рудиментів ми­нулої адміністративно-ко­мандної системи. Почне­мо з себе. Моя мрія – зро­бити європейське об'єднання, призвести ФПУ до тих норм і правил, які ді­ють в європейських спіль­нотах. Де панує прозо­рість, демократичність, взаємоповага, де діють ко­декси доброчесності. В єв­ропейських статутах про­писані дуже прості і прямі норми дії. А в нас же, на жаль, досі можна будь-яке рішення «забалакати» і провалити.

Зараз ми вже входимо в лі­нійку роботи не тільки щодо національного зако­нодавства, а й директив ЄС. Ми повинні дуже до­бре розуміти ці директи­ви, знати і розшифровува­ти їх, додавати своє. Для того, щоб розумно все це в подальшому імплементу­вати в національне зако­нодавства. Зізнаюся, це непросто. Ми більше пів­року цим займалися. Та якщо ми не запропонуємо модель трансформації за­раз, то можемо законсер­вувати себе в тому стані, що є, ще на 5 років. А коли все зробимо належним чи­ном, то отримаємо нові крила для того, щоб впев­нено почуватися у євро­пейському просторі.

СКОРОЧЕНО. ПОВНИЙ ТЕКСТ – НА САЙТІ KORRESPONDENT . NET

09.02.2024

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини