ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

МАКСИМ БАЛАНЕНКО: «СЬОГОДНІ ПРАЦІВНИКИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ НЕДООЦІНЕНИМИ»

Як на непростому шляху розпаду Ра­дянського Союзу, відмови від планової економіки, в умовах спаду виробництва, ліквідації підприємств, масово­го безробіття профспілкам Кіровоградщини вда­лося вижити? Про це – наша розмова з го­ловою ФПО Макси­мом Баланенком.

– І не просто вдалося ви­жити, а й зберегти свою структуру, а головне – за­безпечити виконання ос­новних завдань профспілок, зокрема, щодо за­хисту загальних інтересів спілчан. За рахунок чого?

– Нам у спадок колишні ко­леги залишили багато цін­ного. Якщо обернутися на­зад, то становлення проф­спілкового руху в області припадає на 1905 рік. Тобто ще понад 100 років тому у працівників було усвідом­лення необхідності створен­ня власних незалежних ор­ганізацій за професійними принципами. З перших днів діяльності профспілки бра­ли активну участь в органі­зації страйків у боротьбі за поліпшення економічного становища робітників і службовців.

З народженням Незалежної України ФПО зайняла прин­ципову позицію щодо змін у суспільстві та відносин пра­ці. Тисячі людей опинилися без роботи. По кілька міся­ців не виплачувалася зарп­лата вчителям, медикам, працівникам культури, за­тримували виплати пенсіо­нерам, стипендії студентам. ФПО, її членські організації всіма силами боролися із зарплатними боргами. За сприяння фахівців обласної Федерації люди масово зверталися до судів, які роз­глядали тисячі справ. Вда­валися і до силових заходів: провели десятки масових акцій протесту, локальні страйки. Використовували можливості колдоговірної роботи, за ініціативою про­фкомів розривали контрак­ти з керівниками, з вини яких не виконувалися кол­договірні зобов’язання.

Із прийняттям Закону про соціальний діалог проф­спілки отримали дієвий ме­ханізм співпраці з органами влади та роботодавцями щодо захисту прав та інтер­есів працівників. Значно зросла роль територіальної угоди, яка передбачає пред­ставництво профспілкової сторони у структурах вла­ди, забезпечує можливість впливати на розв’язання со­ціальних питань.

– Давайте зупинимося на ролі колдоговорів. Як вона змінилася в умовах воєнного стану?

– Найперше, втішає рівень охоплення колдоговорами працівників – на минулий рік це 97%. Загалом на під­приємствах і установах, де є профспілкові організації, укладено і діють майже 900 колдоговорів. Завдяки цьо­му вдалося зберегти значну частину суб’єктів господа­рювання, уникнути масо­вих звільнень працівників, забезпечити певне зростан­ня рівня зарплати. На жаль, воєнний стан вніс коректи­ви у законодавство у сфері колективно-договірного ре­гулювання. Так, Законом №2136 роботодавцям надано право ініціювати зупинен­ня дії окремих положень ко­лективного договору. І цим роботодавці розв’язують собі руки.

Попри таку ситуацію, проф­спілки намагаються удоско­налювати колдоговірну ро­боту. Зараз ФПУ розробила проєкт основних завдань ко­лективно-договірної роботи на 2024 рік, до якого ФПО на­правила свої рекомендації. У проєкті передбачені цінні гарантії, які часто вищі за законодавчі. Багато пропо­зицій внесено до розділу «Оплата праці». Наприклад, передбачено щомісячне зростання середньомісяч­ної зарплати в галузі (на те­риторії), на підприємстві з метою збереження купі­вельної спроможності пра­цівника у розмірі вищому, ніж прогнозований індекс споживчих цін на відповід­ний рік. Йдеться також про підвищення рівня оплати праці осіб, які працюють на об’єктах критичної інфра­структури, підприємствах, що забезпечують роботу та­ких об’єктів, збереження умов та розмірів оплати праці у разі переведення працівників на дистанційну чи надомну роботу, збере­ження середнього заробітку за час перебування праців­ників в укритті у робочий час. Дуже своєчасна пропо­зиція щодо збереження се­реднього заробітку або ви­плати щомісячної матері­альної допомоги працівни­кам підприємства, призва­ним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілі­зації на особливий період. Передбачається порядок ви­плати зарплати та пого­дження із профорганізаці­єю знижених норм оплати праці у період дії воєнного стану, зокрема у районах активних бойових дій, на тимчасово окупованих те­риторіях, у разі релокації підприємств. Пропонується забезпечення участі пред­ставників профспілок у ро­боті щодо підготовки пропо­зицій до Закону про Держ­бюджет України і до місце­вих бюджетів. Передбача­ється проведення перегово­рів та обов’язкового пого­дження з первинною про­форганізацією у разі підго­товки роботодавцем пропо­зицій щодо зміни існуючої системи оплати праці на підприємстві…

– Зарплата – це добре. Її рівень та зростання – у пріоритеті профспілок. Але вона, на жаль, не завжди своєчасно виплачується. Що скажете про борги із виплати зарплати, які переходять з року в рік, як ганебна естафета?

– Зарплатні борги це, безпе­речно, велика прикрість. Ми їх моніторимо, вивчає­мо причини виникнення, членські організації працю­ють над їх усуненням. У свій час спеціалісти ФПО підготували Порадник щодо дій на захист соціаль­но-економічних прав пра­цівників, зокрема, у випад­ку виникнення заборгова­ності з виплати зарплати. Думаю, він став у пригоді багатьом спілчанам.

На сьогодні заборгованості із зарплати на підприєм­ствах чи установах, де ді­ють профспілкові організа­ції, немає, за винятком од­ного – ПП «БМЗ «Бетон». Хочу зазначити, що у Верхо­вній Раді України зареє­стровано законопроєкт №9510 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення захисту ви­мог працівників щодо ви­плати заборгованості із за­робітної плати, в тому числі у випадку неплатоспромож­ності роботодавця», яким передбачено норми, спрямо­вані на посилення захисту прав працівників на своє­часне отримання зарплати. Зокрема, зазначеним зако­нопроєктом пропонується надавати працівнику право призупиняти виконання ро­боти у разі, якщо роботода­вець затримує оплату. При цьому роботодавець має сплатити працівнику ком­пенсацію за цей період із розрахунку щонайменше мінімальної зарплати. Вва­жаю, що зазначений проєкт закону є вкрай необхідним, справедливим і таким, що повністю відповідає поло­женням Європейської кон­венції з прав людини.

– Звісно, в умовах воєнного стану у пріоритеті підтримка ЗСУ. І в цьому плані робиться чимало як державою, так і кожним колективом. Але міць нашої армії формує і визначає економічний тил країни, який створюється працею людей. І після війни, яка має закінчитися перемогою України, потрібні будуть робочі руки для відновлення країни. Яка, на вашу думку, сьогодні кадрова політика?

– Якщо відверто, то вона не зовсім відповідає стану еко­номіки. Вважаю, що най­перше кадровою політикою треба займатися на держав­ному рівні, але ми цього не спостерігаємо. Значна час­тина працівників з усіх під­приємств пішла воювати, тому робочі місця пусту­ють, а роботодавці відчува­ють кадровий голод. І це тільки початок.

Яка ситуація на ринку праці області? На перший погляд задовільна. За перше півріч­чя цього року офіційно заре­єстрована кількість безро­бітних в області зменши­лась на 71,7%, якщо порів­нювати з 2022 роком, і стано­вить 3,3 тис. проти 11,6 тис. осіб у липні минулого року. Серед безробітних понад 80% – це жінки. За перше півріччя працевлаштовано 2606 безробітних.

Ми ж добре розуміємо, що ці цифри далекі від реаль­них, адже не всі безробітні реєструються, бо розмір і термін виплати допомоги по безробіттю мізерні. Реє­страція у службі зайнятості зобов’язує безробітного ста­ти на облік у ТЦК. Крім того, далеко не всі хочуть іти на роботу, адже рівень реальної зарплати праців­ників є вкрай низьким, осо­бливо на фоні замороження мінімалки, відміни індекса­ції і шаленого зростання цін. Тобто уже зараз робото­давці мають замислитися, що треба формувати кадро­вий потенціал на взаємній довірі, вмотивованості та відповідальності. І вигра­ють ті роботодавці, які зумі­ють стимулювати людей.

На жаль, сьогодні працівни­ки залишаються недооціне­ними. Не може не турбувати те, що значний трудовий ре­сурс перебуває за кордоном. Виїхали переважно молоді кваліфіковані люди. За під­рахунками уряду, за межа­ми України перебуває 6,2 млн осіб. Як їх повернути та залучити до відбудови краї­ни, треба думати вже зараз. Стимулом для їхнього по­вернення мають стати пи­тання безпеки, рівня життя та привабливі робочі місця, які потрібно створювати, а не закривати. Вважаю, що владі потрібно невідкладно почати формувати за участі соціальних партнерів дер­жавну політику збереження трудових ресурсів і повер­нення з-за кордону наших громадян.

Президент з цього приводу заявив, що потрібно відмо­витись від моделі дешевої робочої сили в Україні. Але найбільше все-таки непоко­їть відсутність державної економічної політики. Усе для фронту – це правильно і зрозуміло, але відкидати економіку на задвірки не­безпечно.

Яка роль профспілок у фор­муванні кадрової політики? Величезна. Коли людина відчуває, що за нею проф­спілка, її права захищені, вона почуватиметься впев­неніше. Профспілки не тіль­ки захищають спілчан у різ­них випадках, а й звеличу­ють працівників, стимулю­ють матеріально і мораль­но.

– Нищить трудовий ре­сурс також неналежна безпека праці на підприємствах та скорочення гарантій потерпілим на виробництві. Які дії профспілок щодо відновлення соцзахисту потерпілих?

– Із ухваленням законів про загальнообов’язкове дер­жавне пенсійне страхуван­ня фактично зруйновано систему надання соціаль­них послуг для осіб, потер­пілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворюван­ня, яка існувала до 1 січня 2023 року і включала солід­ний перелік гарантій і по­слуг. ФПО не раз порушува­ла питання про зниження рівня соціального захисту цих осіб. З цього приводу зверталися до парламенту, депутатських фракцій і груп, уряду, але закон усе- таки запрацював. Такі зако­нодавчі нововведення спри­чинили хвилю звернень до різних органів і профспілок. У квітні Кабмін ухвалив по­станову про забезпечення соціальними послугами з догляду та медичними по­слугами потерпілих внаслі­док нещасного випадку на виробництві та профзахво­рювання, але проблеми не були зняті. Залишається не вирішеним питання ліку­вання потерпілих та забез­печення їх лікарськими за­собами. Задля посилення рівня захисту зазначеної ка­тегорії громадян СПО об’єднань профспілок наді­слав до профільного Коміте­ту ВРУ пропозиції щодо не­обхідності передбачення у законопроєкті норм для за­безпечення потерпілих на виробництві лікуванням, лі­ками, медичними виробами та послугами у повному об­сязі.

І ще хочу зробити акцент на важливості соціального діа­логу: влада, роботодавці і профспілки. Сьогодні, у та­кій складній ситуації, ми повинні працювати, як ку­лак. Тобто всі маємо об’єднатися і для оздоров­лення економіки, і для пере­моги. Думаю, поштовхом для відновлення соціально­го діалогу стане нещодавня зустріч голови ОВА з члена­ми Громадської ради при ОДА, в якій я брав участь і озвучив своє бачення розви­тку партнерства на рівні об­ласті.

РОЗМОВУ ВЕЛА МАРІЯ ІВАНОВА

10.11.2023

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини