ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Розмова з головою Федерації профспілок Черкаської області Петром ШЕВЧЕНКОМ

Чи зможемо, змінюючись, не забути про людину праці?

– Я сказав би так. Профспіл­ки, трудові колективи розумі­ють складність ситуації, в якій нині перебуває Україна. Обме­женість фінансових ресурсів, формування Уряду, відсут­ність чіткої й ефективної влад­ної структури – як виконавчої, органів місцевого самовряду­вання, так і внутрішніх справ, вимагають від керівників дер­жави ухвалення «непопуляр­них» рішень. Я теж замислю­вався над тим, чи зможе сус­пільство підтримати дії Уряду.

Факт, що події в Криму, дії Росії суттєво піднесли патріо­тизм народу. Як ніколи рані­ше, єдність нації висока. Свід­чення цьому – формування ор­ганів самооборони у населе­них пунктах. Керівництво дер­жави це бачить, розуміє, а від­так у всіх своїх діях, сподіва­юсь, враховуватиме основні тенденції демократії, народ­ного самовияву. Віримо, що спільні дії влади, народу та підтримка міжнародної спіль­ноти не допустять воєнних дій на материковій Україні.

– А як Ви прокоментували б оці так звані непопулярні рі­шення Уряду, зокрема закли­ки до жорсткої економії в той час, коли більшість людей і без того мають низькі зарпла­ти, до того ж часто затриму­вані, маленькі пенсії?

– Справді, далі на перший план висувається питання по­долання економічної кризи: що робити та які рішення по­трібно приймати на державно­му рівні? Логічним бачиться аналіз видатків на виконання державних програм, термін яких можна переглянути. Уряд пропонує проводити жорстку економію коштів, за­борону проведення ремонтів, закупівлі оргтехніки і т. ін. Ці рішення зрозумілі та сприйма­ються суспільством. Але в ЗМІ з’являється інформація про не­обхідність «затягування пас­ків». А чи є така можливість у жителів Черкащини? Адже аналіз рівня заробітної плати трудівників області, в тому числі працівників бюджетної сфери, констатує обмеженість фінансових можливостей.

– Який же середній рівень за­робітної плати в області? Менше, ніж в інших?

– Середня заробітна плата черкащан за 2013 рік становила 2682 грн (по Україні 3265 грн), а це лише 16-те місце в державі! Близько 70% працівників, яким заробітна плата нараховува­лась офіційно, на кінець мину­лого року отримували її в межах від мінімальної (1147 грн) до 3 тис. грн.

Тривожною є тенденція щодо виплати соціальної до­помоги. Ми розраховували на її збільшення, проте, мабуть, із такими сподіваннями дове­деться розпрощатися.

– Конкретизуйте, будь ласка, цю думку.

– У 2013 році різними вида­ми соціальної допомоги ско­ристалися понад 176 тис. сі­мей, або 3% від загальної кіль­кості родин черкащан. Трети­на! До речі, сума виплат стано­вила майже 1 млрд 195 млн грн, що на 184,7 млн більше, ніж у 2012 році. На жаль, до сьогодні в нас не забезпечено необхід­них умов для реалізації права людини на працю та гідну ви­нагороду, що дозволяє праців­никові та його сім’ї спокійно оплачувати життєво необхідні послуги, продукти харчуван­ня, відпочинок. Тобто інакше кажучи, наявність належної соціальної допомоги від дер­жави вирівнює такий дисба­ланс, а відсутність чи нена­лежна соціальна допомога його посилюють.

– Петре Васильовичу, якою є участь профпілок області в реалізації Закону України «Про зайнятість населення»?

– Зайнятість населення на Черкащині є проблемою уже впродовж тривалого часу, а в умовах економічної кризи вона стала ще актуальнішою. У 2013 році середньооблікова кіль­кість штатних працівників під­приємств, установ та організа­цій становила близько 245 тис. осіб. На превеликий жаль, від­сутність кредитних ресурсів, державних замовлень не додає оптимізму. Отже, поточний рік ще більше загострив проблему зайнятості населення. А до сло­ва, статки наших пенсіонерів (на пенсійному обліку в орга­нах Пенсійного фонду України в Черкаській області перебуває 422 тис. осіб) теж невисокі: се­редній розмір пенсій в області станом на 01.01.2014 лише 1392 грн. Як бачимо, для більшості краян, які до того ж виховують 209 тис. дітей до 17 років, «затя­гувати паски», та ще й трива­лий час, просто нереально.

– Традиційне запитання: що Ви могли б сказати стосовно соціальної відповідальності бізнесу на території області?

– В Україні склалася така ситуація, що бізнес закладає на заробітну плату працівни­ків менше 10% загальних ви­трат на продукцію. Це в рази менше, ніж у розвинутих краї­нах! Відповідно, низька заро­бітна плата формує низьку пенсію. Та «зате» до собівар­тості вітчизняної продукції за­кладено в певних частинах і здійснення різноманітних ко­рупційних схем, і придбання дозволів та погоджень щодо виробничої діяльності, й зави­щене оподаткування. Тож зро­зуміло, що за наявності цих чинників говорити про соці­альну відповідальність бізне­су не доводиться. Ці чинники необхідно ліквідувати.

– Ви згадували бюджетну сферу. Як прокоментували б ситуацію стосовно оплати праці бюджетників?

– Існує дискримінація і в бюджетній сфері, адже в осно­ву розрахунку оплати праці має бути закладена мінімаль­на ставка на рівні мінімальної заробітної плати. А водночас у державному бюджеті 2014 року, як і в попередні роки, пе­редбачено на початок року суму, занижену на 366 грн.

Профспілки пропонують Уряду остаточно ухвалювати рішення лише після обговорен­ня соціально вразливих питань сторонами соціального діалогу й спільно досягати таких соці­ально захищених рішень, які будуть людям зрозумілі, діста­нуть їхнє схвалення.

– Зрозуміло, що реалізація зазначених рішень, а тим більше ухвалених на ґрунті додержання соціальної спра­ведливості, потребує серйоз­ного фінансового забезпечен­ня. А необхідних фінансів, як ми вже з Вами казали, наша держава наразі не має...

– Вважаю, що для вітчизня­ної економіки та соціальної сфери потрібна міжнародна фінансова допомога, яку, га­даю, слід було б спрямувати насамперед на модернізацію виробництва, впровадження високоефективних новітніх технологій. Важливим чинни­ком є використання знань мо­лодих спеціалістів, особливо з досвідом навчання та роботи в країнах ЄС, США, Канаді.

Якщо ж казати про додер­жання соціальної справедли­вості, то давно вже час лікві­дувати нерівність в оплаті праці, докласти сил до форму­вання або, якщо хочете, вихо­вання соціально відповідаль­ного бізнесу, досягти реально­го відновлення вітчизняного виробництва, передусім дер­жавної та комунальної форм власності, справедливого опо­даткування, розвитку підпри­ємництва. У разі необхідності, розглянути можливість націо­налізації підприємств, що були приватизовані внаслідок реалізації корупційних схем.

Реформування економіки без втрат неможливе, тому на­шим урядовцям слід особливо зважати на те, що довіра народу до дій Уряду підвищиться за прозорого формування вартості енергоносіїв, природного газу для населення та виробника, за умови реального викорінення тіньових схем у сфері держзаку­півель, справедливого оціню­вання результатів праці людей.

– Щодо ліквідації нерівності в оплаті праці. Маєте на увазі необхідність реформування цієї системи?

– Саме так і в першу чергу! Адже реформування системи оплати праці в бік соціально справедливого розрахунку з трудівником за вироблений ним продукт не лише піднесе якість життя людей найманої праці, а й зробить заробітну плату основним інвестицій­ним інструментом виходу кра­їни з кризи.

– Насамкінець, Петре Васи­льовичу, хочу запитати, як на батьківщині Тараса Григоро­вича Шевченка було відзна­чене 200-річчя з дня його на­родження?

– Так, у березні ми відзнача­ли знаменну для українців дату: 200-річчя Тараса Шевчен­ка – поета, художника, націо­нального генія та пророка. Ми, черкащани, горді з того, що жи­вемо й працюємо на землі Вели­кого Кобзаря. Профспілки об­ласті ініціювали перед Президі­єю Федерації профспілок Украї­ни відзначення річниці Шев­ченка в трудових колективах.

Творча спадщина Шевчен­ка має не лише літературно-мистецьке значення, а й сус­пільне, причому суспільне – насамперед. І тут ми вбачаємо зв’язок між філософією Шев­ченка та діяльністю профспі­лок: адже він усе життя праг­нув до побудови справедливо­го суспільного ладу, обстою­вав інтереси простої людини. Навіть ім’я Тарас означає «не­скорений, той, кого ніколи не можна підкорити». Боротьба Шевченка з кріпацтвом, за права простої людини слугує прикладом для профспілок у відстоюванні прав та інтересів людини праці. Він і сьогодні з нами. Доленосні події на Май­дані відбувалися за заповітом поета: «Борітеся – поборете!».

Поділяючи стурбованість усіх і кожного за майбутнє України, її цілісність, хочу за­вершити словами Тараса Шев­ченка: «А всім нам вкупі на землі єдиномисліє подай і братолюбіє пошли».

Слава Україні! Боже, Украї­ну збережи.

06.04.2014

Тетяна МОРГУН, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини