ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Проблема не в законах, а в їх реалізації

На шляху прогресивного розвитку Україна поста­ла перед проблемами реформування пенсійної, податкової, освітньої та інших систем. Думка­ми Центрального комітету профспілки праців­ників освіти і науки України стосовно змін зако­нодавства щодо вищої школи та їх наслідків для педагогів та студентства поділився голова осві­тянської профспілки Георгій Труханов.

– Георгію Федоро­вичу, яка позиція проф­спілки щодо внесення змін до Закону України «Про вищу освіту»?

– У цілому законодавство, яке регламентує діяльність освіти, в тому числі вищої школи, потребує вдоскона­лення та осучаснення.

Головною проблемою галу­зі є невиконання впродовж багатьох років гарантій та статей закону, які визнача­ють рівень її фінансування й оплати праці педагогіч­них та науково-педагогічних працівників. Як прави­ло, кожна зміна влади су­проводжується нововведен­нями. Проте суть проблем не в змінах норм закону, а в тому, як вони реалізують­ся. Сьогодні необхідно зосе­редити зусилля на реаліза­ції чинних норм законодав­ства, і більшість проблем освітян просто зникне.

– Які позитиви та новації передбачає новий зако­нопроект?

– Проект закону «Про вне­сення змін до Закону Укра­їни «Про вищу освіту» (ре­єстр. № 7486-1 від 22.12.2010) передбачає низку новацій, які спрямовані на осучас­нення та впорядкування діяльності вищої освіти.

На законодавчому рівні буде закріплено зовнішнє незалежне оцінювання знань випускників школи, які бажають здобувати вищу освіту на базі повної загальної середньої освіти.

Новації торкнуться й освітньо-кваліфікаційних, наукових рівнів та вчених звань. Так, зникає підго­товка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», запроваджу­ється новий освітньо-науковий рівень «доктор філо­софії», що замінює науко­вий ступінь «кандидат наук». Також замість вче­ного звання «старший нау­ковий співробітник» запро­ваджується вчене звання «старший дослідник».

Безперечним позитивом законопроекту є підвищен­ня статусу коледжу шля­хом надання йому повно­важень з проведення нау­кової, науково-методичної та науково-виробничої ді­яльності. Адже це підви­щує не лише престиж на­вчального закладу, а й, від­повідно, заробітну плату його працівників. Також законодавчо закріплюється новий тип такого ви­щого навчального закладу – «професійний коледж».

Проектом передбачається підпорядкування вищих навчальних закладів одно­му спеціально уповнова­женому центральному ор­гану виконавчої влади в галузі освіти і науки, за ви­ключенням ВНЗ комуналь­ної та приватної форм власності, а також військо­вих навчальних закладів.

Для ВНЗ ліквідуються рів­ні акредитації. Законопро­ектом пропонується повер­нутися до класичних назв – університет, академія, ін­ститут (на правах струк­турного підрозділу). Щодо критеріїв диференціації навчального закладу за­лежно від кількості сту­дентів, то вони потребують широкого обговорення.

– А які ще показники, крім кількості студентів, на Вашу думку, варто врахо­вувати при визначенні статусу ВНЗ?

– Наміри міністерства щодо надання ВНЗ статусу «професійний коледж», «ко­ледж», «академія», «універ­ситет» за кількістю студен­тів денної форми навчання потребують доопрацювання. Особливо в частині встановлення додаткових якісних критеріїв. Зокрема, на думку профспілки, ма­ють враховуватися ще й чи­сельність науково-педагогічних працівників, які мають вчене звання, на­укові ступені, кількість студентів, які здобувають освіту за іншими формами навчання, наукові здобут­ки тощо. Адже поряд із кількісними показниками ми не повинні втратити якісну складову вишу.

– Які ще недоліки прихо­вані за буквою закону?

– Насправді, законопроект має багато суперечностей, з якими не може погодити­ся профспілка освітян.

На нашу думку, насамперед не потрібно зменшувати норми про кількість студен­тів, які приймаються на на­вчання за державним за­мовленням, з обсягу не мен­ше 51% на 50%. І аргумен­том для такого зменшення не може бути лише ниніш­ня демографічна ситуація. Адже ситуація може з ча­сом покращитися, а підго­товка одного фахівця потре­бує чимало часу. Скорочен­ня держзамовлення – це та­кож не лише урізання кон­ституційного права молодо­го громадянина на безоплатне здобуття вищої осві­ти, а й звільнення педаго­гічних працівників і попо­внення армії безробітних. Виникають запитання і щодо забезпечення статусу пе­дагогічних працівників тим особам, які обіймають поса­ди методистів, завідуючих навчальними лабораторія­ми. Крім того, законопроект потрібно доповнити поло­женнями щодо необхідності розробки кваліфікаційних характеристик та кваліфіка­ційних вимог за посадами педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Окреме питання – унорму­вання робочого часу. Ми вважаємо, що максималь­ний обсяг навчального на­вантаження науково-педагогічних працівників на ставку не повинен переви­щувати 720 академічних годин упродовж навчаль­ного року, як це встановле­но нині для педагогів, які готують кадри нижчого освітньо-кваліфікаційного рівня порівняно з універси­тетами, академіями.

Потребує законодавчого врегулювання оплата праці педагогічних працівників професійних коледжів за виконання окремих видів роботи, зокрема за класне керівництво, перевірку письмових робіт, завіду­вання предметними комісі­ями, кабінетами, відділен­нями, лабораторіями.

Стипендія та її виплата – це те, що нині хвилює сту­дентство найбільше. З ме­тою дотримання положень закону «Про прожитковий мінімум» необхідно допо­внити законопроект поло­женнями щодо виплати студентам, які успішно на­вчаються, академічних стипендій у розмірах за­лежно від прожиткового мінімуму, а окремим їх ка­тегоріям – соціальних сти­пендій, в тому числі на пе­ріод канікул.

Сьогодні багато говорять про зміну оплати за на­вчання в новому варіанті закону. Профспілка вва­жає, що така зміна має бути пов’язана із собівар­тістю наданих послуг, з урахуванням прогнозного рівня інфляції.

Підтримка молодих спеці­алістів – важлива ланка ро­боти. Тому в законопроекті варто виписати норми щодо матеріального забез­печення молодих спеціа­лістів при їх працевлашту­ванні. На конкретні мініс­терства мають бути покла­дені обов’язки щодо пра­цевлаштування випускни­ків, потреба в яких визна­чена державним замовлен­ням, а також сприяння пра­цевлаштуванню тих випускників, які навчалися за рахунок коштів фізич­них та юридичних осіб.

– Яким чином профспілка впливає на процеси, які нині відбуваються в освіті?

– Я боюсь помилитися, але це вже чи не п’ятий варіант проекту нової редакції Зако­ну «Про вищу освіту» за останні роки. Профспілка детально опрацьовувала ко­жен законопроект, вносила в нього відповідні пропози­ції до Міносвіти та парла­ментського Комітету з пи­тань науки і освіти. Тобто, ми намагаємося впливати на процеси в освіті через со­ціальний діалог, у тому чис­лі шляхом погодження нор­мативних документів.

Вела розмову ІННА ЖУРАВЕЛЬ, Медіа-центр ФПУ

03.03.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини