СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Розмова з Романом ДАЦЬКОМ, головою об′єднання профспілок Львівщини

 Спільної мети досягають солідарними, законними діями

– Як делегат VІ з’їзду ФПУ я був здивований полярною реак­цією делегатів на резолюцію щодо організаційного й фінан­сового зміцнення нашої Федера­ції. Тож зрозуміло: аби досягти порозуміння в цьому питанні, потрібна копітка підготовчо-роз’яснювальна, рекламно-агітаційна робота, аргументо­вана, на прикладах доведена ефективність фінансового й організаційного зміцнення кожної ланки профспілкової структури.

Сьогодні Об’єднання проф­спілок Львівщини згуртовує 28 обласних галузевих організа­цій, 3985 первинних, що об’єднують 386 307 спілчан. Ре­презентуємо інтереси майже 40% працівників області. Як ба­чите, «військо» чимале, є над чим працювати саме в плані ор­ганізаційного зміцнення. Наші спільні акції протесту, які про­водимо у Львові, як правило, біля пам’ятника Т. Г. Шевченку на проспекті Свободи, збирають не одну тисячу спілчан. Саме тут виявляється профспілкова солідарність: люди добре відчу­вають силу єдності!

До речі, мені довелося двічі бути ведучим акцій протесту ФПУ на майдані Незалежності у Києві, у походах до стін Верхо­вної Ради, Кабінету Міністрів, Адміністрації Президента. Саме там справджувалося гасло «В єд­ності наша сила!», яке скандували десятки тисяч спілчан. Це найкращий приклад органі­заційної єдності профспілок.

Узагалі хочу наголосити на важливості саме масових акцій у популяризації профспілково­го руху – мітингів, походів, пікетування, театралізованих дійств тощо. Мені не дуже подо­бається визначення «осінній» чи «весняний» наступ профспі­лок», начебто ми працюємо по сезонах (а де ж тоді «зимовий» чи «літній» наступ? І чому саме «наступ»?). Маємо визначені дні впродовж року: 20 лютого – День соціальної справедливос­ті, 1–2 травня – День солідарнос­ті трудящих, 7 і 17 жовтня – Дні боротьби з бідністю та дій за гідну працю.

На мою думку, було б пре­красно, коли б кожна всеукраїн­ська галузева профспілка до своїх професійних свят заявля­ла про себе саме на масових ак­ціях, до яких долучалися б спіл­чани інших галузей. Хотілося б збирати як мінімум усіх голів та членів профкомів на такі за­ходи – це ж «бойові офіцери»!

Наш актив розуміє, наскіль­ки чіткою є структуризація у профспілках, від первинки – че­рез міські, районні, обласні ор­ганізації – до національної га­лузевої, від територіального до загальнонаціонального об’єднання. Тут потрібна ре­версна взаємодія й інформова­ність (звітність): це сприятиме подальшому зміцненню та згур­тованості. Зібрання людей ма­ють бути регулярними, бо гро­мада зацікавлена почути, які є проблеми та шляхи їх вирішен­ня, заслухати звіти про проведе­ну роботу, дізнатися, що плану­ється. Важливу роль відіграють збори у трудових колективах, коли разом працюють адміні­страція і профком. Це і є прак­тичний варіант соціального діа­логу, переконані наші спілчани – машинобудівники, енергети­ки, працівники ЖКГ, легковики та ін.

Щодо питання фінансового зміцнення, то тут іще є над чим працювати. До об’єднання над­ходить один відсоток зібраних коштів, що становить 1,21 грн із кожного члена профспілки на рік! Загальна бідність унемож­ливлює належне акумулювання профспілкових коштів на депо­зитних рахунках. Ми змушені вдаватися до господарської ді­яльності, здавати приміщення в оренду й у такий спосіб утри­мувати майно в належному ста­ні, видавати газету, фінансува­ти різні масові заходи та акції.

Без розв’язання цієї пробле­ми на національному рівні не обійтися. Що я маю на увазі? Профспілкові кошти мають надходити до профспілки, а не до первинної організації – це не кредитна спілка. На національ­ному профспілковому рівні слід затверджувати кошторис галузевої профспілки, де перед­бачати не лише адміністративно-господарські, а переду­сім кошти страйкового фонду, навчання профактиву, інформа­ційну діяльність.

Звісно, фінансові проблеми первинок та інших ланок по­трібно вирішувати. Водночас усе це справді можливо лише за умови консолідації коштів. Під­тверджень справедливості та­кої позиції предостатньо в на­ших колег у Європі.

На національному рівні ми маємо законодавчу базу, діє Ге­неральна угода, співпрацюємо із соціальними партнерами – Федерацією роботодавців, Кабі­нетом Міністрів. На мою думку, потрібно розробити й ухвалити спільний нормативний акт (за­кон) про централізовану сплату членських внесків. Усе має бути прозоро й зрозуміло, а кошти – працювати на профспілку.

– З огляду на нинішні фінансо­ві й соціально-економічні реа­лії, чи є, на Ваш погляд, необ­хідною та корисною «горизон­тальна», тобто територіальна, організація?

– Адміністративна побудова держави диктує необхідність відповідних територіальних об’єднань профспілок. Маємо тісну співпрацю з колегами – лі­дерами галузевих профспілок, і я вдячний їм за обстоювання ін­тересів працівників відповід­них галузей при укладенні га­лузевих і Генеральної угод.

Зрештою, територіальні («го­ризонтальні») організації сфор­мовані відповідними територі­альними галузевими профорга­нізаціями, адже вони потребу­ють консолідації зусиль, коор­динації дій, значущості у соці­альному партнерстві. Лідери галузевих обкомів щодня спіл­куються, разом оперативно ухвалюють рішення, реагують на проблеми. Крім того, слід мати на увазі, що територіаль­на й «міська» угоди, співпраця з органами влади та об’єднаннями роботодавців – це специ­фічні, через різні обставини, взаємовідносини на кожній конкретній території. Я маю на увазі не лише обласний рівень, а й міські та районні об’єднання профспілок. А оскільки все це є дуже важливим, то необхідний і професійний «диригент орке­стру», музиканти якого фахово виконують музичний твір, ко­жен на своєму інструменті. Власне, тут найголовніше – про­фесіоналізм, уміння постояти одного за всіх і всіх за одного, об’єднатись і згуртуватись за­для обстоювання правди й зако­ну. Ось приклади: щойно ми провели спільне засідання пре­зидії, висловивши стурбова­ність щодо виплати зарплати працівникам бюджетних галу­зей до новорічних і Різдвяних свят, як проблему було виріше­но. Або ж об’єдналися з робото­давцями щодо сплати непомір­ного «земельного податку» – й одразу знайшли порозуміння з депутатами міськради. Разом опікуємось оздоровленням на­ших дітей. Співпрацюємо з дер­жавними установами не лише на рівні голови ОДА, мерів міст чи керівників РДА, а й територі­альних інспекцій праці, націо­нальної служби посередництва та примирення, Держгірпром­нагляду, фондів соціального й пенсійного страхування.

– Наскільки продумано й успішно навчаєте профактив?

– Постійно діючі семінари-навчання є практично в усіх га­лузях. Особливо хочу наголоси­ти на серйозному рівні їх орга­нізації в профспілці працівни­ків АПК, автошосдору, освіти й науки, охорони здоров’я, куль­тури, енергетиків та ін. Прикро, що досі не вдавалося проводи­ти спільні навчання на базі на­шого готельно-навчального комплексу «Гетьман». Однак сподіваюся, що зміна керівни­цтва комплексу, а також допо­мога ФПУ, навчально-методичної ради, моїх колег – голів територіальних об’єднань і керівників навчальних цен­трів із Дніпропетровська, Чер­нігова, Хмельницького допомо­жуть організувати процес на високому рівні, й навчальний комплекс

– Що можете сказати про ро­боту з молоддю? Мається на увазі й мотивація профчлен­ства, й забезпечення надійного кадрового резерву.

– Торік у грудні на засіданні ради ОПЛ розглядалося питан­ня «Про удосконалення роботи ОПЛ, членських організацій щодо посилення мотивації профспілкового членства, під­несення авторитету профспілок у суспільному житті». Як ідемо до цього? Ставимо собі запитан­ня: чого хоче й потребує люди­на праці? Достойної роботи, здо­рових і безпечних умов праці, гідної оплати; фінансово-економічних вигід і уваги від профспілки; турботи про роди­ну й дітей; розвитку духовності, національно-культурного зба­гачення (виховання); знання основ економічних і трудових законів; гідного пенсійного за­безпечення; гарантій і страху­вання або впевненості в за­втрашньому дні. Якщо проф­спілка здатна все це або, при­наймні, здебільшого забезпечи­ти – отже, вона потрібна, і це найкраща мотивація профчлен­ства. Водночас якщо член проф­спілки й надалі вважатиме, що це мають зробити профспілкові функціонери чи самі лише обра­ні профлідери, якщо ми всім і кожному не доведемо, що йдеться про спільну мету, якої досягають спільними, солідар­ними, аргументованими, закон­ними діями, а ще й не залучимо до роботи молодь, то очікувати посилення мотивації й зростан­ня членства марно.

Наші сподівання – на резерв кадрів із числа молоді, співпра­цю з молодіжною радою ОПЛ і молодіжними радами в галу­зях, активну роботу з учнів­ськими і студентськими профкомами.

Сьогодні у 18 обласних орга­нізаціях створено молодіжні ради, яким виборні галузеві ор­гани приділяють належну ува­гу. Голова молодіжної ради є членом виконкому ОПЛ, чле­ном молодіжної ради ФПУ й бере активну участь у профспіл­ковому русі.

24.01.2013

Тетяна МОРГУН, оглядач «ПВ»

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини