ВИМОГИ ПРОФСПІЛОК ДЛЯ УСПІШНОГО РОЗШИРЕННЯ ЄС

Через двадцять років піс­ля останнього великого ра­унду розширення ЄС обі­цянка соціальної справед­ливості все ще залишаєть­ся невиконаною для міль­йонів працівників. Ця неви­конана обіцянка підриває довіру до європейського проєкту і дає кисень націо­налістичним і антидемо­кратичним силам по всьо­му континенту. Європей­ська конфедерація проф­спілок (ЄКП) вважає, що розширення ЄС має озна­чати не лише розширення кордонів, але й забезпе­чення справедливості, гід­ності та демократії для кожного працівника в Єв­ропі.

Щоб це бачення стало реаль­ністю, працівники повинні мати право голосу. Сильний і дієвий соціальний діалог є демократич­ною основою справедливої еконо­міки – і передумовою соціальної Європи, яка здатна забезпечува­ти соціальні гарантії. Однак у ба­гатьох країнах-кандидатах соці­альний діалог існує лише на па­пері. Брак ефективного соціаль­ного діалогу та недостатнє залу­чення профспілок до ухвалення ключових економічних і соціаль­них рішень створюють ризик для сталого розвитку та збереження трудових прав у країнах, що готу­ються до вступу в ЄС. Ми закли­каємо ЄС та національні уряди інвестувати в справжні структу­ри, які розглядають профспілки як рівноправних партнерів у фор­муванні реформ. Побудова та зміцнення соціального діалогу має бути центральним елемен­том процесу розширення.

Повага до прав профспілок, включаючи свободу об'єднання, право на організацію, ведення ко­лективних переговорів і страйк, є наріжним каменем демократії та Європейської соціальної моделі. Порушення цих прав, як і практи­ка обмеження їх діяльності через адміністративні бар'єри, є непри­пустимою і суперечить європей­ським принципам. Ці права пови­нні бути повністю гарантовані протягом усього процесу вступу до ЄС. Соціальний діалог має бути по-справжньому впровадже­ний на всіх рівнях.

Ми рішуче засуджуємо дії уря­дів і роботодавців у країнах-кан­дидатах, які систематично пору­шують права працівників і проф­спілок. Ці дії можуть зробити шлях вступу до ЄС більш склад­ним і тривалим і, якщо їх не ви­правити, можуть призвести до того, що країни-кандидати не бу­дуть відповідати ключовим кри­теріям (так званим Основополож­ним принципам). Для забезпечен­ня відповідності цим критеріям ЄС повинен встановити конкрет­ні механізми моніторингу дотри­мання трудових прав та соціаль­них стандартів у країнах-канди­датах, зокрема через незалежні профспілкові та міжнародні екс­пертні оцінки. Нинішні перегово­ри про розширення повинні нада­вати пріоритет ефективному со­ціальному діалогу та посиленню трудових прав, щоб забезпечити справедливі умови для працівни­ків і запобігти повторенню поми­лок минулого.

Попри досягнення політичної стабільності та економічного зростання, минулі раунди розши­рення не змогли подолати ключо­ві розриви в оплаті праці, трудо­вих правах та рівні життя між Сходом і Заходом. Навпаки, в та­ких країнах, як Словенія, з 2000 року рівень охоплення колектив­ними договорами знизився до 29%. Тим часом розрив у заробіт­ній платі між старими та новими країнами-членами ЄС залишаєть­ся на рівні 4:1. Цей розрив не лише зберігає соціальну нерів­ність, але й посилює тенденції до соціального демпінгу, що дозво­ляє роботодавцям використову­вати дешевшу робочу силу без відповідного підвищення рівня життя працівників. Це стримує висхідну конвергенцію та сприяє масовій еміграції з Центральної та Східної Європи, посилюючи дефіцит робочої сили та підрива­ючи місцеву економіку – реаль­ність, яку ЄС більше не може до­зволити собі ігнорувати.

Транснаціональні компанії та­кож несуть відповідальність за ці помилки, використовуючи низь­кооплачувану, але високопродук­тивну робочу силу, щоб зменши­ти свої витрати і збільшити при­бутки. Багато компаній застосо­вували і продовжують застосову­вати подвійні стандарти, коли йдеться про права працівників: дотримуючись конструктивного соціального діалогу, колектив­них переговорів та участі праців­ників у країні походження, вони повністю ігнорують ці особливос­ті в нових країнах базування і бе­руть участь у розгоні профспілок. Ця ситуація вимагає ухвалення нових європейських механізмів відповідальності, які змусять транснаціональні корпорації до­тримуватись єдиних стандартів у всіх країнах присутності.

Тому ЄКП вимагає:

– запровадження конкретних заходів для урядів та компаній, які порушують трудові права та блокують соціальний діалог;

– жодного доступу до єдиного ринку без ефективного соціально­го діалогу;

– соціальна Європа має бути основою, а не заднім числом на­ступного розширення;

– розрізняти соціальний та гро­мадянський діалог;

– використовувати допомогу на етапі підготовки до вступу та Фонд реформ і зростання для За­хідних Балкан, України та Мол­дови для розширення «Соціаль­ної Європи».

Європейський Союз не може допустити, щоб нове розши­рення повторило помилки ми­нулого. Працівники мають право на гідні умови праці, на­лежну оплату та безпечне ро­боче середовище. Будь-які по­ступки в цьому напрямку бу­дуть означати ослаблення всі­єї європейської моделі соці­альної справедливості.

ПЕРЕКЛАД – ДЕПАРТАМЕНТ МІЖНАРОДНИХ ЗВ'ЯЗКІВ ФПУ

РОБОЧІ МІСЦЯ У ВІДПОВІДЬ НА ТАРИФИ ТРАМПА