« на головну 18.06.2024
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1249)
18
Квітень
 
Інтерв’ю
 
СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»


РУБРИКИ


Передплата





Статті Тема номера

ХТО БОРЕТЬСЯ, ТОЙ ДОСЯГАЄ РЕЗУЛЬТАТУ

ХТО БОРЕТЬСЯ, ТОЙ ДОСЯГАЄ РЕЗУЛЬТАТУ

Працювати під час війни та пов’язаної з нею еко­номічної кризи вкрай непросто. Причому всім – і ро­ботодавцям, які сти­каються з численни­ми складнощами у логістиці, організації виробничих проце­сів, збуті, і їхнім спів­робітникам, яким доводиться викону­вати роботу в умо­вах постійної небез­пеки та стресу, під­вищеного наванта­ження через брак кваліфікованого пер­соналу.

Однак іншого шляху наразі немає: щоб втри­мати підприємство на плаву, соціальні партне­ри мають шукати розумні компроміси та чути один одного. Особливо у тому, що стосується найгострі­ших питань – зокрема та­ких, як заробітна плата.

– Саме підвищення зарплат не менше, ніж на 30% шляхом збільшення фонду оплати праці було вимогою нашої первинної організації в процесі іні­ційованих нами колек­тивних переговорів, – за­значає профлідер Дні­провського металургійно­го заводу Сергій Кра­марчук. – Ми довго дума­ли, чи варто розпочинати цю розмову в наявній не­сприятливій ситуації. З осені 2021 року ДМЗ пра­цював нестабільно, після розгортання повномасш­табної війни все стало ще гірше. Однак в липні 2023- го вирішили: мусимо дія­ти, адже низька заробітна плата є причиною низки проблем, у тому числі – дедалі наростаючого від­току кадрів.

Навіть за повної за­йнятості зарплати біль­шості працівників ДМЗ тоді складали від 8 до 15 тисяч гривень – найниж­чий рівень серед підпри­ємств ГМК міста і навіть області. Коли ж значну частину трудового колек­тиву перевели на 3-4-ден­ні графіки роботи, доходи людей взагалі стали мі­зерними. Тому вимога первинки щодо підви­щення заробітної плати мала підтримку завод­чан.

Наприкінці жовтня 2023 року на засіданні по­вноважних представни­ків сторін соціального ді­алогу було прийнято рі­шення про утворення спільної робочої комісії у складі 12 осіб. Процес ко­лективних переговорів проходив складно. Після п’яти спільних засідань група так і не дійшла зго­ди щодо конкретних від­сотків підвищення зарп­лати. Профспілкова сто­рона вносила аргументо­вані пропозиції і при цьо­му висловлювала готов­ність іти на компроміс. Однак опоненти не поспі­шали робити кроки назу­стріч, тож переговори за­вершилися підписанням протоколу розбіжностей.

У перших числах лю­того 2024 року первинка вдалася до колективного трудового спору. Відпо­відно до чинного законо­давства до його врегулю­вання долучилися фахів­ці НСПП. Позитивному вирішенню питання спри­яв і голова профспілки Олександр Рябко, який не лише ініціював обгово­рення цієї гострої теми з керівниками ДМЗ, а й під час ділової зустрічі з го­ловою НСПП Дмитром Кухнюком привернув його увагу до ситуації на підприємстві.

Примирна комісія зби­ралася двічі. На другому засіданні, після узго­дження позицій сторін, було підписано Угоду про вирішення колективного трудового спору. Цим до­кументом передбачено підвищення рівня заро­бітної плати працівникам ПрАТ «Дніпровський ме­талургійний завод» з 1 бе­резня 2024 року шляхом збільшення фонду оплати праці підприємства на 22,2% згідно з диференці­ацією в оплаті праці між працівниками підрозді­лів станом на 1 грудня 2023 року. У працюючих підрозділах підвищення складе в середньому 25%, у непрацюючих – 10%, у підрозділах категорії «Управління» – 15%.

Чи задоволений про­фком таким результатом? З урахуванням постійно­го зростання споживчих цін та тарифів на кому­нальні послуги, звісно, хотілося б відчутнішого збільшення доходів спіл­чан. Однак всі розуміють: рівень підвищення, який вдалося відстояти, на тлі війни та економічної кри­зи є непоганим. Крім того, дуже важливо, що навіть у важкий воєнний час працює механізм ко­лективних переговорів, який дає можливість за­хищати інтереси спілчан та знаходити спільну мову з соціальними парт­нерами. Звісно, питання заробітної плати й надалі буде на контролі первин­ної організації.

– Первинка ПМГУ ДМЗ загалом і її пред­ставники, які брали без­посередню участь в пере­говорах, проявили сміли­вість та витривалість, – так, у свою чергу, комен­тує ситуацію провідний експерт з регулювання со­ціально-трудових відно­син апарату профспілки Валентина Броннікова. – У надскладних умовах війни вони наважилися вийти на колективні пе­реговори, наполегливо за­кликали соціальних парт­нерів до діалогу і не зда­вали своїх позицій в цьо­му процесі.

Відстоювати справед­ливий рівень підвищення зарплати працівникам підприємства було нелег­ко. Адже колективні пере­говори – не дружнє спіл­кування, а складний ме­ханізм пошуку прийнят­них для обох сторін рі­шень. Кожен аргумент у ньому повинен бути вива­женим і обґрунтованим.

У профкомі ДМЗ і ра­ніше знали, а тепер ще краще розуміють, на­скільки ретельної підго­товки потребують колек­тивні переговори, на­скільки велике значення тут має додержання про­цедур, точність та пере­конливість цифр, влуч­ність аргументів та фор­мулювань, правильність оформлення документів, наскільки обізнаними – економічно, юридично, психологічно – мусять бути профспілкові пере­говірники.

Пройшовши шлях від звернення до роботодав­ця з вимогою до підписан­ня Угоди про вирішення колективного трудового спору, представники пер­винки ПМГУ Дніпров­ського металургійного за­воду на чолі з їхнім ліде­ром Сергієм Крамарчу­ком, без сумніву, збагати­лися новими знаннями та практичними навичками, зрозуміли, на що зверну­ти увагу в роботі профор­ганізації та її органів, а головне – повірили у свої сили і добилися реально­го підвищення зарплати працівникам підприєм­ства, виправдавши довіру спілчан.

ПМГУ

 

Коментар голови ПМГУ Олександра РЯБКА

– За роки незалежності вітчизняна економіка неодно ­разово проходила через періоди криз. Разом з нею «ли­хоманило» і ГМК. Однак навіть у найскладніші часи рівень конфліктогенності в галузі за­лишався достатньо низьким.

У моменти зростання напруженості ПМГУ заклика­ла роботодавців до соціального діалогу. Нас чули. Укладена Галузева угода закріплювала, зокрема, адекватні мінімальні гарантії в оплаті праці, вищий порівняно з іншими галузями економіки рівень соціальних пільг і гарантій. Ці норми ля­гали в основу колективних договорів, що значною мірою забезпечувало соціальну стабільність в колективах підприємств та ГМК в цілому.

Авжеж, гострі ситуації періодично виникали. Чималий досвід трудових конфліктів з адміністрацією є у первинки ПМГУ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Зі стихійним протестними настроями кілька років тому мала справу профорганізація Криворізького залізорудного комбінату. На щастя, тоді вда­лося повернути процес у пра­вове поле і врегулювати стихійний страйк.

Та переважно на підприємствах соціальні партнери спромагали­ся домовлятися «мирно». Вони заключали гідні колдоговори та з року в рік пролонговували їхню дію. І врешті це зіграло про­ти нас. Ми довго не «прокачува­ли м’язи» у справжніх, складних та напружених колективних пе­реговорах, бо пролонгація ко­лективного договору відбувається за спрощеною процеду­рою. Але тепер, в сучасних умо­вах, просто вже не буде.

Після розгортання повномасштабної війни український ГМК зіштовхнувся з величез­ною кількістю проблем. Підприємства почали нести значні втрати і, відповідно, скоро­чувати видатки – в першу чер­гу, як завжди, на робочу силу.

У прагненні підтримати бізнес наші законодавці обмежили права працівників і профспілок. Роботодавці цим ско­ристалися: стали масово при­зупиняти дію норм колектив­них договорів, скоротили більшість соціальних про­грам, а на питання щодо підвищення заробітних плат відповідь взагалі майже всю­ди одна – «не на часі».

У ПМГУ, звісно, розуміють: економічна ситуація над­складна. Але ж труднощі не тільки у роботодавців. Люди, які працюють, виконують свої виробничі завдання в умовах війни, мають принаймні отри­мувати за це гроші, на які можна прожити. Ціни й тари­фи постійно ростуть, тож пи­тання підвищення зарплат стоїть дуже гостро.

Центральна рада ПМГУ звер­нулася до роботодавців галузі із закликом підвищити зарпла­ту співробітникам підприємств щонайменше на 20% шляхом проведення колективних переговорів з первинками.

Одним із перших колективні переговори щодо підвищення заробітної плати наважився ініціювати профком Дніпровського металургійного заводу. Перемовини йшли дуже не­просто, тривали майже три місяці, а за тим на колектив­ний трудовий спір – ще два місяці. Але зусилля первинки не були марними: спір завер­шився узгодженням прийнят­них відсотків підвищення зарплат працівникам заводу.

Не називатиму це перемогою профспілки. Назву закономірним підсумком злагоджених дій всіх ланок ПМГУ.

Шлях, пройдений первинкою ДМЗ, ще раз довів: хто не боїться діяти, хто бореться, той досягає результату.

05.04.2024



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

08.05.2024 21:25

08.05.2024 21:01

05.04.2024 21:44

22.03.2024 19:35

15.03.2024 18:49

15.03.2024 18:46

10.02.2024 18:02

10.02.2024 18:01

10.02.2024 17:58

10.02.2024 17:48

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання