« на головну 27.09.2020
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1071)
17
Вересень
 
Інтерв’ю
 
Профспілка – останній оплот у захисті трудящих від свавілля роботодавців

Профспілка – останній оплот у захисті трудящих від свавілля роботодавців


РУБРИКИ


Передплата





Статті Тема номера

Проєкт Закону «Про працю» суттєво послаблює позиції працівників, а профспілки позбавляє можливостей їх захищати

Проєкт Закону «Про працю» суттєво послаблює позиції працівників, а профспілки позбавляє можливостей їх захищати

Спільним представницьким органом репрезентатив­них всеукраїнських об’єднань профспілок на націо­нальному рівні на засіданні 28 грудня 2019 року розгля­нуто проєкт Закону України «Про працю» та прийнято рішення не підтримувати його як такий, що порушує основоположні статті Конституції, а також міжнародні акти, ратифіковані Україною.

Аналіз законопроєкту свідчить, що ним запроваджуються:

РУЙНАЦІЯ УКРАЇНИ ЯК СОЦІАЛЬНОЇ І ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

Механізми руйнації України як соціальної та правової держави че­рез фактично повне нівелювання ролі держави у регулюванні трудо­вих відносин, утвердження і забез­печення прав і свобод людини як головного обов’язку держави (пору­шення ст. 1, 3, 43 Конституції).

ПОРУШЕННЯ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА

Нові форми трудових договорів «за домовленістю» з роботодавцями, які «мають пріоритет над нормами За­кону», та сам Закон звужують порівня­но з чинним законодавством зміст та обсяг існуючих прав і мінімальних га­рантій працівників, порушують статті 22, 64 Конституції України та принци­пи верховенства права і його складо­вих: соціальної справедливості та пра­вової визначеності у правотворчій ді­яльності (ст. 8 Конституції).

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ТА РАБСЬКА ПРАЦЯ

Норми, що містять ознаки приму­сової праці та стимулюють її застосу­вання (порушує ст. 43 Конституції):

– Стаття 22 законопроєкту визначає трудові відносини з нефіксованим ро­бочим часом 8 годин у календарному місяці без гарантій, що така робота буде постійною, не забезпечує належні та гідні умови праці для достатнього рівня життя.

– Частина 1 статті 35 законопроєкту визначає право роботодавця з власної іні­ціативи розірвати трудовий договір з пра­цівником, при цьому сама стаття не міс­тить будь-яких підстав. Зазначене дає право роботодавцю безпідставно «за влас­ним бажанням» звільнити працівника.

Разом з тим, частина 8 статті 28 за­конопроєкту надає можливість сторо­нам трудового договору запропонува­ти одна одній змінити його істотні умо­ви (системи та розмір оплати праці, норм праці та режим роботи). Якщо ро­ботодавець наполягає на змінах істот­них умов трудового договору, з якими не погоджується працівник, трудовий договір припиняється на підставі стат­ті 35 цього Закону. Тобто роботодавцю надається право погіршити істотні умови трудового договору та звільнити працівника, що є прямими ознаками примусової праці.

При цьому не дотримуються і поло­ження частини 1 статті 5 Директиви 91/533/ЄЕС про обов’язок роботодавця інформувати своїх службовців про умо­ви, що застосовуються до трудового до­говору чи трудових відносин в частині обов’язку роботодавця повідомити пра­цівника про зміни умов трудового дого­вору/трудових відносин не пізніше мі­сяця з дати вступу в дію вказаної зміни.

– Стаття 41 законопроєкту встанов­лює колізію між частиною 1 цієї статті, яка визначає гарантії працівникам при звільненні з ініціативи роботодавця, і частиною 2, яка надає можливість робо­тодавцю за обставин, визначених части­ною 1 (заборона звільнення з мотивів дискримінації, помсти, наміру праців­ника бути представником працівників (виконання цих функцій), подання скар­ги працівником проти роботодавця тощо), звільняти працівника за наявнос­ті у роботодавця для цього законних під­став. Тобто фактично узаконює звіль­нення працівника за тими ж дискримі­наційними ознаками, але за іншого фор­мулювання підстав такого звільнення. Це також нівелює заборони примусової праці та нерівності трудових прав для громадян України, визначені статтями 6, 7 законопроєкту.

– Статтею 48 законопроєкту при вста­новленні тривалості щоденної роботи (зміни) не визначаються граничні норми застосування надурочних робіт. Можна працювати хоча б кожен день, однак при цьому оплата має бути принаймні на 20% вищою від оплати праці працівника в межах встановленої у трудовому дого­ворі норми праці. Це фактично і є екс­плуатація та рабська праця.

Крім того, проєкт не враховує вимоги Директиви 2003/88/ЄС від 04.11.2003 про деякі аспекти організації робочого часу в частині максимальної щотижневої його тривалості разом з надурочною роботою.

ЗВІЛЬНЕННЯ БЕЗ ПРИЧИНИ


Також щодо вимог звільнення пра­цівників за ініціативою роботодавця проєкт порушує вимоги Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відно­син з ініціативи роботодавця, що рати­фікована Україною, та відповідну Реко­мендацію МОП № 166 в частині встанов­лення законних підстав для такого при­пинення (ст. 4):

– не врегульовується питання звіль­нення працівників з причин економіч­ного, технічного, структурного або ана­логічного плану;

– надаються (ст. 36 проєкту) необме­жені права роботодавцю на звільнення працівника у зв’язку з порушенням ним умов трудового договору, оскільки пере­лік умов, порушення яких є підставою для його припинення, визначається у трудовому договорі. Це означає, що ро­ботодавець самостійно, на свій розсуд, визначає випадки порушення умов тру­дового договору, що мають стати під­ставою для звільнення.

При цьому проєктом не передбача­ється, як це визначено статтею 7 Кон­венції, право працівника на захист до його звільнення («Стаття 7. Трудові від­носини з працівником не припиняються з причин, пов’язаних з його поведінкою або роботою, доки йому не нададуть можливості захищатися з висунутими проти нього звинуваченнями.»).

Фактично проєкт позбавляє праців­ників, трудові відносини з якими було припинено, права на вихідну допомо­гу, як це передбачено статтею 12 Кон­венції, крім випадку звільнення у зв’язку з поновленням на роботі пра­цівника, який раніше виконував цю ро­боту (ст. 38 проєкту).

Проєктом не враховано положення статей 12 і 13 Конвенції, якими передба­чено проведення консультацій з пред­ставниками працівників, коли роботода­вець планує припинення трудових відно­син з причин економічного, технічного, структурного або аналогічного плану.

Виходячи з цих приписів, можна констатувати, що проєктом не передба­чається пом’якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення, зокре­ма надання іншої роботи, крім випадку звільнення у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше вико­нував цю роботу (ст. 38 проєкту).

Порушено і положення Рекоменда­ції МОП № 166 стосовно обмеження укладення строкових трудових догово­рів випадками, коли враховуючи рід майбутньої роботи або умови її вико­нання чи інтереси працівника, ці тру­дові відносини не можуть встановлю­ватися на невизначений термін. Вста­новлюючи перелік випадків укладан­ня строкових трудових договорів у статті 18 проєкту, останнім пунктом 14 цієї статті нівелюється весь згаданий вище перелік, яким дозволяється укладення строкового договору за зго­дою його сторін, а не з врахуванням ін­тересу працівника.

ГЕНЕРУВАННЯ ЗУБОЖІННЯ


Визначення розмірів мінімальної заробітної плати виходячи з фінансо­вих можливостей державного бюдже­ту (ст. 65 проєкту) та виключення нор­ми, що мінімальна зарплата не може бути нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, продовження практики щодо включення до міні­мальної зарплати доплат, надбавок, інших компенсаційних та стимулюю­чих виплат, запровадження різних під­ходів до встановлення мінімальних окладів для працівників бюджетної та небюджетної сфери призведуть до по­глиблення дискримінації у сфері опла­ти праці та поширення зрівнялівки в оплаті праці різної кваліфікації, що генеруватиме подальше зубожіння працівників та їхніх сімей.

Запропонований механізм вста­новлення розміру мінімальної зарплати руйнує існуючу систему веден­ня тристоронніх колективних перего­ворів із зазначеного питання, як це передбачено положеннями ратифіко­ваної Україною Конвенції МОП № 131 про встановлення мінімальної заро­бітної плати з особливим урахуван­ням країн, що розвиваються, та Гене­ральною угодою.

Запропоновані зміни знижують гарантії в оплаті праці, зокрема опла­ту за роботу у вихідні, святкові та не­робочі дні з подвійної ставки до 20%.

Виключення із Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушен­ням строків їх виплати» заробітної пла­ти та пропозиція щодо виплати праців­нику пені у розмірі 0,05% за кожен день затримки заробітної плати (18,25% на рік) не забезпечить ефективного еконо­мічного захисту працівника у разі по­рушення строків виплати заробленого.

Порушується принцип правової визначеності (ст. 8 Конституції Украї­ни) у частині 3 статті 62 проєкту, якою встановлено, що порядок визначення розміру оплати відпусток та компенса­ції за невикористані відпустки встанов­люється Кабінетом Міністрів України.

ЗВУЖЕННЯ ПРАВ І СВОБОД

Порівняльний аналіз законів, які втрачають чинність відповідно до При­кінцевих положень законопроєкту, та норм, що регулюють аналогічні гарантії у законопроєкті, свідчить про порушен­ня статей 22 і 64 Конституції України в частині звуження змісту та обсягу існу­ючих прав і свобод, припису заборони об­межувати, крім випадків, передбачених Конституцією України, конституційні права і свободи людини і громадянина. Зокрема:

– Законопроєктом не визначено, а від­повідно, позбавлено окремі категорії працівників прав на додаткову відпуст­ку за особливий характер праці, відпуст­ку у зв’язку з профспілковим навчанням, відпустку для підготовки та участі в зма­ганнях, додаткову відпустку окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції гідності, додатко­ву відпустку працівникам, які мають ді­тей або повнолітню дитину – особу з інва­лідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 8, 15-1, 16-1, 16-2, 19 Закону України «Про відпустки»).

Звужено перелік категорій працівни­ків, яким в обов’язковому порядку нада­ються відпустки без збереження заробіт­ної плати (ст. 63 законопроєкту).

– Порівняно із Законом України «Про відпустки» законопроєктом не врегулюва­но питання (порушення принципу право­вої визначеності) щодо порядку та умов поділу щорічної відпустки на частини, у проєкті посилання на визначення трудо­вим договором (ч. 1 ст. 56 законопроєкту); випадки відкликання з відпустки мають бути передбачені у трудовому договорі та/ або колективному договорі (ч. 11 ст. 56 за­конопроєкту); не визначається мінімаль­ний обсяг грошової компенсації за невико­ристання щорічної відпустки загалом чи її частини, а також є можливість встанов­лення більш сприятливих умов компенса­ції працівнику невикористаної щорічної оплачуваної відпустки законодавством, трудовим та/або колективним договором (ч. 4 ст. 57 законопроєкту).

– Зменшено тривалість щорічної осно­вної відпустки до 24 календарних днів (звуження змісту та обсягу прав) для кате­горій працівників: за роботу із шкідливи­ми і важкими умовами праці; робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоцій­ним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умо­вах підвищеного ризику для здоров’я; з не­нормованим робочим днем тощо.

Проєкт також не враховує вимоги Ди­рективи 2003/88/ЄС від 04.11.2003 про деякі аспекти організації робочого часу в части­ні встановлення щорічної відпустки три­валістю не менше 4 тижнів.

НАСТУП НА ПРАВА ПРОФСПІЛОК

Втрата чинності Законом України «Про професійні спілки, їх права та га­рантії діяльності».

Зазначене є прямим порушенням статей Конституції України (ст. 36, п. 11 ст. 92), Конвенції МОП № 87 про свободу асоціації та захист права на ор­ганізацію, Конвенції МОП № 135 про захист прав представників працівни­ків на підприємстві і можливості, що їм надаються (ратифіковано Україною) та Рекомендації МОП № 143, відповід­но до яких національне законодавство має визначати категорію чи категорії представників працівників, з чітким визначенням профспілок та виборних представників працівників у разі від­сутності профспілки, за якими визна­ється право на захист. Також порушу­ються низка директив Ради Європи, зо­крема Директиви 2002/14/ЄС про вста­новлення загальних правил інформу­вання та консультації працівників Єв­ропейського співтовариства.

СКАСУВАННЯ РАТИФІКОВАНИХ КОНВЕНЦІЙ МОП

Пунктом 4 глави Х «Прикінцеві по­ложення» законопроєкту пропонується встановити, що з дня набрання чинності цим Законом акти органів державної влади і управління Союзу РСР та Україн­ської РСР з питань трудових відносин не діють на території України. Це може означати і скасування ратифікованих Україною конвенцій МОП, що є непри­пустимим.

ЗА ІНФОРМАЦІЄЮ СПО ОБ’ЄДНАНЬ ПРОФСПІЛОК

Законопроєкт визначає право роботодавця з власної ініціативи розірвати трудовий договір з працівником, при цьому сама стаття не містить будь-яких підстав. Зазначене дає право роботодавцю безпідставно «за власним бажанням» звільнити працівника.

При визначенні тривалості щоденної роботи (зміни) не встановлюються граничні норми застосування надурочних робіт. Можна працювати хоча б кожен день, однак при цьому оплата має бути принаймні на 20% вищою від оплати праці в межах встановленої у трудовому договорі норми праці. Це фактично і є експлуатація та рабська праця.

До теми

Інна Кудінська та Георгій Сандул, юристи ГО «Трудові ініціативи», аналізуючи проєкт Зако­ну України «Про працю» у матеріалі «98 статей про працю», зазначають:

«Загалом, можна стверджувати, що негативи, які містяться в проєкті, цілковито перекреслюють будь-які прогресивні його положення. Прийнят­тя подібного закону підриває стабільність за­йнятості в Україні, унеможливлює ефективну охорону та захист трудових прав, що, в свою чергу, матиме катастрофічні наслідки для націо­нальної економіки».

 

Влада намагається нівелювати профспілки

У «пояснювальній записці» до проєкту Закону «Про внесення змін до де­яких законодавчих актів України (щодо окремих питань діяльності про­фесійних спілок)» (№ 2681) вказується, що він передбачає внесення низ­ки змін до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

А втори не могли запропо­нувати нічого кращого, ніж викинути з цих НПА 33 (тридцять три!!!) нормативні положення, якими врегульовано відносини проф­спілки і роботодавця з питань:

• отримання інформації,

• контролю за дотриманням трудо­вого законодавства,

• створення умов для діяльності профспілок,

• утримання і перерахування член­ських внесків,

• відрахування коштів на культур­но-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу,

• надання згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності пра­цівників,

• надання згоди на звільнення пра­цівників, які обиралися до складу профспілкових органів,

• надання відпустки на час проф­спілкового навчання та ін.

Порушення Конституції України

Запропоновані проєктом норми, якими членів профспілок позбавля­ють прав на отримання інформації, на захист від порушень трудового за­конодавства, перерахування член­ських внесків, захист від притягнен­ня до дисциплінарної відповідаль­ності та звільнення, права на від­пустку на час профспілкового на­вчання та інших, порушують консти­туційний принцип, викладений у статті 22 Конституції України: при прийнятті нових законів або внесен­ні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Спроба встановлення мінімальної кількості членів у профспілці (не мен­ше 10) та максимальної кількості профспілок на підприємстві (не біль­ше 2) є прямим порушенням статті 36 Конституції України, згідно з якою громадяни України мають право на свободу об’єднання у громадські орга­нізації для здійснення і захисту своїх прав і свобод. Громадяни мають право на участь у професійних спілках з ме­тою захисту своїх трудових і соціаль­но-економічних прав та інтересів. Про­фесійні спілки утворюються без попе­реднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спіл­ки мають рівні права.

І. Порушення міжнародних тру­дових стандартів

Ця ж норма (про обмеження кіль­кості профспілок – не більше 2) пору­шує статті 2, 3 Конвенції МОП № 87 «Про свободу асоціації та захист права на організацію», статтю 22 Міжнарод­ного пакту про економічні, соціальні та культурні права, статтю 5 Європей­ської соціальної хартії.

Встановлення мінімальної кіль­кості членів профспілки (10 осіб) пору­шує принципи Конвенції МОП № 87 та є дискримінаційною нормою по відно­шенню до працівників малих підпри­ємств з кількістю працівників до 10, а також найманих працівників фізич­них осіб – підприємців.

II. Примус до створення «контр­ольних комісій»

Законопроєктом № 2681 об’єднання профспілок примушуються до внесен­ня змін до статутів та створення контрольних комісій «з особливим статусом, який в обов’язковому поряд­ку створюється в об’єднанні профспі­лок» (cтаття 161 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Така норма порушує принцип неза­лежності та невтручання в діяльність професійних спілок, закріплений у статті 3 Конвенції МОП № 87 «Про сво­боду асоціації та захист права на орга­нізацію», частина 1 (а) статті 8 Міжна­родного пакту про економічні, соці­альні і культурні права.

Право профспілок вільно і само­стійно організовувати свою діяль­ність передбачає право не тільки приймати свої статути, вільно обира­ти своїх представників, створювати свій апарат, здійснювати управлін­ня, а й формувати свої виборні орга­ни і визначати їх повноваження, встановлювати порядок формування коштів та напрями їх використання, здійснювати контроль за їх витра­чанням, а держава утримується від будь-якого втручання, здатного об­межити це право або перешкодити його законному здійсненню.

III. Втручання в статутну діяль­ність профспілок

Законопроєктом № 2681 вносяться зміни до статей 14, 15 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», згідно з якими профспілки та об’єднання профспі­лок в примусовому порядку повинні змінити власні статути, доповнивши їх положеннями про розмір і порядок сплати членських внесків та про Контрольну комісію об’єднання, по­рядок її формування та терміни ді­яльності.

Пропозиції на законодавчому рівні щодо внесення змін до статутів проф­спілок і їх об’єднань суперечать фун­даментальним принципам свободи на об’єднання в профспілки, що закріпле­ні у Конвенції МОП № 87: самовряд­ність профспілок та заборона втручан­ня держави та інших суб’єктів у вну­трішні питання організацій. Ці питан­ня є внутрішньостатутними і повинні регулюватися виключно статутами профспілкових організацій.

IV. Ліквідація гарантій діяль­ності профспілок

Автори законопроєкту № 2681 пропонують внести зміни до части­ни 2 статті 252 Кодексу законів про працю України та статті 41 Закону України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності» щодо гаран­тій для членів виборного профспіл­кового органу, надавши право при­тягувати членів виборних профспіл­кових органів до дисциплінарної відповідальності без згоди виборно­го органу.

Така зміна суттєво погіршить ста­новище працівників, оскільки в Укра­їні є поширеною практика притягнен­ня до дисциплінарної відповідальнос­ті та звільнення профспілкових ліде­рів саме у зв’язку з їх активною проф­спілковою позицією.

Зазначені зміни порушують статті 1, 2 Конвенції МОП № 135 «Про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються» та пункт 6 Рекомендації МОП № 143 до вказаної Конвенції. Не­надання працівникам, звільненим у зв’язку з обранням їх до складу вибор­них профспілкових органів, після за­кінчення строку їх повноважень по­передньої роботи (посади) порушує пункт 8 Рекомендації МОП № 143.

V. Обмеження права на ведення колективних переговорів

Автори законопроєкту № 2681 про­понують внести зміни до статті 20 За­кону України «Про професійні спіл­ки, їх права та гарантії діяльності», відповідно до яких, якщо до профе­сійної спілки входять особи, які на­лежать до керівного персоналу під­приємства, установи, організації, така профспілка не може виступати представником працівників у колек­тивних переговорах.

Це є порушенням статей 2, 3, 6 Кон­венції МОП № 87 «Про свободу асоціа­ції та захист права на організацію». Відповідно до статті 8 вказаної Кон­венції Національне законодавство не зачіпає гарантій, передбачених цією Конвенцією, і застосовується таким чином, щоб не порушувати їх. Також вищезазначені положення порушу­ють статтю 1 Конвенції МОП № 98 «Про застосування принципів права на організацію і на ведення колектив­них переговорів», згідно з якою трудів­ники мають належний захист проти будь-яких дискримінаційних дій, спрямованих на обмеження свободи об’єднання в галузі праці.

VI. Примус до позастатутного звітування

Законопроєктом № 2681 пропону­ється статтю 36 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гаран­тії діяльності» доповнити частиною 2, згідно з якою встановлюється обов’язок звітування виборних орга­нів профспілок, у тому числі позачер­гового, не передбачений статутами самих профспілок.

Пропозиції на законодавчому рівні щодо встановлення порядку і строків звітності виборних органів перед чле­нами профспілки суперечать фунда­ментальним принципам свободи на об’єднання у профспілки, що закріпле­ні у Конвенції МОП № 87: самовряд­ність профспілок та заборона втручан­ня держави та інших суб’єктів у вну­трішні питання організацій. Ці питан­ня є внутрішньостатутними і мають регулюватися виключно статутами профспілкових організацій.

«Такі зміни є неприйнятними для країни, яка заявляє про свою вірність демократичним цінностям»

Г енеральний секретар Міжнародної конфе­дерації профспілок (МКП) Шаран Барроу та генеральний се­кретар Європейської конфеде­рації профспілок (ЄКП) та Пан’європейської регіональ­ної ради Лука Вісентіні звер­нулися до керівництва Украї­ни від імені МКП, що пред­ставляє 200 млн працівників із 163 країн та територій і має 332 національні членські організа­ції, та ЄКП, яка є голосом пра­цівників в Європі і представ­ляє 45 млн членів 90 профоб’єднань 38 європей­ських країн та 10 європейських галузевих федерацій профспі­лок, щодо законопроєктів про працю та щодо діяльності профспілок в Україні.

У своєму зверненні очільни­ки світо

24.01.2020



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

22.09.2020 01:03

22.09.2020 01:02

22.09.2020 00:56

22.09.2020 00:45

14.09.2020 19:00

14.09.2020 18:57

14.09.2020 18:56

30.08.2020 14:34

30.08.2020 14:34

30.08.2020 14:33

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2019©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання