« на головну 29.03.2024
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1246)
07
Березень
 
Інтерв’ю
 
ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»


РУБРИКИ


Передплата





Статті Тема номера

Трансплантологія: нові реалії

Трансплантологія: нові реалії

17 травня Верховна Рада підтримала ухвалення Зако-

ну України про трансплантацію людських органів та ін-

ших анатомічних матеріалів людини. Проект пройшов

за підтримки 255 народних депутатів. У документі за-

кріплено принципове положення цієї прогресивної для

країни норми – отримання згоди донора на операцію.

Іншими словами, кожен громадянин має право погоди-

тися або відмовитися від вилучення його органів та бі-

ологічного матеріалу для трансплантації у разі смерті.

Щоб система трансплантації працювала прозоро і не

призвела до наслідків, якими лякають популісти, за-

конодавцям необхідно ще багато чого доопрацювати і

створити. Насамперед, забезпечити прозорість волеви-

явлення людей і гарантувати конфіденційність і меха-

нізми захисту інформації донорів та реципієнтів.

Про те, чи достатньо тільки законодавчого врегулю-

вання операцій із трансплантації органів, ідеться на

шпальтах нашого видання.

ОДИН ВРЯТУЄ

ВІСЬМОХ

Понад 5 тис. українських пацієнтів

щорічно потребують трансплантації. Се-

редня кількість пересадок, які здійсню-

ють в Україні, – усього трохи більше 130.

Медики наводять сумну статисти-

ку: щодня дев’ять людей помирають,

не дочекавшись трансплантації. По-

при те, що в країні існує закон, ухвале-

ний ще 1999 року, операції з тран-

сплантації органів чи біоматеріалу не

набули популярності через так звану

«презумпцію незгоди». Взяти органи в

померлого для пересадки можна лише

за згодою родичів, проте на такий

крок погоджуються вкрай нечасто.

Хоча один українець, який помер здо-

ровим, після смерті міг би продовжи-

ти життя щонайменше п’ятьом іншим

людям, віддавши для пересадки своє

серце, печінку чи нирки. Деякі експер-

ти роблять висновок, що врятованих

могло би бути більше – від 8 до 10.

Цікава деталь: улітку минулого року

поважна соціологічна служба провела

опитування, чи готові українці віддати

свої органи після смерті? Так от, стверд-

но відповіли більше 60% опитаних.

Чи означає це, що після ухвалення

нової редакції Закону «Про трансплан-

тацію» у цій царині медицини відбу-

дуться реальні зміни? Автори закону

стверджують, що наразі головне – ба-

жання людей стати донорами. А для

цього тільки роз’яснювальної роботи

недостатньо. Насамперед, необхідно

створити єдину базу реципієнтів, тобто

тих, хто чекає порятунку.

Новий закон адаптує вітчизняну

систему трансплантології до європей-

ської. Відповідно до неї, весь процес пе-

ресадки органа від донора до реципієн-

та поділений та три етапи: забір орга-

на, його перевезення і власне сама пе-

ресадка. За кожен з них відповідає

окрема людина. Зроблено це для того,

аби уникнути зловживань.

Для того, аби в процесі не було збоїв,

потрібні спеціальні фахівці – тран-

сплант-координатори. Наразі їх недо-

статньо. У Міністерстві охорони

здоров’я обіцяють, що буде організова-

но підготовку таких спеціалістів. Саму

ж операцію-пересадку зможе зробити

кожен кваліфікований хірург.

Перед операцією пацієнт повинен

погодитися на пересадку. Якщо він не

досяг 14-річного віку, за нього вирішу-

ють батьки або уповноважені пред-

ставники. Заступник міністра охорони

здоров’я Олександр Лінчевський по-

яснює: «Донор – це людина, яка ле-

жить, апарат штучної вентиляції пра-

цює і здіймаються груди, ви берете за

руку і відчуваєте пульс, а лікар каже,

що найближча вам людина вже помер-

ла. І в цій ситуації ви маєте дати згоду.

Чи готові ви морально до цього? Чи до-

вірятимете лікарю, який вам покаже,

розкаже, пояснить? І ця проблема не

вирішується одним законом. Чи втра-

чатимемо ми донорів через відмову

родичів? Безперечно».

Принципова відмінність нового за-

кону полягає в тому, що віднині дати

згоду на пересадку органів за життя

письмово може кожна «повнолітня і ді-

єздатна людина». І в будь-який момент

вона може своє рішення змінити. За ба-

жанням, у паспорті або посвідченні во-

дія можуть ставити відмітку про те, що

людина є донором.

Нововведенням є те, що будуть

створені дві бази даних: з інформаці-

єю про людей, які потребують тран-

сплантації, та про тих, хто є потенцій-

ним донором і погодився на вилучен-

ня органів після смерті.

«Ця система в автоматичному режи-

мі визначатиме імунологічно сумісних

донора та пацієнта, і у випадку смерті

донора – в стислі строки проводити-

меться операція. Кожен з нас, ставши

після смерті донором, може врятувати

життя 8 іншим людям», – запевнила

Ольга Богомолець.

Виступаючи в Раді, пані Богомолець

пообіцяла прорив у медицині після його

ухвалення, бо, за її підрахунками, за 2

роки всі потреби українців у пересадці

органів будуть повністю забезпечені.

На центральному рівні має бути

створений єдиний електронний ре-

єстр, зокрема з волевиявленням щодо

посмертного донорства. Інформація в

цих реєстрах буде конфіденційною,

доступ матимуть лише медичні закла-

ди, які займаються трансплантацією,

трансплант-координатори та судмед-

експерти.

Якщо людина підписала незгоду

щодо донорства після смерті чи близькі

проти, ніхто не використовуватиме її

анатомічні матеріали. Про це чітко вка-

зано у новій редакції закону.

САМОГО ЛИШЕ

ЗАКОНУ ЗАМАЛО

Закон принципово нічого не змінює.

Він створює передумови для розвитку

трансплантології, але до того, як це за-

працює на рівні Іспанії, ще дуже багато

роботи, наголошують експерти з Мініс-

терства охорони здоров’я. Найперше –

підготовка фахівців у сфері трансплан-

тології. Згідно державної програми на-

вчання ймовірно буде проходити в За-

поріжжі, однак не виключено, що освіт-

ні програми дозволять лікарям вчитися

за кордоном.

Для того, аби весь ланцюжок працю-

вав злагоджено, має функціонувати єди-

ний координаційний центр. Адже дії

при появі донора мають бути чітко ско-

ординованими: від виїзду спеціальної

бригади з вилучення органа до доставки

органів у клініку, де здійснюватиметься

пересадка. Для цього має бути скоорди-

нована доставка реципієнта, який пере-

буває в черзі на донорський орган. Час

іде на години, тож без послуг авіації тут

не обійтись. Відтак повинен бути відпо відальний чиновник, який буде куриру-

вати цей напрямок. А загалом – колек-

тивна відповідальність і колективна

участь в розвитку трансплантології. І

обов’язково – єдина інформаційна систе-

ма, єдиний координаційний центр, який

працюватиме прозоро і чітко.

Без комплексного підходу нічого не

зміниться, які б прогресивні закони не

ухвалювали народні депутати, переко-

нують експерти.

Аби хірург погодився на трансплан-

тацію, він має бути, з одного боку, юри-

дично захищеним, а з іншого – вмотиво-

ваним, зокрема і гідною заробітною

платою. Провідний лікар-транспланто-

лог Ігор Писаренко зауважує: в Україні

дуже мало операцій з пересадки органів

не через брак донорів, а через відсут-

ність спеціального обладнання в реані-

маціях і вкрай низьку кількість діагно-

зів про смерть головного мозку.

«У нас випадків діагностики смерті

мозку близько нуля, бо лише 1,7% реані-

мацій мають обладнання, щоб постави-

ти цей діагноз. Тож про жодну трупну

трансплантацію мова не йде. І тут лише

згоди пацієнтів на трансплантацію буде

замало. Органів від цього більше не ста-

не», – зазначає хірург, який понад 20 ро-

ків займається пересадкою органів.

Тому головним завданням наразі, за

його словами, є фінансування реаніма-

цій, створення листів очікування, куди

б вносилися всі пацієнти, які потребу-

ють органів, і розбудова інфраструкту-

ри для трансплантації.

Статистику про потребу в 5 тис. пере-

садок на рік він називає неактуальною,

бо реальну потребу ніхто не досліджу-

вав. Є лише дані про те, що нині при-

близно 6 тис. людей перебувають на діа-

11.06.2018


Раїса ЧИРВА

ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

22.03.2024 19:35

15.03.2024 18:49

15.03.2024 18:46

10.02.2024 18:02

10.02.2024 18:01

10.02.2024 17:58

10.02.2024 17:48

12.01.2024 20:50

12.01.2024 20:49

24.12.2023 14:26

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання