« на головну 17.10.2018
Архів номерів  •  Актуальний номер » (971)
11
Жовтень
 
Інтерв’ю
 
Степан Кривов’язий: «Кабмін уже четвертий рік не передбачає в бюджеті жодної копійки на лісо- господарські заходи»

Степан Кривов’язий: «Кабмін уже четвертий рік не передбачає в бюджеті жодної копійки на лісо- господарські заходи»


РУБРИКИ


Передплата





Статті Тема номера

ЗИМОВИХ СВЯТ БАГАТО НЕ БУВАЄ

ЗИМОВИХ СВЯТ БАГАТО НЕ БУВАЄ

За два тижні до настання Нового року українці починають святкувати. Спершу радо зустрічають прихід Святого Миколая, потім «оновлене» Різдво, власне Новий Рік, традиційне Різдво, старий Новий рік і День святого Валентина. Країна практично на півтора місяця випадає із звич­ного трудового режиму. Експерти попереджають: без критичного став­лення до роботи й відпочинку Україні буде складно стати успішною. Та співвітчизників це поки що не зупиняє. Переважна більшість населення – в пошуках подарунків до кожного свята, чим неабияк тішить вітчизня­ну торгівлю.

Про традиції святкування по-українськи – на шпальтах нашого часопису.


СВЯТИЙ МИКОЛАЮ, ДО НАС ЗАВІТАЙ!

Нині ми пов’язуємо Свято Ми­колая виключно з подарунками дітлахам під подушку і навіть не здогадуємося про глибоке релігій­не коріння та особливості відзна­чення цього свята нашими пред­ками. А про те, що святий Мико­лай – реальна історична особа, знають хіба що історики та релігієзнавці. Насправді Святий Ніколаус – візантійський єпис­коп, що прославився своєю любов’ю до дітей і допомогою бід­ним. Він чи не найбільший благо­дійник в історії людства. Творив добрі справи не заради слави, а таємно та від усієї душі. Прино­сив у домівки нужденних людей теплі речі для дітей, іграшки, ліки для недужих.

Вважається, що Святий Мико­лай є опікуном подорожніх, моря­ків і рибалок. Адже згідно з житі­єм Святий неодноразово прихо­див на допомогу людям під час стихійного лиха – силою молитви зупиняв грозу чи бурю. Так до­вгий час вважалось і в Україні – кожен рибальський курінь обов’язково мав ікону цього свя­того, перед якою в часи негоди, стихійного лиха служили моле­бень. Й нині у храмах саме перед іконою Святого Миколая молять­ся, вирушаючи в далеку дорогу, а також при освяченні різноманіт­них транспортних засобів.

Життя Святого Миколая є при­кладом віри, стійкості, подвижни­цтва та інших душевних чеснот. Пам’ять про вчинки Святого може допомогти кожній людині стати на шлях самовдосконалення.

З прадавніх часів день Святого Миколая святкувався весело. Люди заздалегідь готували пода­рунки, пекли традиційне печиво – «миколайчики», запрошували музик та скликали гостей.

Сьогоднішній світ, який живе за законами споживання, звик ви­тісняти живі християнські обра­зи, замінюючи їх на відповідні ко­мерційні символи. Про комерціа­лізацію свят нині говорять бага­то. Сучасні діти в листах до Свя­того Миколая просять не печиво з цукерками чи теплі светрики, а здебільшого ноутбуки, гаджети, «круті» телефони, велосипеди або ролики. Такі бажання україн­ських дітей – у кожному четверто­му посланні до Миколая. Третій рік поспіль в одній з найстаріших споруд Києво-Печерської Лаври відкривається резиденція Свято­го Миколая. Сюди й стікається уся кореспонденція. Треба сказа­ти, що не тільки за століття, а й за 10 останніх років прохання карди­нально змінилися. Бо колись дав­но діти просили в Святого Мико­лая здоров’я для себе і близьких, успіхів у навчанні, книжку, олів­ці, фарби… Життя змінилося, але в ньому залишилися й ті діти, ко­трі нічого, окрім здоров’я собі чи близьким у Святого Миколая не просять. А ще – припинення війни та повернення до родин батьків, яким пощастило вціліти.

Тож зводити це свято тільки до радісно усміхнених дітей, які че­кають на подарунки під подуш­кою, не варто. Це свято має нага­дати про суспільну несправедли­вість, людський біль, злидні. Саме в цей день, просять церковні служителі, ми повинні відчути їх гостріше, аніж в будь-який інший. Згадати безпритульних дітей, літ­ніх людей, що бідують у великих містах і малих селах, а то й про­сто зазирнути до будинку ветера­нів і подарувати його мешканцям теплі рукавички чи капці. Начеб­то від Святого Миколая.

ЩОБ УСЕ, ЯК У ЄВРОПІ

Після довгих дебатів та досить емоційного обговорення україн­ський парламент таки зробив 25 грудня вихідним днем. На голо­сування законопроект виносився кілька разів і зібрав необхідну кількість голосів після чергової спроби. Відтак уперше будемо святкувати Різдво саме в цей день. Тобто перше Різдво – католицьке, а пізніше – 7 січня – традиційне православне. Депутати дійшли ви­сновку, що «перехід на святкуван­ня Різдва за більш новим і точним григоріанським календарем – ознака європейськості».

Святкувати саме тоді, коли це роблять більшість християн сві­ту, дуже логічно і зручно. Взагалі важко пояснити, чому в повсяк­денному житті ми користуємося григоріанським календарем, а кілька разів на рік – юліанським. Віднині будемо святкувати Різд­во з усім світом.

Католицьке Різдво вважається одним з найважливіших свят християн. Крім того, воно є офі­ційним державним святом і ви­хідним днем у більш ніж 100 краї­нах світу. Цього дня Різдво від­значають також багато право­славних, протестантів, лютеран.

Тож у Верховній Раді виріши­ли, що ухвалення законопроекту сприятиме об’єднанню та кращо­му порозумінню між християн­ськими релігійними громадами як усередині, так і за межами України, а також оптимізації святкування Різдва Христового та Нового року. Адже ми – остання країна в Європі, яка не має вихід­ного дня 25 грудня.

Експерти вже встигли охрести­ти закон «міною уповільненої дії». Адже не зовсім цивілізовано буде виглядати країна, що свят­кує два Різдва – 25 грудня і 7 січ­ня. Одне так чи інакше доведеть­ся скасувати. З огляду на нинішні політичні тенденції, «зайвим» ви­явиться саме православне Різдво. Ця ситуація буде ставити конфе­сії, які називають себе православ­ними, перед вибором: підкорити­ся волі держави та перейти в бого­служінні на світський григоріан­ський календар, або ж залишити­ся в споконвічній православній богослужбовій традиції – юліан­ському календарі.

Релігієзнавець Олексій Смир­нов стверджує: «Найменше прийнятий закон стосується пова­ги прав релігійних меншин. Його мета – виключно політична: від­волікти увагу від соціальних про­блем, створити ілюзію руху в Єв­ропу, до нового життя і так далі. Користі для більшості українців небагато, зате з’являється мож­ливість для піару».

Викладач релігієзнавства Ужгородського національного університету Федір Шандор має свою думку: «Різдва не може бути два: Ісус народився лише раз. Якщо ми прийняли григорі­анський календар на побутово­му рівні, у світському житті, то й церква мусить теж прийняти цей факт. Поступово це стане традицією, років через 5 ми буде­мо сприймати цю новацію наба­гато спокійніше».

До слова, практично всі депу­тати, які виступали на підтрим­ку даного законопроекту, акцен­тували саме на тому, що 25 груд­ня – це свято «всього цивілізова­ного світу», а от 7 січня – це руди­мент радянської епохи.

Згідно із статистичними дани­ми департаменту у справах релі­гій та національностей Міністер­ства культури України близько 23172 чинних релігійних право­славних, греко-католицьких і дея­ких інших християнських громад відзначають Різдво Христове 7 січня за юліанським календарем. Водночас на сьогодні в Україні на­раховуються близько 11 тис. релі­гійних католицьких і протестант­ських громад, що складає близько 30% від усіх релігійних організа­цій України, які святкують Різдво Христове за григоріанським ка­лендарем, тобто 25 грудня. Таким чином, значна кількість вірян України відзначає це релігійне свято іншого дня, ніж визначено на законодавчому рівні як вихід­ний день. Крім цього, загалом у світі більшість християнських церков відзначає Різдво Христове саме 25 грудня. Для багатьох укра­їнців така дата також є прийнят­ною з огляду на оптимізацію свят­кування релігійного свята Різдва Христового, що супроводжується постом, та світського Нового року.

МОРОЗЯКУ – НА ГІЛЛЯКУ?

Серед так званих рудиментів радянської епохи несподівано опинився і традиційний Дід Мо­роз. Ясна річ, разом із своєю онучкою Снігуронькою.

Нещодавно українська пись­менниця та громадська акти­вістка Лариса Ніцой запропону­вала альтернативу радянському символу Нового року. Вона пере­конує, що Діда Мороза доцільні­ше замінити на Святого Мико­лая: «Нехай він уже відпочиває. Вже прийшов Святий Миколай, точніше, повернувся до нас. Він глибший персонаж. Дідусь Мо­роз роздавав усім подарунки на шару, а святий Миколай – тільки за добро, з вірою в добро». Така ідея, попри всі сподівання, не знайшла одностайного відгуку серед українців. Дехто катего­рично проти того, аби в примусо­вому порядку у дітвори відібра­ли символ Нового Року. Інші ра­дять ініціаторам звернути увагу на більш вагомі соціальні про­блеми, замість таких, на їх дум­ку, не надто важливих речей.

Однак є категорія людей, яку відверто дратує поява бороданя з онукою на святкових ранках у садочках та школах. Жителі прикарпатської столиці надісла­ли петицію до міського управ­ління освіти. Суть звернення проста: заборонити Діда Мороза і тим самим «декомунізувати» цей пережиток минулого. Були в петиції і зовсім гнівні вимоги: морозяку – на гілляку!

Не виключено, що нинішньої зими в Івано-Франківську на Но­вий рік таки відправлять на за­служений відпочинок «безсмерт­ного» дідуся та його незмінну супутницю.

Якщо вірити результатам опитувань, то українці з біль­шим нетерпіння очікують на день Святого Миколая та охоче роблять один одному подарунки від імені чудотворця. 37% укра­їнців вірять в Миколая, 24% – у Діда Мороза. Географія переко­нань передбачувана: Миколая більше чекають західні регіони країни, Діда Мороза – східні.

Однак стверджувати, що ідея відмовитись від Діда Мороза на користь Миколая вже прижи­лась, передчасно. Так само, як і сподівання, що суперечку, хто насправді головний на святі, ви­рішать на законодавчому рівні.

«Не держава має вирішувати, хто приноситиме подарунки ди­тині – Дід Мороз, Миколай чи Санта-Клаус, – зазначає голова Українського інституту націо­нальної пам’яті Володимир В’ятрович. – Країна прибирає з громадського простору символи комуністичного тоталітарного режиму, що відображені в на­звах, топонімах, пам’ятниках. Але немає навіть наміру застосо­вувати політику до свят чи Ново­го року. Мені здається, що й без заборон Дід Мороз поступово програє битву Санта-Клаусу та Святому Миколаю і відійде у ми­нуле разом з іншими елемента­ми радянської доби».

Низка експертів наполягають на тому, що скасовувати Діда Мо­роза якимись нормативними доку­ментами просто безглуздо. Інак­ше, кажуть аналітики, ми зробимо з нього своєрідного дисидента, якого частина суспільства назве жертвою. І буде зайвий привід вва­жати, що суспільство незграбно бореться з непотрібними елемен­тами радянських традицій.

Тож чи минув зоряний час для бороданя, народ вирішить сам, без жодних підказок згори.

 

  • РІЗДВЯНІ ТРАДИЦІЇ ЄВРОПИ

У країнах Західної Європи власні давні традиції. Католики Англії, Франції та Німеччини святкують приблизно однаково. У ніч перед Різдвом дітлахи ставлять на підвіконня чи прив’язують до каміна свій черевичок. Вони впевнені, що добрий гном неодмінно зазирне до них у віконце. Для цього вони розмальовують шибки акварельними фар­бами. Зазвичай ялинкові іграшки виготов­ляють власноруч.

Незвичайна різдвяна традиція в Ірландії. Напередодні Різдва двері кожного без ви­нятку будинку відкриваються, і кожен, хто з’явиться на порозі, буде найбажанішим гостем. Його саджають на почесне місце, наливають келих найкращого вина і прого­лошують тост: «За мир у цьому домі і в усьому світі!».

Шотландці відкривають двері своїх будин­ків, коли стрілки годинника наближаються до 12 і тримають їх відкритими, поки не пролунає останній удар – таким чином, вони проводжають старий і зустрічають новий рік. А гостю належить принести із собою маленьку вуглинку, щоб кинути її в сімейний камін і побажати, аби вогонь у ньому горів ще довго.

А в Голландії, навпаки, двері наглухо зачи­няються, стіл накривають білосніжною скатертиною, на яку викладають дитячі че­ревички. Ранком діти галасливою юрбою розбирають взуття, наповнене солодоща­ми та подарунками. Це означає, що Святий Ніколас побував у гостях.

Скандинави, як правило, починають Різдво з домашніх пряників – безлічі маленьких і одного великого, який потім треба з’їсти всім разом за святковим столом. А ще на вечерю готують спеціальну кашу. Кажуть, що той, хто знайде в улюбленій страві го­ріх, точно одружиться в наступному році.

У Болгарії головний звичай на Різдво поля­гає в колядуванні, в якому беруть участь тільки чоловіки, які в різдвяну ніч збирають­ся в дружини і виходять на вулиці, з піснями і танцями вітаючи один одного. Під Різдво болгари часто гадають на продуктах: срібна монета в шматку хліба означає щастя, по­вний горіх – здоров’я, а порожній – хвороба.

У Румунії вечір перед Різдвом також бага­тий різними колядками. Ледь спускається сонце, в кожному будинку запалюють свіч­ку з чистого воску перед іконою Христа, яка повинна палати всю ніч, «щоб щастя могло зайти в дім».

Але як би не відзначали Різдво в усьому світі, якими б традиціями не дорожили представники різних національностей, у Різдво всіх об’єднує молитва, щоби в кож­ному домі, у кожній родині, у кожній країні запанував спокій, мир і щастя.

 

Андрій ПАРУБІЙ, Голова Верховної Ради України:

«Ми будуємо європейську державу, ми об’єднуємо укра­їнську націю, тому вважаю надзвичайно важливим і сим­волічним відзначення Різдва Христового і запроваджен­ня вихідного і 25 грудня, і 7 січня. Звільняємось із москов­ської ментальної окупації та повертаємося до родини вільних народів світу! Наші сусіди – Молдова та Білорусь – ухвалили на законодавчому рівні запровадити 25 груд­ня і 7 січня святкування Різдва Христового й оголосити ці дні вихідними. Тепер так буде і в Україні!»

Андрій ЮРАШ, директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури:

«Поява законопроекту і його підтримка у Верховній Раді не може сприйматися як якийсь випадковий чи дивний факт. Вже щонайменше два десятиріччя, як тільки підходить Різдво (а та­кож і Пасха, яку переважно святкують порізно, згідно з юліан­ським і григоріанським календарями), то щороку виникає запи­тання: чому так, чому ми святкуємо не з усім світом? Щороку ці два великі свята стають нагодою згадати, чому приймався гри­горіанський календар і чому ми досі на юліанському».

Валерій ПАЦКАН, депутат від Блоку Петра Порошенка:

«Верховна Рада прийняла рішення, яке, напевно, найбільше порадує саме закарпатців. Відтепер 25 грудня, день, коли святе Різдво свят­кують вірники західного обряду, також вихідний. Відомо, що у на­шому краї багато змішаних родин, у яких християнські свята святку­ють як за юліанським, так і за григоріанським календарем. Відтепер всі спокійно зможуть відзначити в родинному колі улюблене свято.

Розумію, що знайдеться багато людей, які проти збільшення вихід­них днів. Я з ними цілковито погоджуюсь. Тому разом з уведенням вихідного дня 25 грудня Верховна Рада скасувала вихідний 2 трав­ня. Тож загальна кількість вихідних в Україні не змінилася».

Максим ВАСІН, виконавчий директор ГО «Інститут релігійної свободи»:

«Російська агресія як реакція на європейський ви­бір України все більше підштовхує українських громадян до того, щоб повернутися до загальних християнських цінностей, на основі яких побудо­вані розвинуті західні суспільства. І розділити ра­дість Різдва Христового з двома мільярдами хрис­тиян по всьому світу – це особливе відчуття єд­ності. Для віруючих людей є важливим перене­сення уваги із світського свята на релігійне».  

НОВИНИ

15.10.2018 00:24

15.10.2018 00:24

15.10.2018 00:23

07.10.2018 00:12

07.10.2018 00:11

29.09.2018 23:52

29.09.2018 23:52

29.09.2018 23:37

29.09.2018 23:36

03.09.2018 00:04

Усі новини


Опитування

Чи подобається вам новий дизайн газети?

Так
- 63,89 %
Ні
- 31,94 %
Усього: 72 голосів


Аккумуляторы для ноутбуков
Интернет-магазин по продаже батарей и блоков питания.






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2018©

01042, Украіна, м. Київ
бульвар Дружби народів, 5.
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання