ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ОДНА ДАТА НА ЧОТИРИ СВЯТА

14 жовтня Україна відзначатиме чотири свята: День святої Покрови Пречистої Богородиці, День українського козацтва, 75 - ту річницю створення Української повстанської армії і День захисника Укра­їни. У нинішній непростий час вшанування мужності й героїзму захисників незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України стало потужною складовою підтримки і наростання па­тріотичних настроїв громадян нашої держави. Поняття захисника Вітчизни набуває нового змісту. Сьогодні це людина, яка щодня й щогодини готова до останнього боронити свої цінності: історичну правду, рідну мову, культуру, землю й інформаційний простір. За­хищати свою землю від очевидних ворогів і недругів прихованих.

Чи стало свято захисника Вітчизни визначним для кожного україн­ця, з’ясовують «Профспілкові вісті» у головній темі номера.

ІЗ ГЛИБИНИ СТОЛІТЬ

Свято Покрови увійшло в хрис­тиянство ще в Х столітті і пов’язане чи то з легендою, чи то подією, що сталася в Константино­полі. Місто було оточене чужинця­ми, причому історики й досі спере­чаються, були то скити на чолі з князем Аскольдом чи араби з тур­ками. Божа Мати немов би вкрила своїм омофором городян під час всенощної служби в одній із цер­ков. Різні джерела засвідчують не­однозначне походження свята. Та всі вони погоджуються з досить вузькою його «спеціалізацією» – порятунок від ворога.

Тобто християнське свято По­крова святої Богородиці запрова­джене у Візантії на згадку про чу­десне визволення Константинопо­ля від нападників. І відтоді не тільки греки славлять Покрову за таке «покровительство».

Очевидно, цей сюжет і прислу­жився тому, що для козаків свято Покрови було великим і шанова­ним. Цього дня в них відбувалися вибори нового отамана. Козаки ві­рили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважа­ли своєю заступницею і покрови­телькою. На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови. Не­дарма свято отримало другу на­зву – Козацька Покрова. Від 1999 року свято Покрови в Україні збі­гається з днем українського коза­цтва. Історики стверджують, що з часів козацтва у день 14 жовтня шанували українських вояків.

Козацтво України споконвіку вважало Пресвяту Богородицю сво­єю особливою покровителькою. Об­раз Богородиці вінчав козацькі хо­ругви та штандарти, цю ікону обов’язково брали в морські та су­хопутні походи, перед битвами служили їй молебні. Куди б доля не заносила козаків, завжди з ними була ікона Пресвятої Богородиці.

Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воро­пай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році коза­ки, що пішли за Дунай в емігра­цію, взяли із собою лише ікону Покрови Пресвятої Богородиці.

У минулому столітті цей день став датою офіційного створення Української повстанської армії, хоча фактично УПА в період Дру­гої світової війни і окупації Укра­їни німцями виникла на кілька місяців пізніше. За словами авто­ра численних праць з історії України ХIX–XX століть, доктора історичних наук Станіслава Кульчицького, 14 жовтня вже ба­гато років неофіційно вважалося Днем захисника України.

Дослідники заперечують, що для офіційної святкової дати 23 лю­того був історичний привід. Це суто радянська дата, розгром німців під Псковом і Нарвою в 1918 році, хоча насправді там не було жодної бит­ви. Це така собі пропагандистська історична легенда, в яку всі вірили, а через десятиліття цей день став просто чоловічим святом. Своєрід­ний еквівалент 8 Березня.

День захисника України було встановлено 14 жовтня 2014 року Указом Президента України, вод­ночас було скасовано Указ про святкування Дня захисника Ві­тчизни 23 лютого. Це рішення Пе­тро Порошенко прокоментував так: «У багатому на подвиги літо­писі українського воїнства безліч битв і дат, гідних стати Днем захис­ника Вітчизни. Я наголошую: Україна більше ніколи не відзнача­тиме це свято за військово-історич­ним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!».

5 березня 2015 року Верховна Рада за пропозицією Петра Поро­шенка ухвалила закон, який ого­лосив День Захисника України офіційним вихідним днем. Нага­даємо, що цьогоріч ця дата припа­дає на суботу, тож українці бу­дуть відпочивати три дні поспіль – з 14 по 16 жовтня.

МИ – БРАТТЯ КОЗАЦЬКОГО РОДУ

Сучасна Українська армія від часу її створення в 1991 році на змі­ну радянським військовим симво­лам і традиціям почала активно запроваджувати козацькі. Саме з того часу на бойових прапорах українських частин замість черво­ної зірки з’явилися козацькі хрес­ти і національний герб тризуб, а іменами козацьких полковників стали величати військові навчаль­ні заклади і частини.

Історики одностайні в тому, що сучасна незалежна Україна, її держава і народ більше є історич­ними та політичними наступни­ками козацтва, визвольного руху та тисячолітньої християнської традиції, ніж Радянського Союзу.

Саме тому День захисника України має відзначатися на Свято Покрови, а не в День Ра­дянської армії.

Леонід Кучма, крім повернен­ня на державний рівень Дня за­хисника Вітчизни у 1999 році, та­кож встановив 14 жовтня як День українського козацтва.

Третій президент України Ві­ктор Ющенко, намагаючись змі­нити радянські традиції, шукав інші дати, які суспільство мо­гло б прийняти замість 23 люто­го. Було очевидно, що 6 грудня цю дату повноцінно не замі­нить. У 2008 році тодішній глава держави переконував, що 29 січ­ня – день подвигу героїв Крут стане «справжнім національ­ним Днем захисника Вітчизни». Однак далі агітації справа не просунулась.

Нинішньому Президенту Пе­тру Порошенку на хвилі сплеску й нетерпимості до Росії вдалося зламати усталену традицію. Іс­торики переконують, що дату пі­дібрано досить вдало. А залиша­ти в календарі 23 лютого після того, що Росія зробила з Донба­сом, неприпустимо, переконана директор фонду «Демократичні ініціативи», соціолог Ірина Бе­кешкіна: «Очевидно, що це пере­несення дати логічне. Загалом, раніше у нас нормально святку­вали, скажімо, просто день армії. Коли Україна відокремилася від Радянського Союзу, це було ло­гічно, але святкувати день ра­дянської армії, з якою йдуть бо­йові дії, яка стріляє по Україні, було б дивно. Чому перенесли саме на цю дату? Думаю, що якби дата була іншою, то також запи­тували б, чому. Перенесення на Покрову цілком логічне. Як став­ляться до цього свята українці? Чесно кажучи, не впевнена, що всі українці про це знають, по- перше, а по-друге, ті, хто знає, ду­маю, ставляться позитивно, тому що армія нині – єдиний держав­ний інститут, якому довіряє пе­реважна більшість українців».

Як свідчать опитування гро­мадської думки, 74% українців довіряють національній армії, і це найвищий показник довіри до державних інститутів за всю історію незалежної України.

СВЯТО ЗІ СЛЬОЗАМИ НА ОЧАХ

День захисника Вітчизни, який ми відзначаємо третій рік поспіль, з одного боку, вніс у жит­тя українців відчуття гордості за людей, які мужньо захищають кордони країни від реального во­рога, а з іншого – почуття суму, болю за тих, хто вже ніколи не по­вернеться до своїх рідних. Бо нині в кожному місті і в кожнім селі є своя Алея героїв. Це жертви війни новітньої доби. Наскільки виправдана ця війна, хто має не­сти відповідальність за те, що по­лягло стільки людей, чи все зро­блено з боку держави, щоб припи­нити цей жах?

Із 2014 року ставлення до Української армії почало зміню­ватись. Та й самі Збройні Сили зазнали реальних реформ. Інша справа, що у відповідь на росій­ську загрозу нашим воякам до­водилось швидше, ніж заплано­вано, нарощувати м’язи. За 3 роки кількість військовослуж­бовців сягнула 250 тис. осіб. По­над 200 тис. українців відслужи­ли в армії впродовж шести хвиль мобілізації.

Українська армія змінилась докорінно. І це не тільки оцінка вітчизняних фахівців. Амери­канський експерт у галузі безпе­ки та оборони Філіп Карбер зая­вив після відвідин окремих час­тин: «Що я тут побачив, так це абсолютно молоде покоління за­гартованих у бою бойових ко­мандирів, які знають, як воюва­ти, які знають слабкі сторони ро­сіян і які знають, як захистити Україну».

Військові аналітики з-за океа­ну називають Українську армію однією з найпотужніших в Євро­пі. «І головне, – наголошує екс- офіцер Канади та НАТО Ігор Ко­зак, – військові свідомо роблять вибір захищати Україну. Бойо­вий дух на дуже високому рівні, оскільки є розуміння, чому вони там знаходяться. Це насправді вишкіл професійної, самосвідо­мої Української армії».

Сьогодні оборона держави стала справою загальнонаціо­нальною, а армія – справді на­родною. Відтак 14 жовтня – свято не тільки для людей у погонах. Це свято всіх, хто вірить в Украї­ну, хто відчуває свою причет­ність до захисту Батьківщини від російських загарбників.

Поки українці тішаться ще од­ним вихідним днем у жовтневому розкладі, справжні захисники не можуть розслаблятися, оскільки занадто висока ймовірність про­вокацій з боку супротивника. Тож ті, хто нас реально захищає, не мають жодного вихідного.

НА ЧУЖЕ НЕ ЗАЗІХАЄМО, ТА Й СВОГО НЕ ВІДДАМО!

В ерховна Рада України ухвалила зако­нопроект «Про реінтеграцію Донба­су». Думки експертів з цього приво­ду кардинально різняться. Пересічні українці сподіваються, що документ набли­зить день перемоги.

Перевагою ухваленого документа політи­ки й аналітики називають те, що в ньому офіційно прописано факт російської агре­сії. Голова РНБО Олександр Турчинов по­яснює: відтепер традиційний трюк Путіна «нас там немає», або «ми захищаємо своїх» не спрацює. У Законі чітко вказано, що Ро­сія здійснює окупацію на сході України не тільки безпосередньо, а й руками найман­ців, які займають керівні посади в псевдо­республіках. Саме це, на переконання гла­ви РНБО, відрізає шлях Росії до участі в ми­ротворчій місії на території Донбасу. «За­кон про реінтеграцію Донбасу узаконить мінські домовленості, адже нині вони пе­ребувають поза правовим полем. Це теж піддається досить великій критиці, осо­бливо тому, що якщо доведеться викону­вати частину цих угод, то потрібно буде виконати й політичні зобов’язання», – зая­вив глава РНБО. І додав, що Україні дове­деться за амністією звільнити всіх учасни­ків бойових дій на Донбасі.

Науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань стверджує: «Закон про реінтеграцію Донбасу – це крок у пра­вильному напрямку. Адже ми давно вимага­ли зміни правового режиму АТО, давно ви­магали визнати територію тимчасово окупо­ваною і т. ін. Усе це наразі й пропонується за­кріпити законодавчо. Закон прописує всі ці моменти досить докладно. Так, в ньому чітко йдеться про агресію РФ, про окуповані тери­торії і про дії, які може здійснити влада у разі необхідності, в тому числі створення право­вих умов для наших військових, яких би не стримував режим АТО».

«Перспектива повернення окупованих тери­торій Донбасу залежить не стільки від зако­нів, скільки від реального співвідношення сил і від того, наскільки ефективним буде тиск на Росію, і чи піде Росія на певних умо­вах з окупованого Донбасу. Тож Україні необ­хідно створювати такі умови», – наголосив політичний експерт. Політолог наполягає на дипломатичному маневруванні у вирішенні долі Донбасу.

Такої ж думки дотримується і заступник Го­лови Верховної Ради України Ірина Геращен­ко: «Перший закон про реінтеграцію Донба­су дасть змогу мирним політико-диплома­тичним шляхом повернути Донбас, зберігши при цьому нормандський і мінський форма­ти, що втримає міжнародну коаліцію навко­ло України. До того ж, це дозволить завдяки санкціям утримати Росію від військових дій».

Петро ПОРОШЕНКО, Президент України:

«14 жовтня, нарешті, має стати одним з найбільших українських свят, саме таким, як наш День незалеж­ності. Це обов’язково з часом відбудеться, бо всі усві­домлюють, як ми зберегли країну і від чого ми вряту­валися. Україну планували стерти з політичної карти світу. Або розчленити на Малоросію та Новоросію. Або перетворити на слабку конфедерацію залежних від сусідньої держави регіонів. Нічогісінько в них не вийшло».

Валентин БАДРАК, директор Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння:

«Що стосується 2017 року, то по-перше, це армія з бойовим досвідом, по-друге, вона почала переозброюватись. На жаль, не так швидко та оперативно, як хотілось би, але цей процес іде. Тобто, з одного боку, потенціал армії зростає, і передусім за рахунок бойового досвіду та здатності найнижчої ланки ре­агувати на різні виклики, з іншого – система переозброєння у нас фактично ще не утворена».

Володимир В’ЯТРОВИЧ, голова Українського інституту національної пам’яті:

«Невід’ємною складовою модернізації Української армії має бути позбавлення її залишків радянського минулого, що досі присутні в назвах та нумерації військових частин, їх геральдиці та символіці.

Не можна ефективно протистояти донецьким терористам та російській армії, спираючись на ту саму, що й вони, ра­дянську спадщину. Тому що ця традиція не просто не українська, а й, як свідчить історія та останні події на Дон­басі, – антиукраїнська».

Олексій АНТИПОВИЧ, керівник соціологічної групи «Рейтинг»:

«Радянське минуле відходить, і Українська держава, укра­їнський патріотизм на цьому тлі в суспільних настроях міцніють, тому свято Дня захисника України безперечно підтримують громадяни. Радянські міфи помалу руйну­ються... Тому тут, скоріше, йдеться не про різних захисни­ків Вітчизни, а про різне трактування історичних подій, ностальгія за Радянським Союзом розвіюється, ставлення до Росії вирівнюється».

Усі новини