ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

2017-й ДЛЯ УКРАЇНИ: РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПРОРИВ ЧИ ГАЛЬМУВАННЯ?

У нинішньому році реально завершити реформування або досягти помітних зрушень за кількома напрямками: пенсійна, медична, освіт­ня реформи. Це ті перетворення, на які чекає суспільство. Українці не можуть і не бажають жити в режимі, за якого реформи можливі лише в обмін на фінансову допомогу. Громадськість усвідомила, що реформи мають впроваджуватися не для того, аби задовольнити ЄС, МВФ чи ще когось із фінансових кредиторів. Це потрібно для української економіки і суспільства загалом. Чи принесуть користь народу України анонсовані на нинішній рік реформи?

ЗА ЄВРОПЕЙСЬКИМ ЗРАЗКОМ

В основу пенсійної реформи, розробленої Урядом, покладе­ний західний зразок. Пенсійні виплати будуть формуватися з трьох джерел: перша частина надходитиме із солідарного фонду, друга – з накопичуваль­ного, а третю забезпечать при­ватні страхові фонди. Міністер­ство соцполітики заявляє, що необхідність реформи в солідар­ній системі, за якої пенсійні ви­плати забезпечує категорія пра­цюючих українців, назріла дав­но, тож над нею потрібно пра­цювати саме нинішнього року.

За оцінками статистиків, сьо­годні один зайнятий українець забезпечує пенсією одного пенсі­онера. Проте якщо колись ці вне­ски задовольняли потреби у ви­платах практично в повному об­сязі, то наразі цих сум явно не ви­стачає – витратна частина Пен­сійного фонду становить близько 250 млрд грн, у той час як дохід­на оцінюється в 170 млрд. Не­складно підрахувати, що неста­ча становить 80 млрд грн, які в Україні перекриваються бю­джетними коштами.

Віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко наголошує: якщо зберегти солідарну систему, та­кий розрив завадить збільшен­ню пенсій у майбутньому.

Як упровадити накопичу­вальну пенсійну систему? Для управління накопичувальним пенсійним фондом Уряд обіцяє сформувати відповідальний ор­ган у вигляді ради, склад якої визначатиме Кабмін. Головною функцією ради буде залучення компаній з управління актива­ми фонду. Павло Розенко зазна­чає, що така практика виправ­дала себе в західних країнах, так що немає жодних причин для сумнівів, що в Україні цей досвід не приживеться.

Щодо накопичувальної систе­ми, то це виглядатиме так. Ті, кому ще не виповниться 35 років, братимуть в ній участь обов’язково, а кому більше й до 55, мо­жуть підключатися добровільно. У 2017 році внесок складе 2%, і щороку підвищуватиметься на 1% до 7% до 2022-го, а після 2020 року його підвищувати не пла­нують. Крім того, в рамках пен­сійної реформи Мінсоцполітики планує розробити модель, що буде враховувати насамперед страховий стаж, а не загальний стаж або вік людини.

Глава Уряду Володимир Гройсман наприкінці минулого року заявив, що стратегічним завданням на рік нинішній Каб­мін вважає створення справед­ливої пенсійної системи, яка за­безпечить підвищення пенсій для українських громадян. Од­нак зробити це порухом чарів­ної палички неможливо.

Що реально може змінитися в пенсійній сфері нинішнього року?

У 2017 році на громадян Укра­їни очікують серйозні зміни – представники Мінсоцполітики розкрили подробиці реформу­вання пенсійної системи. Зако­нопроект уже узгоджений з Каб­міном і поданий до Верховної Ради для розгляду.

Багато говорять про те, що проведення пенсійної реформи (включаючи підвищення пен­сійного віку) є однією з голо­вних вимог МВФ для продо­вження фінансування реформ. Насправді ж це не так, ствер­джують експерти. Фонд не вима­гає підвищення віку, і реформа як така йому не дуже й цікава. Головна його турбота – збалан­сування пенсійної системи в ці­лому. Інструменти для досяг­нення цієї мети Уряд має обрати самостійно і захищати їх перед експертами МВФ.

ЗАМОВЛЯЙМО МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ

Стартує перший етап медич­ної реформи, якого українці очі­кують уже не перший рік. Наре­шті з’явилась надія, що крига скресла. У 2017 році планують впровадити медичне страхуван­ня: безкоштовний державний па­кет вартістю 210 грн для кожного пацієнта, система реімбурсації лікарських препаратів, щоправ­да не для всіх, а тільки для обме­женої категорії, електронні реє­стри для обміну медичною ін­формацією. Уряд анонсує ство­рення Національного агентства, що стане єдиним національним замовником медичних послуг. Крім того, в рамках реформи для лікарів запровадять обов’язкове ліцензування.

Заступник міністра охорони здоров’я з напрямку реформ Пав­ло Ковтонюк налаштований рі­шуче: «За 25 років незалежності України був розроблений 21 зако­нопроект про державне страху­вання, але жоден не пройшов. Цього разу ми вирішили діяти рішуче і впроваджувати зміни в медицину вже з 2017 року».

Істотною відмінністю між тим, що є зараз, і тим, що плану­ється реалізувати під час рефор­ми в медицині, є те, що раніше робили ставку на лікування хво­роб, а нова система прагне зміц­нити здоров’я пацієнтів. Саме тому реформа, яка розпочнеться цього року, торкнеться насампе­ред первинної ланки (полікліні­ки, амбулаторії, центри первин­ної медико-санітарної допомоги – ЦПМСД). Адже первинна ланка відповідає за профілактику за­хворювань і ранню діагностику. Це практика розвинених європей­ських країн, тож може слугувати прикладом для реформування національної медичної галузі.

Що конкретно може зміни­тися? Дуже багато, якщо ре­форми не загальмуються. На­приклад, українці зможуть вільно обирати сімейного лі­каря і педіатра для своїх ді­тей, підписуючи з ним прямі угоди з чітко визначеним об­сягом послуг, гарантованих та оплачених державою. У ви­падку, якщо пацієнта не задо­вольняє сімейний лікар, він зможе його змінити. Прив’язка до місця проживання скасовується. Хоча слід визна­ти, що й сьогодні пацієнт має право звернутися до того ліка­ря, який йому подобається більше. Але нині лікар не за­цікавлений прийняти більше громадян, окрім тих, хто нале­жить до його дільниці.

Після першого етапу рефор­ми все зміниться, переконані в Міністерстві охорони здоров’я. Аби лікар зміг отри­мувати нормальну заробітну плату, він повинен підписати контракт із 2 тис. пацієнтів. Після підписання контракту дані про пацієнта і кількість підписаних контрактів вно­сяться до єдиного реєстру па­цієнтів. Після того як усі паці­єнти будуть внесені до реє­стру, можна буде підрахувати їх кількість і розробити тари­фи на надання послуг у вто­ринній та третинній ланках.

Завдання центральної влади – розробити і затвердити прото­коли лікування пацієнтів. Ін­шими словами, протоколи – це рекомендації лікарю, при яких симптомах які види обстежен­ня і ліки призначати. А місцева влада повинна забезпечити ви­конання цих протоколів у лі­карнях, у тому числі закупити необхідне обладнання.

У профільному міністерстві кажуть, що модель, яка існує на папері, на практиці може спрацювати не так, як очікува­лось, але в процесі реформи не­доліки будуть коригуватися. Головне – почати змінювати медицину в Україні. Щоправ­да, громадяни ще не зовсім збагнули, що означає заява ви­конувача обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Су­прун про те, що наша мета – не реформа, а створення абсолют­но нової системи медицини.

КЛЮЧОВІ ПРАВИЛА ГРИ

Якщо вірити чиновникам з Міністерства освіти, ниніш­нього року має докорінно змі­нитися вітчизняна сфера осві­ти. На початку грудня 2016 року на засіданні Кабінету Мі­ністрів було представлено по­літичну пропозицію «Нова українська школа». Експерти вже назвали цей документ стратегічною основою для по­дальшої діяльності Уряду з реформування середньої осві­ти до 2029 року. Представляю­чи проект, міністр освіти Лі­лія Гриневич заявила: Украї­на має перейти від школи знань до школи компетент­ностей. Що це означає на практиці, міністр пояснила на прикладі: можна читати на швидкість, а можна читати з розумінням прочитаного. Так от, школа компетентностей – це читання з розумінням, роз­тлумачила пані Гриневич. Се­редня школа не готує своїх ви­пускників до майбутнього життя в суспільстві, відтак си­туацію треба виправляти. І чим швидше, тим краще, по­годжуються експерти освіт­ньої сфери. Деякі взагалі стверджують, що зміни є кри­тично необхідними.

Частина аналітиків уважа­ють документ позитивним, але значною мірою деклара­тивним. Відтак його положен­ня потребують конкретних механізмів з чітко визначени­ми термінами реалізації, від­повідальними особами і їх персональною відповідальніс­тю за невиконання певних кроків у межах реформи. Адже мало заявити, що ми по­чинаємо будувати «нову укра­їнську школу», треба такі на­міри наповнити конкретикою.

«На мою думку, графік упровадження реформи має бути більш інтенсивним, і Мі­ністерство фінансів із цим по­годиться. Адже якщо пораху­вати наші втрати від негатив­них тенденцій, які ми вже спо­стерігаємо в суспільстві, з ін­вестиціями в освіту, то втрати будуть більшими», – зазначив Прем’єр-міністр Володимир Гройсман під час обговорення концепції «Нової української школи». За результатами засі­дання Уряду підтримав полі­тичну пропозицію.

У профільному відомстві наголошують, що концепція «Нова українська школа» про­йшла широке громадське об­говорення, до якого долучи­лись представники всіх заці­кавлених сторін: освітяни, батьки, експерти, роботодав­ці, представники професійних спільнот, громадські діячі тощо. Однак не зайве активі­зувати ще й суспільний діалог довкола реформи загальної середньої освіти.

ВЛАДА ІНШОГО ҐАТУНКУ

Наприкінці грудня відбулося останнє в минулому році за­сідання Уряду. На ньому було представлено, за словами Прем’єра Володимира Гройсмана, «ре­альний, конкретний середньостроко­вий план дій Уряду на період до 2020 року». «Я би хотів, щоб сьогодні ми дали дуже чітке розуміння українцям, куди ми йдемо, що ми отримаємо, яким буде результат нашої подальшої роботи», – зауважив Глава Уряду. І поді­лився своєю мрією: «Мені б дуже хоті­лося, щоби ми зробили все від нас за­лежне, щоби врешті-решт бути вла­дою, яка має зовсім інший ґатунок».

Цього насправді вже давно очікує гро­мадянське суспільство. Народ ніколи не опирався здійсненню реформ. Од­нак законодавчі, фінансові та інститу­ційні реформи, ініційовані Урядом, по­винні вести до підвищення рівня життя, щонайменше – до реального відчуття, що після періоду труднощів розпо­чнеться новий позитивний цикл стало­го розвитку. Період «затягування пас­ків» має відійти в минуле. Реформи в Україні будуть позитивно сприйняті широким загалом лише тоді, коли ніх­то не залишатиметься «за бортом». До­віру між державою і народом буде від­новлено, коли українці зможуть реалі­зувати свій потенціал у гідному, рівно­правному та здоровому середовищі.

Що ж пропонує Уряд у своєму серед­ньостроковому плані пріоритетних дій на період до 2020 року? План базується на п’яти основних пріоритетах та міс­тить 85 пріоритетних напрямів діяль­ності Уряду на задекларований період. Серед головних пріоритетів: економіч­не зростання, ефективне врядування, розвиток людського капіталу, встанов­лення верховенства права і боротьба з корупцією, безпека та оборона.

Зокрема, згідно з цим планом, Пенсій­ний фонд України у середньостроковій перспективі має стати бездотаційним. «Наше з вами завдання, щоб Пенсійний фонд у середньостроковій перспективі припинив бути дотаційним, а пенсія українських громадян зросла, причому зросла суттєво», – сказав Володимир Гройсман.

І ще одна обставина заслуговує на увагу. Презентуючи план дій, очільник Кабмі­ну зазначив, що він не є остаточним, тож закликав громадськість до обгово­рення. На обговорення доленосного до­кумента виділено місяць. То, може, й справді починаємо трирічний цикл роз­витку з владою нового ґатунку?

Оксана СИВАК, заступник міністра охорони здоров’я:

«У нас просто немає вибору, гірше вже бути не може, люди чекають від нас кардинальних змін. Реформа фінан­сування та тема автономізації медичних закладів – лише верхівка айсберга. Реформувань вимагає громадське здоров’я, інститут невідкладної екстреної допомоги та багато інших галузей охорони здоров’я. Але якщо запра­цює хоча б одна реформа у цій сфері, можна буде говори­ти й про наступні».

Лілія ГРИНЕВИЧ, міністр освіти й науки:

«У реформі шкільної освіти ми переходимо до концепції нової української школи, серйозно змінюємо зміст освіти. Сьогодні школа має давати не стільки знання, скільки компетенції, необхідні для життя в XXI столітті. Вміння критично мислити, працювати в команді, фінансова грамотність, підприємництво, культурна компетентність – всьому цьому українська школа дітей досі не вчила».

Юрій ГАВРИЛЕЧКО, експерт організації «Фонд суспільної безпеки»:

«Будь-яка система впроваджується стільки, скільки триває страховий стаж, а це близько 30 років, щонайменше – 15 років. Для того щоб упроваджувати будь-які зміни, по­трібно мати програму соціально-економічного розвитку України хоча б у вигляді стратегії на такий же термін, а краще – на два терміни. Щоб було зрозуміло, як будуть розвиватися інститути, за рахунок яких пенсіонери змо­жуть отримувати свої кошти».

Олег УСТЕНКО, виконавчий директор Фонду Блейзера:

«Україна просто приречена запустити маховик реальних реформ. Аби вивести країну на шлях так званого «стійкого» економічного розвитку. Без реформ, без радикальних змін триватиме повільна деградація. Реформи, про які нам час­то говорять економічні чиновники з екранів та моніторів, чомусь не відбиваються на реальному житті. Єдиний спо­сіб вижити – це проводити реформи і почати демонстру­вати серйозне економічне зростання».

07.01.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини