« на головну 28.03.2024
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1246)
07
Березень
 
Інтерв’ю
 
ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»


РУБРИКИ


Передплата





Статті Тема номера

КРЕДИТНА ПАУЗА У ФІНАНСОВІЙ ПІДТРИМЦІ УКРАЇНИ

КРЕДИТНА ПАУЗА У ФІНАНСОВІЙ ПІДТРИМЦІ УКРАЇНИ

Місія МВФ, яка працювала в Україні з 3 по 17 листопада, залишила Київ. За результатами роботи міжнародних фінансистів стало оче­видним, що наразі Міжнародний валютний фонд відмовив Україні у наданні чергового траншу. В усякому разі, нинішнього року країна гарантовано його не отримає. Не варто очікувати його і в першій по­ловині 2017-го. Наскільки критичним може виявитися для України відсутність цієї допомоги та якою буде реакція зарубіжних партнерів та інвесторів на збої у співробітництві України та МВФ, з’ясовують «Профспілкові вісті» за безпосередньої участі провідних експертів.


ЖОВТИЙ СИГНАЛ МАЯКА

У Національному банку Укра­їни заперечують, що МВФ відмо­вився від подальшої співпраці. Кажуть лише про перенесення термінів. Щойно стала відомою позиція головного кредитора країни, посипалися взаємні зви­нувачення. Глава НБУ Валерія Гонтарева поквапилася записати «провал» до активу уряду, парла­менту і політиків-популістів, які розхитують крихку макроеконо­мічну стабільність. Уряд не ви­конав усіх умов, передбачених меморандумом співпраці з фон­дом, парламент зволікає з ухва­ленням необхідних ініціатив, а популісти взагалі вимагають її відставки, поскаржилась глава центрального банку країни. Тим часом Національний банк, на тверде переконання його очіль­ниці, зробив усе, що від нього за­лежало. «Ту обнадійливу ста­більність, коли ми живемо вже більш як півтора року за стабіль­ної макроекономічної ситуації, ми почнемо втрачати з кожним днем...» – змальовує картину кра­ху пані Гонтарева.

Клопіт очільниці НБУ можна зрозуміти. Наступного року Укра­їна має сплатити понад 2,5 мі­льярда доларів за обслуговуван­ня боргів і погасити 1 мільярд до­ларів першого кредиту stand-by, отриманого від МВФ у 2014 році.

Україна співпрацює із МВФ вже впродовж 22 років, і прак­тично жодного разу не було траншів без затримок. Причини були різними. Та нині, на пере­конання директора економіч­них програм Центру Разумкова Василя Юрчишина, основна проблема полягає в тому, що за­тримка кредиту МВФ – це за­тримка реформ. «Україна здій­снює інерційне відновлення економіки, і ті засади економіч­ного зростання, які сьогодні ми чуємо від уряду, як-от зростан­ня економіки на 2-3%, це вкрай слабкі числові орієнтири. По­трібно запроваджувати інстру­менти, які дали б Україні мож­ливість зростати упродовж на­ступних п’яти років з темпами 7-8%. Тоді можна говорити, що Україна вийшла на стійкий шлях розвитку і спроможна са­мостійно продукувати ресурси, необхідні для розвитку та зрос­тання. Тоді можна говорити, що ми не пропадемо без допомоги МВФ», – стверджує фахівець.

Місія МВФ неоднозначно оці­нила результати діяльності вла­ди. Більше того, висловила сер­йозні сумніви щодо продума­ності нашої внутрішньої еконо­мічної політики, передусім сис­теми субсидій, коли дуже вели­ка частка населення отримує допомогу, а зарплати при цьому залишаються низькими. Екс­пертів місії буквально приголомшив той факт, що без будь- якого економічного прискорен­ня Україна зважилася на двора­зове підвищення мінімальної зарплати. Це викликало сумнів щодо збалансованості націо­нальної економіки та спромож­ності забезпечити її економічне зростання.

Саме підвищення мінімаль­ної зарплати було сприйняте представниками місії аж над­мір нервово. Чиновники з уряду кажуть, що основна претензія полягає в тому, що перед оголо­шенням рішення не було прове­дено достатньої кількості кон­сультацій. Однак аналітики в один голос стверджують, що МВФ знав про такий намір уря­ду і докладно вивчив усі сцена­рії підвищення мінімальної за­робітної плати до 3200 гривень.

І все ж: чим обернеться зволі­кання чи відмова надання чер­гового траншу Україні? Міністр фінансів Олександр Данилюк налаштований оптимістично: «Ситуації «все пропало» не ви­никне. Ми добре і самі справля­ємося. Допомога від МВФ – це буде допомога».

ЛАНЦЮГОВА РЕАКЦІЯ

Можна було б беззастережно поділяти позицію міністра фі­нансів, якби не одне істотне «але». Якщо МВФ від нас відвер­неться, це означатиме, що ри­нок фінансової підтримки захо­ду для нас закритий, а з ураху­ванням політичної складової фінансування ми можемо втра­тили й політичну підтримку. В аналітиків з цього приводу слушне запитання: хто в такому разі буде нашим союзником у протистоянні з Кремлем? Фахі­вець у галузі енергетики, ко­лишній член НКРЕКП Андрій Герус висловив думку, що, з еко­номічної точки зору, насправді нічого страшного не станеться, якщо держава не отримає на­ступного траншу. Однак з полі­тичного погляду це великий мі­нус. Негативний ефект матиме відмова від співпраці і для імі­джу держави загалом. Бо коли транш не надходить, інвестори одразу на це реагують і стають більш стриманими у політиці вкладання коштів.

Хоча є й інші думки. Аналіти­ки переконують, що інвестори без інформації від МВФ чудово орієнтуються в тому, що відбу­вається в країні. Вони надто до­кладно вивчають усе до дріб­ниць, що відбувається на рин­ках держав, куди вони мають намір заводити свої капітали. Інвестори за великим рахунком зважають не на транші МВФ, а на динаміку ринку, інфляцію, податкову складову, рівень ко­рупції. Відтак інформація про те, що Україна продовжує бути лідером за рівнем корупції не тільки в Європі, а й у світі, блискавично облетіла усі фі­нансові кола. Для цього не по­трібно було чекати оцінки мі­сії МВФ, а достатньо проана­лізувати електронні деклара­ції української еліти. У нас поки що дуже низькі темпи економічного зростання, і по­трібно всіма способами ство­рювати привабливу картинку для іноземних інвесторів. А постійні паузи в програмі МВФ зайве свідчать про те, що задекларовані реформи стика­ються з великим спротивом усередині країни.

Експерти не виключають, що через паузу в стосунках із МВФ можуть припинитися програми співпраці України зі Світовим банком, Європей­ським банком реконструкції та розвитку, Європейським ін­вестиційним банком. Адже якщо нам відмовляє у кредиті МВФ, автоматично зупиняєть­ся кредитування іншими фі­нансовими інституціями. Це аксіома, переконують аналі­тики фінансового ринку. Но­мінально гроші МВФ для України не критично важливі, але сам факт призупинення співробітництва з Фондом не­одмінно насторожить захід­них партнерів, котрі тради­ційно орієнтуються на пози­цію МВФ.

БОРГИ ЗАРАДИ БОРГІВ

«Україна має виконати контрольні маяки МВФ», «МВФ висунув Україні умови», «Ця реформа – вимога МВФ». Скіль­ки разів ми чули подібні ви­словлювання від представни­ків влади, котрі впродовж останніх двох років трактують кожен непопулярний крок зі свого боку однією єдиною фра­зою: «Так вимагає МВФ». Справді, МВФ диктує нам умо­ви, але керується не прагнен­ням підвищити соціальні стан­дарти чи рівень життя грома­дян. Як будь-який кредитор, він прагне мати гарантії в плато­спроможності країни-боржни­ка і розраховує на вчасне від­шкодування позиченого. МВФ – не добрий філантроп, який умить відгукується на прохан­ня позичити грошей. Чи то на підтримку, чи на реформи – байдуже. Однак він пропонує країні типову схему подолання кризи. Його менш за все ціка­вить, як ця схема адаптується в тих чи інших реаліях.

Скажімо, Фонд висунув Україні вимогу подолати де­фіцит «Нафтогазу» та встано­вити економічно обґрунтовані тарифи. У який спосіб та яки­ми методами, його не обхо­дить. Наші чиновники встано­вили удвічі завищені тарифи, мотивуючи це вимогою МВФ. Керівник ГО «Публічний ау­дит» Максим Гольдарб нама­гається розставити крапки над «і»: «Вітчизняні високопо­садовці нарешті повинні по­чати мислити в координатах насамперед потреб україн­ського народу та вигоди для України, а не робити кожен свій крок виключно в угоду іноземним кредиторам. Зараз ті, хто називають себе держав­ними діячами, поводяться як звичайні комерсанти. Вони ведуть країну до тотального розпродажу її активів уже в досяжному майбутньому».

Тим часом директор Інсти­туту трансформації суспіль­ства Олег Соскін висловлю­ється аж занадто категорич­но: «Те, що нав’язує МВФ, фак­тично є економічним геноци­дом народу. За останні три роки Київ виконав усі фор­мальні вимоги МВФ, однак життя в країні для мільйонів людей не поліпшилося. На­впаки, 90% людей настільки зубожіли, що не в змозі запла­тити за комунальні послуги».

Подібні думки лунають і з вуст інших українських екс­пертів. Ці думки зводяться до того, що українська влада за­мість того, щоб запустити ді­євий механізм реформ і про­граму порятунку економіки, підсадила країну на кредитну голку, фактично переклавши свою відповідальність на пле­чі населення. І тепер відсут­ність траншів МВФ справді негативно впливає на еконо­міку. Населення не бачить по­рятунку в цих грошах, бо практично всі вони спрямову­ються на погашення попере­дніх кредитів.

Соціологи провели опиту­вання: чи може Україна втри­матись на плаву без траншів МВФ? Результати дещо неочі­кувані: може, якщо відмовить­ся від кредитної голки взагалі; якщо чиновники прикриють усі офшорні схеми. Це дасть країні значно більше, аніж усі кредити МВФ, разом узяті. Бо надто пригнічує тотальна кре­дитна залежність. Чиновники позичають гроші під держга­рантії, щоб утриматися при владі, а віддають кредитні ко­шти за рахунок простих укра­їнців, найперше – шляхом ско­рочення соціальних виплат.

ОДНИМ АРШИНОМ МІРЯТИ НЕ МОЖНА

Рекомендації та вимоги МВФ не завжди доречні. Про це твердять економісти і політи­ки. Підстав для критики МВФ достатньо. Часто у країнах, які активно співпрацювали з Фондом, ситуація не поліпшувалася, а навпаки – катастро­фічно погіршувалася. Першою кризою, з якою не вдалося впоратися МВФ, була мексиканська криза. Вона припа­ла на 1994 рік і згодом поширилася да­леко за межі Мексики. Тодішні пробле­ми південноамериканської країни дуже схожі на сучасні українські реалії. Дефі­цит платіжного балансу, штучна під­тримка валютного курсу, недостатня структурна перебудова, низька частка доданої вартості в експорті, переважа­ючий розвиток зовнішнього сектору над внутрішнім, недооцінка небезпеки зростання зовнішнього боргу. Так от, у Мексиці політика МВФ потерпіла фіас­ко. Ця криза засвідчила, що не можна з однаковим успіхом використовувати традиційні інструменти в різних краї­нах, навіть якщо вони приблизно одна­кового рівня розвитку.

Буквально через три роки вдарила азійська криза, причому МВФ не тільки не зарадив ситуації, а став одним із чинників поглиблення кризи. Після провалу деякі експерти навіть заклика­ли до припинення діяльності з МВФ у тому вигляді, в якому він існував. Однак тоді до кінця не вдалося з’ясувати, що насправді спричинило кризу, відтак Фонд утримався на плаву.

Фонд звинувачують і в тому, що він змусив Югославію припинити еконо­мічне вирівнювання регіонів, що при­звело до зростання сепаратизму, гро­мадянської війни та в кінцевому під­сумку – до розвалу країни. А наприкін­ці 1980-х МВФ надав Руанді позику за умови, що уряд припинить підтримува­ти фермерські господарства і здійснить девальвацію місцевої валюти. Це при­звело не тільки до зниження доходів населення, а й до початку кривавої гро­мадянської війни. Кажуть, що існує ціла низка африканських країн, які МВФ ні­бито розорив своїми вимогами струк­турних реформ. Але Україна – не Афри­ка, вона тільки наближається за рівнем бідності до країн цього континенту. То, може, нам не зайве відстежити історію розвитку цього фінансового велета – МВФ, а висновки зробити самим?

 

Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:

«Зараз співпраця з МВФ на якийсь час замре – Фонд чекатиме на остаточну версію бюджету: за аналогією з тим, що відбулося між першим і другим читанням, він розуміє, що можуть бути нові сюрпризи – або в дохідній частині, або у видатковій. Фонду потрібно розуміти остаточну риску, яку український уряд переступати не буде. Далі, вже на основі нашого бюджету на 2017 рік, Фонд робитиме висновок про продовження або припинення співпраці з Україною».

Олександр РАДЧУК, політолог:

«Кредитори вже дають сигнали, які свідчать про те, що припинення кредитування – ре­альний крок, якщо країна не намагатиметься вибратися з корупційної ями. Критичність ни­нішньої ситуації в тому, що в МВФ поклада­ють на нинішню владу ще більшу відпові­дальність у дотриманні кредитних зобов’язань: курс реформ, соціальна, економічна стабільність, збалансований бюджет».

Гліб ВИШЛІНСЬКИЙ, виконавчий директор Центру економічної стратегії, член ради Реанімаційного пакета реформ:

«З одного боку, справді, немає такої нагальної потреби в цих грошах, щоб, наприклад, заткнути якісь дірки в бю­джеті. Проте, з іншого боку, у нас дуже низькі темпи еко­номічного зростання і потрібно всіма способами створю­вати привабливу картинку для іноземних інвесторів. А постійні паузи в програмі МВФ лише підкреслюють, що реформи наражаються на потужний спротив».

Борис КУШНІРУК, голова експертно- аналітичної ради Українського аналітичного центру:

«Цього року кредиту від МВФ ми не дістанемо точно. Про­блемою буде його отримання і у першій половині наступ­ного. Ще потрібно, щоб затвердили бюджет, тоді МВФ пе­ревірятиме його на реалістичність, і лише якщо з цим буде усе гаразд, то десь із початку наступного року почнеться обговорення, за яких умов Україна може отримати наступ­ний транш».

03.12.2016


Раїса ЧИРВА

ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

22.03.2024 19:35

15.03.2024 18:49

15.03.2024 18:46

10.02.2024 18:02

10.02.2024 18:01

10.02.2024 17:58

10.02.2024 17:48

12.01.2024 20:50

12.01.2024 20:49

24.12.2023 14:26

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання