ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Е-ДЕКЛАРАЦІЙНИЙ БУМ: МІЛЬЙОНЕРИ ВИЙШЛИ З ПІДПІЛЛЯ

Народ досі не може оговтатися від електронних декларацій, заповне­них українськими скоробагатьками. Значні суми готівки в національній та іноземній валютах, дорогі годинники, шалені цінності викликали шквал обурення у простих українців. У боротьбі за щастя народу укра­їнським політикам вдалося стати мільярдерами. Поки у людей болить голова, як вижити, можновладці сушать мізки, як вберегти свої капі­тали. Кампанія з декларування доходів і майна відповіла на запит сус­пільства – скільки? Чи почнеться громадянська кампанія, яка відпо­вість на запитання – звідки? Про це – у головній темі нашого часопису.

КОНИКИ У БІСЕРІ

Уперше за 25 років незалеж­ності політики й можновладці показали українським громадя­нам, хто є хто. Декларації міс­тять не тільки фантастичні суми доходів більшості «слуг народу». З’ясувалося, що чинов­ники і політики, незалежно від партії, володіють величезними земельними ділянками, мають купу нерухомості, колекційні картини, дорогоцінні прикраси, офшорні рахунки і навіть хра­ми. Крім того, держчиновники, народні депутати, губернатори, прокурори та судді зберігають чимало коштів готівкою. Народ­ні депутати, котрі вимагали під­вищення своєї зарплатні, заде­кларували 12 мільярдів готівки. А всіма державними службов­цями задекларовано майже 26 мільярдів гривень, себто 1 мі­льярд доларів. У соціальних ме­режах навіть з’явився жарт, що Міжнародному валютному фон­ду треба брати кредити в україн­ських багатіїв.

Небачені статки відомих по­літиків збурили суспільство, якому взамін пообіцяли безвізо­вий режим, субсидії та 100 гри­вень до пенсії. Президент Петро Порошенко є власником 104 компаній у різних країнах. Він задекларував понад 26 мільйо­нів доларів, півмільйона гри­вень та 14 тисяч євро на банків­ських рахунках. Готівкою він зберігає 60 тисяч доларів і 900 тисяч гривень. Також у деклара­ції Глави держави вказано вісім автомобілів представницького класу, шість годинників, дві норкові та одна соболина шуби, одне шкіряне пальто, три жіно­чі сумки. Одна з них коштує по­над 100 тисяч гривень. У влас­ності Президента є машина хім­чистки, рояль та колекція із 84 картин та шести скульптур.

Лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко та її чоловік задекларували 3,5 мільйона гри­вень у банках. З готівки у по­дружжя 163 тисячі євро, 678 ти­сяч гривень і 270 тисяч доларів. На Олександра Тимошенка за­писані низка бізнес-структур, у тому числі іноземних. Сама Юлія Тимошенко не має нерухо­мості та орендує будинок. З-поміж іншого багатства у Юлії Володимирівни лише ві­сім ювелірних прикрас.

Правдолюб і борець за народ­ні права Олег Ляшко задеклару­вав 2 мільйони гривень у банку. Готівкою має 740 тисяч доларів, 90 тисяч євро та 890 тисяч гри­вень. У нього є автомобілі та до­рогі годинники, а також декіль­ка квартир та шість земельних ділянок.

У Прем’єра Володимира Гройсмана – 12 дорогих годин­ників, чотири земельні ділянки та два будинки. Готівкою він зберігає 2,28 мільйона гривень, 870 тисяч доларів і 460 тисяч євро. І ще трохи на банківських рахунках – 2,1 мільйона гривень та 16 тисяч євро.

Арсен Аваков задекларував колекцію вина у кількості май­же вісім сотень пляшок, кілька колекцій монет, три шуби, бібліотеку на вісім тисяч примір­ників та «картину з кольорового бісеру із зображенням коня на синьому фоні».

Можна перераховувати здо­бутки усіх декларантів, та опри­люднення статків має головний плюс: суспільство переконало­ся, як насправді живуть ті, кому воно делегувало право керувати державою, і тепер може вико­ристовувати цей інструмент для контролю.

ПОЛЮВАННЯ НА ВІДЬОМ

Наявність мільйонних стат­ків зовсім не означає, що їхніх власників притягнуть до кримі­нальної відповідальності. За словами голови правління Цен­тру протидії корупції Віталія Шабуніна, довести криміналь­ний злочин у процесі е-декларування – надзвичайно складна процедура. Навіть якщо вия­виться, що задеклароване багат­ство не збігається з реальними доходами, немає жодної гаран­тії, що процедура завершиться судовим вироком. Це тільки по­значиться на репутації можно­владця – виборці будуть ретель­ніше вибирати «слуг народу».

Експерти доволі прискіпливо аналізують подані декларації. І вже дійшли висновку, що декла­рування і податкова амністія – абсолютно різні речі. Податкова амністія – це коли люди заявля­ють про наявність у них коштів, при цьому не пояснюючи дже­рел збагачення, платять із них відповідний податок, після чого статки можна вважати легалізо­ваними. От тільки податкову амністію в Україні ніхто не ого­лошував. Хоча оприлюднення доходів може обернутися для чиновників і нардепів конкрет­ними статтями Кримінального кодексу. Це ухиляння від спла­ти податків, легалізація коштів, отриманих нечесним шляхом, незаконне збагачення тощо.

Та тільки як це перевірити? Система антикорупційних пра­воохоронних органів навряд чи зможе вивчити десятки тисяч поданих декларацій. Цим впри­тул мала б зайнятися НАЗК, але її штат досі повністю не укомп­лектований.

Національне антикорупційне бюро зробило досить цікаву за­яву, у якій пояснює, у яких ви­падках можна взятися за пору­шення кримінальних справ за даними, вказаними в деклараціях, – або після офіційного звернення НАЗК, або у відпо­відь на публікації у ЗМІ. Себ­то правоохоронні органи не приховують, що меч право­суддя упаде не на всі голови. Експерти вважають, що це призведе до вибіркової пере­вірки і зведення політичних рахунків. Опозиції дістанеть­ся на повну. А загалом об’єктом може стати будь-хто невгодний нинішній еліті.

Аналітики не бачать реаль­ного і головне – дієвого меха­нізму перевірки достовірності декларації. Кажуть про підго­товку кримінальних справ проти низки політиків, до яких є претензії у влади. Тим часом «свої» отримають ін­дульгенцію від влади і легко уникнуть кримінальної відпо­відальності.

Генеральний прокурор Юрій Луценко заявив, що «електронна декларація – це не кінець процесу, а лише його початок». Пообіцяв, що у поле зору ГПУ потраплять деклара­ції тих народних обранців, які задекларували готівку понад 100 тисяч американських дола­рів. Пан Луценко порадив по­ділити чиновників на дві принципово різні категорії. Тим, хто із задекларованих сум сплатив податки, треба вклонитися. Бо вони, мовляв, створювали бізнес, робочі міс­ця і підтримували соціальну сферу. А от ті, хто «забув» сплатити податки, ризикує по­трапити за грати. Хоча з міль­йонними статками пожертву­вати якимось відсотком на за­ставу – для них не проблема.

РОБІНГУДИ ТОЧАТЬ СТРІЛИ

Від такого масиву інформа­ції народ заціпенів. Експерти тим часом попереджають про можливі наслідки від опри­люднення статків україн­ських можновладців. Країну очікує зростання соціального невдоволення та ненависті до влади. Залишки довіри до де­яких політичних функціоне­рів вичерпані. Сподіватися на відновлення довіри марно, ка­жуть аналітики. Ціна усіх ло­зунгів про боротьбу з корупці­єю дорівнює нулю.

Прихильники декларуван­ня обороняються. Мовляв, прозорість чиновників і була головним завданням цього процесу. Відтак суспільство збагне, чого «слуги народу» варті насправді.

Однак такий аргумент вже не спрацьовує. Пригадується інше: пенсіонери скидалися по 100 гривень на армію у країні, де чиновники декларують бю­джети областей. Активісти, ко­трі закликали затягнути паски, щоб армії підсобити та рефор­ми запровадити, своїх же порад і не дослухалися. Навпаки, ви­користали кризу й воєнний час для власного збагачення.

Оприлюднення захмарних статків неодмінно призведе до протестів, стверджують по­літологи. І вони можуть завер­шитися погромами. І це не буде схоже на жоден із попе­редніх Майданів.

Невдовзі українці отрима­ють платіжки з новими цифра­ми за опалення. Тарифне зрос­тання, попри обіцяні субсидії, може виявитися непідйомним тягарем для мільйонів україн­ських родин. Політологи й со­ціологи попереджають про та­рифні бунти. Політичний екс­перт Руслан Бортник наголо­шує: «Будь-який протест здат­ний перетворитися на погром. Усе може закінчитися погро­мами багатіїв».

Усе залежить від того, як поведе себе громада. Знову проковтне виклик чиновни­ків? Вкотре повірить у кроки до очищення влади? А може, варто продемонструвати волю й зробити реальні кроки задля такого очищення, узявши про­цес під активний суспільний контроль?

Безсумнівно, оприлюднені багатства українських високо­посадовців не просто здивува­ли і вразили, влучніше сказа­ти – шокували своїми розміра­ми, оригінальністю та цінніс­тю деяких речей. У принципі, український народ й до впро­вадження е-декларування здо­гадувався, що його чиновники далеко не бідні люди, та щоб настільки... Тому жодних ін­ших емоцій, окрім обурення та гніву, в людей просто бути не могло.

Ще до оприлюднення інфор­мації з електронних декларацій чиновників вищого ешелону влади українці були розчарова­ні діями влади. За даними гру­пи «Рейтинг», 74% громадян не схвалюють діяльності Прези­дента, 70% – Уряду, 87% – Верхо­вної Ради. Шок від побаченого в деклараціях може збільшити прірву між владою й суспіль­ством. І те, що робінгуди підбу­рюють до нового витка бороть­би з можновладцями, не таке вже й далеке від реальності.

ЯПОНСЬКІ ЛЯЛЬКИ ТА ЯЙЦЯ ФАБЕРЖЕ

Система електронного декла­рування майна й доходів пар­ламентарів та чиновників в Україні викликала широкий суспільний резонанс у світі. Провідна світова агенція Reuters опублікувала статтю під назвою «Українці шоковані величезним багатством, задекларова­ним політиками». Автори публікації пи­шуть: «Дехто задекларував мільйони готівкою, інші повідомили, що володі­ють парком розкішних автомобілів, до­рогими швейцарськими годинниками, діамантами та великими ділянками землі – одкровення, здатні ще більше підірвати довіру до влади в Україні, де середня зарплата становить трохи більше 200 доларів на місяць».

Про те, що 24 члени Кабміну разом за­декларували близько 7 мільйонів дола­рів готівки, написали практично всі ін­формаційні агенції світу. Відтак останні новини з Києва «змусили багатьох за­підозрити, що нова еліта нічим не кра­ща від попередньої». Про це пише бри­танське видання The Guardian.

Навряд чи у Німеччині, Франції, Вели­кій Британії чи Швейцарії знайдеться бодай десяток колег представників української влади, які дозволили б собі декларувати яйця Фаберже, унікальні японські ляльки, колекцію холодної зброї епохи середньовіччя, релігійні ре­ліквії, не кажучи вже про десятки фірм, у тому числі в офшорах.

Шведський економіст Андерс Аслунд досить влучно охарактеризував під­сумки електронного декларування: «Очевидний висновок – монументаль­не беззаконня в українському суспіль­стві існувало як до, так і після Револю­ції Гідності. Допоки такі поняття, як честь або сором, в українській політиці відсутні. Жоден чиновник не звільнив­ся через явно нелегально отримані багатства».

Зарубіжні журналісти не можуть збаг­нути, як у загалом бідній країні існують казково заможні політики. І чому така екстравагантність, що різко контрастує із заробітками основного населення країни, досі не звертала на себе увагу самих українців? Наразі вони дивують­ся масштабам накопичень та придбань представників національної еліти. Дуже швидко, пишуть світові видання, суспільство поставить під питання про­грес у боротьбі з корупцією в країні.

Віталій ШАБУНІН, голова правління Центру протидії корупції:

«Ми розуміли, що політики – люди далеко не бідні й задекларують багато предметів розкоші. Та ми не очікували, що це стане настільки масовим явищем серед державних службовців. Тяжко уявити європейського політика, який інвестує гроші у винний погріб, де пляшка вина коштує понад 10 тисяч доларів».

Андрій ЗОЛОТАРЬОВ, політичний експерт:

«Одним із непрямих підсумків електронного декла­рування стало визнання, що українська еліта, яка прикривалася лозунгами про патріотизм, насправді непатріотична. Ті, хто відповідає за фінансову полі­тику, не довіряють банкам. Ті, хто закликає грома­дян підтримувати армію, живуть так, наче на сході війни немає. Відповідь суспільства наразі може бути непередбачуваною».

Тарас КАЧКА, виконавчий директор George Soros’s International Renaissance Foundation:

«Заповнення електронних декларацій мало засвідчити до­бру волю чиновників розмістити свої фінанси під нагляд сус­пільства, готовність нести відповідальність і рухатися геть від бюрократичних практик, які дозволяли заховати багат­ство, отримане через кумівство і хабарництво. Але громад­ськість була шокована екстравагантним стилем життя, який виявили численні декларації».

Сергій РУДЕНКО, політичний оглядач:

«Я не гадав, що електронне декларування зможе відкрити скриньку Пандори. Те, що ми побачили, свідчить про масштаби корупції в Україні, про те, скільки грошей у нас оберта­ється в тіні і через кого вони обертаються. Від цієї точки буде зовсім інша розмова. Це має призвести або до «дуже швидкого покращен­ня», або до Коліївщини».

12.11.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини