ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

СТРАХОВА МЕДИЦИНА: УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Ініціативи щодо запровадження обов’язкового медичного страхування в Україні не є новими. Проекти законів періодично виносять на громад­ське обговорення, однак так і не переходять рубіж ухвалення. Наразі дискусії та обговорення довкола реформування медичної галузі спалах­нули з новою силою. У парламенті зареєстровано три альтернативних законопроекти про обов’язкове медичне страхування населення Укра­їни. В уряді кажуть, що процес переходу до страхової медицини вже практично розпочався, а за прогнозами Кабміну, має повністю заверши­тися до 2020 року.

«Профспілкові вісті» долучилися до вивчення надто актуальної та бо­лючої для громадян теми.

ПАНАЦЕЯ ЧИ ЕВТАНАЗІЯ?

Те, що українська система охорони здоров’я давно й безна­дійно хвора, ні для кого не се­крет. Корупція у сфері закупі­вель, корупція під час працевла­штування на «хлібне» місце. Ста­ли традицією неофіційні плате­жі за послуги, гонорари лікарям за підвищення в аптеках попиту на дорожчі та, як правило, непо­трібні ліки. Серед недоліків га­лузі – фінансування на основі кількості ліжко-місць, що ство­рює спотворені стимули для за­повнення лікарень пацієнтами, які не потребують стаціонарного лікування. Низку проблем мож­на доповнювати десятками аргу­ментів, чому саме медична га­лузь потребує нагального рефор­мування. Але чи здатна з усіма цими проблемами впоратися страхова медицина?

Стаття 49 Конституції Украї­ни, що передбачає доступність та безкоштовність надання ме­дичної допомоги, нині функціо­нує хіба що на папері. Треба чес­но зізнатися, що безкоштовної медицини у нас давно вже не­має. Медикаментозне забезпе­чення відбувається зазвичай за рахунок пацієнтів та їхніх ро­дин. Навіть простирадла з по­душками треба нести до стаціо­нарного відділення, якщо в гос­піталізації виникне потреба. У держави аргументація залізна: коштів немає і в майбутньому навряд чи будуть. Нині на ліку­вання пацієнта в стаціонарі дер­жава виділяє від 1 до 5 гривень на день. Про яку якість лікуван­ня може йти мова? А що мають робити мільйони людей, у яких теж немає грошей на лікування? Питання з розряду риторичних.

Вже 16 років товчуть воду в ступі, а закон з медичного стра­хування так і не прийнятий, тож значна більшість населення не може отримати медичну допо­могу на належному рівні.

Наші співгромадяни визна­ють, що корупція в царині меди­цини набула нечуваних масшта­бів, однак кладуть лікареві в ки­шені 200–300 гривень за консуль­тацію, тим самим породжуючи корупцію. Одна поважна компа­нія провела дослідження, за ре­зультатами якого українці по­ставили на перше місце за рів­нем корупції медичну галузь, віддавши за неї 61% голосів. Експерти стверджують, що наша медицина на 49% фінансу­ється за рахунок простих грома­дян. Майже як у Штатах. Але чи можна порівняти медицину та рівень розвитку всіх сучасних технологій лікування у нас і за океаном?

У питаннях запровадження обов’язкового медичного страху­вання (ОМС) ми також орієнтує­мось на досвід тих самих США, однак українські реалії допоки навіть не наближаються до аме­риканських стандартів. Те, що медичне страхування покликане забезпечити соціальний захист населення у сфері охорони здоров’я, а саме гарантувати на­селенню отримання медичної допомоги у разі виникнення страхового випадку, сприйма­ється без заперечень, однак до втілення так і не доходить.

ДО СПІЛЬНОГО ЗНАМЕННИКА

Міністерство соціальної по­літики починає перехід на прин­цип фінансування медичних по­слуг. Про це заявив віце- прем’єр-міністр Павло Розенко. За його словами, у 2017 році роз­почнеться процес переходу на застосування принципів страхо­вої медицини, який триватиме протягом трьох років, аби не «шокувати» як пацієнтів, так і лікарів.

В ідеалі перехід на страхову медицину має відучити лікарів брати хабарі або прикриватися добровільними пожертвами. Пацієнти повинні будуть зрозу­міти, що відрахування на обов’язкове страхування та медич­ні поліси дадуть медицині й страховому фонду величезні ко­шти, які будуть фігурувати в системі легально. Тому, коли приходитимемо до лікаря на прийом, зникне потреба плати­ти йому нелегально та ще й по другому колу.

Народні депутати вже підго­тували законодавчу базу для впровадження страхової меди­цини. У Верховній Раді лежать цілих три законопроекти, що стосуються страхової медици­ни. Вони були зареєстровані у липні, перед парламентськими канікулами. Йдеться про проект № 4981 (автор Людмила Денісо­ва), № 4981-1 (Олег Мусій) та № 4981-2 (Ольга Богомолець).

Спільним представницьким органом об’єднань профспілок докладно, майже скрупульозно, розглянуто зазначені законопро­екти. Аргументовані висновки оперативно надіслали до Коміте­ту Верховної Ради України з пи­тань соціальної політики, зайня­тості та пенсійного забезпечен­ня. Профспілковий актив ніколи не стояв осторонь такого питан­ня, як соціальне страхування. В результаті аналізу виявилося, що законопроекти Людмили Де­нісової та Ольги Богомолець – неприйнятні. І якщо вони не змі­нять концептуальні підходи щодо запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного стра­хування в Україні, то про ухва­лення цих документів не може йти мова.

Єдиний законопроект, який можна підтримати з доопра­цюванням окремих положень, поданий народним депутатом Олегом Мусієм, колишнім мі­ністром охорони здоров’я. За­конопроект, на думку проф­спілкового загалу, найповні­ше відповідає законодавству у сфері державного соціально­го страхування. Чітко викла­дено принципи страхування, окреслено коло застрахованих осіб, дотримано принципи управління медичним страху­ванням, у тому числі управ­ління Фондом медичного страхування. Прописано, яким має бути контроль у та­кій новій справі, як ОМС.

Саме цей законопроект СПО об’єднань профспілок пропонував Комітету ВР взя­ти за основу. З низкою поба­жань та рекомендацій, які мали б бути враховані при до­опрацюванні законопроекту. Однак Комітет ВР не тільки не дослухався до позиції профспілок, а й відверто їх проігнорував. Інакше як мож­на пояснити той факт, що 5 жовтня на своєму засіданні ухвалюється рішення реко­мендувати Верховній Раді взяти за основу законопроект Людмили Денісової та її ко­манди з «Народного фронту». Профспілки вважають цей ва­ріант найгіршим з усіх, адже він прямо порушує Конститу­цію України.

БРАТСЬКА МОГИЛА ЗІБРАНИХ ГРОШЕЙ

Те, що пропонує пані Дені­сова, експерти уже охрестили перерозподілом коштів та змі­ною моделі фінансування все­редині галузі. Вона пропонує передати кошти від медичного страхування в розпорядження акціонерних товариств. Тобто створити модель приватного медичного страхування як но­вого системного бізнесу і дати можливість приватним стра­ховим компаніям користува­тися практично новим мі­льярдним бюджетом, отриму­ючи надприбутки.

Профспілкові активісти ка­тегорично не погоджуються з планами створення нової ко­мерційної моделі. На їхнє пе­реконання, держава має бути гарантом збереження і без­прибуткового використання коштів медичного страхуван­ня. Згадаймо тотальне бан­крутство фірм з автомобільно­го страхування, які теж обіця­ли золоті гори своїм клієнтам.

Проте на засіданні Коміте­ту ВР із соціальної політики, зайнятості та пенсійного за­безпечення про ризики бан­крутства, шахрайства та об­ману людей ніхто навіть не обмовився.

Пересічні громадяни одно­значно за те, що треба рефор­мувати медичну галузь краї­ни, оскільки переважна біль­шість не може скористатися нинішніми медичними послу­гами. До того ж лікарі зазви­чай «пропонують» сплатити за свої послуги у твердій ва­люті. Щодо обов’язкового ме­дичного страхування остаточ­ної думки пацієнти ще не склали. А от до приватних страхових компаній ставлять­ся з пересторогою. Киянка Віра С., яка страждає на серце­ве захворювання, зауважила: «Якщо страхування віддадуть у приватні руки, це буде брат­ська могила зібраних коштів. Таке собі страхування без страховки».

Що скажуть народні обран­ці під час обговорення законо­проектів, допоки не зовсім зрозуміло. Автор альтерна­тивного законопроекту Олег Мусій каже: «Поки що не мо­жуть домовитися, хто керува­тиме Фондом медичного стра­хування – приватні страхові компанії, структури Міністер­ства охорони здоров’я чи все ж таки органи державного соці­ального страхування. На­справді це боротьба за управ­ління 40 мільярдами гривень, адже приблизно стільки буде акумульовано на рахунках Фонду щороку».

Нарешті стала відомою по­зиція міністерства охорони здоров’я. Так само, як і проф­спілки, профільне міністер­ство виступає проти ухвален­ня Верховною Радою законо­проекту автора Людмили Де­нісової. Бо це, вважають у ві­домстві, намагання переклас­ти турботу про українців на плечі роботодавців. Якщо їх змусять сплачувати ще й стра­хові внески за працівників, у компаній буде велика спокуса ще глибше у тінь сховати зарплатні фонди. В результаті коштів у страховому фонді на­береться небагато, держава відмежується від фінансуван­ня лікарень, а українці ризи­кують узагалі залишитися без медичної допомоги.

• ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ У СВІТІ

Досвід Сполучених Штатів, про який ми згадували, до­сить повчальний. Це єдина країна, де є добровільне ме­дичне страхування. Хоча добровільним його можна назвати з великою натяж­кою. Без страховки там не отримаєш жодної медичної допомоги. Системи загального обов’язкового страхування там не існує, тож кожен може вибира­ти, що і як він хоче застрахувати. Як свідчить статистика, страхові поліси в Америці мають 80% громадян. Стра­ховка покриває чітко обмежений пере­лік послуг. Можна, звісно, оформити й дорогий поліс за принципом «все включено», однак таку розкіш можуть собі дозволити лише дуже багаті люди. Загалом більше половини аме­риканців застраховані роботодавцями.

У Великій Британії страхова медицина практично трансформувалась у дер­жавну, з бюджетним фінансуванням. Надходження від податків становлять 90% бюджету охорони здоров’я країни.

Для мешканців Туманного Альбіону ме­дичне страхування – безкоштовне, при­чому воно покриває всі види медичних послуг та призначені ліки. Винятки – сто­матологія та внесення фіксованої плати за кожен рецепт, проте велика частина пацієнтів звільнена і від цього платежу. Ця модель досить близька до радянської системи і може бути ефективною тільки при потужних можливостях бюджету. До того ж якість британської моделі екс­перти не вважають еталонною.

У Польщі уряд пішов шляхом поєднан­ня приватного й державного страхуван­ня, що максимально згладжує негативні сторони обох систем. Реформування га­лузі там розпочали ще 1999 року. Було організовано 16 регіональних фондів страхування здоров’я. Однією з осно­вних ідей, на яких базувалася ця систе­ма, було звільнення витрат на систему охорони здоров’я від політичних домов­леностей і особистих преференцій. Од­нак цієї мети досягти не вдалося. Нова система зіткнулася із низкою перешкод: недоліки регуляторної законодавчої бази, нестача ресурсів, необхідних для її функціонування. Відтак у квітні 2003 року було ухвалено закони, які регла­ментували створення Національного фонду здоров’я, який підпорядковуєть­ся профільному міністерству країни. Та­ким чином, роль міністерства в управ­лінні фінансами у системі охорони здоров’я було відновлено. Може, саме час нам уважніше придивитися до до­свіду найближчих сусідів? Аби не вина­ходити власний велосипед.

Павло КОВТОНЮК, заступник міністра охорони здоров’я:

«Українська держава інституційно не здатна регулювати діяльність приватних страхових компаній, як це роблять Швейцарія або Нідерланди. Тому це може призвести до того, що велика частина українців просто залишиться не застрахованою».

Зоряна ЧЕРНЕНКО, головний експерт медичної групи Реанімаційного пакету реформ:

«Ми повинні провести зміни форми бюджетних установ. Треба визначити, як будуть платитися гроші – за кожну медпослугу з бюджету, виплачуватися страховим фондом за страховий випа­док або за іншою моделлю? Ми зможемо запустити страхові фонди, якщо зміни проведуть усі лікарні України. Тільки тоді ми будемо здатні рухатися далі. Але ми не можемо гарантувати, що навіть через 5 років після впровадження ОМС у страховому фон­ді з’являться додаткові гроші».

Олександра БЕТЛІЙ, експерт Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:

«Насамперед потрібно навчити медичні заклади ефективно витрачати гроші і тільки потім говорити про медичне страху­вання. Необхідно перейти від фінансування закладів до опла­ти безпосередньо виконаної роботи та допомоги, яку надала лікарня чи поліклініка. Держава має сплачувати не за ліжко- місця, а за кількість пролікованих пацієнтів. Фактично це означатиме, що гроші будуть «ходити» за пацієнтом».

Галина ТРЕТЬЯКОВА, голова Української федерації страхування:

«Медичне страхування має бути підсумком, а не початком ре­форми медичної галузі. Спершу треба передбачити пільги для роботодавців і місцевих органів влади, аби зацікавити їх сплачувати страховки громадянам. Не зайве опрацювати сис­тему європейських протоколів лікування. Краще, якщо для цього усі зацікавлені сторони сядуть за круглий стіл і напра­цюють спільний законопроект, а не кожне відомство буде продукувати свої документи, тільки заплутуючи ситуацію».

22.10.2016

Раїса ЧИРВА

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини