« на головну 22.07.2017
Архів номерів  •  Актуальний номер » (907)
06
Липень
 
Інтерв’ю
 
ІГОР БАБІЙ: «ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА ГАЛУЗІ – ПРОСТІЙ ВИРОБНИЦТВА»

ІГОР БАБІЙ: «ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА ГАЛУЗІ – ПРОСТІЙ ВИРОБНИЦТВА»


РУБРИКИ


Передплата





Статті Тема номера

«ПІДЗЕМНИМ» ГЕРОЯМ ДНІПРА ВПЕРШЕ ЗА 11 МІСЯЦІВ ВИПЛАТИЛИ ЗАРОБІТНУ

«ПІДЗЕМНИМ» ГЕРОЯМ ДНІПРА ВПЕРШЕ ЗА 11 МІСЯЦІВ ВИПЛАТИЛИ ЗАРОБІТНУ

Дніпровським метробудівцям, які от уже багато років щодня рятують місто від загрози зсувів, уперше за 11 місяців виплати­ли заробітну плату. «Гроші заборгували 162 працівникам. За­раз працює 116 осіб. З усіма розрахувалися. Було виплачено десять з половиною мільйонів заробітної плати», – розповідає директор ПАТ «Дніпрометробуд» Олександр Бутенко.

За виплату більш ніж 10-мільйонного боргу пра­цівники «Дніпрометробу­ду» боролися майже рік, та перспектива нарешті отрима­ти зарплату з’явилася у людей тільки після втручання Федера­ції профспілок України – юри­дичні консультації та мітинги перед мерією нарешті привер­нули увагу влади до проблеми робітників.

«Ми заощадили гроші в різних напрямах, творчо підійшли до ро­боти підрядних організацій, зеко­номили кошти і за результатами цієї економії у нас вийшли гроші, якими ми виплатили цю заробіт­ну плату. Профспілковий рух – це серйозний важіль усюди, в усьому світі. Ми спільно зна­йшли механізм реалізації випла­ти заборгованості із заробітної плати. Ми залишилися задоволе­ними від співпраці із профспілка­ми. Бачимо, що вони справді об­стоюють інтереси підприємства. Ми готові до подальшої співпра­ці…» – каже заступник мера Дні­пра Михайло Лисенко.

У самих співробітників «Дні­прометробуду» з цього приводу емоції змішані – з одного боку, новина, безумовно, радісна: вперше за 11 місяців вони поверталися додому не з сумними обличчями. З іншого – насамперед вони бігли не до рідних, а в банки і до терміна­лів: погашати давно простроче­ні кредити й оплачувати кому­нальні платіжки.

«Коли отримали смс-повідомлення про те, що зарплату нараховано, усі кричали від ра­дості, такі були задоволені. Не могли по­вірити, що це правда. Але зараз після цього всього відчувається якась спустошеність», – згадує Олек­сандр Бутенко.

Після виплати зарплат на підприємстві почав відновлюва­тися і профспілковий рух – із півтори сотні працівників чле­нами первинної профспілкової організації були тільки 30. До­помога Федерації професійних спілок змусила робітників зно­ву повірити в рух, відтак пер­винка почала зростати.

Олександр Бутенко зазначає, що більше сотні робітників під­приємства виявилися заручника­ми ситуації: незважаючи на неви­плату зарплат, звільнитися ніхто з них не міг, адже на кону безпека всього Дніпра. Казали: «Кинути не можемо і піти не можна. Тому що це кримінальна відповідаль­ність. Техногенна безпека, під­тримка виробок у безпечному стані. Над нами ж місто».

Тим часом святкувати робіт­никам ніколи. Та й приводів мало: після виплати зарплат по­чав зростати новий борг міста перед метробудівцями. А прове­дений мерією тендер на добудо­ ву дніпровського метро виграла турецька компанія «Лімак», що загрожує дніпрометробудівцям безробіттям – договір про субпідряд з ними поки не підписали, а початок будівельних робіт при­значено вже на 20 вересня.

«Турецька компанія «Лімак» почне будівництво метрополіте­ну з вересня. Будівництво стар­туватиме від історичного музею, станції метро Музейна і трива­тиме до з’єднання з існуючою лі­нією. Термін робіт – до п’яти ро­ків. Представники генпідрядни­ка, вивчивши геологію, кажуть, що готові усе завершити за чоти­ри роки. Але ми налаштовуємо­ся на п’ять, зроблять раніше – буде добре. Компанії були з Іта­лії, з Франції та з Португалії», – ділиться Михайло Лисенко.

Представники «Дніпрометро­буду» взяти участь у тендері не змогли через фінансові трудно­щі та відсутність техніки. В ме­рії пояснили: «Вони не мають значного досвіду – раз. Вони не мають такого обладнання – два. Нарешті, вони не мають такої кількості оборотних коштів».

У ПАТ «Дніпрометробуд» ар­гументи спростовують – ка­жуть, що за десятиліття роботи в дніпровській підземці робіт­ники підприємства не просто мають достатній досвід, а й ви­соку кваліфікацію з восьми спе­ціалізацій, пов’язаних із гірни­чо-капітальними роботами.

«Маємо фінські установки бу­рові. Установки чудові, Мініматі­кі. Дві нові для станції є у нас. Хоча кажуть, що ми нічого не ма­ємо. Все ми маємо. Що треба – ма­ємо. Зрозуміло, що потрібно до­куповувати ще. Не без цього. Щоб розвиватися. Зупинятися ж не можна. Дещо трохи докупити і... потім нехай спробують зупинити нас. Уже не зупинять… Питання зовсім не у потужностях. За цим має стояти фінансовий захист. Устаткування у нас є. Кажуть, що обладнання у нас застаріло – усе це казки. Наше підприємство сьо­годні може працювати, із сьогод­нішнього дня. Я зараз скажу пра­цювати, і почнуть... Приїжджали комісії, і всі переконалися в тому, що все працює», – розповідає Олександр Бутенко.

Заступник мера Дніпра Ми­хайло Лисенко запевняє, що ро­бітників без підтримки не зали­шать: «Я впевнений, що ми пра­цевлаштуємо всіх без винятку співробітників компанії (ПАТ «Дніпрометробуд» – Авт.), які тут працюють на цей час. Створено робочу групу, яка займається всі­ма питаннями, до її складу уві­йшли й представники «Дніпроме­тробуду», і дирекції. Ми всі пере­буваємо в тісному контакті».

Тим часом метробудівці про­довжують щоденну важку робо­ту зі збереження виробок у без­печному стані – 7-годинні робо­чі зміни на 50-метровій глибині, в умовах підвищеної небезпеки. Ризикують своїм життям робіт­ники не тому, що «робота така», а тому що по-іншому вже не мо­жуть: відчувають свою відпові­дальність і за проект, і за жите­лів міста. Кажуть, що трудові будні сприймають як місію осо­бливої важливості.

«У нас така робота, що не може бути жодної розхлябанос­ті. Адже працюємо в умовах під­вищеної небезпеки. Тому весь час підтримуємо дисципліну і порядок. Відкачування води по­стійне, підтримання виробок... Це дуже серйозна робота, відпо­відальна. Хочемо, щоб нас почу­ли, а не відставляли в сторону. Ми живемо в місті, я вважаю, я патріот, і повинен виконати цю місію. І люди, які у нас зараз працюють, теж», – каже Олек­сандр Бутенко.

P.S. Ложечки знайшлись

Коли метробудівці зверну­лися до ФПУ по допомогу із ви­плати зарплат, питання було доведене до крайньої межі – робітники не мали коштів ані прогодувати сім’ю, ані діста­тися до роботи, щоб уберегти місто від техногенної ката­строфи. До виробок йшли піш­ки – щодня і всупереч усьому.

Розуміючи терміновість ви­рішення питання, Федерація профспілок відправила до Дні­пра оперативну групу. Ситуа­ція місцевого рівня набула все­українських масштабів – про­блему намагалися «зам’яти». Спершу Меморандумом про співпрацю метробудівців із містом (згідно з яким праців­ники «Дніпрометробуду» зобов’язувалися не виходити на мітинги, не розповідати про борги влади у ЗМІ і загалом «не шуміти»). Потім – пропози­цією, аби кожен робітник взяв індивідуальний кредит. На до­дачу до тих, які люди вже всти­гли набрати в усіх можливих банках і ломбардах.

Проте сьогодні влада реабі­літувалася – борги виплатили, переговори про подальшу долю робітників тривають. Але ми – пам’ятаємо. Тут принцип та­кий самий, як з уроками трагіч­ної історії. «Хто не пам’ятає свого минулого, той прирече­ний пережити його знову», – ка­зав Джордж Сантаяна.


Володимир Саєнко, заступник Голови ФПУ:

«Справа «Дніпрометробуду» – яскравий приклад того, що «паперової» роботи для вирішення деяких питань за­мало. Потрібно підключати всі методи в рамках чинного законодавства.

У цьому питанні ми не лише діяли комплексно – були і юри­дичні консультації, і незліченна кількість робочих зустрічей і нарад, переговорів з усіма сторонами процесу, мітинг… Але й працювали усі разом: Федерація профспілок України, керів­ництво ПАТ «Дніпрометробуд», Дніпровський обком проф­спілки гірників і металургів України, Дніпровська міська адмі­ністрація, самі метробудівці. Спільними зусиллями ми домо­глися того, чого вони не могли дійти майже рік.

Головне, що люди отримали заробітну плату: інтереси людини праці і в цьому питанні, і загалом для ФПУ – в пріоритеті».

Василь Шевченко, голова Дніпровського обкому профспілки гірників і металургів України:

«Ця ситуація показує, що вирішувати питання, домагатися ви­рішення проблем людей можна. І потрібно. Для цього най­перше потрібно не боятися. Друге – потрібно шукати шляхи. Чіткого плану відразу може й не бути, щодня з’являється нова інформація, тому потрібно встигати її враховувати. Коригува­ти дії. І третє – впевненість. Упевненість в тому, що ти цього досягнеш, що тебе підтримають люди. Використовувати по­трібно всі можливості.

Після виплати зарплат до лав первинної профспілкової орга­нізації «Дніпрометробуду» почали вступати робітники, кіль­кість профспілковців пішла вгору. Найцінніше, що це усвідом­лене членство. Люди побачили, що разом можна домагатися справедливості».

Людмила Литвиненко, координатор оперативної групи ФПУ:

«На тлі популізму й гучних заяв деяких чиновників ФПУ сьо­годні виглядає дещо непомітно. Ми встигаємо допомагати людям, але в нас немає часу займатися масштабним висвіт­ленням цієї постійної роботи. Для нас перемога – коли вирі­шено проблему, коли робітник отримав зарплату, яку йому не виплачували. Загальна ж практика зараз часто інша, і в ній ре­альна допомога людям програє власному піару.

У випадку з «Дніпрометробудом» ми можемо говорити про перемогу – і ФПУ, і насамперед людей, робітників.

Федерація профспілок – це дієвий інструмент допомоги лю­дині праці, а не рупор агітації. Трудівник має відчувати себе захищеним, бути впевненим, що у разі порушення його прав він не залишиться із цим один на один, а отримає від проф­спілки реальну допомогу».

Роман Тарасенко, мешканець Дніпра:

«Дніпрометробуд» – це наш довгобуд. Потрібно подякувати робітникам, що не покинули викачку води й місто не пішло під землю. Цьому була реальна загроза, якби вони просто на роботу не прийшли. А їм зарплату не виплачували уже май­же рік – ви ходили б на роботу? А от вони не покинули.

У нас уже один будинок і дитячий садок через зсуви пішли під землю – буквально кілька хвилин і все, буді­вель не стало. А ті виробки метро – прямо під центром міста. Справа не лише у спорудах – люди.

До того ж нова лінія метро, що зараз планують побуду­вати, значно розвантажить місто. У час пік завжди опи­няюся в пробці – транспортний потік справді на дорогах надмірний. Особливо це вигідно студентам – метро з’єднає центр зі спальним районом. Їм значно простіше буде діставатися до університетів».

17.09.2016


Тетяна МАЛАШЕНКО

ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
НОВИНИ

22.06.2017 16:30

22.06.2017 16:29

22.06.2017 16:26

17.06.2017 12:33

17.06.2017 12:32

17.06.2017 12:31

10.06.2017 12:20

10.06.2017 12:19

03.06.2017 00:26

27.05.2017 10:57

Усі новини


Опитування

Чи подобається вам новий дизайн газети?

Так
- 63,89 %
Ні
- 31,94 %
Усього: 72 голосів
УВАГА!

В №9 за 3 березня 2011 року було надруковано статтю "Доплати дітям війни: підтримка чи знущання?", у якій йшлося про ігнорування Пенсійним фондом ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", згідно з яким ця категорія пенсіонер в має право на надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії . Усіляки ділки від адвокатури пропонують пенсіонерам допомогу у складанні позовної заяви за розцінками від 150 до 370 гривень. Прагнучи заощадити пенсійні гроші, ми пропонуємо використати ШАБЛОН, за яким кожен з дітей війни може самостійно скласти позовну заяву.





Аккумуляторы для ноутбуков
Интернет-магазин по продаже батарей и блоков питания.






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2015©

01042, Украіна, м. Київ
бульвар Дружби народів, 5.
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання