ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ПРОФСПІЛКИ ПРОТИ ТАРИФНОГО ГЕНОЦИДУ!

Починаючи з весни уряд реалізовує політику безпрецедентного підвищення тарифів на комунальні послуги. Мета – скорочення витрат держбюджету і виконання умов для отримання багатомільярдно­го кредиту МВФ. Одним із перших рішень нового уряду стало істотне подорожчання газу та скасу­вання пільг для населення. Цьому передувало зростання з 1 березня тарифів на електроенергію на 25–30%. А в червні Національна комісія з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) ухвалила рішення практично вдвічі збільшити тарифи на гарячу воду й центральне опалення для населення. Відтак словосполучення «підвищення тарифів» українці охрестили «страшним» симво­лом нинішнього року. То коли чекати соціального вибуху? За підтримки експертів це намагаються з’ясувати «Профспілкові вісті».

НЕПОСИЛЬНА НОША

Зростання комунальних пла­тежів може стати непосильним тягарем для українців. Віддати половину зарплати за комунал­ку зможуть далеко не всі. Та й то за умови, що їхній заробіток сягає 5 тисяч гривень. А хто в Україні може похвалитися таки­ми заробітними платами? Прак­тично одиниці.

Підвищення комунальних та­рифів викликало закономірне обурення українців. За попере­дніми підрахунками громад­ської організації «Публічний ау­дит», до кінця літа платіжка за всі комунальні послуги для киян подорожчає в середньому від 727 до 1174 гривень. А під час опалю­вального сезону жителям столи­ці доведеться платити вже не 1572 гривні, як раніше, а 2710. Це означає, що українці, які отри­мують середню зарплату у п’ять тисяч гривень, в опалювальний сезон за утримання двокімнат­ної квартири віддаватимуть більше половини від цієї суми.

Активна молодь у пошуках оптимізації витрат, пенсіонери вичерпали усі можливості заощадження і з острахом чека­ють чергового опалювального сезону. Справжнім жахом для населення стане подорожчання з 1 липня холодної води.

Та й це ще не все. Зростання комунальних тарифів потягне за собою прискорення інфляції. Такий прогноз зробили еконо­місти. Адже виробники тради­ційно закладають додаткові ви­трати у вартість своїх товарів та послуг. Уряд наголошує на ско­роченні темпів інфляції, а в екс­пертів – свої розрахунки. Аналі­тик консалтингової компанії AFS Володимир Марченко стверджує, що «після хвилі під­вищення цін на газ, воду та опа­лення інфляція до кінця року може сягнути понад 20%». Таку позицію підтримує й решта ана­літиків ринку комунальних по­слуг. Цифри теж різняться. Дех­то прогнозує інфляцію у 30–40%.

Однак на зауваження та ана­літичні розрахунки експертів в уряді не зважають. Немає реак­ції і на обіцянки оскаржити дра­конівське підвищення цін на ко­мунальні послуги в суді. Дер­жавна комісія з регулювання одноголосно виступила за під­вищення тарифів. Цифри в пла­тіжних документах зростуть на 75%, а подекуди і вдвічі. Примі­ром, чинний тариф на тепло ста­новить 534 гривні, з 1 липня 1 гі­гакалорія коштуватиме одну ти­сячу сорок три гривні. Держав­ний регулятор пояснив: необхід­ність переглянути тариф вини­кла через зростання ціни на газ, електроенергію та підвищення середньої зарплати. Експерти ж переконані – нові тарифи не ма­ють жодного економічного об­ґрунтування. Екс-міністр з пи­тань житлово-комунального господарства Олексій Кучерен­ко заявив, що збільшення кому­нальних тарифів не спирається на економічно обґрунтовані по­казники. «Не було проведено жодного дослідження плато­спроможності населення. Це просто виконання за­мовлення монополіс­тів», – вважає він.

Кучеренко про­гнозує, що наслід­ками цих рішень стане криза не­платежів і масо­ва передача бор­гів населення приватним ко­лекторським компаніям, «які підуть по кварти­рах «вибивати» бор­ги з людей». На його думку, такі дії врешті-решт загрожують соціаль­ним вибухом і новою політич­ною кризою в Україні.

НА ГАЧКУ СУБСИДІЙ

Компенсувати непосильні ціни на тепло та гарячу воду Кабмін вирішив субсидіями. За прогнозами, вже наступного року соціальну допомогу на сплату комунальних тарифів отримуватиме 70% українців. Така політика приречена на по­разку, вважають фахівці. Як власне і політика «обґрунтуван­ня» тарифів. Вона не витримує жодної критики. Регулятор сам затверджує порядок формуван­ня тарифів, Мінрегіон затвер­джує для територіальних гро­мад інший порядок, а місцеві ради б’ються над проблемою формування тарифів. А в під­сумку страждають пересічні українці, яким уперто насаджу­ють думку, що ми наближаємо­ся до рівня Європейського Сою­зу. І що підвищення комуналь­них тарифів узагалі не має тур­бувати простих україн­ців, оскільки існують субсидії ЖКХ. Такі суб­сидії, мовляв, компенсу­ють зростання тарифів для соціально незахище­них верств населення.

Тим часом глава НБУ Вале­рія Гонтарєва із зарплатою у 163 тисячі гривень на місяць розпо­відає про економічну користь підвищення тарифів для насе­лення і розхвалює практику субсидій. А от лідер фракції «Батьківщина» Юлія Тимошен­ко вважає субсидії на житлово-комунальні послуги принизли­вими для людей та шкідливими для економіки, адже через них вимиваються кошти з бюджету.

«Субсидії – це жахлива річ. В усьому світі субсидії довели, що це тупиковий шлях: люди опиняються на гачку. Ви розу­мієте, що відбувається, коли в людини немає свободи, коли вона залежить від того, запла­тить держава субсидію чи ні?» – пояснює Юлія Тимошенко.

Переважна більшість екс­пертів вважає, що ефективні­шим був би шлях встановлен­ня чесних тарифів на житло­во-комунальні послуги та ін­дексації зарплат та пенсій. Тоді громадяни мали б мож­ливість оплачувати послуги самостійно. Відтак економіка отримала б додаткові гроші через підвищення платоспро­можності людей. Однак в уря­ді, схоже, дотримуються ін­шої думки і сповідують іншу теорію. Спрямована вона на збільшення кількості отриму­вачів субсидій. Згідно з офі­ційними даними Державної служби статистики, у 2015 році 5,9 млн родин звернулися за субсидіями і ще 1,2 млн сі­мей цьоріч. Разом виходить, що близько 7,1 млн сімей в Україні захотіли отримати субсидії ЖКГ. Наступного року буде значно більше.

Однак експерти стверджу­ють, що такий спосіб підтрим­ки людей можливий тільки після того, як буде проведена податкова реформа та викоре­нена тіньова економіка. Якщо цього не буде зроблено, то з бюджету йтимуть величезні суми на дотації тим, хто на­справді цього не потребує. Пе­ресічні українці вважають, що державні субсидії – це при­ниження національного масштабу.

ОСТАННЯ КРАПЛЯ

Прості українці мають усі підстави не довіряти владі. Найперше через те, що прозо­рої формули формування та­рифів так і не надано. Уряд узаконив остаточне пограбу­вання українців, встановив­ши нову тарифну політику, що не корелюється з рівнем доходів громадян. На остан­ніх «скинули» обов’язки пла­тити за прогалини в держав­ній політиці, неефективність управління в енергетичному секторі та корупційну діяль­ність у вищих ешелонах вла­ди. Народ обурює те, що підви­щення тарифів пов’язують з європейською інтеграцією. Але ж європейці платять за комуналку 10%, а українці – понад 60% доходів. Від середини літа поточного року вза­галі будуть змушені віддава­ти останнє.

Підвищення тарифів на воду й опалення може стати останньою краплею соціаль­ного невдоволення. Відтак со­ціальний вибух – не за горами. Нещодавно Об’єднання львів­ських профспілкових органі­зацій зібрало підписи під зверненням до Президента й уряду з вимогою призупинити підвищення тарифів. Проф­спілкові лідери аргументува­ли свою вимогу тим, що при заниженому удвічі прожитко­вому мінімумі оплата тарифів просто несумісна з життям.

22 червня під стінами Кабі­нету міністрів відбулась ак­ція «Стоп! – Тарифний гено­цид». Вимоги мітингувальни­ків – мораторій на підвищен­ня тарифів на електроенергію, опалення, природний газ, га­ряче і холодне водопостачан­ня, житлово-комунальні по­слуги. Серед іншого, страйка­рі вимагали проведення неза­лежного аудиту за участі гро­мадського контролю діяль­ності державних і приватних компаній, що надають кому­нальні послуги населенню.

6 липня нинішнього року до Всеукраїнської попереджу­вальної акції протесту проти підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги закликає Рада Федерації про­фесійних спілок України. Під час акції представники проф­спілок з усіх регіонів України пройдуть маршем вулицями столиці. У ФПУ стверджують, що чисельність мітингуваль­ників становитиме мінімум 50 тисяч. Не виключено, що до маршу приєднаються прості громадяни, обурені порушен­ням своїх прав та інтересів.

Наразі мають активізувати­ся та долучитися до боротьби з грабіжницькими тарифами на ЖКП муніципальні орга­ни. Вони заявили про своє рі­шення залучати всі наявні ре­сурси, аби вплинути на парла­мент, уряд, НКРЕКП, Прези­дента, аби ті переглянули та­рифну політику й зробили все можливе, щоб суми в платіж­ках споживачів були підйом­ними, справедливими та від­повідали їхньому достатку.

Натомість влада не втом­люється закликати українців до ощадливості. Нещодавно віце-прем’єр-міністр України Геннадій Зубко заявив, що в українців є можливість знизи­ти комунальні рахунки, якщо споживати менше електрич­ної і теплової енергії. Чинов­ник посилається на статисти­ку: українська родина спожи­ває такої енергії у п’ять разів більше, аніж німецька і втри­чі більше за польську. От тіль­ки розмір європейських зарплат і пенсій міністр не порів­няв з національними.

• КОМЕНТАР

Григорій ОСОВИЙ, Голова Федерації профспілок України:

«Рада Федерації профспілок України ухвалила рішення про Всеукраїнську попе­реджувальну акцію про­тесту після гострих, украй бурхливих де­батів. Профспілкові активісти дуже зва­жено підійшли до організації цієї акції. Позиція та дії профспілок мають бути спрямовані на підтримку працюючих лю­дей в умовах цинічного й необґрунтова­ного підвищення ціни на газ і тарифів на житлово-комунальні послуги. Апелювати зі своїми скаргами і наріканнями, окрім профспілок, немає до кого. Скільки було петицій на адресу Президента України! Та очікуваної відповіді народ так і не доче­кався. Так само і звернення до уряду. Ре­акція нагадує розмову сліпого з глухим.

Профспілки не вимагають чогось надзви­чайного. Лише виконання законів Украї­ни. Їх декілька: «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про соці­альний діалог в Україні», «Про ціни і ціно­утворення», «Про житлово-комунальні послуги». Не зайве нагадати владі про порушення норм чинної Генеральної уго­ди. А заодно запитати в чиновників, чому всі рішення про підвищення цін і тарифів почали ухвалювати без обговорення зі сторонами соціального діалогу?

Федерація профспілок України надала пропозиції щодо впровадження низки за­ходів, які мають реально сприяти стри­манню темпів підвищення ціни на газ і та­рифів на житлово-комунальні послуги. Їх уряд просто проігнорував. Така ж доля спіткала і пропозиції профспілок щодо спрямування більш дешевого газу влас­ного видобування виключно на потреби населення.

Так далі тривати не може. До нас зверта­ються громадяни України з проханням розтлумачити, чому двократне підви­щення ціни на газ не супроводжується адекватним зростанням доходів грома­дян. І в першу чергу – заробітної плати.

Що можна відповісти на запити грома­дян? СПО об’єднань профспілок неодно­разово звертався до уряду, Верховної Ради з вимогою підвищити розміри про­житкового мінімуму, мінімальної зарпла­ти, мінімальної пенсії. У відповідь – мов­чання. Уряд елементарно ухиляється від соціального діалогу та спільного пошуку потрібних людям рішень. Тож профспілки без будь-яких докорів сумління вступа­ють у колективний трудовий спір, висува­ють трудовий ультиматум Кабінету Міні­стрів і підтримують ініціативу громад­ськості на проведення акцій протесту».

Олександр СЕРГІЄНКО, директор аналітико- дослідного центру «Інститут міста»:

«Перш ніж підвищувати тарифи для населення, держава мала б змінити саму систему і методику тарифоутворення. Адже на сьо­годні принцип формування тарифів постачальниками послуг, по суті, є витратним – всі валові витрати підприємств закладаються в тариф, обґрунтовуються в НКРЕКП і затверджуються. За таких умов у підприємств ЖКГ просто немає стимулу вдосконалюва­ти технологічні процеси, закуповувати нову техніку і модернізу­вати підприємства, знижуючи собівартість послуг».

Віталій КУЛИК, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства:

«Зростання цін на оплату ЖКГ не мине безслідно. Дуже легко спрогнозувати протести в суспільстві. Бо це – удар, тож буде великий опір такому рішен­ню. І якщо не знайдуть можливості, щоб створити робочі місця і зупинити поширення бідності, держа­ва й уряд стрінуться з потужним соціальним вибу­хом, який виявиться ближче до кінця цього року».

Юрій ГАВРИЛЕЧКО, експерт ГО «Фонд суспільної безпеки»:

«Субсидії отримують не люди, а підприємства і їх власники – олігархи. Люди їх тільки оформлюють. У держави й так є борги перед підприємствами щодо субсидій, а в майбутньо­му ці борги будуть лише зростати. Для зниження цієї забор­гованості є два шляхи. Перший – зменшити кількість оформ­лювачів субсидій у будь-який спосіб. І другий – перейти до адресної соціальної допомоги. Тоді держава буде винна без­посередньо громадянам».

Вадим КАРАСЬОВ, політолог:

«Подальше зростання цін на комунальні послуги – це глухий кут. Наразі кожна третя сім’я отри­мує субсидію, через рік буде кожна друга. Звіс­но, що влада намагатиметься підвищувати соці­альні стандарти, але не більш ніж на рівень ін­фляції. Цього дуже мало. Треба пояснювати МВФ, що в нинішніх умовах Україна не може під­вищувати тарифи, і нарешті зайнятися модерні­зацією сфери ЖКГ».

01.07.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини