ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

КРАПКА У ГАЗОВОМУ ПИТАННІ

Новий уряд під орудою Володимира Гройсмана ухвалив документ щодо єдиної ціни на природний газ для побутових споживачів, бюджетних організацій і теплокомуненерго. З 1 травня її встановлено на рівні стовідсоткового паритету до вартості імпортного газу. У самому Кабміні це рішення назвали історичним для українського газового ринку. Тим часом у суспільстві з цього приводу спостеріга­ються протилежні думки. Більшість українців вбачає у стрімкому підвищенні ціни на блакитне паливо цілу низку ризиків. Експерти на прохання «Профспілкових вістей» погодилися з’ясувати, чи можна ці ризики мінімізувати.

УРЯД ТИСНЕ НА ГАЗ

Заява Володимира Гройсмана про те, що його нудить від попу­лістських заяв і що він готовий до непопулярних кроків, надто швидко знайшла практичне вті­лення. 27 квітня уряд ухвалив рі­шення про уніфікацію ціни газу для споживачів. Перехід на рин­кову вартість газу – одна з голо­вних і багаторічних вимог Між­народного валютного фонду. Та цього разу уряд перевиконав план для МВФ і підняв планку ціни одразу на 100%, а не на 75%, як цього вимагали міжнародні кредитори.

Віднині ціна для усіх, неза­лежно від рівня споживання, становить 6879 гривень за тися­чу кубометрів. Експерти по- різному поставились не стільки до такого рішення Кабінету Мі­ністрів, як до часу його опри­люднення. Одні стверджують, що уряд навмисне вибрав мо­мент, коли люди святкують та відпочивають на початку трав­ня, а отже, у них не буде можли­вості в той чи інший спосіб про­тестувати проти такого підви­щення ціни на газ. Власне, ціна на газ – це лише початковий етап, бо за принципом ланцюго­вої реакції сягне угору й ціна на тепло. Аналітики підрахували, що тарифи на опалення зрос­туть на 70%. Тож такому вели­кодньому дарунку від влади люди аж ніяк не зраділи. Єдине, що бодай трошки тішить, що в газовому питанні поставлено крапку і більше про подорож­чання не може й бути мови. В усякому разі, так заявив прем’єр Володимир Гройсман.

Інші аналітики енергетично­го ринку дотримуються думки, що до питання уніфікації ціни на газ влада підійшла зважено. По-перше, про нього оголошено після закінчення опалювально­го сезону. А це створює часовий лаг для заощадження коштів і встановлення лічильників спо­живання газу. По-друге, уряд показав структуру ціни, яка формуватиметься, виходячи з ціни на європейських ринках та з урахуванням витрат на тран­спортування і податки. Прозо­рість та зрозумілість ціни на газ – це те, чого українцям бракува­ло впродовж останніх 15 років.

Глава уряду переконує, що за­провадження єдиної ціни на газ спроможне подолати корупцію. Ось його аргументи: «Ціни, які були неекономічно обґрунтова­ними, завжди дотувала держава. І тут не було жодної соціальної справедливості: і багаті спожи­вали газ задешево, і бідні. Люди сплачували свої податки до дер­жавного бюджету, державний бюджет брав цей ресурс і направ­ляв його на дефіцит «Нафтога­зу». Але навколо цих речей за­вжди були оборудки, які прино­сили мільярдні доходи тим, хто мав справи на газовому ринку».

Експерти переконують, що відсутність ринкових цін на газ неабияк зашкодила економіці України. Привести їх до ринко­вого рівня треба було ще років зо двадцять тому, однак кожен уряд, що перебував при владі, не насмілювався на такий непо­пулярний крок, аби не втратити відсотки свого рейтингу.

Відсутність ринкових цін створювала можливості для то­тальної корупції, призводила до залежності від імпортного бла­китного палива. При цьому ніхто не був зацікавлений в енер­гетичній ефективності. Про те, що саме цей фактор може зна­чно скоротити споживання газу, говорили майже пошепки. А че­рез занижені ціни на газ держа­ва протягом останніх років втратила десятки мільярдів до­ларів. Це ті гроші, які можна було б нині не просити у міжна­родних кредиторів.

СУБСИДІЇ ЧИ ДОТАЦІЇ?

Коли заходить мова про рин­кову ціну на енергетичні носії, у нас є залізний аргумент проти: вітчизняні зарплати і пенсії на­вряд чи витримають такий тиск. І від цієї правди подітись нікуди. Анонсоване підвищення соці­альних стандартів на 6% з 1 трав­ня жодним чином не компенсує підвищення ціни на газ і тепло. В уряді запевняють, що громадя­ни, рівень доходів яких не дозво­ляє сплачувати повну ціну на газ, гарантовано отримають суб­сидії. За статистикою, минулого опалювального сезону субсидії отримували 5,5 мільйона україн­ських домогосподарств, або 36% загальної кількості споживачів. Після підвищення кількість охо­чих отримати субсидії може зрости ще на 50%. Відтак 35 мі­льярдів гривень, передбачених на це, може не вистачити. Це – черговий головний біль нового уряду: де взяти додаткові кошти для компенсації.

Глава уряду присягається, що виконавча влада буде соціально відповідальною і соціальний контракт перед українцями ви­конає сповна. Прем’єр перекона­ний, що до початку нового опа­лювального сезону в уряді зна­йдуть додаткові компенсатори і в такий спосіб полегшать грома­дянам навантаження сплати за комунальні послуги.

Оптимізму додають і дослі­дження експертів. Вони переко­нують: щойно уряд припинить дотації для утримання ціни на газ на низькому рівні, вивіль­ниться більше коштів, аніж по­трібно для охочих отримати суб­сидії. Виплачувати субсидії все одно доцільніше, аніж дотувати сто відсотків населення, що у нас тривало десятиліттями.

Заступниця голови парла­ментського комітету з питань паливно-енергетичного комп­лексу, ядерної політики та ядер­ної безпеки Ольга Белькова ви­словилась на підтримку єдиної ціни на газ і вважає це абсолют­но правильним кроком.

«Тим, хто непокоїться, що субсидій багато, я нагадаю, що у 2014 році ми проголосували за покриття дефіциту «Нафтогазу» 100 і більше мільярдів гривень. Сьогодні при всіх розрахунках субсидія становить 35 мільярдів і не більше. Я розумію, що є не­долугість у цій системі субси­дій, я також закликаю уряд, щоб частина грошей була спрямова­на на те, щоб дати людям фак­тично можливість зекономити», – заявила народний депутат.

Упорядкувати систему субсидій, на думку енергетич­них аналітиків, допоможе стовідсотковий облік газу, що використовують споживачі. Якщо у промислових спожи­вачів є лічильники, то при­ватним газ постачається за нормативами, що не завжди відповідають дійсності. А це вже не зовсім чесно стосовно населення. Чому воно має платити за обсяги газу, яких не споживає? Відсутність об­ліку, стверджує енергетич­ний експерт Ілля Несходовський, дозволяє маніпулюва­ти цінами. Він агітує за вста­новлення терморегуляторів для кожного споживача, аби кожен мав змогу самостійно визначати, скільки йому по­трібно тепла й газу, регулю­вати ці потреби у бік змен­шення. Тоді й платити дове­деться менше.

Соціальний віце-прем’єр Павло Розенко заявив, що уряд дав доручення місцевій владі і ТКЕ до 1 жовтня п. р. встановити мільйон будинко­вих лічильників тепла.

ВІД ШОКУ – ДО ПОЛІТИКИ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

Можна, звичайно, апелюва­ти позитивними висновками експертів, що субсидії краще, аніж багаторічне дотування газового монополіста, але це не означає, що так само із ро­зумінням до підвищення цін майже вдвічі поставляться пе­ресічні громадяни. На цих на­строях уже почали свою гру опоненти нового уряду. По­путний вітер нині дме у їхні вітрила, а тези, що нові ціни «несумісні із життям багатьох родин», незабаром дадуть свої паростки. Аби мінімізувати політичні ризики, новій владі доведеться докладати чимало зусиль, аби переконати насе­лення у ефективності механіз­му субсидій. Поки населення переживає справжній шок, цього робити не варто, кажуть аналітики. Нині треба вести розмову в іншому руслі – кон­структивному.

А конструктив полягає у тому, що на місцях треба роз­починати активну роботу щодо енергоефективності. Ця робота має стати головним пріоритетом. Експерти впев­нені, що формування націо­нальної політики енергетич­ної ефективності, створення відповідного національного фонду, відкриття дешевих кредитів спонукатиме людей скорочувати потребу у біль­шій кількості енергії. Від цьо­го залежить стабільність і ста­лий розвиток житлово-кому­нальної сфери.

Однак про так звані «теплі» кредити населення практично не знає, хоча держава вже нині компенсує від 20 до 70% виданого кредиту. Відтак якщо люди матимуть змогу встановити індивідуальний лічильник, терморегулятор, скористатися теплим креди­том, то навіть у разі підви­щення тарифів платитимуть менше, ніж зараз.

Однак тут є одне «але». На думку аналітиків, причина нинішнього подорожчання газу – спосіб змусити населен­ня брати так звані «теплі» кре­дити. Планку ціни на газ під­нято до стелі, це остання жир­на крапка, тож шановні друзі українці, самі забезпечуйте енергетичний клімат своїх по­мешкань. Байдуже, що гроші, відкладені на оздоровлення дітей, тепер підуть за іншим призначенням – на утеплення приміщень та заміну вікон і дверей.

«Треба бути готовими до того, що різке зростання тари­фів за незмінних доходів гро­мадян, навіть за умови залу­чення механізмів соціальних субсидій, знизить внутрішнє споживання на інші товари неенергетичного походження. Тобто якщо доведеться біль­ше платити за ЖКГ, то дове­деться менше витрачати на інші послуги, товари. У тому числі на харчі», – стверджує експерт Олег Устенко.

Однак українцям не звика­ти до затягування пасків. Чи не так?

• КОМЕНТАР

Григорій ОСОВИЙ, Голова Федерації профспілок України:

«Запровадження єдиної ціни на газ для населен­ня, рішення про яке ухва­лено на засіданні уряду, профспілки вважають несвоєчасним і таким, що порушує принципи соціаль­ної справедливості. Влада має зрозумі­ти, що не можна так підвищувати ціни і тарифи, коли більшість населення краї­ни перебуває на межі бідності, навіть виживання.

Я пригадую діалог, який свого часу було організовано з приводу економіч­ного обґрунтування тарифів. Щоправ­да, це було за колишнього уряду. Нас тоді запевняли, що НКРЕКП має нада­вати профспілкам свої розрахунки. Що буде створена серйозна й компетентна робоча група з цих проблем. Іншими словами, профспілки вимагали деталь­ної перевірки, наскільки доцільними є ціни на газ і тепло та чи здужають українці такі тарифи. Однак профспіл­ки фактично були відлучені від цього процесу, нам залишили роль своєрід­ного консультативного органу. Щось на кшталт: говоріть, ви нам не заважаєте!

Тож профспілки сьогодні виступають з вимогою у законодавчому руслі повер­нути силу громадського контролю над діяльністю влади у всіх секторах еко­номіки.

Звісно, Україні сьогодні слід зважати на вимоги Міжнародного валютного фон­ду. Однак нехтувати тією обставиною, що платоспроможність споживачів практично нульова, не слід. Профспіл­ки мають заручитися твердою обіцян­кою уряду, що буде надано підтримку кожному, хто не в змозі осилити запро­поновані тарифи на енергетичні носії. Підвищуючи ціну палива до рівня ім­портної, ми наближаємося до європей­ського рівня лише у вартості за газ, а зміни мають відбуватися у галузі по­вністю – від модернізації морально за­старілого обладнання та газових ме­реж до введення 100% обліку газу, як це відбувається в Європі. Треба врахо­вувати інтереси українців, які змушені сплачувати за газ за новими розцінка­ми. Цілком очевидно, що населення не може до безкінечності витримувати зростання тарифів. Кожне чергове під­вищення надто болюче б’є по кишенях малозабезпечених верств населення. Про це мають пам’ятати у владі, на цьому акцентують свою діяльність профспілкові громади».

Святослав ПАВЛЮК, експерт з групи реформи енергетичного сектору ГІ «Реанімаційний пакет реформ»:

«Потрібно називати речі своїми іменами. Ми маємо справу не з підвищенням ціни на газ, а з припиненням дотування ціни з боку держа­ви, по суті – з припиненням обману стосовно справжньої вартості газу. Цей обман вже ко­штував нам 60 мільярдів доларів за останні два десятки років».

Олександр ЖОЛУДЬ, аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень:

«Субсидії значною мірою покривають витрати на газ. Більш того, через те, що механізм не є ідеальним, деякі групи населення сплачують менше за газ, ніж сплачували до підвищення цих тарифів. Одна з речей, якою треба за­йматися цього року, – удосконалення механізму надання субсидій. Така система, яка є зараз, – це перекладання проблеми з однієї кишені – «Нафтогазу» – до кишені дер­жавного бюджету».

Михайло ГОНЧАР, експерт з енергетичних питань:

«Підняти тарифи не складно. Їх нібито уніфікували з точ­ки зору ліберальної моделі ринку. Так, це має бути. Але ж це тільки частина реформи. Має бути створений кон­курентний ринок, ми не бачимо там ніяких інших конку­рентних гравців. Себто конкурентний ринок означає, що, конкуруючи між собою, гравці намагаються по суті у бо­ротьбі за частку на ринку знижувати тарифи, а не підви­щувати. А тут відбувається просто протилежне».

Сергій ФУРСА, фінансовий аналітик:

«За останні роки Україна заплатила за дешевий газ для населення понад $50 млрд. Це більше 50% ВВП України сьогодні. І гроші ці платив кожен укра­їнець. Кожен. За що він платив? Він платив за те, щоб у бабусі в квартирі був дешевий газ і дешеве опалення. Але не тільки. Він також платив за те, щоб цей дешевий газ був у будинку в Кончі-Заспі, в тому числі тих, хто активно виступає проти підви­щення тарифів».

14.05.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини