ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

РЕКЛАМА ЛІКІВ: МЕНШЕ ЗНАЄШ, ЗДОРОВІШИМ БУДЕШ

Комітет Верховної Ради з охорони здоров’я рекомендував парламенту підтримати в першому читанні законопроект про заборону реклами лікарських засобів. Це не перша спро­ба врегулювати рекламні потоки у ЗМІ і на телебаченні. Всі попередні намагання скерувати цей процес у правове поле натрапляли на потужну протидію з боку мас-медіа і фар­мацевтичного ринку. Одна із таких спроб була майже п’ять років тому. Безрезультатно.

Чим увінчається нинішня ініціатива, намагаються з’ясувати «Профспілкові вісті».

ВІД УСІХ БОЛЯЧОК

Довірливих телеглядачів лі­кують від усього – від головного й зубного болю, серцевого напа­ду, нежитю й ангіни, каменів у нирках. Словом, від усіх відо­мих легких недуг до найтяжчих захворювань. Рекламу навіть не сортують. В одному ряду попу­ляризують кілька препаратів аналогічної дії. Глядачеві не­втямки: які ж насправді пігулки чи сиропи поставлять його на ноги? Бо, якщо вірити рекламі, всі вони – своєрідна панацея від усіх хвороб. Дійшло до того, що з екранів телевізорів рекомен­дують засоби від таких тяжких захворювань, як вірусні гепати­ти та ВІЛ/СНІД.

Не так дано на багатьох теле­каналах тривалий час «розкру­чували» чудодійний засіб, що нібито допомагає здолати 27 ви­дів вірусних захворювань. Бага­то хто піймався на привабливу картинку, легковажно відмо­вився від лікування у спеціалі­зованих медичних закладах. І для декого це закінчилось аж за­надто сумно.

Лікарі б’ють на сполох: теле­бачення стало своєрідним філі­алом фармацевтичного ринку. Відбувається таке собі телеві­зійне лікування. Виходить, нам не потрібні ані лікарні, ані гос­піталі, ані поліклініки, ані на­віть приватні кабінети лікарів, де прийом здійснюють фахівці. Вони проводять діагностику, стежать за процесом одужання і, в підсумку, відповідають за пацієнта.

Тим часом рекламодавці жодної відповідальності не не­суть. І продовжують настир­ливо агітувати за препара­ти аж надто широкого спектра дії. Біль у спи­ні, біль у м’язах та су­глобах, періодичний біль у жінок, біль у шлунку – не біда. Одна таблетка – і все мине. Про це вам не просто роз­кажуть і покажуть по телевізору, а й проспівають. Від му­зичного супроводу проблема сама по собі зменшується. Певно, так міркують автори ре­кламних роликів, які готові допомогти у лікуванні всіх ві­домих болячок.

До речі, аптеки першими ді­знаються, яка реклама знайшла свого глядача: задовго до почат­ку роботи аптечного закладу шикуються черги за розкруче­ним товаром. Охочих до самолі­кування не меншає. Навпаки, їх кількість щороку зростає. Зга­даймо цьогорічну епідемію гри­пу. Заклики неодмінно зверта­тися за допомогою до кваліфіко­ваних фахівців, рекомендації учених-інфекціоністів були від­верто проігноровані. Натомість люди масово скуповували те, що «вилікувало» від грипу, нежитю й застуди героїв рекламних ро­ликів. Навіть у Києві, де кіль­кість лікарів, лікарень і аптек на душу населення більш ніж достатня, офіційно зареєстрова­но 60 летальних наслідків від грипу та його ускладнень.

Одна з причин такого сумного результату – са­молікування. Ро­ками вироблена звичка довіряти ре­кламі. Вона ж про­довжує демонструва­ти, як легко і без про­блем, а головне – швидко можна позбутися будь-якої хвороби. Чого вартий реклам­ний трюк, де маленька героїня ролика тицяє в обличчя дядеч­кові своєрідну чарівну паличку і вигукує: «Бронхостоп!». Мить – і кашель вгамовано. Як пояс­нити цьому дівчаті, що, за дани­ми ВООЗ, самолікування як причина смерті посідає п’яте місце – після онкологічних та інфекційних захворювань.

ЦІНА ПИТАННЯ

Незабаром законопроект про заборону реклами у першому читанні мають розглянути на­родні депутати. Як проголосу­ють парламентарі, залежить від багатьох чинників. На горизон­ті замаячили дострокові парла­ментські вибори, якщо не вдасться заладнати політичну кризу. Тож депутатам доведеть­ся розв’язувати дилему: сподо­батись електорату чи потенцій­ним спонсорам і лідерам ре­кламного ринку.

Та найбільше панікують ме­дійники. Ймовірна заборона торкнеться газет, журналів і телебачення. Оскільки вимога заборонити чи обмежити ре­кламу лікарських препаратів є одним із пунктів Коаліційної угоди, підстав для хвилюван­ня представників ЗМІ більш ніж достатньо. Повне чи част­кове відлучення від фармацій­ної годівниці загрожує масо­вими скороченнями персона­лу, а то й закриттям ресурсів через фінансові проблеми.

Ціна питання обчислюєть­ся шестизначними цифрами, стверджують аналітики. Впродовж останніх п’яти ро­ків саме фармакологічний ри­нок був найбільшим і найще­дрішим замовником реклами на ТБ. Особливо це стосується 2014–2015 років, коли криза за­вдала потужного удару по ре­кламному бізнесу.

Якщо вірити статистичним даним, за цей період частка реклами лікарських засобів на телебаченні зросла з 15 до 22%, в інших видах ЗМІ – до 25%. Експерти підрахували, що на рекламу в засобах масо­вої інформації витрачається від 700 до 900 мільйонів гри­вень. Чому так приблизно? Бо точної цифри ніхто ніколи не озвучує. Посилаються на ко­мерційну таємницю, особливі умови для постійних клієнтів тощо.

Та навіть приблизні суми переконливо свідчать, що структури, зацікавлені в ре­кламі ліків, за будь-яку ціну відстоюватимуть нинішні правила гри.

Справді, кому захочеться втрачати від 15 до 40% загаль­ного обсягу прибутків? Зане­покоєні керівники провідних українських медіа-структур навіть звернулися до Прези­дента Петра Порошенка з про­ханням вилучити відповідний пункт із Коаліційної угоди. Своєю чергою, громадськість збирає підписи під електро­нною петицією з вимогою за­боронити рекламу лікарських засобів на телебаченні.

Глава Української асоціації видавців періодичної преси Олексій Погорєлов вважає, що заборона на рекламу – вимога фармацевтичного лоббі, котре налаштоване на переділ гро­шових потоків від реклами. А ще, зазначає пан Погорєлов, це позбавить читачів і глядачів можливості відстежувати но­винки в медичній сфері у ЗМІ. Мовляв, величезна аудиторія потрапить у залежність від лі­карів і фармацевтів.

Продавці телевізійної ре­клами законопроект про забо­рону реклами лікарських за­собів називають «абсолютно безглуздою та некваліфікова­ною ініціативою». Таку пози­цію можна трактувати одно­значно: нічого, панове депута­ти, у вас не вийде.

Дехто на підтримку телеві­зійної реклами наводить ціка­ву тезу: ліки тому й продають без рецепту, щоб пацієнти са­мостійно, а краще – на основі реклами, прийняли рішення, а не зверталися до лікаря. Це так звана концепція «відпові­дального самолікування», стверджують прихильники старих схем. Як на таке слово­сполучення відреагують на­родні обранці, покаже час.

НЕ ВЧІТЬ ЄВРОПУ БЕНКЕТУВАТИ

Законопроект «Про внесен­ня змін до деяких законодав­чих актів України щодо забо­рони реклами лікарських за­собів» передано на узгоджен­ня в комітети. Під час обгово­рення документа думки депу­татів профільного комітету поділилися. Ті, хто пропону­вав його відхилити, посилали­ся на досвід європейських кра­їн, де реклама ліків займає по­мітне місце і на ТБ, і в інших мас-медіа.

Однак ніде в Європі серйоз­них, сильнодіючих препара­тів не рекламують. Той самий парацетамол, який активно пропагують рекламні ролики, валить з ніг доволі високий відсоток громадян. Експертів, не кажучи про пересічних гро­мадян, дратує реклама «Мези­му», бо, крім сумнівної якості препарату, вона пропагує не­нажерливість. Але ж нав’язлива реклама підноситься з «благородною метою» – навчи­ти Європу бенкетувати. А може, варто навчити Європу рекламувати. Дохідний біз­нес! Обороти рекламного рин­ку лікарських препаратів у країні оцінюються мінімум у 30 мільярдів гривень. Це, ка­жуть ініціатори законопроек­ту, за найскромнішими підра­хунками.

Опоненти тим часом наво­дять свої аргументи: в ЄС вва­жають, що право людини на самолікування є частиною де­мократичного устрою суспіль­ства. Є люди, що не хочуть ні­кому казати, чим вони хворі­ють, що з ними відбувається, вони мають право це прихову­вати навіть від лікаря.

Тільки чому депутати за­мовчують, що в ЄС існує жор­сткий поділ на рецептурні й безрецептурні препарати. Той, хто бодай раз, перебуваю­чи за кордоном, намагався придбати ліки без рецепта, підтвердить: шансів переко­нати аптекаря у гострій необ­хідності – жодних. У європей­ських аптеках без рецепта продають різноманітні біодо­бавки, вітаміни, засоби гігіє­ни, косметики тощо. Все це можна рекламувати, але цей дозвіл не поширюється на ре­цептурні препарати.

За кордоном пацієнтові ви­гідно йти до клініки за рецеп­том. Бо тільки лікар після ре­тельної діагностики призна­чить відповідне лікування. Пацієнт лікується під контролем лікаря, котрий у будь- який момент може внести від­повідні корективи залежно від перебігу хвороби. Пацієн­тові навіть на думку не спаде сліпо довіряти рекламі, бо та­кої «послуги» там просто не іс­нує. У більшості країн цивілі­зованого світу телевізійна ре­клама ліків суворо забороне­на. Препарати виписують і продають лише за рецептом спеціаліста.

Українські лікарі, напевне, забули, як правильно виписати рецепт на бланку. Власне, самі бланки вже давно не в пошані.

• КОМЕНТАР

Вікторія КОВАЛЬ,

голова Профспілки працівників охорони здоров’я України:

«Реклама лікарських препа­ратів має бути для медич­них працівників. Це, на­приклад, можуть бути спеціалізовані видання або спецвипуски на телебаченні, або інформація в інтер­неті, але з позначкою, що вона стосуєть­ся лише медичних працівників. Що сто­сується реклами препаратів узагалі – ма­сово, як це зараз бачимо у засобах масо­вої інформації, на телебаченні, то це мо­жуть бути лише ті препарати, які не здатні завдати суттєвої шкоди людині, навіть якщо їх застосовують неправиль­но. Йдеться, зокрема, про вітаміни або краплі для носа, хоча й вони іноді мо­жуть зашкодити. Решта – тільки для спеціалізованих видань.

В чому небезпека такої реклами? Існу­ють препарати, несумісні один з одним. Лікарі про це знають, але пересічний українець, людина, яка на цьому не ро­зуміється, може завдати шкоди своєму здоров’ю. Так, є інструкція до ліків, де зазначається сумісність препаратів. Але там можуть бути аналоги, там є проти­показання, у яких людина – не фахівець може не розібратися. І наробити собі шкоди.

Крім того, є препарати, які можуть викли­кати алергічні реакції, і простий споживач цього може не врахувати. Адже лікар, коли призначає лікування, враховує всі ці речі – сумісність, можливі побічні реакції тощо. Звичайно, це дуже зручно – поди­витися телевізор, прийти до аптеки і ку­пити «таке ж, як сказали у рекламі». Але це називають самолікуванням, яке ні до чого доброго не приводить.

Особливо небезпечне таке лікування для дитини. Трапляються хвороби, осо­бливо у дітей від року до трьох, які роз­виваються навіть не протягом доби, а кількох годин. І якщо мама, надивив­шись реклами, спробує сама поставити діагноз та лікувати, це може обернути­ся трагедією. Наприклад, лікуватиме дитину від грипу, а це виявиться вірусна пневмонія.

За великим рахунком, треба заборони­ти не лише рекламу медичних препара­тів для широкого загалу, а й «консульта­ції» фармацевтів, які радять споживачам той або інший препарат. Навіть якщо припустити, що всі вони мають фахову освіту, але ж насправді вони не бачать пацієнта – дорослого чи дитину, не зна­ють її особливостей тощо. Тому повто­рюю: препарати можна рекламувати лише для медичних працівників».

Олександра ПАВЛЕНКО, заступниця міністра охорони здоров’я:

«Проблема криється не в рекламі, а у відсутності контролю. Раніше в Міністерстві охорони здоров’я хоча б існував комітет, який розглядав макети рекла­ми, мав можливість щось фільтрувати ще на вході. Минулоріч у МОЗ діяла робоча група, до складу якої входили представники Антимонопольного комітету, державної регуляторної служби, а також проєвро­пейські експерти».

Ольга БОГОМОЛЕЦЬ, голова профільного комітету ВР:

«Збалансувати ситуацію допоміг би чіткий поділ ліків на рецептурні й безрецептурні. І тоді люди ішли б до лікаря на консультацію, а не бігли в аптеку, щоб купи­ти «що-небудь» від грипу. І не було б такого, що хво­рий приймає 5–6 пакетиків колдрексу на день, а потім потрапляє в лікарню через токсичне порушення функ­цій печінки та нирок».

Віктор СИДОРЕНКО, хірург, кандидат медичних наук:

«Не секрет, що корупційна складова у вартості наших ліків, які продаються, за даними правоохо­ронців трирічної давності, становила близько 40%. Вартість реклами, за яку платять фармком­панії, теж за цінами трирічної давнини становила півтора мільярда. Як ви гадаєте, чи не активована в собівартість ціна реклами? Однозначно».

Валентина ОЧЕРЕТЕНКО, голова Спілки громадських організацій «Всеукраїнська асоціація захисту прав пацієнтів «Здоров’я нації»:

«Держава відпочиває – навіщо проводити якісь реформи, якщо у нас є телемедицина? Я маю на увазі не новітні тех­нології, що дають змогу консультувати й призначати ліку­вання в режимі online, а саме телевізійну медицину. Хворі, купуючи пігулки, не тільки підтримують добробут фармви­робників, а й гарантують доходи телекомпаніям».

03.04.2016

Раїса Чирва оглядач «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини