ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ОСТАННІЙ КРОК ДО БЕЗВІЗОВОГО РЕЖИМУ

Спершу закон прийняли ще в лютому, однак його редакція не відповідала вимогам Євросоюзу. Перша спроба виявилася невда­лою через поправки, внесені пар­ламентарями з голосу, відтак ви­знані Європою такими, що спо­творюють суть закону. Ухвале­ний Верховною Радою документ про електронне декларування доходів чиновників відверто роз­чарував голову Представництва Євросоюзу в Україні Яна Томбін­ського. «Закон не відповідає ан­тикорупційним зобов’язанням, що їх взяло на себе керівництво України. Потрібно вжити негай­них заходів, аби створити ефек­тивну систему перевірки декла­рування статків і забезпечити спроможність виконання своїх обов’язків Національною агенці­єю із питань запобігання коруп­ції, спрямованих на перешко­джання та викриття корупції», – йдеться в його заяві до україн­ської влади.

На недолугість закону вказав і президент Єврокомісії Жан- Клод Юнкер, тож радив Києву його вдосконалити, аби Євросо­юз почав процедуру прийняття рішення про скасування віз для українців.

Зрештою Петро Порошенко змушений був накласти вето на первісний варіант закону і по­дав до парламенту новий, розро­блений спільно з представника­ми Євросоюзу. Глава держави ініціював внесення цілої низки поправок.

Володимир Гройсман, закли­каючи депутатів проголосувати за поправки в законі, пафосно за­являв, що ухвалення оновленої версії дасть змогу зламати «заліз­ну завісу» й повернути Україну в європейську сім’ю. У результаті депутати закон ухвалили й одра­зу ж передали його на підпис Президентові. Петро Порошенко, не зволікаючи, того ж дня підпи­сав закон і повідомив, що їде до Брюсселя для завершення оформ­лення безвізового режиму з краї­нами Шенгенської зони.

Голова Представництва ЄС в Україні Ян Томбінський перебі­гом подій, нарешті, задоволе­ний. Він привітав ухвалення за­кону, зазначивши, що до його напрацювання були залучені експерти Європейської комісії.

Відтак і пересічним громадя­нам можна радіти. Тим часом норма про публічне декларуван­ня чиновниками своїх статків геть не нова. Її намагалися запро­вадити за часів президентства Леоніда Кучми та Віктора Ющен­ка. І навіть закони потрібні ухва­лювали, та вони так і не запрацю­вали. Як складеться доля нового проекту? Невдовзі дізнаємося.

ОСОБЛИВО ВІДПОВІДАЛЬНІ

Оновлений закон «Про запобі­гання корупції» передбачає, що у 2016 році службові особи, які обі­ймають відповідальне та особли­во відповідальне становище, зобов’язані подати щорічні елек­тронні декларації за минулий рік протягом 60 календарних днів після початку роботи системи. Відповідальність за неправдиву інформацію запроваджується од­разу ж із набуттям чинності зако­ну, а не з 2017 чи 2018 року, як на це сподівалися депутати.

Розроблено механізм, відпо­відно до якого державні органи, де працюють службовці, мають перевіряти інформацію про де­кларування і передавати відо­мості до Національного агент­ства з питань запобігання коруп­ції. Теоретично після оприлюд­нення відкритого реєстру декла­рацій як приватні особи, так і спеціалізовані органи боротьби з корупцією (насамперед Націо­нальне агентство з питань запо­бігання корупції), зможуть у ре­жимі онлайн ознайомитися з де­клараціями доходів чиновників.

Закон передбачає, що понад мільйон державних службовців мають скласти такі декларації. Перелік тих, хто подаватиме де­кларації, містить стаття 3 закону «Про протидію корупції». Якщо коротко, то це всі – від Президен­та до мера міста, від Прем’єр- міністра до простого чиновника, а також судді, прокурори, поса­дові особи Збройних сил Украї­ни, дипломати, лісники, подат­ківці та поліцейські.

Експерти вважають, коли ін­формація про доходи і реальний стан життя будь-якого держав­ного службовця стане публіч­ною, чимало людей просто зля­каються такого контролю і зму­шені будуть полишити держав­ну службу. Державна служба, пе­реконані аналітики, від цього жодним чином не постраждає.

Щойно проголосувавши за за­кон про особливості електро­нного декларування, народні де­путати кинулись подавати де­кларації за старими зразками, аби не потрапити під дію нового закону, який передбачає кримі­нальну відповідальність за не­правдиву інформацію про стат­ки, нажиті непосильною працею.

Закон, зокрема, передбачає, що кримінальна відповідаль­ність за подання чиновниками недостовірних даних настає у разі, коли такі відомості від­різняються від реальних на суму понад 250 розмірів міні­мальної заробітної плати, тоб­то 344 450 гривень.

Водночас, на пропозицію Президента, у законі розшире­но види покарання за недосто­вірні відомості: тепер чинов­ник може не лише бути ув’язнений на два роки, а й за­платити штраф. Цю норму критикують і окремі депутати, і громадські активісти, наго­лошуючи, що 40 тисяч гривень – це штраф, який навряд чи буде відчутним для високопо­садовця, який декларуватиме мільйони.

Голова антикорупційного комітету парламенту Єгор Со­болєв назвав «кроком назад» зміни, які дозволяють не вка­зувати у деклараціях вартість цінних речей, зокрема предме­тів мистецтва. Він стверджує, що інвестування коштів у ше­деври живопису – доволі попу­лярний нині в Україні спосіб приховування доходів.

Обговорення нових норм за­кону триває. Найбільш заці­кавлені у пошуку плюсів і мі­нусів нового закону – можно­владці. Хоча закон і не зовсім досконалий, та він поклика­ний зробити діяльність чинов­ників, чиї посади пов’язані із корупційними ризиками, більш прозорою та публічною.

ЧИНОВНИКИ В ПАНІЦІ

Публічність і контроль – ось два головних досягнення ново­го декларування. Та чи всі гото­ві викласти геть усю інформа­цію про свої доходи і витрати? Хоча фахівці мають певні на­працювання щодо впроваджен­ня електронних декларацій, та сумнівно, що вона запрацює уже в квітні. Виконавчий ди­ректор Transparency International Україна Олексій Хма­ра переконаний, що найближ­чим часом чиновники зді­ймуть паніку: «По-перше, каза­тимуть, що не знали про нова­ції, а тепер вони не встигають... По-друге, стверджуватимуть, що система надзвичайно неста­більна і ненадійна, тому її тре­ба або зробити непублічною, або скасовувати... По-третє, стверджуватимуть, що запро­понована система є надто складною, що не змогли навчи­тися нею користуватися і не мали нормальної інструкції».

Такі сумніви поділяють чи­мало експертів. І передбача­ють ситуацію, коли чиновни­ку простіше піти з державної служби, щоб не «світитись».

Змоделюємо ситуацію. Чи­новник столичної державної адміністрації має будинок у Кончі-Заспі. Він зобов’язаний пояснити, звідки у нього та­кий палац, на які заощаджен­ня збудований чи придбаний. А ще йому належить опри­люднити статки своїх близь­ких родичів. І на додачу – за­декларувати готівку, діаман­ти, коштовні вази, картини, колекцію антикварних речей. Перелічити надбане – півбіди. Але ж про це одразу почнуть говорити всі: друзі, сторонні люди, громадські активісти, політичні суперники. Інфор­мація буде доступною абсо­лютно всім, адже згідно із за­коном у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб інфор­мація «зберігається протягом усього часу виконання особою покладених на неї функцій держави або місцевого само­врядування, а також протягом 5 років після припинення ви­конання зазначених функцій, окрім останньої декларації, поданої особою, яка зберіга­ється безстроково».

«Страшно декларувати, – зі­знався в коментарі одній ін­формаційній агенції голова Фонду держмайна Ігор Білоус. – Ніхто не дає гарантій безпе­ки. Йдеться про елементарну фізичну безпеку. Всі знають, в якому світі ми живемо, тому, може, не обов’язково всім по­казувати, де і як у кого зберіга­ються гроші з урахуванням на­шої банківської системи. Всі знають і рівень криміналітету в нашій країні, половина насе­лення з пістолетами ходить».

Але й у самих чиновників з’являється реальний ризик потрапити за ґрати, якщо вони приховають свої реальні дохо­ди й майно. Уже вимальову­ється головна проблема: най­складніше буде довести упо­вноваженим на це антикоруп­ційним органам, що чиновник вказав справді недостовірні дані у своїй декларації. Адже доведення має відбуватися відповідно до процесуального законодавства. А воно поки що недосконале. Тож казати, що електронне декларування стає реальним інструментом бо­ротьби із корупцією, – зарано.

МИ НЕ ПЕРШІ Й НЕ ОСТАННІ

Електронне декларування розвину­лося зі звичайного паперового де­кларування майна та джерел фі­нансування чиновників. У США таке декларування було запроваджене ще 1965 року президентом Джонсоном, але лише із 1978 року ведеться реальний відлік історії декларування доходів чи­новників. Великобританія перші схожі кроки боротьби з корупцією започатку­вала в 1889 році, однак докладні декла­рації закріпилися лише з кінця 70-х років минулого століття. Згодом паперове де­кларування плавно перейшло в електро­нні форми.

Електронне декларування запрова­дили й інші країни, навіть ті, котрі не прийнято вважати розвиненими. Скажі­мо, у 1998 році – Литва та Грузія, 2004- го – Киргизстан і Чорногорія, 2005-го – Азербайджан, 2006-го – Таджикистан.

Наразі у понад 100 державах світу діє система електронних декларацій, що відбулось завдяки просуванню цього явища з боку ООН та західних країн. Однак значно менший відсоток країн застосовує достатній рівень розвитку онлайн-технологій для реальної пере­вірки дотримання антикорупційного за­конодавства.

Обов’язково подають декларації чле­ни уряду в Австрії, Бельгії, Болгарії, Кі­прі, Данії, Естонії, Угорщині, Ірландії, Латвії, Литві, Польщі, Португалії, Руму­нії, Словенії, Іспанії, Швеції та Велико­британії.

Парламентарі звітують про доходи і витрати в Бельгії, Кіпрі, Данії, Естонії, Фінляндії, Франції, Німеччині, Ірландії, Італії, Латвії, Литві, Нідерландах, Поль­щі, Португалії, Словенії, Іспанії, Швеції та Великобританії.

В органах ЄС існує обов’язок постій­ної онлайн-публікації декларацій май­на, доходів та інтересів Комісарів і ве­дення публічного реєстру отриманих подарунків на суму понад 150 євро. Фі­нансові інтереси дружини або чоловіка декларуються частково. Депутати Єв­ропарламенту повинні показати свою професійну діяльність та іншу діяль­ність або функції, за які вони отримали винагороду.

У низці країн декларування доходів є загальним обов’язком, і чиновники в цьому сенсі не відрізняються від інших громадян, подаючи свої декларації на­рівні з усіма. Це стосується скандинав­ських країн.

Андрій ДУДА, політолог:

«Голосування було принциповим, і якби не проголо­сували, це мало б катастрофічні наслідки. По-перше, це пряма вимога ЄС. По-друге, законопроект був із поправками Президента. Відповідно, його фракція просто не могла не підтримати, а для решти дуже не популярно було б, якби вони не проголосували. Це не компромісний варіант між інтересами Європи та нашими чиновниками».

Андрій МАРУСОВ, голова правління Transparency International Ukraine:

«Віпи» будуть зобов’язані відрапортувати по-новому про свої витрати й доходи. Коли саме – залежить від рішень Нацко­місії з питань запобігання корупції. Але кримінальна відпові­дальність за розбіжність між інформацією в декларації та ре­альним життям настає точно вже в 2016 році».

Олександр ЛЄМЄНОВ, менеджер антикорупційної групи «Реанімаційний пакет реформ»:

«Вважати це безумовною перемогою не можна, та й програшем не назвеш. Це такий собі компромісний ва­ріант, який зобов’яже топ-чиновників уже цьогоріч від­звітувати в електронній формі та сприятиме повноцін­ному запуску НАЗК».

Олександр ЧЕРНЕНКО, депутат ВР від Блоку Петра Порошенка:

«В Україні можна застосувати поширену на Захо­ді практику, коли бізнесмени, які вирішили піти в політику, передають управління бізнесом так званим «сліпим трастам». Такий механізм має на меті запобігти конфлікту інтересів між політич­ною діяльністю та власним бізнесом».

01.04.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини