ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

НАДІЯ ОСТАННЬОЇ ІНСТАНЦІЇ

Небажання України взятися нарешті за структурні реформи виштовхує її із кола країн, які співпрацюють із Міжнарод­ним валютним фондом. Влада ніяк не може зважитися на боротьбу з корупцією, дерегуляцію бізнесу, судову рефор­му, реформу державного сектора. Словом, на те, що мало б забезпечити якісні зміни в державі. Відтак основний кре­дитор узяв паузу. Чим вона може обернутися для України, з’ясовують «Профспілкові вісті».

ВІД КРИЗИ – ДО КРИГИ

Похолодання у відносинах України з МВФ експерти поміти­ли ще минулоріч. У 2015 році наша країна мала отримати чо­тири транші від Фонду, однак на­дійшло лише два. Ні третього у вересні, ні четвертого у грудні Київ не дочекався. При цьому чітких сигналів про припинення співробітництва Фонд не пода­вав. Очевидно, що МВФ, оцінив­ши попередні підсумки реформ в Україні, вирішив, що виділен­ня чергового траншу не відпові­дає показникам, зазначеним у програмі співробітництва.

Схоже, настав той критичний момент, коли нам перестали по­зичати. По суті, єдиний канал кредитування обмілів. Та без га­рантованого доступу до цього каналу притоку валюти годі про­гнозувати обмінний курс. Аналі­тики наголошують на необхід­ності негайного відновлення співпраці з цією організацією, однак МВФ і українська сторона досі не узгодили документ про подальше виділення траншів.

Казати, що МВФ начебто за­цікавлений у тому, аби «втекти» з України, не можна. Хоча б тому, що Україна винна йому багато грошей. Якщо раптом співробітництво обірветься на півдорозі, Україна навряд чи зможе виплатити попередні кредити, які нині повертає по­ступово. Тож Фонд однозначно зацікавлений у продовженні співпраці. Проте позичальники бачать, що Україна не дотриму­ється їхніх рекомендацій сто­совно досягнення такого рівня, коли вона зможе стабільно пра­цювати без додаткових вливань.

Слід зауважити, що МВФ за­вжди дає гроші, аби забезпечи­ти державі можливість «стати на ноги» і не залишатися вічним донором для неї. По суті, Між­народний валютний фонд є сим­волічним страховим фондом, який допомагає країнам у скрутний час, а не постійно. Тому Фонд зацікавлений у як­найшвидшому наведенні ладу в Україні, передусім у фінансовій сфері, в економічному зростан­ні, яке врешті-решт дозволить повернути йому борги.

Політична криза в Україні так чи інакше впливає на подальше співробітництво з основним до­нором. Раніше міністр фінансів Наталія Яресько запевняла, що у разі відставки Уряду виникне за­гроза припинення будь-якої вза­ємодії з МВФ. Але сам Фонд по­дав інший сигнал: із нинішнім складом Уряду співробітництва не вийшло. Не випадково заява Крістін Лагард прозвучала бук­вально за тиждень до звіту Уря­ду в парламенті.

Політична нестабільність – це той лакмусовий папірець, від якого залежить кредитування МВФ. Відтак фінансовий і ва­лютний ринок живе на новинах від Фонду. Тепер перспективи подальшого співробітництва до­волі примарні. На офіційному сайті МВФ з’явилася інформа­ція, що Фонд фінансово не співпрацює з країною. Трива­ють консультації…

У ВІЛЬНОМУ ПАДІННІ

Припинення співпраці з МВФ неодмінно спричинить нову хви­лю девальвації гривні. Націо­нальну валюту і так лихома­нить, попри оптимістичні заяви голови Національного банку. Ще рік тому за один долар давали менше 16 гривень. Нині навіть важко сказати, який реальний курс, але точно не 24, як задекла­ровано у державному кошторисі.

От що цікаво. Перед Новим роком НБУ заспокоював насе­лення, що гривня більше не по­дешевшає. Точніше, не мала б дешевшати, бо важкі часи укра­їнської економіки, виявляється, минули. Та й узагалі не за гора­ми повне одужання. Шкода, що сама гривня цього не чує й не розуміє, а девальвує з кожним днем. Експерти в паніці, бо та­кого стрімкого обвалу на почат­ку року не очікували.

У середині січня курс гривні, встановлений Нацбанком, був на рівні 23,5 гривні. Позначку в 24 гривні долар «пробив» 16 січ­ня. А буквально через тиждень «зелений» в Україні вже прода­вали по 25,15 гривні. Наприкінці лютого курс долара досяг 27 гри­вень. На думку економістів, курс продовжить зростати і в бе­резні. Колишній міністр еконо­міки Віктор Суслов прогнозує долар по 30 гривень уже в най­ближчому майбутньому, хоча наприкінці року і Нацбанк, і Уряд дотримувались іншого, до­волі оптимістичного сценарію.

Міністерство фінансів закла­ло до бюджету на нинішній рік показник 24,1 – 24,4 гривні за до­лар. Пізніше в НБУ з прогнозом Кабміну погодились. Однак практично всі вітчизняні еконо­місти заявляли, що виконати за­кладені в бюджет макроеконо­мічні показники навряд чи вдасться. Голова Національного банку Валерія Гонтарева на об­вал гривні реагує напрочуд спо­кійно. На її переконання, на вар­тість національної валюти впли­вають фактори, які перебувають поза компетенцією банку. Це скорочення експорту україн­ської сталі і зерна, обмеження експорту українських товарів до Росії, збільшення процентної ставки Федерального резерву США, девальвація валюти кра­їн – торгових партнерів.

Ще одна обставина, через яку важко прогнозувати курс гривні, – це воєнні дії на Донба­сі. З цим можна погодитися лише частково. Воєнні дії три­вають понад два роки, а курс змінювався, незалежно від ін­тенсивності подій на сході. А от низька активність експорте­рів на курс впливає істотно. Транзитне ембарго, запрова­джене РФ у січні-лютому, по­значилося скороченням при­пливу валюти з азійського на­прямку. Зайве очікувати надхо­дження інвестицій в умовах на­ростаючої політичної кризи.

Експерти схильні розгляда­ти курс гривні у світлі ситуа­ції на світових ринках, а також наскільки плідним буде спів­робітництво України з міжна­родними фінансовими інсти­туціями, не тільки з МВФ.

Головний аналітик Concorde Capital Олександр Паращій вважає, що для стабілізації курсу гривні слід якнайшвид­ше підписувати меморандум із МВФ. Проте більшість експер­тів дотримується думки, що де­вальвація гривні відбувається через втрату контролю над си­туацією з боку Нацбанку. На думку фінансових фахівців, си­туацію врятують лише негайні кадрові зміни – і в головному банку країни, і в Уряді.

ЗБІРНИК ПРОГНОЗІВ

Прогнозів і рекомендацій на майбутнє вдосталь. Серед роз­маїття думок домінує одна: якщо Міжнародний валютний фонд призупинить фінансуван­ня, гроші не надходитимуть не тільки від нього, а й від інших міжнародних фінансових ін­ституцій. Чому? Тому що для них рішення чи навіть настрій МВФ – своєрідний і об’єктивний індикатор, чи можна вкла­дати в державу кошти. Тож якщо співпраця з Фондом зали­шатиметься у режимі «пауза», Україна не отримає гроші від інших міжнародних організа­цій та деяких країн світу. А це доволі переконлива сума – 10 мільярдів доларів. Додайте до цих грошей іще як мінімум обі­цяних самим Фондом 6 мільяр­дів, і матимемо 16 мільярдів до­ларів, яких потребує наша кра­їна. Якщо влада не почне ак­тивно працювати, країна втра­тить шанс до економічного зростання, бодай невеличкого.

Зупинення співпраці з МВФ матиме серйозні наслідки, пророкують провідні вітчиз­няні експерти. Колишній мі­ністр фінансів Віктор Пинзе­ник налаштований доволі скептично. «МВФ – єдиний ка­нал отримання валюти, яка потрібна для зовнішніх плате­жів. Якщо Фонд не дасть гро­шей, нам буде нічим розрахо­вуватися з попередніми борга­ми», – пояснює фінансист.

Призупинення зовнішніх вливань призведе не тільки до курсової гойдалки, а й позна­читься на виплаті зарплат і пенсій. Відтак більшість екс­пертів схиляється до думки, що треба за будь-яких обста­вин відновити співробітни­цтво з МВФ. Тоді і на стабіль­ний курс гривні можна розра­ховувати. На переконання аналітиків, для зміцнення на­ціональної валюти необхідно терміново відновити співпра­цю з МВФ, розпочати реальні структурні реформи, виріши­ти конфлікт на сході, якнай­швидше розв’язати політичну кризу. Власне, багато чого за­лежить від нашої влади.

Експерти прогнозують кіль­ка сценаріїв подальшої курсо­вої політики – від надмір оптимістичного до вкрай песи­містичного. Пророкують до­лар і по 50 гривень, і по 30, і по 24. Хоч переважна більшість аналітиків вітчизняного рин­ку утримується від прогнозу про валютний шок, нижче 26 за долар ніхто не передрікає. Та й то за умови продовження робо­ти з МВФ, забезпечення ста­більності банківської системи і, звісно, врегулювання ситуа­ції на сході країни. І тільки по­одинокі експерти вважають, що курс гривні перебуває у міцних обіймах Національно­го банку, який точно не дасть йому сильно просісти чи на­віть упасти. Та, як відомо, про­гнози – річ занадто невдячна.

Тож мусимо задовольняти­ся реаліями. А вони невеселі. Нових позик немає, резервів бракує. І курс знову прорвало. Його насправді не відпускали, він сам прорвав. Тримати ні­чим. Хіба що перейти до руч­ного поділу валюти. Під так званий критичний імпорт. Але це в історії України вже було – коли тверду валюту ді­лили найчесніші у світі укра­їнські чиновники.

З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕВАЛЬВАЦІЇ

За час свого існування гривня знеці­нювалася кілька разів і тільки один єдиний раз зміцнювалась. Щоправда, ненадовго. Народи­лась українська гривня з обмінним курсом 1,89 гривні за долар США. Такий курс був стабільним упродовж двох років. Уперше падіння гривні сталося у 1998 році. Україн­ці платили 2,25 гривні за американський долар, коли офіційна Москва оголосила про дефолт. Відтак ситуація змінилася. Вартість національної валюти знизилась до 3,42 гривні за долар. У лютому 1998 року Національний банк намагався захис­тити гривню так званим «валютним кори­дором». Однак це не спрацювало, бо грив­ня отримала несподіваний удар з іншого боку – Азію накрила фінансова криза. Від­так вартість долара перевалила за 2 грив­ні і до 2000 року постійно зростала. Зага­лом за чотири роки існування українські гроші подешевшали порівняно до долара до 5,6 гривні.

У перший рік після Помаранчевої револю­ції українці поповнили лексикон новим, дещо незвичним словом – ревальвація, себто подорожчання гривні. Замість 5,30 в обмінниках з’явилася цифра 5,05. Та це тривало недовго. Щоправда, улітку 2008- го долар коштував 4,85 гривні. Та на укра­їнську валюту чатував новий удар – світо­ва фінансова криза. Тож новий, 2009 рік Україна зустрічала із новим курсом – 7 гривень за американський долар.

Упродовж наступних чотирьох років валю­та США в Україні утримувалася на познач­ці близько 8 гривень.

Нині країна переживає третю шокову де­вальвацію, що розтягнулася на два роки. І зростання за цей час більш ніж трикратне. Минулоріч курс змінювався щомісяця, а най­вище його «досягнення» – 40 гривень за до­лар. Аналітики кажуть, що курс нацвалю­ти до американського долара може досяг­ти позначки 26–27 гривень у середині 2016 року. Очікування НБУ, що інфляція цьогоріч виявиться на рівні 12%, –наївні. За найоптимальніших обставин інфляцію можна очікувати в межах 22–25%.

За словами голови Комітету економістів України Андрія Новака, зараз у нас відбу­вається фінансовий злочин національного масштабу щодо девальвації гривні.

Володимир ЛАНОВИЙ, екс-міністр економіки, президент Центру ринкових реформ:

«Якщо при владі залишиться теперішній уряд з його методами роботи, то він буде змушений покривати дефіцит бюджету друкуванням грив­ні. Адже грошей, на які сподівається Кабмін, не буде. Маю надію, що цей уряд не залишати­меться довго при владі і нові люди щось пере­глянуть і змінять».

Олександр ОХРІМЕНКО, президент Українського аналітичного центру:

«Нинішня девальвація відбувається через те, що Гонтарева та її «компанія» не спроможні нормально керувати ситуацією на валютному ринку. В резуль­таті виходить так, що чорний ринок задає темп, а Нацбанк підтягується до цього курсу. Це абсурд! Нацбанк продовжує йти за чорним ринком. Можна тоді взагалі НБУ прибрати».

Василь ЮРЧИШИН, директор економічних програм Центру Разумкова:

«Негативні фактори поки що домінують. Відтак до кінця року долар, швидше за все, подорожчає. Ми за­кладаємо слабку девальвацію. Це означає, що з ни­нішніх 24 гривень на кінець року вийдемо на 28–29 гривень. Це, на нашу думку, доволі спокійний і раціо­нальний варіант».

Олег УСТЕНКО, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера:

«МВФ зазвичай не підтримує країн, які не волі­ють допомогти собі самі. Причому це розуміє і українська політична еліта, і рада директорів МВФ. Україна має старатись, аби отримати но­вий транш. Потрібні широкомасштабні реформи, спрямовані на зміни в судовій системі та дер­жавному управлінні».

12.03.2016

Раїса Чирва оглядач «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини