СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

НЕ ЗМАРНУВАТИ ШАНСУ

Українська економіка та бізнес з 1 січня увійшли до зони вільної торгівлі з країнами Європейського Союзу, відтак – стали частиною одного з найбільших у світі ринків товарів і послуг. Наша держа­ва взяла на себе відповідальне зобов’язання – грати за правилами внутрішнього ринку ЄС, тобто дотримуватися певних технічних стандартів, санітарних та фітосанітарних вимог, забезпечити про­зорість державних закупівель та чесної конкуренції, захист прав інтелектуальної власності. Водночас Україна отримує стимули підвищити рівень конкурентоспроможності вітчизняної продукції, підняти свої послуги та сервіс на вищий рівень. Чи скористається наша економіка перевагами європейського ринку? Над цим разом з експертами розмірковують «Профспілкові вісті».

РИЗИКИ І ВИКЛИКИ НА СТАРТІ

За чотири тижні дії зони віль­ної торгівлі між Україною та ЄС близько тисячі українських компаній отримали дозвіл на торгівлю з країнами Євросоюзу.

Міністр аграрної політики Олексій Павленко не може наті­шитись: «Маємо величезний ін­терес, в тому числі з боку мало­го й середнього бізнесу, щодо виходу на європейський ринок».

Європейський ринок є і ще тривалий час залишатиметься одним із найбільш платоспро­можних і містких у світі. Обсяги сукупного імпортування товарів усіма учасниками ЄС (4,45 трлн євро у 2014 році) в кількасот разів перевищують нинішні показни­ки вивезення української про­дукції до них (11,6 млрд євро у 2015 році). І хоча більша частина цього обсягу припадає на вну­трішню торгівлю між країнами Євросоюзу, це не позбавляє укра­їнських виробників можливості замістити бодай кілька відсо­тків відповідних поставок, тим більше зайняти нові ніші.

Скептики натякають на низь­ку конкурентоспроможність української продукції. Мовляв, на європейський ринок нам ви­ходити зарано. Однак тенденції, які проявляються останнім ча­сом, засвідчують: Україна має реальні підстави розраховува­ти на успіх. Іншого варіанта просто немає.

Які можливості отримав український бізнес? По-перше, надавати послуги єв­ропейським споживачам. По-друге, мати доступ до держав­них закупівель в ЄС. По-третє, скористатися режимом безмит­ної торгівлі. А ще – єдині, сучас­ні стандарти виробництва і спрощення руху капіталу.

Та чи не знищать потужні єв­ропейські компанії, які уві­йдуть на український ринок, слабших вітчизняних виробни­ків? Про такий ризик уже заго­ворили українські бізнесмени. Експерти заспокоюють: не зни­щать. Адже зона вільної торгів­лі діятиме асиметрично. На практиці це означає, що ЄС зни­жує тарифи для товарів з Украї­ни, натомість Україна знижува­тиме свої тарифи для товарів із Європи поступово – впродовж 3–10 років. Приміром, на імпорт яблук, груш, столового виногра­ду і деяких овочів Україна впро­довж п’яти років має знизити мито з 10 до 5%, або встановити нульовий тариф.

За попередніми розрахунка­ми Євросоюзу, внаслідок скасу­вання мит щороку українські експортери заощаджуватимуть 487 млн євро, експортери ЄС – 391 млн євро.

Загалом запровадження євро­пейських стандартів та адапта­ція вітчизняного законодавства до європейського мають сприя­ти підвищенню якості продук­ції на внутрішньому ринку України і формуванню її пози­тивного іміджу на світових рин­ках як виробника якісних това­рів. Головне – не лякатися пер­ших труднощів.

Щойно європейці висунули претензії до курятини з Украї­ни, як виробники запанікували: жодного відкриття ринків не відбулося. Європа, мов­ляв, запровадила силу-си­ленну винятків та обмежень для експорту українських това­рів. Але ж аналітики поперед­жали ще два роки тому: посла­блень не буде! І це єдина можли­вість вийти Україні на світові ринки.

БІЗНЕС ПО-ЄВРОПЕЙСЬКИ

Аби успішно співпрацювати на ринках Європейського Сою­зу, недостатньо лише виробля­ти конкурентоспроможну про­дукцію. Треба щонайшвидше розвивати ринок експортно-кре­дитних агенцій. Така практика діє в усьому цивілізованому сві­ті. Агенції кредитують зовніш­ньоторговельні операції і стра­хують від можливих ризиків.

Та й це ще не все. Українцям треба навчитися вести бізнес прозоро, без тіньових схем і тра­диційних «відкатів». Адже іно­земні замовники нізащо не захо­чуть мати справу із сумнівними структурами. Перш ніж піти на діловий контакт, європейці ре­тельно вивчать усю необхідну інформацію про вітчизняного партнера. Так само треба діяти і українським бізнесменам. По-перше – визначити цільовий ри­нок та оцінити конкурентоспро­можність компанії. Той, хто хоче надовго і всерйоз закріпи­тися на європейському ринку, має замовити маркетингове до­слідження із залученням місце­вих фахівців. Це допоможе кра­ще зорієнтуватися на ринку. Крім того, експерти радять ґрунтовно поставитися до пошу­ку клієнтів, які «просувати­муть» українські товари на за­хідних ринках. Усього цього наші бізнесмени будуть вчи­тися на практиці.

І, звісна річ, не забувати, що стандарти ЄС мають бути не­похитною нормою для вітчиз­няних товарів та послуг. Вну­трішні критерії якості і регла­менти доведеться налаштува­ти на європейські зразки. Тіль­ки це відкриє нові можливості для українського експорту.

Якщо ж раптом виявляться якісь відхилення від цих стан­дартів – з об’єктивних чи суб’єктивних причин – у від­чай впадати не варто. Аналі­тики попереджають, що не все й в усіх вийде одразу. І траге­дії з цього робити не треба. На заході не дуже полюбляють тих, хто скаржиться за першо­го-ліпшого прорахунку.

Вихід на міжнародні ринки означає для української ком­панії необхідність опанувати нові правила гри. Нововведен­ня стосуються не лише змін у рамках внутрішнього ме­неджменту, побудови ефек­тивних відносин з іноземни­ми учасниками бізнес-проце­сів. Це особливо важко у ви­падку, коли життя бізнесу за «новими» правилами відріз­няється від того, до чого ми звикли, а самі правила часто є повсюдно поширеними стан­дартами ділової поведінки, не сформульованими в конкрет­ному законі або інструкції.

Українське суспільство по­кладає великі надії на зону вільної торгівлі. Адже, якщо вірити експертам, у найближ­чі два-три роки активізація українських виробників, сти­мульована зоною вільної тор­гівлі, сповільнить інфляцію. А в перспективі за вільним ринком прийдуть довгоочіку­вані іноземні інвестиції в українську економіку.

В ОЧІКУВАННІ ПЕРЕВАГ

Яким чином зона вільної торгівлі може стримувати ін­фляцію в Україні? Експерти переконують, що це відбу­деться за рахунок збільшення асортименту товарів на укра­їнському ринку. Це той фак­тор, який може привести не стільки до зниження цін, як до гальмування інфляції.

Позитивний ефект також очікується від пожвавлення економіки внаслідок роботи зони вільної торгівлі та, відпо­відно, активізації підприємни­цтва. Адже імплементація глибокої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі передба­чає реформи та спрощення умов ведення бізнесу, що має позначитися на інвестиційно­му кліматі, сприяти появі но­вих виробництв і робочих місць, зростанню конкуренції.

Перші результати роботи ЗВТ українці відчують уже найближчим часом. Європей­ські товари на полицях вітчизняних магазинів потроху починають дешевшати. Од­нак не всі й одразу вони ста­нуть доступними для україн­ців. Для більшості товарів митні ставки знижуватимуть­ся поступово, впродовж 2–10 років. Це так званий перехід­ний період, який починає дія­ти у нашій країні. Перехідний період – це не зволікання, як намагаються подати деякі пе­симісти. Просто українським виробникам потрібен час, аби адаптуватися до нових умов і перейти на стандарти Євро­пейського Союзу.

Тим часом на деякі товари мито знизилося практично до нульової позначки. Примі­ром, на одяг, кондитерські ви­роби, пиво. Та це стосується лише товарів, вироблених в ЄС. Цінові переваги ЗВТ не стосуватимуться європей­ських брендів, які шиють одяг у третіх країнах.

Аналітики стверджують, що споживачі дуже швидко відчують вигоди від вільної торгівлі з ЄС. Вони прогнозу­ють зниження ціни на продук­ти нетривалого терміну збері­гання, як-от фрукти, овочі, рибу.

Але й тотального обвалу цін очікувати не варто. Різни­ця з минулорічною вартістю становитиме в середньому не більш як 5%. Враховуючи те, що через девальвацію націо­нальної валюти імпорт подо­рожчав приблизно утричі, таку скидку навряд чи можна назвати вагомою. До того ж купівельна спроможність на­ших співгромадян залишаєть­ся доволі низькою. Але це вже проблема не Європейського Союзу, а наша внутрішня.

А от окремі групи товарів, що імпортуються в Україну для подальшої переробки, за­вдяки дії ЗВТ будуть завози­тись у значних обсягах. Це, зо­крема, засоби для захисту рос­лин, насіння, деякі види до­брив, тканини, фарби.

ЗВТ з ЄС дасть Україні зна­чно більше, аніж розширений і здешевлений асортимент єв­ропейських товарів. Адже вільна торгівля з країнами – членами Євросоюзу відкриває дорогу великим інвестиціям. А це, окрім зміцнення фінан­сової системи держави, ство­рення нових робочих місць, що для українців важить на­багато більше, аніж дешевий іспанський шоколад. У довго­строковій перспективі, за не­упередженими оцінками між­народних експертів, ЗВТ може підвищити добробут на­шої країни не менш ніж на 12%. Це показує досвід інших країн, насамперед Чехії, Польщі та Угорщини.

ЗАМІТКИ НА ПОЛЯХ

Чи виправдає ЗВТ надії та споді­вання простих українців і за­можних європейців? Питання непросте, якщо зважити, що лише третина українських експортерів свого часу скористалась автономними торговими преференціями ЄС (АТП). Ві­тчизняні експортери отримали їх ще у квітні 2014 року. Перед запроваджен­ням АТП експерти рапортували про те, що це може допомогти збільшити укра­їнський експорт до ЄС на 4,5% на рік. Найбільше можуть виграти підприєм­ства сільського господарства, харчової та легкої промисловості.

Справді, український експорт за кілька місяців запровадження нульових мит пішов угору. У травні 2014 року, тобто відразу після отримання преференцій, експорт до країн ЄС збільшився на 36,1%. Із травня по грудень 2014-го укра­їнські підприємства наростили експорт деревини, промислових виробів, машин і устаткування, продовольства. Однак із листопада 2014-го експорт в ЄС почав падати і за підсумками року зріс лише на 1,5%. А тоді зупинився на деякий час, аби поповзти донизу. У січні 2015 року експорт до ЄС зменшився порівняно із січнем 2014 року на 31%, а його частка в загальному обсязі вітчизняного експор­ту і досі становить лише 35,9%.

Україні так і не вдалося обрати всі кво­ти на постачання сільськогосподар­ської продукції до Євросоюзу. Лише за однією категорією квоти були вибрані в повному обсязі – постачання соків на 10 тисяч тонн. Квоти на натуральний мед виконані на 50%. За всіма іншими кате­горіями виконання квот не наблизило­ся навіть до 50%.

Серед причин, чому українські експор­тери не скористалися перевагами АТП, експерти називають брак інформації для прийняття рішення, незнання про таку можливість, брак часу для виходу або переорієнтації на ринок ЄС, жорстку конкуренцію на європейському ринку.

Аналітики закликають без ейфорії ста­витися до ЗВТ, бо жодні преференції не здатні забезпечити автоматичного при­росту експорту. Якщо немає системних кроків із боку влади у сприянні україн­ському бізнесу швидше перейти на нор­ми і стандарти ЄС, торгові преференції навряд чи щось дадуть економіці.

Дмитро ЛУЦЕНКО, експерт із питань технічного регулювання:

«Неконкурентоспроможність українського бізнесу – це не більше ніж міф. Більшість підприємств бу­дуть здатні витримувати конкуренцію. Проблема в іншому – вони мають перебудувати свої бізнесо­ві операції. Бізнес до ЗВТ загалом готовий, але треба знати європейські правила, щоб застосову­вати їх на практиці».

Вероніка МОВЧАН, директор із наукової роботи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:

«Основні перепони для експорту – не в митних тари­фах, а в нетарифних бар’єрах, у порядку проходження митниці тощо. Зміни, які передбачає зона вільної тор­гівлі, – гармонізація українського законодавства з євро­пейським, спільні стандарти якості, спрощення проце­дур торгівлі – вигідні для української економіки».

Любомир ШАВАЛЮК, економічний експерт:

«Можна тішити себе надіями, що торік українські товаровиробники часу не гаяли і зробили все на­лежне для виходу своєї продукції на європейський ринок. Однак наскільки виправдані такі сподівання і чи компенсує зростання експорту з України до ЄС додаткові товарні потоки, які прямуватимуть до нас, покаже час».

Анна ДЕРЕВ’ЯНКО, виконавчий директор Європейської бізнес-асоціації в Україні:

«Зона вільної торгівлі – це лише дієвий інструмент міжнародної торгівлі, тому кожний бізнесмен, який мислить раціонально, розуміє, що ЗВТ – це лише стимул підвищити рівень конкурентоспро­можності своєї продукції, замислитись про нові технології на виробництві, модернізувати його, підняти свої послуги та сервіс на вищий рівень».

29.01.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини