СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Шокова хірургія без наркозу

Народ свого часу дав згоду на затягування пасків в обмін на обіцяні владою реформи. І стійко витримав би тимчасове погіршення соціальних стандартів. Однак лише за умови проведення рішучої та швид­кої модернізації економіки. Натомість країна знову отримала затягування пасків чи зашморгу на шиї без жодних перспектив. Окрім голого популізму та спроби будь-що догодити МВФ, жодного сенсу у за­пропонованих «драконівських» змінах немає. І з шо­ковою терапією, на яку погодився народ, це вже не має нічого спільного. Відтак народу забракло віри у перспективи достойного рівня життя. Про це – на шпальтах нашого видання.

Міфи про МВФ

Усе, що нині Уряд та парламент роблять для подальшого збідніння простих людей, вкладається у формулу – «на ви­могу МВФ». Це один із блискучих міфів, які народу намагається навіяти влада. Безсоромне урізання пенсій для працю­ючих пенсіонерів, підвищення тарифів на газ, електроенергію, тепло – виключно через те, що так велить Міжнародний ва­лютний фонд. Мовляв, усі попередні уря­ди чомусь не йшли на ці поступки, тож і довели країну до межі, за якою – дефолт, катастрофа і ще більше зубожіння.

Ми розуміємо, яке навантаження зва­лилося на українців через події на сході та економічну нестабільність. От тіль­ки невтямки, чому цей тягар українська економічна влада перекладає на простих людей, навіть пенсіонерів.

Що насправді відбувається? Вкотре оподаткувати пенсіонерів влада знайшла інструменти, а от оподаткувати олігар­хів, змусити їх поділитися зі злиденною частиною суспільства – зась. Тож маємо схилити голову і спокійно сприймати всі «новації», які Уряд ухвалив та продовжує ухвалювати, прикриваючись вимогами МВФ.

Тим часом фахівці Фонду не вимага­ють конкретно підвищувати тарифи, по­довжувати пенсійний вік чи урізати пен­сії працюючим пенсіонерам. У жодному меморандумі про це не йдеться. МВФ як фінансова кредитна інституція вимагає збалансованості дохідної та витратної частин Державного бюджету. Він аналі­зує і вказує, де маємо проблемні місця. А вже самі проблеми – то наша внутрішня провина, що вчасно їх не помітили, не ви­рішили.

Кредити можна давати й без різкого погіршення соціально-економічної ситу­ації. Та для цього потрібні реформи. Так, саме реформи, а не їх імітація. Чим, влас­не, Уряд займається впродовж року. І че­рез те стоїть у черзі за грошовою допомо­гою з простягнутою рукою під стінами МВФ. А про збалансованість між дохід­ною та витратною частинами державно­го кошторису говорять майже пошепки, як про військову таємницю.

Експерти аналізують останні нова­ції влади і доходять висновку, що ніхто і не збирався шукати інші механізми для досягнення цього балансу. Уряд і парла­мент пішли протоптаною стежкою – об­бирати найбідніших та незахищених. Чи є інші механізми або інструменти, щоб бодай якось дотримуватися заповітного балансу? Економісти кажуть: є! Примі­ром, зламавши монополію, змусити пла­тити олігархів податки, зламати числен­ні корупційні схеми. Навести, нарешті, лад у тендерних закупівлях. Усім відомо, що у цій сфері спостерігаються найбіль­ші фінансові порушення, через які страж­дає бюджет. Однак ніхто досі не наважив­ся бодай проаналізувати масштаби тен­дерних зловживань. Тож якщо поставити мету, можна відшукати альтернативні джерела надходжень до державної скарб­ниці. Та можновладці йдуть найлегшим шляхом, затягуючи зашморг на шиї насе­лення.

«Очевидно, що принцип, про який Уряд домовився із МВФ і який він реалізував у своїх законопроектах змін до Державно­го бюджету, – напевно, гірший з-поміж тих, які мали інші країни, що отримува­ли допомогу Міжнародного валютного фонду. Фактично такий принцип призво­дить до перетворення українців на сус­пільство бідності», – вважає заступник голови фракції БПП у Верховній Раді Ми­кола Томенко.

Не погодитися з цим украй важко.

Газова атака

Якщо «сюрприз» від депутатів тор­кнеться лише працюючих пенсіонерів, то рішення НКРЕКП від 3 березня заче­пить інтереси практично всього населен­ня країни. Так, з першого квітня в Украї­ні зростає мінімальний тариф на газ для населення у 3,3 раза – до 3 грн 60 копійок за кубометр. Це якщо обсяги споживан­ня вкладаються у 200 «кубиків» на місяць упродовж опалювального сезону з 1 жовтня до 30 квітня. Газ, який використову­ють мешканці багатоквартирних будин­ків для приготування їжі, подорожчає у шість разів.

Це можна було б сприйняти як тради­ційний першоквітневий жарт, однак ре­алії аж ніяк не спонукають до гумору. Бо у 2014 році тарифи на газ для населен­ня уже підвищували на 60%. Скільки ще стрибків лишилося до вмотивованого ринкового рівня, ніхто не знає. Фахівці оперують цифрами на поточний момент. Віднині діятиме одна ціна незалежно від обсягу споживання – 7 гривень 20 копійок за кубометр блакитного палива. А от у пе­ріод опалення перші 200 кубів будуть та­рифікуватися по 3 гривні 60 копійок за ку­бічний метр.

Урядовці переконують, що роблять усе можливе, аби довести тарифи до еконо­мічно обґрунтованого рівня – як у Євро­пі чи загалом у світі. Тоді чому ж відпо­відно до тарифів не намагаються узгоди­ти доходи українського населення? Адже при такому рівні тарифів, котрі сплану­вав Уряд, середня зарплата по Україні мала б становити не менш ніж 15 тисяч гривень на місяць.

Та це питання, як кажуть чиновники, не на часі. Епопея затягування пасків лише починається. Чиновники настій­но радять українцям зайнятися енергозбереженням – утеплити стіни, поміня­ти котли, встановити лічильники тощо. Тоді, мовляв, суми у платіжних доку­ментах зменшаться. Щоправда, не уточ­нюють, коли і на скільки ці суми рушать у зворотному напрямку – до зниження.

Не бачать перспектив у ручному регу­люванні тарифів і експерти. Вони нала­штовані песимістично. Через подорож­чання, зазначають аналітики, знизять­ся платежі, а кількість людей, яким ні­чим буде платити, зросте в рази. Чима­ло пересічних українців постануть пе­ред вибором – між сумлінною платнею та їжею. Відтак субсидії, які Уряд заклав до бюджету, їх не врятують. Через те що 25 мільярдів гривень заплановані тільки для трьох мільйонів домогосподарств. Насправді фінансової допомоги потребу­ватиме значно більше людей.

Тепловий удар

Наприкінці лютого Національна ко­місія, що здійснює державне регулюван­ня у сферах енергетики та комунальних послуг, підвищила тарифи і на електроенергію – у п’ять етапів. З яких перші два відбудуться вже цього року – у квітні та вересні. Також буде повністю змінена ло­гіка тарифікації. Зараз діє тарифна сітка залежно від обсягу споживання.

Для домівок, які не мають електро­плит для приготування їжі, «пороги» ста­новлять 150 та 800 кВт на місяць. З елек­троплитами – 250 та 800 кВт. Відтепер та­рифна «сітка» буде для всіх однакова. Мінімальний тариф зможуть платити лише ті, хто споживає не більше 100 кВт.

Наступний поріг буде до 600 кВт. Для деяких споживачів тут криється най­більша небезпека – тих, хто зараз спожи­ває понад 600, але намагається вкласти­ся у норму до 800 кВт на місяць (напри­клад, використовують для підігріву води бойлер або електроприлади для додатко­вого опалення взимку). Після 600 кВт та­риф зросте для них найбільше – одразу в 4,5 раза.

Міністр енергетики та вугільної про­мисловості Володимир Демчишин спо­дівається, що таке підвищення стане по­штовхом до ощадливого використання електроенергії. «Населення економити­ме та робитиме все можливе для того, щоб зменшити обсяги споживання енер­горесурсів. Ми вже обговорюємо з потен­ційними кредиторами надання фінансо­вої допомоги задля проведення заходів з енергозбереження. Також сподіваємося, що ця реформа сприятиме модернізації ЖКГ», – наголошує міністр.

А от голова Партії пенсіонерів Укра­їни Микола Кукуріка переконаний, що різке підвищення тарифів ЖКГ призве­де до безвихідної ситуації, яка загрожує масовими неплатежами населення, і на­голошує, що без реформи ЖКГ підвищу­вати тарифи не можна.

«Уряд цинічно маніпулює поняттям реформа, запроваджуючи нові тарифи для населення. Проблема в тому, що в програмі так званих «реформ» Уряду жодного слова не сказано про реформу ЖКГ. У нас підвищують тарифи, моти­вуючи це тим, що, мовляв, «ми зараз та­рифи піднімемо, і почнеться реформа». Якщо реформи проводити саме таким чином − все дуже швидко закінчиться третім Майданом, бо йтиметься уже про виживання українців», − пояснює Мико­ла Кукуріка.

Велике занепокоєння у населення ви­кликає не тільки різке та непосильне підвищення тарифів, а й відсутність чіт­кого й зрозумілого процесу відшкодуван­ня за послуги ЖКГ. У те, що в найближ­чому майбутньому чиновники запустять якусь чудодійну систему надання субси­дій, ніхто не вірить. До того ж, на дум­ку незалежного експерта з питань енер­гетики Валентина Землянського, «гро­шей Уряду катастрофічно бракуватиме на субсидії та дотації. Це, у свою чергу, призведе до масових неплатежів. А по­тім постане питання подальшого закру­чування гайок».

Однак у високих владних кабінетах цим не переймаються. Голова Нацбанку Валерія Гонтарева запевнила, що підви­щення комунальних тарифів уже узгоди­ла із Міжнародним валютним фондом, аби отримати додаткові 17,5 млрд дола­рів кредиту. А далі якось буде…

• Григорій Осовий, Голова Федерації профспілок України: «Треба змусити владу зважати на можливі наслідки своїх рішень»

Профспілки виступали й надалі виступатимуть проти необ­ґрунтованого підвищення та­рифів на газ та електроенер­гію. Кажу необґрунтованого, бо Нацрада з питань регулювання енергети­ки не надала жодних розрахунків чи пояснень. Укотре ми чуємо одне і те саме: така незворушна позиція Між­народного валютного фонду. Своєю чергою, мушу заявити, що такою ж незворушною буде і позиція ФПУ.

На дії влади мусить бути протидія. І профспілки готові до цього. Адже но­вації, запропоновані Урядом на дого­ду МВФ, – це порушення конституцій­них прав громадян на достойний рі­вень життя. Як наслідок, це посилить серйозну небезпеку соціальних про­тестів серед населення. Вочевидь, влада ігнорує можливі наслідки ухва­лених рішень. Та й самі рішення ухва­люються чи то пізно ввечері, чи з п’ятого заходу, чи взагалі в кулуарах. Свої обіцянки щодо прозорості всіх рі­шень Уряду Прем’єр, м’яко кажучи, забув.

Мабуть, варто нагадати урядовцям, що будь-які рішення, які можуть нега­тивно позначитися на рівні життя на­селення, мають бути максимально прозорими, обґрунтованими та су­проводжуватися попереджувальними заходами соціального захисту. Я вже не кажу, що таким рішенням має пе­редувати якнайширше громадське обговорення. Про таку форму спілку­вання з громадськістю влада вже й не згадує. А дарма! Зростання енерге­тичної бідності серед населення при­зведе до тотального зубожіння нації. То, може, досить штовхати працюючу людину у прірву бідності та примушу­вати стояти з простягнутою рукою для одержання субсидій чи допомоги як малозабезпеченій? Тим більше, що система субсидій навряд чи впораєть­ся з потужним напливом малозабез­печених домогосподарств. У держави просто забракне коштів на це.

15.03.2015

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини