СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Українці мають шанс оновити парламент

 Громадські активісти, журналісти, командири батальйонів і представники шоу-бізнесу балоту­ються до Верховної Ради. Майже всі політичні сили, які вважаються фаворитами парламент­ської кампанії, внесли до своїх списків людей, які доти ніколи не займалися політикою. Відтак парламент восьмого скликання буде яким за­вгодно, але точно – не нудним. Тож «Профспіл­кові вісті» проаналізували списки політичних партій, які балотуються до Верховної Ради, а та­кож основні тренди нинішніх виборів.

 Основні особливості кампанії

Ці вибори – абсолютно виняткові для України. Причин кілька. По-перше, вони дострокові. В цьому, звісно, немає нічого дивного – парламент в Україні розпуска­ли й раніше. Але справа у головній при­чині цього розпуску: призначити достро­кові вибори від президента вимагали саме представники громадськості. Адже без цього, вважають вони, неможливе оновлення влади.

По-друге, вибори відбуваються в умо­вах війни, що, безперечно, позначиться на їх перебігу. У тому числі, і на можли­вості для деяких політичних сил пройти до наступного парламенту. У партій, що представляють так зване «проросій­ське» або навіть «прорадянське» крило, наприклад, Партії регіонів і КПУ, над­звичайно мало шансів потрапити до Верховної Ради. Більшість українців вкрай негативно сприймає будь-яку прив’язку до «братньої» держави. То ж сподіваємось, що наступний парламент виявиться проєвропейським та проукра­їнським.

Третя особливість виборів – нові об­личчя у списках. Після Революції Гід­ності до нового складу уряду потрапило чимало активістів Майдану, кандидату­ри яких були узгоджені із людьми на площі. Те саме стосується і нового пар­ламенту: українці вимагали, аби найкра­щі люди, котрі проявили себе під час по­дій на Майдані, отримали представниць­кі мандати. І більшість політичних сил цей суспільний запит виконала.

Четверта відмінність нинішніх пере­гонів – більша відкритість. Незважаючи на те, що депутати так і не спромоглися змінити виборчий закон і встановити пропорційну модель з відкритими спис­ками, вони більш відповідально поста­вилися до прозорості списків. Зокрема, замість перших п’ятірок партійні лідери публічно оголосили «десятки».

Причому самі лідери воліють зали­шатися «у тіні», виступаючи лише флагманами для своїх політичних сил. Наприклад, Блок Пера Порошенка, зро­зуміло, не міг поставити першим номе­ром президента. Тому список очолює Віталій Кличко. У «Батьківщині» за­мість Юлії Тимошенко список очолює нині ув’язнена військова льотчиця На­дія Савченко. У «Народному фронті», попри те, що його очолює Арсеній Яце­нюк, фактично два лідери – Яценюк і Турчинов.

Ці вибори, безперечно, відбуватимуть­ся під пильним контролем як вітчизня­них, так і зарубіжних громадських орга­нізацій, наглядачів із різних країн Євро­пи. Адже, по суті, це перші вибори, які відбуваються у новій, європейській Україні.

  Перші десятки: комбати, журналісти, активісти, співачки

То кого ж ведуть політичні лідери до наступної Верховної Ради? Візьмімо, приміром, Блок Петра Порошенка – ліде­ра перегонів. У першій десятці і побрати­ми Порошенка (Юрій Луценко, Володи­мир Гройсман, Ірина Геращенко), і гро­мадські активісти (Ольга Богомолець), і славні військові (Юлій Мамчур), і моральні авторитети нації (Мустафа Джемілєв).

Загалом у списку Президента чимало колишніх членів «Нашої України» та УДАРу. Серед нових імен – відомі журна­лісти Мустафа Найєм і Сергій Лещенко, а також керівник ініціативи «Чесно» Світлана Заліщук.

Журналісти розкритикували Петра Порошенка за «кумівство» та «родин­ність». Так, у списку бачимо куму пре­зидента Оксану Білозір. А у вінницько­му окрузі перемогу виборюватиме його син Олексій. Окрім того, на Закарпатті від БПП балотується цілих чотири бра­ти Балоги. Також по списку йде дружи­на Юрія Луценка Ірина, хоча екс-міністр заявляв, що не допустить родинності у парламенті.

Наступний за рейтингом учасник пе­регонів – Радикальна партія Олега Ляш­ка. Високий відсоток підтримки грома­дян Ляшко забезпечив собі завдяки екс­центричним вчинкам та різким заявам, а також – активній участі у подіях на сході.

Свою десятку Олег Ляшко сформував, виходячи із тези – на будь-який смак. Адже там є і комбат Сергій Мельничук, і співачка Злата Огнєвич, і спортсмен Денис Силантьєв, і політолог Ігор Попов.

Іншими словами, цей політик навіть із формування списку влаштував справ­жнє шоу. Його електоральна ніша – радикалізована частина українського суспільства, особливо – у Центральній Україні.

Основним конкурентом Радикальної партії стане «Батьківщина», чий лідер теж захоплюється зовнішніми ефектами і полюбляє популістичні та радикальні гасла. У Юлії Тимошенко на цих виборах складна ситуація. Адже напередодні лави «Батьківщини» покинуло чимало її соратників, зокрема Арсеній Яценюк та Олександр Турчинов. Але Тимошенко з рештками команди таки вирішила бало­туватися. Вона зробила акцент на нікому не відомих молодих політиках, за якими, на її переконання, майбутнє.

Мабуть, найбільша кількість громад­ських активістів та комбатів – у «Народ­ному фронті» Арсенія Яценюка. Так, до першої десятки потрапили активісти Те­тяна Чорновол і Вікторія Сюмар, комба­ти Андрій Тетерук і Юрій Береза. Крім того, у «НФ» найбільше представників чинного уряду – крім самого Яценюка, міністри МВС та юстиції Арсен Аваков і Павло Петренко та ін.

«Сильна Україна» Сергія Тігіпка веде до парламенту одіозних персонажів ми­нулого режиму (наприклад, Валерія Хо­рошковського), а також – крупних бізнес­менів і представників олігархів. Причо­му у списку цієї політичної сили намага­ються ужитися як креатури Ігоря Коло­мойського, так і Дмитра Фірташа. Проте, як відомо, ці олігархічні клани конфлік­тують між собою.

Політологи вважають, що «Сильна Україна» – єдина партія «від сходу», яка зможе потрапити до парламенту. Взагалі-то на голоси Донбасу претендує й «Опозиційний блок», до якого ввійшло чимало колишніх регіоналів. Але, за да­ними соціологів, вони не набирають і 2% голосів.

Менше реклами, більше – гречки

Телевізійна реклама того ж «Опози­ційного блоку» стверджує, що саме вони – рупор «промислових» регіонів, які, крім них, ніхто не чує. А на біг-бордах блоку – три слова: Мир. Стабільність. Відродження.

Мабуть, політтехнологи, що працю­ють на «ОБ», допомагали і Сергію Тігіп­ку, бо на його рекламних плакатах теж три слова – Мир. Економіка. Майбутнє.

Загалом же реклама партій і кандида­тів у депутати схожа одна на одну. Іноді збігаються навіть кольори. Приміром, біг-борди із написами «Час єднатися» Пе­тра Порошенка та «Україна переможе» Юлії Тимошенко виконані в одній кольо­ровій гамі та стилістиці.

Але всіх перевершила Радикальна партія, яка вийшла з відвертими плака­тами на грані пристойності. На її біг-бордах – фотографія Путіна і підпис – майже прямим текстом всесвітньо відо­ме прізвисько сусіднього президента.

Як стверджують у Комітеті виборців України, на цих виборах кандидати мен­ше витрачаються на рекламу або агіта­цію, більше – на прямий або опосередко­ваний підкуп виборців. Як і раніше, «за­охочують» електорат продуктами, ліка­ми або грошима. Ще один варіант непря­мого підкупу – укладання так званих со­ціальних договорів на оформлення бла­годійної допомоги. Звісно, в обмін на го­лос людини.

За словами заступника голови прав­ління КВУ Віталія Тесленка, події на схо­ді значною мірою позначилися на перебі­гу кампанії. Так, з’явилася ще одна «фіш­ка» перегонів – центри допомоги для пе­реселенців з Донбасу. Там «добрі» канди­дати їм пояснюють, що радо допоможуть, лише якщо ті змінять місце реєстрації та проголосують. Або ж кандидати їдуть до військовослужбовців, та «задарма» нада­ють їм гуманітарну допомогу, амуніцію, бронежилети. І «ненав’язливо» нагаду­ють, що невдовзі вибори. Причому у та­ких випадках прямо звинуватити канди­дата у підкупі неможливо.

Але, на думку експертів, після подій на Майдані купити людей «за гречку» буде не так просто. Бо чим закінчується те, коли до Верховної Ради приходять люди, які не люблять власну країну та ні за що мають її інтереси, ми вже знаємо. Отже, які політичні сили потраплять до Верховної Ради залежить від того, чи піддадуться виборці спокусі отримати 200 гривень або пакет гречки. Якщо – так, то знову проведуть до парламенту потен­ційних зрадників, нездар та агентів Кремля.

 Сміттєва люстрація

 Поки парламент думав, чи ухвалювати закон «Про очи­щення влади», а президент – чи підписувати його, гро­мадські активісти проводять власну люстрацію. Її складно назвати циві­лізованою та європейською, але людей, як кажуть, просто дістало. Тож вони вдаються до власних спо­собів карати недостойних політи­ків: кидають їх у сміттєві баки.

Така «люстрація» насамперед сто­сується чиновників або депутатів, які виконували злочинні вказівки за правління Януковича і досі жод­ним чином за це не були покарані. Більше того: вони знову мають на­глість балотуватися до парламен­ту. Першим під таке «очищення» потрапив депутат-регіонал Віталій Журавський. Йому не дали зайти до Верховної Ради, а кинули до смітника.

Потім не пощастило Віктору Пили­пишину, який йшов до Центрви­борчкому реєструватися кандида­том у депутати. Його не лише жбурнули до сміттєвого бака, а й облили червоною фарбою.

Червоне обличчя було і в одного з найактивніших регіоналів – Несто­ра Шуфрича. Але цього разу то була не фарба, а справжня кров: розлючений натовп в Одесі сильно побив Шуфрича. Його теж намага­лися засунути до бака, але депута­та захистила місцева міліція.

Сміттєва люстрація прокотилася усією Україною: на Кіровоградщині у смітник кинули одного з обласних депутатів-регіоналів, у Чернівцях – головного лікаря військового шпи­талю, за керування якого з лікарні звільнилося кілька компетентних лікарів. І, за словами активістів, цей процес триватиме й надалі.

Більшість експертів виступає проти такої варварської форми покаран­ня чиновників. Мовляв, і Європа за таке по голівці не погладить, та й російським телеканалам цього разу не доведеться нічого вигаду­вати про «звірства бандерівців».

Натомість аналітики стверджують, що народна люстрація набуватиме більш жорстких форм, якщо у краї­ні реально не запрацює правосуд­дя та гасло «закон один для всіх». Звичайно, самосуд – це не метод. Але якщо закон про люстрацію не запрацює на повну силу, а політи­ки не прислухатимуться до свого народу, після сміттєвих баків та побиття активісти можуть вдатися до більш жорстких методів.

13.10.2014

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини