СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Вакцин немає, ліки дорожчають

 Лікарські препарати в українських аптеках дорожча­ють мало не щодня. Експерти не встигають відстежу­вати відсотки подорожчання. Гравці фармацевтичного ринку звинувачують один одного в перестрахуванні та ініціюванні перегляду цін. Різкий стрибок останніх аптечні працівники пояснюють зростанням курсу до­лара і нестабільною ситуацією в державі через події на сході. Прогнози аналітиків невтішні: тенденція до зростання цін на лікарські препарати – імпортні та вітчизняні – може тривати й надалі. До якої межі? Це намагалися з’ясувати «Профспілкові вісті».

 Пігулкова лихоманка

Потенційні покупці намагаються оми­нати аптеки. Їх відлякує вартість препа­ратів. Купують здебільшого тільки ті, через відсутність яких настає пряма за­гроза життю пацієнта.

Експерти однією з причин стрімкого подорожчання ліків називають швидку девальвацію гривні. Вона цілком законо­мірно стала однією з головних причин зниження обсягів продажу. Щойно грив­ня почала дешевшати, як вартість упа­ковки імпортних ліків поповзла вгору. Спершу на 20%, потім – на 39%, нині ж чи то на 70%, чи на 120%. Аналітики поки що не наважуються вивести середнє арифметичне, очевидно, побоюючись справедливого гніву хворих.

Щодо імпортних ліків подорожчання закономірне. Враховуючи, що 80% ліків на українському ринку – імпортного ви­робництва, ціни на них прив’язані до кур­су долара. Тільки чому дорожчають укра­їнські препарати? Хай не на 70%, але на 20–30% однозначно. Причому досить ре­гулярно. Керівники фармакологічних підприємств пояснюють це тим, що для виготовлення більшості препаратів вико­ристовують імпортну сировину.

 Так чи інакше, стрімке підвищення цін на лікарські препарати призвело до стагнації ринку. За підсумками липня продажі препаратів зросли на 29,1% – до 2,38 млн грн, а в натуральному виражен­ні – лише на 1,7%. Якщо ж проаналізува­ти 7 місяців поточного року, то в нату­ральному обчисленні рівень продажів упав майже на піввідсотка. Для ринку препаратів це забагато, стверджують аналітики.

Та це, переконують фахівці, тільки початок агонії на ринку фармпрепара­тів. За підсумками 2014 року ринок ліків в упаковках може впасти до 7%. Прогно­зувати обсяги продажу ліків через неви­значену ситуацію з курсом національної валюти та непередбачуваним розвитком збройного конфлікту на сході країни не береться ніхто. Причина банальна: зубо­жіння населення. Навіть українські ба­гатії поступово відмовляються від мод­них і брендових пігулок: гепатопротек­торів, сорбентів, препаратів при переїданні тощо.

Чи можливе диво за нинішніх еконо­мічних умов для зниження вартості лі­ків майже на третину? Голова Державної інспекції з контролю за цінами Олек­сандр Кисельов налаштований оптиміс­тично. Він вважає, що для цього необхід­не проведення ефективної державної по­літики з боку Уряду. Навіть в умовах ва­лютних проблем.

«Ціни знижуватимуться, тільки якщо держава втрутиться в систему ціноутво­рення», – переконує пан Кисельов. І стверджує, що фармацевтичний ринок країни потрібно контролювати жорстко, а «ліберальна економіка до цін на ліки не має відношення і мати не може». Фа­хівці інстанції, очолюваної Кисельовим, категорично проти заробляння грошей на хворих в умовах політичної та еконо­мічної нестабільності, ослаблення дер­жавного контролю. Для стабілізації си­туації на фармринку вони пропонують впровадити референтне ціноутворення на ліки, проект постанови про яке вже тривалий час розглядається, а також обов’язково ввести вимогу до підприєм­ців про отримання висновку щодо еконо­мічної обґрунтованості ціни перед її декларуванням.

Це таємниче слово «тендер»

Те, що нині коїться на фармацевтич­ному ринку, схоже на параліч. І хоч не остаточна смерть, однак до здорового способу життя не спонукає. Бракує пре­паратів для вакцинації, особливо ново­народжених. Зникла з полиць аптек ціла низка препаратів, які імпортували з Ро­сії, зокрема проти туберкульозу й інших смертельно небезпечних хвороб. Деякі експерти стверджують, що це результат недолугого проведення з боку МОЗ тен­дерних закупівель. До такого висновку схиляються й кілька нардепів. Саме вони ініціювали «відставку» народного міні­стра Олега Мусія. Однак на захист остан­нього постала громадськість.

На її переконання, розпочаті зміни в системі охорони здоров’я подобаються далеко не всім. Почали ламатись коруп­ційні схеми, вдалось звільнити кількох заступників Раїси Богатирьової, які вва­жалися найбільшими фінансовими ма­хінаторами в міністерстві, нарешті роз­почалися тендери на закупівлю ліків за державними програмами. Вперше в них братимуть участь усі охочі фармацев­тичні виробники – і вітчизняні, і закор­донні, а не «свої» та вибіркові. Вперше за перебігом кожного тендеру стежитимуть по двоє експертів від громадськості. Чи вдасться провести торги прозоро та від­крито, як обіцяють у міністерстві, поба­чимо після їхнього завершення. Однак якщо зараз піти на повідку в парламен­тарів і звільнити міністра та призначити нове керівництво МОЗ, процес із тенде­рами знову затягнеться на місяці.

«Негайна заміна міністра або його за­ступників на цьому етапі жодним чином

 uaситуацію не поліпшить, радше навпаки – заведе її в глухий кут. Адже новий мі­ністр візьме нову мітлу, яка змете всіх хворих українців у прямому сенсі до цвинтарів. Якщо наразі тендерний про­цес буде переформатовано, а це немину­че стається із зміною міністрів, ліків па­цієнти не отримають узагалі», – таку думку висловила в соціальних мережах виконавчий директор БФ «Пацієнти України» Ольга Стефанишина.

Тендери нинішнього року і так розпо­чались із запізненням, а ліків за держав­ними програмами вистачить ще на два-три місяці. Тому змінювати зараз керів­ний склад міністерства буде злочином проти хворих, вважають у Громадській раді при Міністерстві охорони здоров’я. Свою позицію аргументують так: упер­ше в історії незалежної України, наре­шті, з’явилась можливість провести тен­дери без корупційних схем. Однак деко­му це не до вподоби. Причина проста: наступили на «золоту жилу», що годува­ла дуже багатьох.

Сам міністр Олег Мусій щодо центра­лізованих державних закупівель МОЗ України запевнив, що корупційні схеми, які слугували практикою в минулі роки, ліквідовані. Нині всі чиновники мініс­терства орієнтуються на систему чесних і прозорих тендерів. У першу чергу від­будеться закупівля вакцин.

Наразі суспільство очікує зворотного зв’язку, коли фармацевтичні компанії, що мають намір взяти участь у тендер­них закупівлях, дотримуватимуться за­декларованих обіцянок щодо цін на лі­карські засоби, особливо зарубіжного ви­робництва. Крім того, міністерство заці­кавлене в співпраці з виробниками ліків, зокрема в контексті укладання довготри­валих контрактів на виробництво препа­ратів та їх закупівлі в обсягах, необхід­них для задоволення потреб вітчизняної системи охорони здоров’я.

Ми всі в одному човні

Не варто розхитувати човен, який іде на дно. Таку думку висловила одна з мі­тингувальниць на підтримку міністра охорони здоров’я Олега Мусія. Треба всім миром думати, як вижити хворим у таких непростих умовах. Уже зараз люди, які страждають на туберкульоз, рак, гепатит та інші важкі недуги, не мо­жуть розраховувати на повноцінне без­коштовне забезпечення життєво необхід­ними препаратами. Придбати їх в апте­ках люди не мають за що.

Більшість аналітиків агітують за те, аби чиновники нарешті перекрили вен­тиль «золотої жили». Охочих її експлуа­тувати завжди було вдосталь. За прибут­ковістю фармацевтичний ринок – один з найвигідніших у нашій країні. Цьому сприяють тіньові схеми при закупівлі лі­ків. Подейкують, хіба що торгівля нарко­тиками чи зброєю може дати більші при­бутки. Тільки чомусь не чути на вітчиз­няних теренах гучних справ про розслі­дування зловживань у сфері оптових за­купівель медикаментів. Нині начебто порушено кримінальні справи проти екс-міністра Раїси Богатирьової та її прибіч­ників, однак перебігу розслідування не чути.

Суспільство ж прагне не пошуку винних у катастрофічному стані фармаколо­гічного ринку, а відповідей на запитан­ня: що далі? Далі, стверджують експер­ти, легше не буде. В усякому разі, споді­ватися на одужання ринку ліків у най­ближчі два роки не варто. Бюджет Мініс­терства охорони здоров’я не покриває потреб усіх бюджетних програм, де пе­редбачені медикаменти для найбільш уразливих верств населення. Деякі з них взагалі не фінансуються, деякі – на 20–30%, але стовідсоткового обіцяного фі­нансування немає.

Та зарадити ціновій лихоманці, пере­конані експерти, все ж можна.

Керівник Академії стратегічних дослі­джень Сергій Пасічник пропонує спрос­тити процедуру ліцензування тих ліків, які ще не пройшли переліцензування. І другий аспект: налагодження внутріш­нього виробництва. «Щодо значної части­ни ліків, то за наявності відповідних ві­тчизняних аналогів вони були б значно дешевші», – переконаний фахівець.

Сподіватись на доступність лікар­ських засобів у наших аптеках нині мож­на лише за умови зниження курсу валют і стабільності держави загалом. Себто, це проблема не тільки окремих аптек, виробників та постачальників, а всього суспільства.

У більшості країн світу існує схема компенсації витрачених на препарати коштів, щоб лікування хворого не при­зводило до зубожіння. Лікар виписує па­цієнту рецепт, за яким він безкоштовно або за 20–30% вартості отримує ліки. Дер­жавне казначейство відшкодовує аптеці всі витрати. Проте програма відшкоду­вання вартості медикаментів хворим у нашій країні – поки що нездійсненна мрія.

•  Із чого складається ціна на медпрепарати?

 На відміну від більшості європейських країн, в Україні немає і ніколи не було жорсткого регулювання цін на лікарські засоби. Єдиним методом є регулювання оптових та роздрібних надба­вок, що, як свідчить практика, ефективним інструментом назвати не можна. Причина в тому, що в структурі вартості препарату близько 76% складає ціна виробника, тобто під державне регулювання потрапляє лише 24%. Внаслідок цього на фармацевтичному ринку України роками формувалися посе­редницькі схеми, що дозволяли безконтрольно підвищувати ціни. Наприклад, вве­зення на митну територію України лікар­ських засобів білоруського виробництва здійснювалося через Віргінські острови або іншу офшорну зону, внаслідок чого у вітчиз­няних аптеках вартість одного й того ж пре­парату була в 15 разів вище, ніж у Білорусі.

Працівники аптечних закладів, яких зазви­чай звинувачують у надміру високих ці­нах на пігулки, кива­ють на дистриб’юторів. Ті – на виробників.

Насправді все відбувається за напрацьованою роками схемою. Примі­ром, виробник за упаковку пігулок вистав­ляє ціну 100 грн. З урахуванням ПДВ це вже буде 107 грн. Цю суму вказують у податко­вій накладній. Дистриб’ютор формує свою ціну для подальшої реалізації в аптечній мережі. Для цього він робить націнку на то­вар. Тільки дуже сумлінний не перевищує 10%. Візьме­мо для прикладу саме тако­го чесного посередника. На цьому етапі з надбавкою та ПДВ упаковка коштує 117 грн.

Аналогічну операцію здійснює аптека: встановлює роздрібну на­цінку на препарат, виходячи з його базової вартості. Розрахун­ки робимо в надії на чесних аптекарів, котрі встановлюють надбавку 10%. Уже на цінни­ку утворюється цифра 129 грн.

Однак в Україні практично немає жодної ап­теки, яка б не виходила за межі десятивід­соткової надбавки. Так само як і дистриб’юторів, апетити котрих обмежу­ються десятьма відсотками. Якщо ж ураху­вати, що ланцюжок посередників зазвичай не обмежується трьома учасниками: вироб­ник – дистриб’ютор – реалізатор, то на всіх етапах проходження товару до покупця усі накрутки, надбавки сплачує останній. Таким чином, та сама упаковка пігулок з попере­дньою ціною 100 грн, може коштувати і 170, і 220…

08.09.2014

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини