Реформа освіти в Україні. Чергова спроба

  Нещодавно у Верховній Раді перше читання пройшов новий Закон «Про вищу освіту». Доку­мент не могли ухвалити впродовж останніх трьох років. Нардепи зламали купу списів до­вкола трьох проектів – від регіоналів, тодішньої опозиції та групи науковців, яку очолював рек­тор КПІ Михайло Згуровський. Нарешті спини­лись на реформаторських ідеях останнього. Чи означає це, що і подальші кроки щодо змін в українській освіті, й не тільки у вищій, не заба­ряться, з’ясовували «Профспілкові вісті».

  Нагальні перетворення

Реформування освіти – справа самих освітян, переконують аналітики. Воно в жодному разі не повинно бути прерога­тивою політиків чи партійних лідерів. Тут, наголошують освітяни, не треба ви­гадувати велосипед, бо на ньому вже давно катаються інші. Необхідні алго­ритми давно вивчені практично в усіх країнах світу і успішно реалізовуються. Треба тільки адаптувати напрацьоване іншими і застосувати на практиці.

Перелік реформ у тій же вищій школі, до реформування якої активно взялися нині, насправді зводиться до кількох важливих кроків. Найперше – слід запро­вадити реальну університетську автоно­мію в усіх площинах, передусім у фінан­совій, академічній та кадровій. Іншими словами, університети повинні самі давати собі раду, не чекаючи вказівок згори.

Друга умова успішного реформуван­ня вищої школи – безумовне виконання болонських зобов’язань, які Україна взя­ла на себе, але фактично так нічого і не зробила, аби почати рух до єдиного євро­пейського простору вищої освіти. Було багато балачок про формальні й сторон­

 ні речі, що до духу болонських реформ не мали жодного стосунку. А треба було б звернути першочергову увагу на уні­верситетську автономію, академічну мо­більність, знання англійської мови.

Без останньої умови неможливо забез­печити мобільність студентів та викла­дачів, аби вони могли вільно навчатися, стажуватися, викладати і проводити на­укові дослідження не лише в Україні, а й за її межами. Ця мобільність вимагає до­сконалого знання англійської мови. Від­так розробники закону про вищу освіту додали вимогу знання англійської мови при вступі до університету на рівні віль­ного спілкування.

Автори законопроекту наполягають, що слід змінити структуру університе­тів. Знову ж таки посилаються на міжна­родний досвід. Навчальний процес уні­верситетів усього цивілізованого світу організовано довкола наукових дослі­джень. Тож національним вишам дове­деться докласти чимало зусиль, аби до­сягти глибокої взаємної інтеграції між університетами та Національною акаде­мією наук. Поділ науки на вузівську та академічну – то вчорашній день, шлях абсолютно безперспективний, перекону­ють експерти.

Чим швидше ми позбавимось бюро­кратичних кайданів у системі націо­нальної вищої освіти, тим швидше поба­чимо перетворення в інших галузях. Бо наука задля науки сьогодні нікому не по­трібна. Диплом заради диплома – це крок назад. Від такої практики, кажуть осві­тяни, треба відмовитись якнайшвидше. І новий закон про вищу освіту сприятиме нагальним перетворенням.

Голова Комітету Верховної Ради з пи­тань науки й освіти Лілія Гриневич про­коментувала переваги закону про вищу освіту і висловила надію, що парламент  його ухвалить: «Закон забезпечить ство­рення більш конкурентоспроможної мо­делі вищої освіти в Україні за рахунок двох механізмів: перше – автономія ви­шів та академічна свобода і друге – сис­тема забезпечення якості вищої освіти. Автономія дасть вишам більше можли­востей для залучення коштів, найкра­щих викладачів, впровадження новітніх технологій, а система внутрішнього і зо­внішнього контролю забезпечить відпо­відальність вишів за якість освіти».

В очікуванні змін

У Міністерстві освіти та науки гово­рять, що новації торкнуться не тільки ви­щої школи, а й середньої та початкової. Але це буде згодом. Поспіх у такій важли­вій справі ні до чого. Відтак на цьогоріч­них абітурієнтів та їхніх батьків ради­кальні зміни не поширяться. Хоча вони і є. І ці зміни, на переконання експертів, полегшать життя абітурієнтам, з одного боку, а також університетським при­ймальним комісіям – з іншого.

Найперше – вилучено пункт про 70 ба­лів за видатні інтелектуальні досягнен­ня, оскільки критерій їх визначення до­сить суб’єктивний і сумнівний. Ниніш­нього року серед новацій – скорочення термінів вступної кампанії, оскільки два місяці – забагато. Вступна епопея прак­тично позбавляє університетських ви­кладачів права на літній відпочинок.

Дещо змінюються правила вступу до вишів. Насамперед це стосується дер­жавних підсумкових атестацій. За слова­ми міністра Сергія Квіта, стосунки ДПА і ЗНО давно треба змінювати на користь останніх. Але ці зміни треба було впро­ваджувати завчасно, тож цьогорічним випускникам ще доведеться складати атестації за старим принципом. Разом з тим Квіт наголосив, що, де тільки буде можливо, атестації полегшать.

«Середній бал атестату при вступі цього року буде зменшено. В умовах, коли у школах немає єдиного підходу до оцінювання результатів навчання, гово­рити про те, що середній бал атестату є об’єктивним показником дуже складно. Тому ми прийняли рішення, що у цьому році будуть прийматися відповідні змі­ни до Умов прийому до вишів. Середній бал атестату буде враховуватися, але в сумі не 200, а 12 балів. Проект цього рі­шення буде підготовлений найближчим часом», – розповіла перший заступник міністра Інна Совсун.

Це вкотре засвідчує, що освітяни нала­штовані надавати ЗНО особливий статус, аби середній бал атестату все менше впливав на вступ абітурієнтів. Бо це єди­на прозора система, якій довіряє суспіль­ство. Це практично єдине освітнє ново­введення, яке має сучасне спрямування. Відтак у міністерстві обговорюють умови для неупередженості та рівності при про­ходженні незалежного тестування. На сьогодні ЗНО немає альтернатив, переко­нують і учні, і вчителі, й освітянські чи­новники. Тож треба спільно захищати його новаторський характер, усіляко його підтримувати, розвивати національні стандарти. В майбутньому, коли в Украї­ні буде підвищено якість університетів, останні будуть зацікавлені у формуванні свого контингенту студентів. Не виклю­чено, що кращі студенти будуть висувати більше вимог, аніж пропонує ЗНО. Та це вже питання майбутнього.

Міністерство обмежує функції

Цього разу не вишам чи середній шко­лі, а самому собі. Таке у вітчизняній практиці трапляється вперше, тому за­слуговує на особливу увагу. Міністр осві­ти та науки Сергій Квіт заявив: «Замість зайвого контролю міністерство буде на­магатись сприяти підвищенню якості послуг навчальних закладів України. Це означає, що міністерство відтепер стає партнером навчальних закладів, а не контролером. Ми відмовляємось від ре­пресивних функцій, зокрема їх втратила інспекція навчальних закладів».

Така заява – добрий знак, стверджу­ють освітяни. Надмірна централізація, якою грішили донедавна міністерські чиновники, породжувала корупцію на всіх освітянських щаблях. Задля справи міністерству слід залишити обмежені функції: розробку загальної стратегії розвитку освіти, забезпечення її фінан­сування, організацію наукового процесу у вищій школі, інтернаціоналізацію української освіти. Себто, виключно гло­бальні напрямки. Надання конкретних дозволів, розгляд різноманітних скарг, втручання у вирішення внутрішніх про­блем того чи іншого колективу має про­ходити повз міністерство. Для цього й надана реальна та широка академічна автономія навчальним закладам, аби вони на місцях могли розв’язати ту чи іншу проблему.

І ще на один крок зважились чиновни­ки Міністерства освіти та науки. Будь-яке рішення міністерства тут обіцяють піддавати професійно-експертним оцін­кам. Причому залучати не лише вітчиз­няних, а й зарубіжних експертів. А це означає, що будь-який закон, постанова чи конкретне рішення будуть доступни­ми громадськості ще до їх ухвалення. За­лучення громадськості певною мірою убезпечить від прийняття невиправда­них чи кулуарних рішень.

МОН обіцяє також надавати фінансо­ву звітність кожному, кому вона потріб­на. Чиновники міністерства запевняють, що на їхньому сайті можна ознайоми­тись з історією усіх платежів. Виходить, що громадськість віднині має право контролювати фінансові потоки відом­ства. Це означає, що не буде більше в історії нашої держави фактів придбання «золотих підручників» чи шкільних ав­тобусів за ціною броньованих легкови­ків. До слова, новий очільник МОН пові­домив, що звернувся до авторитетної міжнародної аудиторської організації. Її члени погодилися на проведення ауди­ту діяльності МОН України для проведення подальшої безсумнівної діяль­ності.

Самі освітяни кроки міністерства схвалюють і висловлюють впевненість, що починати реформи з себе – добра ознака. Однак директор фонду «Демо­кратичні ініціативи» Ірина Бекешкіна застерігає: «Якщо не буде реформовано суспільство, якщо воно не перейде до суспільства високих технологій, очіку­вати реформ в одній, окремо взятій, га­лузі неможливо».

•   Із зарубіжного досвіду