СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Нові українські реалії: досить жити на подачки!

Країна, нарешті, побачила й почула програму реформ, які, на переконання прем’єр-міністра Арсенія Яценю­ка, врятують її від дефолту та фактичного банкрут­ства. Уряд виніс на розсуд громадськості пакет анти­кризових заходів, що мають вилікувати економіку. Не з першого разу, але їх таки підтримала Верховна Рада. Експерти поки що не прогнозують, наскільки швид­ким виявиться ефект від непопулярних кроків уряду, але переконані, що завдяки їм Україна зможе вийти зі стагнації. Та чи всі налаштовані оптимістично? Про це – на шпальтах нашого видання.

Лікбез для населення

Те, що уряд не вдався до електораль­ної орієнтації та політизації бюджетного процесу, більшість людей сприймає як безперечний позитив. Суспільство вто­милося від обіцянок покращення і праг­не чіткої та прозорої перспективи. Нехай непривабливої, але чесної. Уряд опри­люднив закони, які, за словами Прем’єра, на оплески не заслуговують. «Бо дово­диться обирати між поганим та дуже по­ганим», – заявив Арсеній Яценюк в ефірі популярного ток-шоу. – А вже аплодува­тимуть запропонованим рішенням на­ступні покоління». Він майже на паль­цях пояснив, чому Україна має виграти від підвищення тарифів на газ і тепло. Україна утримує першість за витратами електроенергії на 1 долар продукції. У нас найнижча ціна на газ для населення. За словами Яценюка, досі українці пла­тили $84 за тисячу кубометрів блакитно­го палива, тоді як у Росії вона становить $128 за тисячу кубометрів. Населення Вірменії сплачує за газ $380 за тис. кубів, Молдова – $470, Болгарія – $605. Схожа си­туація і з оплатою за тепло: середній та­риф по Україні становить $22,7, тоді як у Росії – $39,15. Відтак усі зусилля уряд спрямує на те, аби привести ці показни­ки у відповідність до економічно обґрун тованого рівня чи хоча б наблизитися до нього. Іншого виходу, наполягають уря­довці, у держави просто немає. Якщо за­лишити тарифи на енергоносії на ниніш­ньому рівні, то країна збанкрутує. Обсяг фіскального розриву, тобто коштів, яких бракує для елементарного виживання країни, сягає астрономічної суми в 289 мільярдів гривень.

Зміни до Державного бюджету мають скоротити цей розрив на 25,4 мільярда гривень. Поза тим пошуки резервів три­вають. Команда Арсенія Яценюка оголо­сила суспільству про широкий наступ на різноманітні нецільові видатки та чи­новницькі забаганки. Така позиція тро­хи вгамувала невдоволення людей про чергове урізання соціальних програм.

Громадськість позитивно сприйняла інформацію, що цьогоріч покладено край фінансуванню приватних об’єктів у Кончі-Заспі та Пущі-Водиці. Мешкан­цям елітного житла запропонували влас­ним коштом утримувати охорону, вику­повувати земельні ділянки виключно за ринковою ціною, сплачувати за житлово-комунальні послуги зі своєї, а не з дер­жавної кишені.

Не оминули урядовці і «вчорашніх» можновладців. «Дачі, заводи й інша не­рухомість, яка не потрібна державі, має бути продана. Ми не повинні фінансува­ти з кишень платників податків утри­мання колишніх чиновників», – заявив Яценюк.

Суспільство таку інформацію сприй­має з надією. Натомість експерти радять скористатися нинішньою ситуацією не­гайно. Економіст Любомир Шавалюк вважає, що «зараз ідеальний ґрунт для економічних реформ в Україні, найкра­щий час для непопулярних реформ, адже можна уникнути негативної реакції суспільства».

Передбачено й масштабний наступ на різноманітні нецільові видатки, що теж сприймається позитивно. Зокрема, сус­пільство схвально поставилося до анон­сованого урядом скорочення капіталь­них витрат, приміром тих, що спрямову­валися на будівництво та ремонт примі­щень для органів прокуратури, міліції тощо. До зростання економіки такі ви­трати жодного стосунку не мають.

Оскарженню підлягає

Реформаторські рішення уряду не оста­точні. Після докладного вивчення та все­бічної експертизи щось можна змінити, щось додати, дещо проігнорувати. Така в цілому позиція Кабміну і його очільника Арсенія Яценюка. Більшість експертів саме так і ставляться до програми нового уряду: з розумінням і з перспективою пе­реглянути деякі її статті та положення.

Спеціаліст відділу продажів інвести­ційної компанії Сергій він Фурса нала­штований оптимістично щодо програми економічних перетворень і зауважує: «Я думаю, що бізнес нарешті дочекався того прем’єра, який йому імпонує. Чи є ці за­ходи повноцінними реформами, на які ми очікували? Ще ні. Але це кроки, які належить зробити, щоб створити передумови для проведення реформ».

А от голова Комітету економістів України Андрій Новак невдоволений. На його думку, пропозиції уряду вигляда­ють радше як косметичний ремонт, ніж зміна економічної системи. До такого ви­сновку його спонукало ручне керування економікою. «Якщо ж говорити про справжні зміни, треба починати з усіх економічних кодексів – податкового, бю­джетного, господарського, трудового», – пояснює експерт.

Чимало претензій мають аналітики і до поспішного скорочення державного апарату. Адже це призведе до значного збільшення кількості безробітних у дер­жаві. Цим людям буде складно знайти собі робоче місце у приватному секторі. У черзі на звільнення виявляться най­менш здібні та кваліфіковані працівни­ки, котрі у малому чи середньому бізнесі не приживуться, відтак їхнє утримання ляже на плечі центрів зайнятості. Хоча саме по собі скорочення чиновницького апарату доволі популярне серед громади. Так само, як і заощадження на пільгах для посадовців, на держзакупівлях, які завжди вважалися безмежним полем для усіляких маніпуляцій, корупції та відми­вання грошей. За підрахунками Федера­ції роботодавців України, тільки впро­довж минулого року в такий спосіб виве­дено в тінь близько 80 мільярдів гривень державних коштів. Очевидно, що назріла нагальна потреба зламати схеми поборів і відкатів. Поборовши корупцію у всіх її проявах, нам, можливо, і не знадобилися б такі шалені закордонні кредити.

На це звертають увагу й експерти. Президент Центру ринкових реформ Во­лодимир Лановий висловив власну точ­ку зору на запропоновані оздоровчі захо­ди: «Є корисні й прийнятні речі, спрямо­вані на скорочення витрат бюджету, його збалансованість. Але не можу оминути й негативних моментів. На мою думку, уряд не прорахував усіх шляхів зростан­ня економіки, а навпаки, прогнозує ще глибше падіння, аніж у попередні роки». Економіст переконаний, що практику «залякування» треба назавжди залиши­ти в минулому.

Кому пакет не по кишені

Наш народ, схоже, уже нічим не заля­каєш. Очікуваних мітингів проти підви­щення тарифів на електроенергію та тепло не спостерігається. Мабуть, гро­мадськість свято вірить, що непопулярні реформи, запропоновані урядом, реально здатні оздоровити економіку чи бодай ви­вести її з такого загрозливого стану. Екс­перти кажуть, що починаємо усвідомлю­вати, що у разі збереження нинішніх та­рифів уже в 2017 році Україну може очіку­вати катастрофа у сфері електроенерге­тики. Директор аналітичної групи «Да Вінчі» Анатолій Баронін переконаний: «Зростання тарифів – це єдиний шлях до підвищення енергоефективності еконо­міки і приватних домогосподарств. І важ­ливий крок для притоку інвестицій в енергетичну сферу». Разом із тим аналі­тик пропонує більш зважено підійти до зниження соціальних ризиків, перегляну­ти діючу систему дотацій і пільг. Першо­чергове завдання – впорядкувати систему адресної допомоги тим, хто насправді її потребує. Справді, підвищення тарифів на споживання газу на 120% – непідйом­ний тягар для більшості українців. Хоча його й пропонують розтягнути у часі на чотири роки, навряд чи програма допомо­ги бідним його компенсує.

Не по кишені «антикризовий пакет» і тим, хто очікує на народження дітей. Обіцяна «попередниками» допомога при народженні дітей – нині таємниця за сі­мома замками. Відомо лише, що її вирі­шили уніфікувати. Віднині розмір допо­моги становитиме 41 280 грн, незалежно від кількості дітей у сім’ї. Найбільше при такому підході втратять багатодітні батьки, які очікують другу, третю дити­ну. Чи зміниться щось у найближчому майбутньому – невідомо.

Профспілкові лідери, аналізуючи мож­ливі соціальні виклики, пропонують справедливий і посильний розподіл від­повідальності між державою, бізнесом та громадянами. Це принципова умова від­новлення суспільної й економічної ста­більності. За жодних умов, кажуть проф­спілкові активісти, не можна допустити скорочення ресурсу безробітним. Особли­во в нинішніх умовах, коли країні загро­жує істотне зростання безробіття.

Федерація профспілок України закли­кає уряд негайно підготувати та запро­вадити програму дій забезпечення умов активізації економіки та збереження й розвитку вітчизняного виробництва, основного джерела наповнення держав­ної скарбниці та захисту від безробіття, а також залучення неспекулятивних ін­вестицій і розширення ринків збуту української продукції.

Та найголовніше, народ має знати свої перспективи, зокрема, як у часі роз­тягнеться процес «затягування пасків». А також чи не наживатимуться на зли­денному існуванні пересічних українців доморощені мільйонери з мільярдерами. Над ними ж бо не нависає загроза падін­ня життєвого рівня.

Можновладці продовжують апелюва­ти до населення, яке животіє на мінімаль­ну зарплату і пенсію. Щоправда, вибача­ються перед людьми. Мовляв, що ж роби­ти, коли країна на межі банкрутства? Спільними зусиллями якось зарадимо. Європа допоможе. Навіть Японія зголоси­лась підставити плече. Ще коли б україн­ські багатії розщедрилися на поміч наро­ду, за рахунок якого збагатилися.

За статки доведеться платити

Кабмін має намір запровади­ти прогресивну шкалу опо­даткування на доходи грома­дян. А це означає, що відте­пер стягуватимуть податки із за­безпечених українців. Ті, хто заробляє понад 300 тисяч гривень, платитимуть податок у розмірі 20%. Тим, у кого доходи більш як 500 тисяч, у скарбницю доведеть­ся віддавати 25% свого заробітку. Таких суб’єктів в Україні нарахува­ли майже 300 тисяч осіб.

Такі кроки уряду виправдані, од­нак лише на перший погляд. Бо, на думку переважної більшості експертів, спричинять новий виток корупції, натомість тіньовий сек­тор іще більше розшириться. Люди почнуть шукати будь-які спо­соби, аби ухилитися від сплати по­датку. Теза про нагальну необхід­ність підтримати уряд не спрацює. Не так багато у нас патріотично на­лаштованих бізнесменів.

Якщо взяти до уваги, що близько половини всіх підприємців вдава­лися до платежів у конвертах, то за нинішніх умов такий відсоток відчутно зросте. Знаходитимуть додаткові способи «оптимізації оподаткування».

Зі свого боку урядовці намагати­муться на «новації» бізнесу реагу­вати своєчасно. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк не втрачає надії. «1,7% багатих українців повинні заплатити податки, щоб 98% укра­їнців відчули, що в країні настав час соціальної справедливості», – пояснив він. І додав, що програма уряду спрямована не лише на еко­номію бюджетних коштів, а й на те, аби перекрити канали, через які вимивали державні гроші «по­передники».

Міністр Кабінету міністрів Остап Семерак налаштований оптиміс­тично. В ефірі одного з українських каналів він повідомив: «Кроки, які ми сьогодні зробили, вже зараз дадуть ефект. Усього за місяць роботи ми пере­крили крани, з яких на­родні гроші текли в ки­шені олігархів і нечистих на руку чиновників». Щоправда, твердого пе­реконання, що на зміну ліквідованим і заборо­неним тіньовим схемам не прийдуть нові, у пана Семерака немає. Як, власне, і в інших міні­стрів уряду. Вони про реальну ко­рупційну контрреволюцію гово­рять неохоче. Посилаються на те, що не затверджена вимога про обов’язковість оприлюднення ін­формації про статки, доходи та ви­трати заможних людей чи членів їхніх родин.

06.04.2014

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини