СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Україна готова до «шокової терапії»

Державна скарбниця розграбована, бюджет – із шаленим дефіцитом, казна порожня. Такі реалії озвучив під час свого призначення у парламенті Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. На його переконання, нині Україна пережи­ває найглибшу за всю історію незалежності економічну, соціальну та політичну кризу. Тож кожному слід готуватися ще міцніше за­тягти паски. Що насправді означатимуть ці жорсткі реформи і як українцям пережити складний період? Про це на шпальтах нашо­го видання розмірковують експерти, політи­ки, економісти, зарубіжні фахівці.

Спадщина після «покращення»

Навіть ті, хто не має втрачати опти­мізму, наголошують, що Україна нині перебуває на порозі економічної ката­строфи, від якої до повного краху – лише кілька кроків. Фактично держава після термінової ревізії визнала себе банкру­том. Тож серед перших і головних викли­ків новопризначеного уряду – фінансова стабілізація і неймовірні зусилля, аби втримати країну від дефолту. Якщо впо­раємося з цими проблемами, можна буде говорити про реструктуризацію націо­нальної економіки.

Про жахливу спадщину після обіцяно­го попередніми можновладцями покра­щення чесно заявив виконувач обов’язків глави держави Олександр Турчинов: «На тлі підйому світової економіки україн­ська котиться у прірву і перебуває у пе­реддефолтному стані. Оздоровлення еко­номіки – це місія нової команди, яка остаточно буде сформована після прези­дентських виборів. Завдання нового уря­ду – зупинити сповзання країни у прірву, стабілізувати валютний курс, гаранту­вати своєчасні виплати зарплат, пенсій, стипендій, повернути довіру інвесторів, сприяти розвитку підприємств і створен­ню нових робочих місць».

Однак як гарантувати виконання того, чого насправді не існує? Державна казна зяє дірками. Макроекономічні параме­три, закладені до бюджету на нинішній рік, не відповідають реаліям з точки зору економічного зростання, інфляції, дефі­циту державного бюджету. Директор Цен­тру світової економіки і міжнародних від­носин НАНУ Олег Устенко закликає пере­глянути цифру дефіциту бюджету, бо, на його думку, маємо всі передумови, що цьогоріч дефіцит держбюджету може зна­чно перевищити песимістичну позначку в розмірі 5% ВВП.

На нежиттєздатності основних бю­джетних показників наголошує у комен­тарі Forbes економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олек­сандр Жолудь. «Той бюджет, який було прийнято на початку року, має завищені плани доходів. Він не виконується, тому витрати робити немає з чого. Потрібно знизити і доходи, і витрати, щоб не було великого дефіциту і бюджет реально ви­конувався», − переконаний експерт. Як це втілити в життя, обговорювали на Екстреному економічному саміті для України, який відбувся у столиці 12 бе­резня за ініціативи Міністерства еконо­мічного розвитку й торгівлі. Колишні міністри економіки країн Євросоюзу, а також Грузії поділилися досвідом рефор­мування у своїх країнах, пропонували рецепти для оздоровлення української економічної ситуації. До честі учасників саміту, вони більше говорили про пере­ваги шокової терапії для країни в цілому й пропонували «адаптовані» заходи для нинішнього стану економіки України. Один із поважних гостей, щоправда, за­явив: «Ми вже в шоку, однак терапії поки що не спостерігаємо».

Стосовно глибокої кризи в Україні, експерти одностайно наголосили, що основними її проблемами є корупція і за­регульованість. Аналітики вважають, що позбутися цих проблем можна, якщо зважитись на непопулярні кроки і жор­стко покарати винних.

Чого чекати від програми уряду?

«План дій» нового уряду написаний нашвидкуруч. Деякі експерти вже підда­ли його критиці. Однак більшість аналі­тиків вважає такий крок своєчасним і наголошує, що план діяльності Кабміну дасть позитивні результати за умов про­зорості. Суспільство, навчене негатив­ним досвідом, контролюватиме уряд, і він має це усвідомлювати, відтак зважа­ти на критику на свою адресу. У свою чергу, уряд має пояснити громаді, чому зважується на такі кроки, у тому числі на непопулярні.

Що пропонує новий склад уряду? Най­перше – жорстку економію бюджетних коштів. Цей розділ програми передбачає відмову від кількох соціальних держав­них програм, без яких Україна поки що може обійтися. У планах міністрів також скасування пільг і субсидій. Уряд обіцяє у найближчий час переглянути цю стат­тю видатків із державного бюджету, аби визначити їх реальну соціальну доцільність.

Громадськість з надією сприймає го­товність нового складу уряду протидія­ти корупції. Якщо ця боротьба, звісно, виявиться не лише на словах. В усякому разі, уже з перших днів створено антико­рупційне бюро, яке, на переконання ав­­ uaторів такої ідеї, протидіятиме корупції передусім у вищих ешелонах влади.

Показовим експерти вважають той факт, що режим жорсткої економії уряд пропонує почати із себе. Кабінет Міні­стрів погодився на тотальний контроль з боку суспільства за використанням бю­джетних коштів на утримання держав­ного апарату. Зокрема, міністерствам і відомствам заборонено купувати форме­ний одяг, ноутбуки, автотранспорт, опла­чувати мобільний зв’язок, робити ремон­ти, оплачувати чартерні рейси, створю­вати нові бюджетні установи, збільшу­вати чисельність працівників, заповню­вати вакансії і видавати грошові винаго­роди чиновникам. Уряд також скоротив кількість заступників міністра до трьох, включаючи його першого заступника. Крім того, на кожне міністерство зали­шили по одному черговому автомобілю, а парк у понад 1,5 тис. автомобілів буде оцінено і продано на аукціонах під контролем громадськості. В усякому разі, так було задекларовано одразу піс­ля призначення нового складу уряду.

Серед позитивних новацій – курс на де­монополізацію економіки. Кабмін обіцяє розширити свободу підприємницької ді­яльності та скоротити функції адміні­стративного регулювання економіки.

Уряд має намір вдатися і до непопуляр­них кроків: підвищити ціну на газ, кому­нальні тарифи, урізати соціальні гарантії. Як заявив Прем’єр-міністр Арсеній Яце­нюк, держава не має іншого виходу, а всі запропоновані заходи впроваджувати­муться виключно задля стабілізації еко­номіки і для її розвитку в майбутньому.

Від реальних кроків нового уряду за­лежить дуже багато. Найперше, чи під­тримає політику влади народ? Політолог Тарас Лутчин вважає, «якщо ж влада знову все тільки декларуватиме і «заго­ворюватиме» – нічого не вийде. Якщо ж влада закотить рукави, почне працюва­ти разом і досягатиме результатів, – це вже перемога Майдану. Інакше – знову народний гнів, що може погано закінчи­тися для всіх».

У зоні ризику– соціальна сфера

Режим жорсткої економії, запропоно­ваний урядом, у першу чергу позначиться на простих громадянах. Вимоги МВФ для надання кредиту – незмінні: скорочення соціальних витрат, підвищення пенсійно­го віку, скасування галузевої державної підтримки, підвищення тарифів на газ для населення і комуналку до економічно об­ґрунтованих. Зараз вони нижче собівар­тості й дотуються з державного бюджету. Якщо кредити вдасться отримати, тарифи зростуть. Як відчутно? Точної цифри допо­ки не називають. За розрахунками неза­лежного експерта енергоринку Валентина Землянського, тарифи зростуть більш ніж удвічі. Щоправда, пан Землянський замов­чує необхідність підвищити ще й якість надання послуг.

Більшість аналітиків уже готові пред­ставити на «розгляд громадськості» дані про те, скільки заощадить бюджет, якщо припинити підвищувати пенсії і зарпла­ти бюджетникам. Називають цифри від 12 до 15 мільярдів гривень. Кажуть, Укра­їна повинна буде захистити малозабез­печених громадян у разі отримання кре­диту МВФ. Та поки що на словах. Тільки зрідка лунають голоси про необхідність «пошуку інструментів соціального за­хисту», бо це вже не питання МВФ, це наші внутрішні проблеми.

Як українцям виживати у реаліях за­пропонованого режиму? Цю тему нещо­давно порушували на зустрічі міністра соціальної політики Людмили Денісової з представниками профспілкових орга­нізацій. Учасники зустрічі дійшли зго­ди, що тільки спільними зусиллями можна поліпшити й удосконалити соці­альний захист громадян, забезпечити стабільність соціальних виплат.

Свою позицію оприлюднила і Федера­ція профспілок України. На переконання її лідерів, непопулярні реформи мають бути прийняті суспільством, стати зро­зумілими для усього без винятку насе­лення України.

Тим часом світова спільнота трохи збентежена поспішністю заяв Києва щодо співпраці з МВФ, хоча й розуміє бажання співпрацювати з провідними глобальни­ми фінансовими установами. «Однак еко­номічна політика має бути виваженою і спиратися на продумані національні ін­тереси», – заявив економіст банку Goldman Sachs (США) Майкл Бретман.

Національні експерти реформам соці­альної сфери схильні відводити друго­рядну роль. Аналітики стверджують, що спершу треба запустити економіку, а по­тім вдаватися до соціальних реформ, по­заяк в умовах економічної кризи вони будуть спрямовані на те, аби мінімізува­ти всі соціальні витрати. А це означає, що паски належить затягувати всім. Що міцніше, то ліпше.

Чи зважимося на польський варіант?

У 1990-х роках, аби витягнути Польщу з убогості соціаліз­му, тодішньому віце-прем’єру Лєшеку Бальцеровичу до­велося вдатися до так званої «шо­кової терапії». Тоді поляки знена­виділи цього реформатора. Нато­мість нині його обожнюють. У лип­ні 2007 року аналітичний центр European enterpris institute (Брюс­сель) удостоїв Бальцеровича титу­лу «найбільшого реформатора в країнах Євросоюзу». Самі поляки переконані, що без Бальцеровича шлях Польщі до Євросоюзу був би довшим, або взагалі не відбувся.

Тоді високопосадовець запропону­вав власний план щонайшвидшого переходу від планової державної економіки до ринкових відносин і верховенства приватної власності. Комплекс реформ дістав назву «План Бальцеровича», але частіше його називають «шоковою терапі­єю» для економіки.

План передбачав суворе обме­ження інфляції, приведення до рівноваги протягом року держав­ного бюджету, товарного та гро­шового ринків, переведення всіх сфер економіки на ринкові відно­сини. Для цього підвищувалися роздрібні ціни, скорочувалися бю­джетні дотації, обмежувалися гро­шові доходи, а для підприємств запроваджувався частковий вну­трішній обіг злотого і встановлю­вався його єдиний курс.

Щойно реформи почали втілювати в життя, енергоресурси для насе­лення подорожчали вчетверо. Зростали ціни і безробіття. На тлі такої кризи команда Бальцерови­ча витісняла державу з реального сектору економіки. Ключовим ета­пом польської перебудови стала стрімка приватизація. Вже за два роки в руках корпоративного сек­тору опинилося 45% усієї промис­ловості. Люди, що лишилися без роботи, зважувалися відкривати власний бізнес, бодай маленький. Нині у Польщі навіть у малоосвіче­них сільських мешканців є широкі можливості для ведення бізнесу. А міжнародна спільнота, побачивши переваги «шокової терапії», додат­ково виділила Польщі понад три мільярди доларів на підтримку малого та середнього бізнесу. І жодної копійки цього траншу по­ляки не «проїли», а вклали у по­дальший розвиток своїх вироб­ництв.

Чи готові українці після падіння влади Януковича до схожих жор­стких реформ? Чи усвідомлюють, що лише в такий непопулярний спосіб можуть виборсатись із гли­бокої економічної прірви?

21.03.2014

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини