СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

У країні відбулося повне перезавантаження влади

Понад 80 загиблих, тисячі поранених, більше 50 зниклих безвісти… Така ціна перезаванта­ження влади в Україні і надії на інше майбутнє. Більше трьох місяців країна жила в тривожно­му очікуванні, в форматі постійних протисто­янь. Трагічну розв’язку приніс останній тиж­день. Тепер у державі інше керівництво, інша влада. «Профспілкові вісті» підготували огляд драматичних подій в Україні, що згодом будуть вписані до підручників новітньої історії країни.

Починали з Європи, закінчили снайперами

Протистояння в центрі столиці розпо­чалися три місяці тому, наприкінці осе­ні. Формальним приводом для протестів стала зміна зовнішньополітичного кур­су держави. Як відомо, в листопаді уряд несподівано відмовився від підписання Угоди про Асоціацію з Європейським Со­юзом, до якої готувалися кілька років.

Невідомо, чим би закінчилося проти­стояння і скільки простояли б люди на морозному Майдані. На думку експер­тів, приєднання до Європи «не тягне» на національну ідею України, і це точно не могло стати достатньо міцним приводом для тривалих протестів у центрі.

Але на протестувальників вийшов «Беркут». Уночі проти 1 грудня минулого року бійці спецпідрозділу напали на сплячих молодих людей. Отримавши ко­манду розігнати Майдан, вони «дещо» пе­ревищили повноваження: людей, що вті­кали, наздоганяли, били до крові. Неза­лежно від віку, статі та професійної при­належності. А це вже стало справжньою підставою для того, аби вийшли тисячі, а згодом сотні тисяч людей. Революційний Київ був укритий барикадами, проїзд у центрі заблокований. Протистояння з правоохоронцями протягом двох місяців то вщухали, то посилювалися. Вулиця Грушевського нагадувала кадри голлі­вудського бойовика: дим від коктейлів Молотова та шумових гранат, вогонь і сморід від спаленої автомобільної гуми.

Між тим, опозиційні та провладні по­літики намагалися домовитися. Відбу­лося кілька зустрічей опозиційної трій­ки – Арсенія Яценюка, Віталія Кличка та Олега Тягнибока з Президентом та його найближчим оточенням. Максимум, чого вдалося домогтися опозиції – від­ставки Кабміну. Микола Азаров зняв із себе повноваження та виїхав до Австрії, а в. о. Прем’єра став Сергій Арбузов.

А на Майдані з’явилися перші жертви. Снайпер поцілив у людську гущу, внаслі­док чого загинули троє людей. Це викли­кало нову хвилю обурення українців. На тлі побиття та катування журналістів, правозахисників та активістів «Автомай­дану» загибель людей стала останньою краплею терпіння людей. Майдан знову зібрався і, що найгірше, почав радикалі­зуватися. Не маючи єдиного лідера, цен­тру керівництва, протестувальники захо­плювали державні будівлі, трощили їх та провокували правоохоронців.

Паралельно в Маріїнському парку зі­брався так званий «Антимайдан» – на підтримку влади та Віктора Януковича. Щоправда, «євромайданівці» звинувачу­вали своїх опонентів у тому, що вони сто­ять за гроші, між тим як самі виступа­ють «за ідею».

Справжня трагедія розігралася 18 лю­того, коли мало відбутися чергове засі­дання Верховної Ради. Лідери опозиції наполягали на поверненні до Конститу­ції 2004 року, яка звужувала повноважен­ня Президента, і цього дня депутати мали знайти остаточний формат ухва­лення цього рішення. Але під парламен­том, у Маріїнському парку почалися су­тички. Активісти Майдану спалили ки­ївський офіс Партії регіонів. І, як ствер­джують регіонали, вбили двох його спів­робітників.

Пожежа торкнулася і Будинку проф­спілок, кілька поверхів якого згоріли вщент. До протистоянь долучилися снай­пери, походження яких досі не з’ясоване. Спочатку вони застрелили семеро лю­дей, а в наступні дні кількість жертв на­лічувалася вже десятками. У тому числі з боку правоохоронців. Медики-волонтери, що розташувалися в приміщеннях Будинку офіцерів, кафе та магазинів, не встигали надавати допомогу пораненим. Треба віддати належне киянам: вони швидко забезпечили вуличні шпиталі всіма необхідними ліками.

Тривожні настрої охопили не лише центр Києва, а й околиці. Якщо раніше в спальних районах горіли автомобілі, то після драматичних подій на Майдані по­чали поширюватися чутки про так зва­них «тітушок» – озброєних «спортсме­нів», які залякують та б’ють людей, тро­щать автомобілі і магазини. У Києві по­чалася паніка: люди, налякані можли­вим дефіцитом бензину та продуктів, вишикувалися в черги біля заправок, ма­газинів та банкоматів.

Парламент згадав про свою місію

Світ розгубився перед подіями на ки­ївському Майдані. Якщо раніше, під час «мирних» протистоянь, Європа та Аме­рика лише здалеку погрожувала санкці­ями українським високопосадовцям, то після подій останнього тижня стало зро­зуміло, що без їхнього втручання не обі­йтися.

На перемовини до Віктора Януковича з лідерами опозиції приїхали міністри за­кордонних справ Німеччини, Франції та Польщі, а також уповноважений з прав людини РФ Володимир Лукін та посол Ро­сії в Україні Михаїл Зурабов. Більше доби тривали перемовини. У результаті сторо­ни (всі, крім представників Росії) підпи­ uaсали угоду, за якою в країні змінюється Конституція, створюється коаліційний уряд, ухвалюється нове виборче законо­давство, змінюється склад ЦВК (за пропо­рційною системою), а всі заарештовані учасники Майдану амністуються. Ще один важливий пункт угоди – розсліду­вання кривавих подій у центрі столиці проходить під патронатом Ради Європи. Але головне, в угоді передбачалося про­ведення дострокових президентських ви­борів, які мали б відбутися після завер­шення конституційної реформи – у верес­ні, але не пізніше грудня 2014 року.

Між тим, головний внесок у розв’язання ситуації внесли саме народні де­путати. Зібравшись у парламенті в «по­заурочний» час, вони ухвалили постано­ву про засудження насильства на вули­цях, зобов’язавши «силовиків» залишити центр міста. Як не дивно, постанова швидко запрацювала, і вже наступного дня на Грушевського, Банковій та при­леглих центральних вулицях не було жодного «беркутівця», міліціонера чи солдата внутрішніх військ. Кровопро­лиття зупинилося. А охорону державних будівель від мародерів взяли на себе за­гони самооборони Майдану.

А парламент, якого надихнули ре­зультати їхньої роботи, почав працюва­ти в неймовірному темпі та з такою ж не­ймовірною результативністю. Зокрема, 397 голосами відновили Конституцію 2004 року, що встановлює в державі парламентсько-президентську форму правління. Крім того, депутати ухвали­ли кілька кадрових рішень. Відсторони­ли від виконання обов’язків в. о. міністра МВС Віталія Захарченка (цю посаду по­сів Арсен Аваков), пізніше – генпрокуро­ра Віктора Пшонку. Окремо було ухвалено закон, який надав можливість звільнити з в’язниці екс-прем’єра Юлію Тимошенко.

Нова влада береться до роботи

Воістину історичним днем стала субо­та, 22 лютого 2014 року. Верховна Рада, відчувши силу, за кілька годин ухвали­ла низку важливих рішень. Так, було звільнено з посад Голову Верховної Ради Володимира Рибака та його першого за­ступника Ігоря Калетника. Натомість Головою парламенту було призначено заступника голови партії «Батьківщина» Олександра Турчинова. У той же день виявилося, що Президента Віктора Яну­ковича немає у Києві. Державну резиден­цію «Межигір’я» відкрили для відвідува­чів. У чергу на проведення екскурсії ви­шикувалися сотні машин та тисячі про­стих людей.

Президент пізніше виступив із заявою про те, що вважає події в Україні держав­ним переворотом та порівнює їх з подія­ми у нацистській Німеччині 30-х років. Віктор Янукович запевнив, що жодного закону, ухваленого парламентом, не під­пише. І що нікуди тікати, а також пода­вати у відставку не збирається.

Але депутати вирішили інакше. Без­прецедентною кількістю голосів – 328 – ухвалили постанову, згідно з якою Януко­вич, що «самоусунувся» від влади, відсто­ронюється від своїх обов’язків. Тією ж по­становою Рада призначила дату достро­кових президентських виборів – 25 травня 2014 року. На той самий день призначено і вибори мера Києва та Київради.

Крім того, парламент вніс низку ка­дрових змін. Зокрема, призначив нового голову НБУ – Степана Кубіва та гене­рального прокурора – Олега Махницько­го. Уповноваженим ВР з питань контро­лю за діяльністю СБУ призначено Вален­тина Наливайченка, в. о. голови МВС – Арсена Авакова.

Стало також відомо, що голова Прези­дентської адміністрації Андрій Клюєв подав у відставку. Самого ж Віктора Яну­ковича оголошено у загальнонаціональ­ний розшук: це підтвердив новопризна­чений генпрокурор Олег Махницький. Більше того: у вівторок депутати ухва­лили звернення до Міжнародного кримі­нального суду в Гаазі з вимогою притяг­нути до відповідальності Віктора Януко­вича, Віталія Захарченка, Віктора Пшон­ку та інших посадових осіб за злочини проти людяності.

Після рішень парламенту представ­ники Партії регіонів, що вважалися най­відданішими соратниками Віктора Яну­ковича, почали робити звинувачувальні заяви. Голова фракції ПР (з якої вже ви­йшли понад 70 депутатів) Олександр Єф­ремов заявив, що він та його соратники «не підтримують та засуджують злочин­ні накази Януковича», і що саме відсто­ронений президент несе відповідаль­ність за те, що відбулося у країні.

Наразі у депутатів багато роботи. По­трібно якомога швидше висунути канди­датуру прем’єра та сформувати коаліцій­ний уряд. Розглядається три кандидату­ри – Петра По рошенка, Арсенія Яценюка та Юлії Тимошенко. Вийшовши за рішен­ням суду із в’язниці, вона одразу ж при­летіла з Харкова у Київ та виступила на Майдані. Щоправда, брати участь у прем’єріаді Юлія Володимирівна не зби­рається. Експерти стверджують, що її ам­біції сягають президентського крісла.

Частина України радіє останнім поді­ям, інша вважає їх державним переворо­том та зрадою. Все частіше на Сході та Півдні держави лунають сепаратистські заклики. І хоча анонсований з’їзд депута­тів усіх рівнів у Харкові під керівництвом губернатора Михайла Добкіна та мера Геннадія Кернеса не призвів до серйозних наслідків (зокрема – відокремлення час­тини України), збурення вже почалися у Криму. Кілька сотень активістів проро­сійських партій заблокували будівлю Верховної Ради півострова, вимагаючи від Росії втрутитися та допомогти.

Всім зрозуміло, що мир та спокій у на­шій державі настане не скоро. І відпові­дальність за цей мир мають взяти нові керівники держави. Пам’ятаючи трагіч­ні уроки Майдану, влада повинна усвідо­мити, що тепер її діяльність – під постій­ним контролем людей. І права на помил­ку вона більше не має.

• Історія повторюється 20 років потому

Україна вже мала досвід проведення достроко­вих президентських виборів. У червні 1993 року на тлі важкої економіч­ної ситуації розпочався страйк шахтарів Донбасу. За кілька днів він переріс у за­гальний протест підприємств Донбасу. Протестувальники висували не тільки економіч­ні, а й політичні вимоги: зокрема, налагодити стосунки з Росією та надати більш широкі повноважен­ня Донбасу. На хвилі страйків 19 червня 1993-го в Донецьку від­бувся установчий з’їзд Комуністич­ної партії України, забороненої раніше. У жовтні того ж року Компартію було знову зареєстро­вано.

Приводом для протесту стало п’ятикратне підвищення цін без відповідної індексації зарплат. На вимогу протестувальників Верхо­вна Рада ухвалила постанову про Всеукраїнський референдум, що мав висловити недовіру прези­денту і парламенту. Однак він так і не відбувся: питання були недо­статньо чітко сформульовані, не було коштів на його проведення, та й парламент якраз перебував на канікулах. Тож парламент скасу­вав попередню постанову і при­значив дострокові вибори до пар­ламенту 27 березня, президента – 26 червня 1994 року. Чинний пре­зидент Леонід Кравчук вирішив добровільно скласти із себе по­вноваження, аби не допустити на­гнітання ситуації в країні.

У виборах взяли участь семеро кандидатів, у тому числі Леонід Кравчук та Леонід Кучма, який на той момент був прем’єр-міністром. Змагання цих двох політиків у другому турі призвело до перемо­ги Кучми (52% проти 45%). Експер­ти стверджують, що ці президент­ські вибори стали першими, які чітко продемонстрували поділ України на Схід і Захід. За Леоніда Кравчука проголосували західні та центральні регіони, за Леоніда Кучму – Схід і Південь. Приблизно так само десять років потому роз­поділилися голоси українців за Віктора Ющенка та Віктора Януковича.

02.03.2014

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини