СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Пенсійне забезпечення: зміна орієнтирів

Попри фінансову скруту та політичну нестабіль­ність уряд у жодному разі не збирається відмов­лятись від впровадження другого етапу пенсійної реформи. Він полягає у зміні солідарної пенсійної системи, за якої працюючі забезпечують тих, хто на заслуженому відпочинку, на накопичувальну, коли кожен українець буде власними зусиллями акумулювати кошти на пенсію. Що це означатиме для 14 млн пенсіонерів та 16 млн працівників, ана­лізували «Профспілкові вісті».

Плекати старість змолоду

Вітчизняна пенсійна реформа зазнала стільки змін, що особливої довіри у на­селення не викликає. Єдине, що не ви­кликає сумнівів, так це те, що про пенсію слід замислитись і подбати реально за­довго до її настання. Прорахувати все до останньої копійки, аби говорити про гід­не життя, а не животіння після завер­шення трудового стажу.

Зарубіжні експерти винайшли систе­му підрахунку, скільки має бути грошей на особистому рахунку для «щасливої» пенсії. Це має бути запас заощаджень, який дорівнює восьми річним заробіт­ним платам. Та для цього, підкреслюють фахівці, слід дотримуватись режиму на­копичень впродовж усього життя. Почи­нати економити, тобто накопичувати, слід з 25-річного віку. За розрахунками експертів, уже в 35 років ви будете влас­ником капіталу у розмірі одного річного доходу, через десять років – у розмірі трьох зарплат і так далі, до досягнення пенсійного віку. Накопичувати краще безперервно, починаючи з 6% від зарпла­ти і доводячи частку до 12%. Можна й більше, усе залежить від того, яка у вас заробітна плата.

Автори розрахунків не заперечують, що можуть існувати й інші варіанти пла­нування майбутньої пенсії. Це тільки на очна модель, дотримання якої забезпе­чить відповідний результат. Однак тут існує одне «але»: навіть у розвинених країнах світу люди всерйоз замислюють­ся над пенсією не в 25, а значно пізніше – у 40, а то й 50 років. Як змінити менталь­ність, фахівці поки що не знають.

Розмірковують над тим, як зробити пенсійну систему такою, яка б зацікави­ла кожного громадянина, і в українсько­му уряді. Прем’єр Микола Азаров зазна­чив: «У нас нині склалася ситуація, що 4,5 млн людей взагалі не сплачують жод­них відрахувань із своєї зарплати до Пенсійного фонду. Як у такому випадку підвищити пенсію, зробити її гідною? Тому завдання номер один – створити стимули, за яких кожен думатиме, яка в нього буде пенсія на старість».

Пошуком інструментів та пенсійних програм для працівників займаються чи­мало спеціалістів – і в Пенсійному фон­ді, і в наукових інститутах. Поки що єди­ної думки не дійшли. Самі ж українці частіше пристають до ідеї приватних на­копичень.

Якщо з пенсійного внеску щомісяця відкладати по 100 грн, і щоб вони прино­сили 5% доходу на рік, впродовж 40 років на рахунку накопичилося б 144 960 грн. Якщо по 200 грн, розрахунки будуть ін­шими.

Хоч як би там було, очевидним і неза­перечним залишається факт, що чиста солідарна пенсійна система не здатна вирішити проблеми пенсійного забезпе­чення наших співгромадян. Дефіцит бю­джету Пенсійного фонду, на переконан­ня фахівців, скоро загрожуватиме фінан­совій стабільності країни. І хоча агітува­ти за накопичувальну систему особливо не доводиться, українці навчені гірким досвідом, коли всі заощадження більше 20 років тому перетворились на мильні бульбашки. Тож потрібні реальні, а головне – надійні механізми, які б не завда­ли збитків ні державі, ні громадянам країни.

Реформа – по етапах

Перехід на другий рівень пенсійної реформи запланований уже цьогоріч. І  завершитися він має у 2015 році. За­ступник голови Комітету із справ пенсі­онерів, ветеранів та інвалідів Валентина Лютикова вважає, що ідея накопичу­вальної пенсійної системи може стати одним із шляхів виходу країни із кризи. Водночас, за її словами, втрати ПФУ за­лишаться, і потрібно шукати можливос­ті виведення заробітної плати з тіні. Це може стати основним джерелом накопи­чення бюджету та скорочення дотації держави. Але те, що затягувати впрова­дження другого рівня не можна, п. Люти­кова навіть не обговорює.

Які особливості другого рівня пенсій­ної реформи відзначають експерти?

Планується, що на першому етапі за­провадження другого рівня під його дію потраплять люди молодше 26 років. З їх доходів до бюджету будуть відраховува­ти не більше 2% місячного доходу. Це до­зволить фондам отримати майже 2 млрд грн. А вже з 2016 року другий рівень охо­пить громадян молодше 35 років, які сплачуватимуть 7%. За попередніми під­рахунками, це може поповнити бюджет на 7–16 млрд грн щороку.

Мінсоцполітики запевняє, що уряд го­товий до введення другого рівня пенсій­ної системи. Хоча більшість фахівців не виключають, що його впровадження таки затягнеться. Директор департамен­ту пенсійного забезпечення та соціаль­ного захисту інвалідів Мінсоцполітики Микола Шамбер вважає, що уряд навряд чи встигне ввести в дію реформу вже із січня нинішнього року. На його переко­нання, остаточний термін не наважиться назвати ніхто. Натомість міністр соці­альної політики Наталія Королевська за­певняє, що є всі можливості перейти до другого рівня пенсійної реформи вже сьогодні. «Ми розуміємо, що ніколи лю­ uaдина не буде отримувати справедливу пенсію, якщо ми залишимося на рівні со­лідарної системи», – підсумувала мі­ністр. І зазначила, що міністерство напо­легливо шукає інструменти, аби ліквіду­вати дефіцит Пенсійного фонду. Нині він становить понад 20 млрд грн. Серед на­працювань для подолання дефіциту – способи легалізації, ліквідація заборго­ваності та зростання зарплат. Фахівці Міністерства соціальної політики заяви­ли про готовність представити результа­ти аналізу пенсійної реформи вже за по­казниками роботи першого півріччя 2014 року.

Опоненти налаштовані песимістично і вважають, що другий етап нічого до­брого українцям не принесе. Позаяк, за офіційною статистикою, кожен другий українець не доживає до пенсійного віку. А середня тривалість життя стрімко ско­рочується. Для чоловіків – межа в 63 роки, для жінок – 73. Тож чи наважиться Україна на запровадження другого ета­пу реформ, залишається відкритим питанням.

Назріли зміни

Депутати прискіпливіше вивчають за­конопроекти, спрямовані на запуск дру­гого рівня пенсійної реформи вже в 2014 році. Предметом детального вивчення стало введення персональних накопичу­вальних рахунків майбутніх пенсіонерів. Такі рахунки дозволять справедливіше призначати пенсії, адже в кого заробітна плата вище, в того й сума на картці стане вагомішою. За нинішніми мірками, різ­ниця мінімальна, хоча за працівника з вищою зарплатою роботодавець сплачує більший єдиний соціальний внесок – 37% від нарахованої зарплати, але все надхо­дить до спільного котла Пенсійного фон­ду. Відтак більшість експертів наполяга­ють на необхідності змін до чинного за­конодавства, аби реформа справді запра­цювала на користь громадян.

Які зміни пропонують автори законо­проекту, внесеного на розгляд Верховної Ради? Депутат Сергій Горохов із Партії регіонів переконаний у доцільності зни­ження ЄСВ з 37 до 20%. Це, на його тверде переконання, виведе зарплату з тіні і компенсує зниження доходів ПФ. Він та­кож виступає за скасування вікового цензу, адже другий рівень передбачений лише для тих, кому на момент впрова­дження буде менше 35 років. Іще депутат наполягає на введенні другого рівня вже з 1 січня нинішнього року.

Його однопартієць Михайло Чечетов категорично проти введення другого рів­ня без ретельного попереднього аналізу економічної ситуації в державі. Він об­стоює ідею бездефіцитного бюджету ПФ. Інакше, стверджує депутат, неминуче ви­никнуть затримки з виплатами нинішнім пенсіонерам. Хоча впевнений, що вирішу­вати проблему треба негайно, адже солі­дарна система скоро не витримає, бо чис­ло працюючих неухильно зменшується, а пенсіонерів з року в рік більшає. Дуже скоро четверо працівників повинні бу­дуть утримувати п’ятьох пенсіонерів.

Чимало експертів, аналізуючи пере­ваги й недоліки другого рівня пенсійної реформи, в один голос кажуть, що по­трібно створити механізми, за якими б накопичувальні фонди були надійними і перебували під суворим контролем дер­жави.

Щодо зниження ЄСВ, то тут опонентів практично немає. Експерти прогнозу­ють, що платити зарплату в конвертах буде невигідно тільки тоді, коли соціаль­ний внесок становитиме 15%. Гроші по­чнуть працювати на економіку держави. А доти, доки понад 30% заробітної плати в Україні буде виплачуватися в конвер­тах, неможливо говорити про реальне підвищення пенсійного забезпечення. За деякими оцінками, в країні «прихована» зарплата, на яку не нараховуються по­датки, становить 9–11% ВВП. Гіпотетич­но оподаткування тіньових заробітних плат дасть змогу зменшити дефіцит бю­джету ПФУ майже на 2% ВВП. А коли ті­ньові зарплати зникнуть, особисті нако­пичувальні рахунки працівників з’являться самі собою. Нікого не дове­деться агітувати за другий чи третій рі­вень пенсійної реформи. Потрібно лише чітко окреслити перспективи.

З міжнародного досвіду

Світовий досвід де­монструє, що безбо­лісних пенсійних ре­форм не існує. Тож усі країни, котрі зважились на пенсійні перетворення, стикалися з невдоволенням населення, протестами профспілок, складними пе­ріодами переходу від ста­рих до нових систем. Однак держави, яким удалось здійснити успішні реформи, вже підвищили і продовжу­ють підвищувати пенсії сво­їм громадянам. Ті, хто не зважився на радикальні кроки, робили це пізніше, але втрати від реформ були відчутнішими.

Прикладом успішного пе­реформатування пенсійної системи називають Шве­цію. Після радикальних змін у системі середня пен­сія в країні складає близько 2 тис. дол. США.

Водночас експерти вважа­ють доцільнішим перейня­ти досвід сусідньої Польщі. Як і решту економічних ре­форм, поляки здійснили пенсійну в режимі шокової терапії. Фактично Польща нічого не реформувала. Вона в один момент лікві­дувала існуючу пенсійну систему і ввела нову. Аби стати на нові рейки, країні знадобилось усього два роки.

Головна перевага польської системи полягає в тому, що вона захищена від загрози дефіциту. Загальний обсяг виплат дорівнює обсягу зі­браних внесків.

Цього вдалося досягти за­вдяки базуванню всієї сис­теми на індивідуальних пенсійних рахунках. Кожен працівник отримає в май­бутньому те, що сам вніс у цю систему, плюс відсотки. Як результат, середня пен­сія тут сягає 450 дол. США. Пенсійний вік для поль­ських чоловіків становить 65 років, для жінок – 60.

Особи старшого віку в Польщі можуть також роз­раховувати на пільги на житло, проїзд у громад­ському транспорті, знижки при купівлі медикаментів, а також користуватися пере­вагами «дня пенсіонера» у торгових центрах, де спеці­ально для них передбачені нижчі ціни на основні про­дукти. Це значно полегшує життя, тож поляки особли­во не нарікають на пробле­ми доволі жорсткого заощадження фінансових ресурсів.

Вітчизняні фінансисти ствер­джують, що на 90% Україна повторює шлях Польщі. Цей шлях експерти вважають одним з найбільш успішних. Інша справа, що багатьох відлякує сам термін «шоко­ва терапія».

31.01.2014

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини