СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Борги із зарплати наближаються до мільярда

До затримок із отриманням чесно зароблених гро­шей українці, схоже, звикли. 970 млн грн становить загальна сума зарплатних боргів в Україні. А в жов­тні не змогли вчасно отримати пенсії та соціальну допомогу найбільш уразливі верстви населення. Хтось мовчки зносить такі незручності, більшість – ремствують, чимало й таких, хто підбурює народ негайно йти на Київ, під стіни Кабміну, до Адміні­страції Президента і вимагати порядку. Або, при­наймні, пояснень, хто, де й чому не дає зарплати працівникам. Цими питаннями переймались і «Профспілкові вісті».

Яку відповідь дає Київ?

В уряді не стали чекати вселенського походу на вулицю Грушевського. На чер­говому засіданні Кабміну головною те­мою була ситуація з погашенням забор­гованості. Прем’єр Микола Азаров не схильний драматизувати ситуацію, бо, за його словами, в уряді є досвід розв’язання таких проблем, напрацьовані механізми їх подолання. Треба лише привести їх у дію. Водночас глава уряду запевнив, що соціальні видатки бюдже­ту і виплата заробітних плат будуть без­умовно фінансуватись. Для підтвер­дження позиції уряду Микола Азаров навів цифри: за 9 місяців п. р. із загально­го фонду державного бюджету соціальні видатки профінансовані на 213 млрд грн, а це на 12% більше порівняно з аналогіч­ним періодом минулого року.

Тоді чому працівникам не виплачу­ють зарплату впродовж п’яти-шести мі­сяців? Шахтобудівникам Донеччини дер­жава заборгувала більше 10 млн грн, си­туацію в галузі тамтешні профспілкові лідери вважають критичною. Дві сотні працівників тролейбусного депо в м. Ал­чевську не бачили заробленого з травня місяця. Три місяці поспіль не отримують платні комунальники Львова. Не краща ситуація і на окремих підприємствах столиці. Транспортникам заборгували близько 20 млн грн. Керівники підпри­ємств стурбовані тим, що держава не квапиться перераховувати гроші за про­їзд пільговиків.

І таких прикладів загалом в Україні багато. Найбільші борги із зарплат у Ки­ївській, Донецькій, Харківській, Запо­різькій, Луганській, Сумській, Львів­ській, Миколаївській областях. А ще – в Києві та Криму. Прем’єр доручив міні­страм соціальної політики та фінансів терміново вжити заходів. У Мінсоцполі­тики оперативно зібрали спеціальну ко­місію з врегулювання ситуації. Щоб з’ясувати, наскільки вона критична, за­просили працівників прокуратури і ди­ректорів підприємств – найбільших ві­тчизняних боржників. Члени комісії до­кументально підтвердили, що керівники багатьох підприємств ігнорують узго­джені раніше графіки виплати боргів.

Міністр соціальної політики Наталія Королевська звернулася до інспекції праці з вимогою взяти під жорсткий гло­бальний контроль усі підприємства-боржники, запровадити моніторинг для з’ясування повної картини на місцях, а за результатами перевірок притягувати до відповідальності тих, хто дозволяє собі зривати графіки погашення боргів. Якщо ж комусь заманеться робити нові борги, наголосила міністр, доведеться звітувати в прокуратурі. Заходи будуть надто жорсткими, але згідно з чинним

біль­ше календарних місяців, роботодавець має сплатити жертві затримки компен­сацію лише в межах індексу інфляції в період невиплати доходу, що може скла­дати близько 1% (із 1147 грн мінімальної заробітної плати це приблизно 11,47 грн за цілий місяць затримки).

«Тому варто змусити підприємство-боржника за кожен день затримки зарплат налічувати працівникові еквіва­лент, що відповідає вартості кредитно­го ресурсу на ринку. Таким чином, лю­дина зможе піти в банк і взяти в борг з усвідомленням того, що підприємець поверне їй цю суму в повному обсязі, включаючи відсотки плати за кредита­ми», – зауважив заступник Голови ФПУ Григорій Осовий. На його переконання, пеня повинна виступати насамперед компенсацією збитку, що завдається працівникові. Однак такий механізм поки що не діє.

Експерти вбачають у ньому певні не­доліки. Бо якщо роботодавець не спла­чує борг, навряд чи він виплачуватиме пеню, хай навіть незначну. Що ж потріб­но для того, аби працівник міг самостій­но в банку взяти необхідні кошти? За­свідчити суму боргу можна за допомо­гою необхідних бухгалтерських доку­ментів. Та це за умови, якщо він офіцій­но працевлаштований і за наявності в банку важелів тиску на боржника. Над цим сьогодні працюють профспілкові ак­тивісти. Нещодавно за участі соціальних партнерів проведено цикл тематичних нарад щодо погашення боргів із зарпла­ти на державних, комунальних та при­ватних підприємствах. Низка пропози­цій щодо врегулювання боргової пробле­ми направлена керівництву держави. Також профспілки підготували проект закону «Про внесення змін до деяких за­конодавчих актів України у сфері опла­ти праці». Лідери ФПУ наполягають на запровадженні економічної відповідаль­ності роботодавця за порушення трудо­вого законодавства та створенні фонду гарантованих трудових виплат.

Голодні не бунтують

Оскільки затримки заробітної плати стають все тривалішими порівняно з по­передніми роками, назрівають акції про­тесту. Звинувачувати невдоволених у тому, що вони «вкрай нетерплячі» не вар­то. Адже лише в такий спосіб людям, до­веденим до відчаю, вдається вибити крихти заробленого.

От і виходять на акції працівники під­приємств по всій країні. На їхніх пікетах можна побачити гасла: «Де прокурор­ський нагляд за виплатою зарплат?», «Віддайте нашу зарплату!», «Спробуйте прожити на 200 грн милостині» тощо.

Однак замість гідної відповіді на запи­ти й заклики протестувальників на під­приємствах зазвичай придушують такі локальні бунти своєрідним чином: вдаю­чись до погроз і постійного тиску на пра­цівників. Мотивація досить проста: не по­добається – поповнюй табір безробітних.

І це надто вагомий фактор, що стри­мує соціальні конфлікти. Побоювання втратити робоче місце за умов обмеже­них можливостей нового працевлашту­вання – лише на руку роботодавцям, ко­трі впевнені, що голодні не бунтують. Бракує і досвіду колективного захисту працівниками своїх соціальних і трудо­вих прав та інтересів. Експерти ствер­джують, що напруження вдалося б змен­шити, якби замість тривалого очікуван­ня зарплати працівники скористались своїми правами. Однак, як свідчить практика, вони психологічно не готові до колективного обстоювання цих прав. Боронити їх мали б представницькі ор­гани найманих працівників, але зазви­чай вони займають надто пасивну пози­цію, а почасти бояться ініціювати вирі­шення трудових спорів у колективній формі. Причина так само банальна: аби не залишитися без роботи.

Як справедливо зауважують фахівці Національної служби посередництва та примирення, «саме заборгованість із зарплати та несвоєчасні її виплати були й залишатимуться основною причиною можливого ускладнення стану соціально-трудових відносин».

А профспілкові діячі радять не ігно­рувати акції протесту, а прислухатись до стукотіння касок об бруківку та приди­витись до гасел, з якими протестуваль­ники приходять під вікна високих кабі­нетів: «Роботу! Зарплату! Чиновників за ґрати!».

Страх лишитися без роботи поки що змушує відмовлятись від будь-яких, на­віть законних, претензій щодо умов пра­ці. Та це поки що… Як свідчить історія, політична воля з’являється лише під тис­ком трудящих. Але чи потрібно доводи­ти їх до крайнощів?

Коментує Світлана МАКОГОНЮК, завідувачка відділу оплати праці ФПУ

Ось уже понад 3 роки забор­гованість із зарплат в Укра­їні коливається у межах мі­льярда гривень. Федерація проф­спілок тримає це питання на контролі, ми звертаємося по допо­могу до всіх органів державної влади. Серед останніх вжитих за­ходів – проведення в серпні 2013 року циклу тематичних нарад з пи­тань погашення зарплатних боргів. Крім представників ФПУ в цій ро­боті взяли участь співробітники Генпрокуратури, Мін’юсту, Фонду держмайна та Держпраці, робото­давці. За підсумками нарад було розроблено низку пропозицій, схвалених на жовтневій президії ФПУ. 28 жовтня на виконання по­станови президії ми направили листа до Кабінету Міністрів. Крім того, звернулися до Верховного суду, Фонду держмайна та Дер­жавної виконавчої служби з про­ханням посприяти в питанні пога­шення заборгованості із зарплат.

Серед основних пропозицій, з яки­ми ми зверталися до уряду, – вне­сти відповідні зміни до законодав­ства, які б посилювали економічний захист працівників у разі неплато­спроможності роботодавця і невчас­ної виплати зарплати. Крім того, ви­словили прохання забезпечити держзамовленнями казенні підпри­ємства, а також своєчасний розраху­нок із ними. Ми наполягаємо на включенні до трудового контракту з керівниками пункту про персональ­ну відповідальність керівника за по­рушення трудових прав працівників, зокрема щодо виплати зарплат.

Ще одна пропозиція стосувалася проведення розширених засідань Кабміну, на яких розглядалися б ситуації із заборгованістю на най­більш складних підприємствах. Та­кож ми запропонували доручити органам державної влади прово­дити масштабні перевірки на тих підприємствах, де існує заборгова­ність із зарплати понад два місяці.

До наших пропозицій дослухають­ся: представники уряду охоче йдуть на співпрацю, на прохання ФПУ призначають тематичні наради з метою вирішення питань заборго­ваності із зарплат. Успішно взаємо­діємо з Генеральною прокурату­рою, надаючи інформацію щодо заборгованості із зарплат на тих чи інших підприємствах, а її представ­ники проводять там перевірки. Тож ми переконані, що така спільна ро­бота буде результативною. ­

03.11.2013

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини