СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Добро, засвідчене нотаріально

 Кабмін зареєстрував у Верховній Раді зміни до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні органі­зації». Одна з новацій – обов’язкове нотаріальне посвід­чення договорів про доброчинні пожертви коштів на суму, що перевищує 850 грн. Саме ця обставина збурила як благодійні фонди, так і громадськість загалом. Пред­ставники понад 40 доброчинних організацій звернулися з відкритим листом до Президента, Прем’єр-міністра та Мін’юсту з проханням не допустити зазначених змін, бо це, на їх переконання, створить нові суперечності між українським законодавством та міжнародними стандар­тами, гальмуватиме розвиток благодійності в країні.

Наше видання не могло залишитися осторонь такої гострої теми.

ГРА НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ

Ще на початку літа відбулася зустріч Координаційної ради при Главі держави, на яку зібрались представники уряду, міністерств, громадських організацій. Говорили про необхідність змін до Зако­ну про благодійність, про відновлення довіри до цієї благородної справи. Учас­ники зустрічі висловили занепокоєння тим фактом, що з 15 тис. зареєстрованих доброчинних організацій працюють лише 2 тис. Більшість елементарно при­криває свій бізнес. Було домовлено ство­рити відповідну робочу групу, яка пред­ставить свої напрацювання урядові.

А вже через тиждень Міністерство юс­тиції оприлюднило свої зміни. І на чіль­ному місці – про нотаріально засвідчену благодійність, якщо вона перевищує 850 грн. У Мін’юсті пояснюють, що це ро­биться задля вдосконалення законодав­чого регулювання доброчинної діяльнос­ті в Україні.

Попередню домовленість про створен­ня робочої групи проігноровано, а зміни до закону от-от наберуть чинності. Спо­дівання, що вони запобігатимуть махі­націям з боку нечесних благодійників, можуть виявитися марними, стверджу­ють експерти. І фонди так чи інакше ста­нуть частиною корупційних схем. Шах­раям ці виправлення не завадять, а от життя законослухняних організацій ускладнять.

Оформити свій альтруїстичний порив письмовою угодою та ще й засвідчити її у нотаріуса – на таке мало хто зважить­ся. «Сьогодні, коли весь світ уникає па­перового діловодства, вдаючись до елек­тронного документообігу, благодійників спонукають до бюрократичної тягани­ни», – вважає керівник Українського фо­руму благодійників Ганна Гулевська-Черниш. На її думку, законопроект аж ніяк не спрямований на вдосконалення законодавчого регулювання благодійної діяльності, й у разі схвалення депутата­ми лише ускладнить її. І надасть можли­вість використовувати доброчинність у сумнівних схемах, що, врешті-решт, дис­кредитує добру справу.

Чимало експертів переконані, що в Україні відсутнє адекватне законодав­ство в цій сфері. Затримки на митниці, обкладання податком, зменшення дер­жавного фінансування – ось лише неве­ликий перелік проблем, з якими стика­ються благодійні фонди й організації. Запропоновані зміни посилюватимуть податковий тиск на внески, які люди ро­блять задля доброї справи. Нотаріальне посвідчення бодай 1 тис. грн однозначно гальмуватиме надходження коштів тим, хто потребує допомоги, зазвичай невід­кладної. «Тільки уявіть собі таку ситуа­цію, – коментує директор Української біржі благодійності Ірина Гуцал, – коли тяжко хвора дитина потребує термінової операції. Потрібно зібрати 500 тис. грн. До зборів приєднуються благодійні орга­нізації, підприємства, фізичні особи. Якщо діяти згідно із запропонованими  

змінами, то під кожну благодійну по­жертву, що перевищує 850 грн, потрібно укладати нотаріально засвідчену угоду. Цілком можливо, що для оплати ліку­вання дитини доведеться скласти й за­свідчити понад 100 угод. А це довгий лан­цюжок передачі коштів: донор – благо­дійна організація, яка допомагає збира­ти кошти, – благодійна організація, яка акумулює кошти для надання кінцевої допомоги, – одержувач допомоги. І на кожному кроці треба укладати і нотарі­ально засвідчувати угоди. За час і ко­шти, витрачені на паперову тяганину, можна було б урятувати чиєсь життя!».

ЛАСИЙ ШМАТОК ДЛЯ НОТАРІУСІВ

Керівник Програми розвитку грома­дянського суспільства Українського не­залежного центру політичних дослі­джень Максим Лациба взагалі вбачає у змінах до зазначеного закону порушен­ня статті 22 Конституції України. У ній ідеться про те, що нові закони не можуть обмежувати права та свободи, вже гаран­товані законами чинними. В інтерв’ю од­ному з українських видань пан Лациба зізнається, що був відверто шокований запропонованою новацією. «Це означає, що нотаріус фактично за паспортом іден­тифікує особу того, хто дає і кому дає. Але ж це цивільні відносини двох суб’єктів, і держава не повинна цього контро­лювати. Інша справа, що нотаріуси – па­ства Мін’юсту, тож вирішили дати їм підзаробити. А в кого взяти такі кошти? Чому б не в благодійників?» – дещо кате­горично прокоментував він.

Більшість експертів звертають увагу на ще одну особливість прийдешніх

 змін: бажання окремих груп збільшити доходи вітчизняного нотаріату, переваж­но приватного, щоб у такий спосіб узяти під контроль потоки благодійних коштів. Про соціальну сферу, яка й так перебуває на межі колапсу і виживає за рахунок благодійності та доброчинних інституцій, депутати згадують лише на­передодні парламентських виборів. А до них ще далеко, переконують фахівці.

Загальну думку сектору висловив ви­конавчий директор благодійної фундації «Відкриті серця України» Євген Полтен­ко: «Запропоновані зміни до профільного закону однозначно не сприятимуть роз­витку філантропії в нашій країні. Осо­бливо одіозною видається норма про но­таріальне оформлення договорів пожерт­ви. По суті, це опосередковане оподатку­вання благодійних коштів. Причому ці «податки» підуть не на державні програ­ми, а осядуть у кишенях нотаріусів. Для прикладу, аби не бути голослівним: із по­жертви в 1500 грн державне мито станови­тиме 17 грн, а дохід нотаріуса – 150–200 грн. А якщо цю суму помножити на де­сять, який заробіток складеться?».

Більшість експертів переконані: якщо пропонована норма набере чинності, то бажаного ефекту – проконтролювати благодійні кошти (а це сотні мільйонів гривень щорічно) або заробити на них – це не дасть. А ще гірше, призведе до не­гативних наслідків як для благодійного сектору, так і суспільства загалом.

Зміни до закону, вважають очільники багатьох благодійних організацій, не­суть велику загрозу, бо перекривають усі іноземні пожертви. На думку Ганни Гулевської-Черниш, «відтепер уряд Нор­вегії чи Швеції має платити українським нотаріусам».

ЧЕРВОНЕ СВІТЛО НА КОРДОНІ

Україна вже позбулася великої кіль­кості міжнародних донорів. Знову ж таки, через недосконале законодавство. Та попри це вітчизняні благодійні інсти­туції продовжують співпрацювати й одержувати підтримку від невеликих міжнародних фондів та організацій, ко­трі не мають своїх представництв у на­шій країні. Запропоновані зміни постав­лять під загрозу можливість такої співпраці, а допомога міжнародної спільно­ти істотно зменшиться, переконують ке­рівники доброчинних організацій, що співпрацюють з європейськими та аме­риканськими благодійниками.

«Більшість проектів нашої організації фінансуються приватними фондами з ін­ших країн Європи та США, про що укла­дено відповідні угоди, – розповідає дирек­тор благодійної організації Партнерство «Кожній дитині» Василина Дибайло. – Приватні доброчинці жертвують кошти й через онлайн-системи. Наразі це стане неможливим. Після 10 років обговорень і гучних декларацій уряд України так і не запровадив механізму соціального замов­лення та фінансування соціальних по­слуг, які надаються благодійними та гро­мадськими організаціями. А нині пропо­нується «перекрити» ресурси, що виділя­ються міжнародним співтовариством на розвиток інноваційних соціальних по­слуг, допомогу хворим і нужденним, під­тримку молоді й освітніх програм».

Президент Всеукраїнського благодій­ного фонду «Запорука» Наталя Оніпко в розпачі, адже безліч договорів укладено на відстані багатьох тисяч кілометрів упродовж кількох годин. «Коли йдеться про життя людини, часу на очікування просто немає. А що буде, коли законопро­ект підтримають? Скільки часу, скільки благодійних коштів витрачатиметься! Життя скількох людей опиниться під за­грозою через відсутність донора, для яко­го оформлення документів у нотаріуса ви­явиться нездійсненним, наприклад через проживання за межами України?» – бідка­ється очільниця благодійного фонду.

Зважаючи на те, що 80% пожертв над­ходить безпосередньо на лікування хво­рих, в тому числі дітей, цілком зрозуміле занепокоєння доброчинців, котрі передрі­кають, що нова норма заблокує більшість надходжень з-за кордону. Їх і так небагато. Бо 40% коштів, які благодійні організації отримують від донорів з Європи, йдуть на оподаткування, до Пенсійного фонду тощо. Тож говорити, що зарубіжні донори спонсорують соціальну роботу в Україні, можна з великою пересторогою, зазнача­ють експерти. І сходяться на думці, що в разі ухвалення даної норми доброчин­ність, яка нарешті почала робити свої пер­ші впевнені кроки на шляху до прозорості, підзвітності та публічності, змушена буде заховатися в тінь, вигадувати шляхи, як оминути законодавство, посилюючи недо­віру до благодійних ініціатив.

 ЯК ЦЕ РОБИТЬСЯ У ЄВРОПІ

 У більшості європейських кра­їн існує система заохочень для благодійників і система оподаткування, що робить одержання допомоги зручним, простим і необтяжливим для тих, кому вона призначена. Тож на думку експертів, якщо ми справді хочемо долучитися до європей­ських стандартів, нам варто було б перейняти досвід розвинених кра­їн. Який би стимулював до благо­дійної діяльності, реально заохо­чував людей допомагати іншим. Закон, за яким діють доброчинні організації і фонди країни, не вирі­шує однієї з ключових проблем сектору – оподаткування пожертв, регульоване Податковим кодексом України. Наша держава досі залишається однією з небага­тьох європейських країн, де благо­дійна допомога фізичним особам обкладається податком на загаль­них підставах.

Будь-яка благодійна допомога фі­зичній особі з боку благодійного фонду або організації нині звільня­ється від оподаткування в таких країнах, як Кіпр, Чехія, Естонія, Франція, Німеччина, Греція, Угор­щина, Італія, Португалія, Румунія, Словаччина, Швеція, Туреччина. А в Бельгії, Болгарії, Фінляндії, Лат­вії, Литві, Нідерландах, Польщі та деяких інших країнах на таку допо­могу діють спеціальні пільгові по­даткові тарифи. Так, у Бельгії бла­годійні кошти у вигляді субсидій, нагород, стипендій обкладаються податком, якщо перевищують суму в 3200 євро. У Болгарії від по­датків звільняється будь-яка благо­дійна допомога людям з особли­вими потребами, обмеженою пра­цездатністю та соціально вразли­вим категоріям населення. У Ні­дерландах податкові органи скла­дають реєстр органі­зацій, котрі мають право надавати благо­дійну допомогу, що звіль­няється від оподаткування.

Чомусь не прижився на те­ренах України досвід Аме­рики, Англії та Західної Євро­пи. Там, кажуть фахівці, ціка­ва й прийнятна модель добро­чинності. А в Німеччині, примі­ром, існує центральний інститут соціальних досліджень, який за­ймається «сертифікацією» благо­дійних фондів та видачею спеці­ального знака якості. Щоб отрима­ти його, серед іншого, потрібно пройти аудит і звітувати про свою діяльність. До слова, цей інститут заснований ще 1894 року, проте в Україні немає й натяку на подібну структуру.

22.09.2013

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини