ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ДЖО БАЙДЕН У ПРОФСПІЛКИ ВІРИТЬ, А НАША ВЛАДА ЇХ ДИСКРИМІНУЄ

Олександр Рябко

голова Профспілки металургів і гірників України

Останні кілька років поспіль деякі політики та представники влади в публічних виступах у най­кращих традиціях партійно-номенклатурної системи радянщини «вішають ярлики» на профспілки України, щоб виправдати ліберальне ре­формування трудових відносин та обмежити роль профспілкового руху в Україні. Ці державні діячі не приховують свої ганебні цілі: «Ми будемо наїжджати на права най­маних працівників та дискримінувати їх». Зара­ди справедливості слід за­значити, що багато хто з них – теж вихідці з радян­щини. Саме в ті часи вони здобували освіту, почина­ли трудову діяльність, були комсомольцями, чле­нами партії, а також і профспілки.

Особливо вражає те, що під час війни ці «наїзди» не припиня­ються, а ще й підсилюються. Так, з кінця минулого року до сьогод­ні парламент України розглянув близько 30 законопроєктів, які об­межують права трудящих та профспілок.

На тлі воєнних подій та бо­ротьби за права найманих праців­ників, мене як лідера Профспілки надихнула промова Президента США Джозефа Байдена на 29-му з’їзді АФП-КВП, який відбувся 14 червня 2022 року у Філадельфії.

Тож пропоную на основі про­мови Президента США, вислов­лювань політиків України та Єв­ропи, аналізу історичних та офі­ційних документів порівняти ставлення влади різних країн до ролі і значимості соціального ді­алогу у формуванні соціально- економічної політики урядів, і особливо – до ролі профспілок в удосконаленні системи трудових відносин.

Читайте, знаходьте відмін­ності у ставленні до профспілок, робіть висновки!

Відмінність перша

Джо Байден, Президент США: «Америка завжди розрахо­вувала на працівників, об’єднаних у профспілки. Якщо вам да­вали хоч півшансу, ви ніколи не підводили країну ...

Якби інвестиційні банкіри ого­лосили страйк, ні чорта б не ста­лося. А якщо профспілки оголо­сять страйк, все зачиниться».

Повага до об’єднань працівни­ків і розуміння їх значущості для держави від американського пре­зидента на вітчизняних теренах трансформуються у зневагу з боку деяких народних депутатів – представників правлячої партії.

Галина Третьякова, голова Комітету Верховної Ради України: «Профспілки – вихідці з радянського минулого, які втрачають у нових типах трудо­вих відносин свій вплив та дода­ну вартість, чинять спротив зако­нодавчим змінам. Сприймаючи такі зміни як зменшення власно­го впливу, профспілкові « boss -и» публічно трактують законодав­чий процес як дискримінацію прав найманих працівників. Крім того, деякі профспілки до­лучають до власного спротиву міжнародні організації. Зокрема, Міжнародну організацію праці, де працює багато росіян, які нав’язують відмираючі еконо­мічні теорії Маркса та Леніна».

Отже, українські сучасні «ре­форматори» трудових відносин мають викривлене уявлення про роль і завдання профспілок. Крім того, вони не розуміють, що саме наймані працівники – це голо­вний фактор розвитку країни. Без працюючої людини всі зна­ряддя праці – це металобрухт.

Практика життя свідчить: бід­ний працівник – то бідна країна. Тому без гідної праці і гідної за­робітної плати руху вперед не бу­ває.

Відмінність друга

Джо Байден: «Я подбав про те, щоб Міністром праці став ко­лишній голова профспілки Мар­ті Волш».

Урсула фон дер Ляєн, Прези­дент Єврокомісії: «Відповід­ність трудових реформ європей­ським та міжнародним трудовим стандартам, а також необхід­ність просування та поваги до со­ціального діалогу, були регуляр­ними темами в дискусіях з укра­їнською владою протягом остан­ніх років».

Висновок Європейської ко­місії (2023р.) щодо заявки України на членство в Євро­пейському Союзі: «Механізми консультацій та спроможність соціальних партнерів потребу­ють посилення для забезпечення ефективного соціального діало­гу. Існує також потреба у покра­щенні соціального діалогу».

Галина Третьякова: «За 30 років незалежності Україна не змогла відмовитися від «черво­них» профспілок. Ми так і працю­ємо з профспілками, які створені за часів Радянського Союзу та не зазнали оновлення та перезаван­таження. Вони так і продовжу­ють нести традиції «совєтщи­ни»».

Отже, на думку «реформато­рів», профспілки України неспро­можні вести соціальний діалог, бо мають якусь не таку історію, пройшли якийсь не такий шлях формування і становлення. А як щодо Американської федерації праці, яка бореться за права на­йманих працівників з 1881 року! Невже там все було просто і пря­молінійно? Для профспілок істо­рія – це наука життя і боротьби. Ми всі вчимося та змінюємося.

Профспілки розуміють, що со­ціальний діалог – це результат, тому і працюємо на результат!

Відмінність третя

Джо Байден: «Я думаю про робочі місця. Добре оплачувані робочі місця. Робочі місця, де можна виростити сім’ю. Робочі місця, які не можна передати на аутсорсинг».

Гай Райдер (Генеральний ди­ректор МОП, 2012-2022 роки): «Нові проблеми, пов'язані з ді­яльністю цифрових платформ, можуть вирішуватись шляхом глобального соціального діалогу з тим, щоб цими можливостями могли однаково скористатися працівники, роботодавці та уря­ди. Основні права у сфері праці мають бути надбанням усіх пра­цівників незалежно від їхнього статусу зайнятості».

Власті і в Америці, і в Європі розуміють як переваги, так і не­безпеки такої новітньої форми за­йнятості, як цифрові платформи. Натомість для нашої влади це – суцільний розвиток, бо права пра­цівників цю владу не цікавлять.

Галина Третьякова: «Через інтернет-майданчики люди зна­ходять роботу, створюють колек­тиви, виконують проєкти. Такий тип зайнятості стає сьогодні од­ним із перспективних напрямів розвитку ринку праці».

Отже, йти в ногу з передовими технологіями – це не означає по­рушувати моральні та соціальні закони, руйнувати все без розбо­ру на своєму шляху. І не треба ді­яти за правилом: спочатку зни­щимо чинну законодавчу базу, а потім подумаємо… А що можна придумати на руїнах? Лише те, що перетворює дорослу праце­любну людину в безправного раба. Такі підходи не мають нія­кого відношення до правової і со­ціальної держави.

Відмінність четверта

Джо Байден: «Нам потрібна економіка, вибудована від серед­нього класу і знизу вгору, а не зверху вниз. Коли середній клас живе добре, то всі живуть добре».

А вітчизняні «реформатори» цілком задоволені знищенням індустріальних гігантів, які да­вали зайнятість великій кількос­ті працівників.

Галина Третьякова: «Росія­ни своєю військовою агресією не­щадно знищили сотні україн­ських підприємств, зокрема, ве­ликі, більша частина яких була розташована на сході країни.

Помилково вважається, що 100% робочих місць в Україні знаходяться в індустріальному типі відносин. Що усюди кон­флікт між трудом та капіталом.

Масове виробництво у нас відходить разом, зокрема, на жаль, із зруйнованими завода­ми на сході країни, із зруйнова­ними виробництвами, де працю­вали тисячі людей найманої праці.

Відсоток робочих місць в аграрному типі або в індустрі­альному не досліджено. Але яскравою є тенденція стрімкого розвитку постіндустріальної хвилі».

На основі даної порівняльної характеристики ставлення на різних континентах до трудових стандартів, політики зайнятості та профспілок постає висновок не лише про значимість законо­давчої бази, а й про політичну етику, особисту мораль та почут­тя відповідальності як рядових чиновників, так і керівників дер­жав – президентів і прем’єр- міністрів. Водночас актуальним є запит суспільства на їхній авто­ритет, на правдивість їхніх слів, на прогресивний світогляд і прагнення до взаємоповаги. Саме на цьому і ґрунтується сис­тема сучасних взаємовідносин між урядами, роботодавцями та профспілками – соціальний діа­лог. Це усталена норма взаємодії сторін соціального діалогу для більшості держав.

Під час воєнного стану страй­ки заборонені, так само як і інші засоби «протестної» роботи проф­спілок. Профспілка та всі її орга­нізації с

09.03.2023

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини