ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ЧИ ЗМОЖЕ УКРАЇНСЬКА ВЛАДА ВИРІШИТИ НЕГЕОМЕТРИЧНУ ЗАДАЧУ ПРО ДВІ ПРЯМІ, ЯКІ ЧОМУСЬ НЕ ПЕРЕТИНАЮТЬСЯ?

«Ще донедавна невідо­ма світу українка Ма­рина В’язовська розв’язала геометрич­ну задачу, над якою на­уковці билися понад 400 років. Чи зможе українська влада вирі­шити негеометричну задачу про дві прямі, які чомусь не перети­наються? Йдеться про власну внутрішню по­літику і курс на євроін­теграцію.

Це метафоричне порівняння спало на думку вчергове, коли Верховна Рада під тиском правлячої політичної сили 19 липня ц.р. прого­лосувала за проєкт закону № 5371, який профспілки охарактеризували як «рабський» і наполегливо домага­лися його відкликання впродовж останніх півтора року. Також щодо його неприйнятності й порушення міжнародних трудових норм говори­ли вітчизняні експерти і провідні у сфері праці міжнародні інститути, зокрема Міжнародна організація праці.

Коли надавали статус кандидата в члени ЄС Україні в Брюсселі, нагада­ли українській владі щодо необхідності дотримання зобов’язань за Угодою про асоціацію, зокрема щодо забезпечення прав лю­дини, в тому числі непогіршення умов у сфері праці на догоду економічним привілеям (стаття 429 Угоди). Відверто було сказано, що вирішальним під час прийняття рішення про кандидатство в ЄС було визнання заслуги саме звичайних українців, які із зброєю в руках захи­щають світ від російського тоталітаризму, а деякі реформи так і залишаються обіцянкою. Здавалося б, що ще і кому треба доводити. Відтак, 259 голосів «за» проєкт зако­ну – це серйозний виклик не тільки найманим працівникам, яких зага­няють в «рабські» умови праці, а й ігнорування всіх інших застережень щодо експерименту в трудових відносинах, та ще й в період воєнного стану, коли людям і так важко жити. Втрачено близько 5 млн робочих місць, у сотень тисяч людей зруйновано житло, відбувається падіння зарплат на фоні різкого зро­стання цін, мільйони українців ста­ли вимушеними переселенцями. Тобто є, чим займатися політикам і владі.

Напевно, ніхто вже не дивується «рукотворній» діяльності більшості в парламенті. Стосовно нинішньої лібералізації трудових відносин потрібно згадати, що було обіцяно в період виборчої компанії 2019 року на «сходках» бізнесу, переважно іноземного походження, в обмін на його підтримку кандидатів нині правлячої політичної сили – «трохи дискримінувати працівників». Так публічно запевнила зібрання Галина Третьякова, і вона ні на йоту не відступила від обіцяного. Законопроєкт 5371 – це спільний витвір з лібералізатором Міхаелем Саакашвілі, освячений на початку 2021 року на високому рівні на Банковій, і «торпеда» рішуче взялася за справу. Не зупинили цього відчайдушного пориву ні масові про­тести профспілок, ні застереження Міжнародної організації праці і спецдоповіді ООН, ні заклики європейських структур поважати права працюючої людини, якщо є прагнення членства в ЄС. І навіть війна! Це вже «клініка», кажуть люди, вкотре пропонуючи підписати петицію про недовіру депутатці Галині Третьяковій. Прикро, що на це повелися стільки депутатів, даю­чи голос на підтримку антитрудово­го «кріпосного» законопроєкту. Практично не лишаючи сумнівів у роботящих працездатних громадян залишатися в Україні чи переміщатися далі до країн ЄС, де трудові права гарантовано держа­вою, а оплата є в рази більшою. А це вже питання економічної і соціальної безпеки. Внаслідок по­дальшого вимивання трудових ресурсів обвалиться пенсійна систе­ма й буде підірвана спроможність влади реалізувати амбітні плани повоєнної відбудови держави, якщо не буде кому... Чи розуміють це на Банковій, стане скоро відомо, адже тепер Президент України Володи­мир Зеленський має прийняти рішення підписати чи повернути в парламент законопроєкт».

02.09.2022

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини