ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ГРИГОРІЙ ОСОВИЙ: «СИСТЕМА ОПЛАТИ ПРАЦІ В ДЕРЖАВІ МАЄ БУДУВАТИСЯ НА ПРИНЦИПАХ ЗАКОННОСТІ І СПРАВЕДЛИВОСТІ»

19 серпня у Верховній Раді України було за­реєстровано законо­проєкт № 5857 «Про внесення змін до дея­ких законодавчих актів України щодо оплати праці». Він безпосе­редньо стосується прав і гарантій найманих працівників, і цілком зрозуміло, що природа появи цього законопроєкту має об’єктивні під­стави. У чому суть документа і яка позиція щодо його прийняття у профспілкової сторони? За комен­тарем «ПВ» звернулись до Голови СПО об’єднань профспілок, Голови Федерації профспілок України Гри­горія Осового.

«Насамперед слід зазначити, що за­конопроєкт № 5857 – це реалізація за­писаних ще у 2019 році соціальними партнерами в чинній донині Генераль­ній угоді зобов’язань, – сказав Григо­рій Осовий. – Нагадаю, коли приймало­ся рішення Уряду і Верховної Ради про підвищення з 1 січня 2017 року вдвічі розміру мінімальної зарплати – з 1600 до 3200 грн, тобто до фактичного на той час прожиткового мінімуму для пра­цездатної особи, на чому активно напо­лягали профспілки, бізнес рішуче за­перечував проти такого різкого одно­моментного підвищення зарплат. Бо вважав, що це може призвести до нега­тивних наслідків: згортання виробни­цтва, скорочення робочих місць, не­спроможності підприємств своєчасно виплачувати зарплату і в цілому може зашкодити розвитку економіки. Тому тривалий час проводилися консульта­ції сторін Генеральної угоди, а також з парламентськими комітетами, як пом’якшити для бізнесу перехід від 1600 до 3200 грн. І як компроміс такого пом’якшення, до структури розміру мі­німальної заробітної плати було вне­сено зміни, які визначали, що можна включати до цього розміру певні над­бавки, доплати. При цьому слід зазна­чити, що до 2017 року вони виплачува­лися понад розмір мінімальної зарплати. Але вже тоді профспілки зазна­чали, що це тимчасова дія. Час покаже, наскільки бізнес упорався з таким під­вищенням, і чи не призвело це до нега­тивних наслідків. Ми пересвідчилися, що підвищення відбулося і не призве­ло до кризових явищ, про які вони го­ворили. Під час консультацій було до­мовлено, що через рік - півтора ми по­вернемося до теми очищення міні­мальної зарплати від цих штучно до­даних надбавок і доплат.

У 2019 році, коли ми укладали Гене­ральну угоду на 2019–2021 роки, в розді­лі «Оплата праці» було прописано два пункти 2.5 та 2.16 щодо вдосконалення законодавства у сфері оплати праці. А саме в І півріччі 2019 року провести кон­сультації щодо складових заробітної плати, які обчислюються при визначен­ні мінімальної зарплати, і за результа­тами підготувати узгоджені пропозиції щодо внесення змін до законодавства. А також розробити в 2019 році й узгоди­ти зміни до законодавства про працю щодо встановлення підвищеної оплати праці на важких роботах та роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, підвищеним ризиком для здоров’я на умовах та в розмірах, визна­чених галузевими угодами та колек­тивними договорами. Таким чином, за­пуск цієї роботи було зроблено в 2019 році. Але, як відомо, після виборів у Верховну Раду, змін урядів, в умовах карантину і локдауну вирішення цих питань було відтерміновано.

Підготовлений на сьогодні законо­проєкт № 5857 було розглянуто 18 серп­ня на засіданні Уряду й передано на розгляд до Верховної Ради України. Як вказано у пояснювальній записці до нього, сторона роботодавців погодила законопроєкт, а профспілкова сторона погодила із зауваженнями. Одразу за­значу, що вони не є критичними для подальшого розгляду документа.

Яка користь цього законопроєкту для людини праці? По - перше, це очи­щення мінімальної зарплати від над­бавок і доплат, які штучно завищують її розмір. Якщо вони не будуть входити до мінімальної зарплати, вона фізично зросте. А всілякі надбавки і доплати будуть виплачуватися понад міні­мальну зарплату. І це плюс для праців­ників, зростання зарплати в цілому. По-друге, зміщення акценту з визна­чення розміру доплат і надбавок за особливі умови, напруженість роботи, у тому числі психологічну, на колек­тивно - договірному рівні спонукатиме працівників об’єднуватись у профспіл­кові організації, професійно та резуль­тативно вести переговори, і тільки за­вдяки цьому профспілки зможуть ефективно захищати права працівни­ків на встановлення об’єктивно гаран­тованих розмірів надбавок і доплат. Там, де немає профспілкової організа­ції, це буде самостійно вирішувати ро­ботодавець, але розміри підвищення мають бути не менше, ніж визначено Генеральною угодою.

На національному рівні ми це будемо робити під час переговорів з укладення Генеральної угоди. Галузеві профспілки мають відповідно задіяти свої ресурси і можливості, виходячи з особливостей функціонування своїх секторів економі­ки. На територіальному рівні теж є свої особливості. Зокрема, наприклад, гірни­чі райони мають свої надбавки та допла­ти за особливі умови праці. Це має, зви­чайно, відтворюватися і в територіаль­них угодах. Ну і, зрозуміло, в самих тру­дових колективах, де діють профспілки, це вирішується у колективно-трудових договорах. ФПУ налічує понад 46 тис. первинних профспілкових організацій, і у нас практично стовідсоткове охо­плення працівників колективними до­говорами.

На наше глибоке переконання, систе­ма оплати праці має будуватися на прин­ципах законності і справедливості».

КОМЕНТАР ЗАПИСАВ ОЛЕКСІЙ ПЕТРУНЯ

05.09.2021

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини