ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Україна в смартфоні?! Якою є ситуація насправді

«Україна в смартфоні», – цей гарний вислів Президен­та України Володимира Зеленського можна сприймати як мету для створення високорозвинутого суспільства. Це шлях, яким активно рухаються Японія, Китай, Шве­ція, США й інші передові держави. Дійсно, інформаційні технології потрібні кожному. З їх допомогою, наприклад, здійснюють розрахунки в маркетах, з банками, одержу­ють необхідну інформацію. Водночас не полишають дум­ки, чи не вважає частина земляків, насамперед молодь, що вислів «Україна в смартфоні» означає, що всі мають придбати смартфони: натиснув кнопку – є робоче міс­це, іншу – сучасна зарплата, ще одну – холодильник, за­повнений харчами та ін. Таким людям хотілося б уточни­ти, що, насамперед, усе, що пов’язане із смартфонами, інформаційними технологіями, є результатом потужної економіки в будь - якій країні, запровадження високо­продуктивних технологій, постійного оновлення засобів виробництва. А там, де працюють високі технології, над­сучасне обладнання, є і сучасні робочі місця, й омріяна нашою молоддю зарплата в декілька тисяч доларів. І якраз там інженери, науковці розробляють, проєктують і запроваджують ці надвисокі технічні засоби.

Я к бачимо, головними в усіх економічно потужних дер­жавах є праця, власне ви­робництво. Як кажуть нім­ці, спочатку «арбайтен»!

На жаль, у нашій державі останні­ми роками не приділялась увага розви­тку вітчизняного виробництва прак­тично в усіх галузях, а це і машинобу­дування, металургійні, хімічні підпри­ємства, енергомашинобудування, під­приємства, що займаються виготов­ленням транспортних засобів, і будін­дустрія, і надзвичайно перспективна в Україні харчопереробна промисло­вість. Реально не було ні рішень Уряду, ні законів Верховної Ради, які б надава­ли можливість вітчизняним підприєм­ствам мати однакові умови розвитку з конкурентами в інших країнах. Тут слід зауважити, що наша промисло­вість працює на третьому-четвертому технологічному укладі, а розвинені країни світу (Японія, США, європей­ські країни) оснащені технологіями п’ятого-шостого укладу, незабаром буде запроваджений сьомий. Як наслі­док відсутності відповідних загально­державних рішень, ВВП України скла­дає 2960 дол. США на одну людину, а, наприклад, Словаччини, Польщі – 19580 і 15430 дол. відповідно. Не кажучи вже про Францію, Німеччину, США, де ВВП сягає від 42870 до 62600 дол. Із цим безпосередньо пов’язані проблеми за­йнятості, робочих місць, в тому числі нових, із сучасним обладнанням, які насамперед цікавлять молодь і де ви­рішується питання сучасної заробітної плати. Але навіть якщо ми запізни­лись і значно відстаємо від розвинених країн, все ж маємо усвідомлювати: ін­шого шляху, окрім розбудови власної економіки і виробництва, не існує. Що ж пропонуємо?

МОДЕРНІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОБНИЦТВА

Більшості заводів потрібна модер­нізація, застарілі обладнання та тех­нології потребують заміни. Зрозумі­ло, що в державі грошей немає. Але підприємства можуть через самофі­нансування закуповувати обладнан­ня, якщо держава надасть право зали­шати на це хоча б 30% від прибутку. Якби підприємства могли оновити обладнання на вузьких місцях хоча б на 10%, це значно підвищило б їх кон­курентоздатність.

Обладнання для машинобудуван­ня сьогодні коштує недешево: серед­ня вартість верстата механічної об­робки перевищує 100 тис. дол. США.

Є ще низка фінансових інструмен­тів, механізмів, які б дозволили отри­мати кошти для модернізації. Напри­клад, створення Фонду підтримки промисловості (так роблять наші сусі­ди). Але головне – це усвідомлення ке­рівництвом Уряду і Верховної Ради, що при їх бездіяльності підприємства втрачатимуть конкурентоздатність, що призведе до їх зупинки, а від заво­дів залишаться тонни металобрухту.

ІНВЕСТИЦІЇ І СПІЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА

Додаткове створення сучасних ро­бочих місць, які б конкурували із за­кордонними, можливе через залучен­ня інвестицій, як зовнішніх, так і вну­трішніх. Інвестор вкладає кошти в створення сучасних високотехнологіч­них підприємств, він знає ринок збуту виготовленої продукції, тож є шанс для молоді працювати на Батьківщині, а не бути «остарбайтерами». Механіз­ми залучення інвестицій відомі, є до­свід Китаю, є сучасний досвід Польщі і Туреччини. Але в Україні існує про­блема, що турбує можливих інвесто­рів. Це відсутність законів щодо захис­ту інвестицій, і тут потрібні рішення Уряду, Верховної Ради, а не декларації. Нерідко іноземні інвестори висловлю­ють думку, навіть коли є закони, що суди ухвалюють необ’єктивні рішення.

Також незрозуміло, чому й досі в нашій державі немає механізму залу­чення іноземних фірм для створення спільних підприємств, спільних ви­робництв. Адже тут є величезний до­свід країн-сусідів. За цим напрямом також є конкуренція, і потрібно зроби­ти так, щоб іноземний партнер, завод, фірма були зацікавлені діяти на тери­торії України. Знову ж таки, високо­технологічні підприємства створюють перспективу і зайнятість для наших молодих людей. І варто зазначити, що податки від зарплати, місцеві податки від роботи на вищеназваних підприєм­ствах будуть надходити до бюджетів міст, регіонів, Пенсійного фонду на­шої держави.

УКРАЇНСЬКИЙ КЛОНДАЙК

Це наша земля. Земля для нашої держави набагато більше означає, ніж нафта в Саудівській Аравії, Кувейті чи золото в Клондайку. З надр колись все викачають, а земля, при розумному ставленні до неї, вічна. Проблема над­звичайно велика, але водночас надзви­чайно перспективна. Питання у запро­вадженні глибокої переробки сільсько­господарської сировини. Практично сучасні технології переробки сировини безвідходні й дозволяють отримати по­над 20 найменувань продукції глибо­кої переробки. З цього приводу є досвід розвинених країн Європи, США, але і в нас сьогодні закордонні інвестори на­дають пропозиції щодо глибокої пере­робки сільгосппродукції. Але з того, що нині відомо, більшість наших агра­ріїв не знають і не розуміють її суті. Щодо ефективності наведемо лише один приклад. За минулий рік ферме­ри Нідерландів зібрали 9 млн тонн зер­на. Нічого не продали за кордон, навіть придбали 1 млн тонн української пше­ниці і все піддали глибокій переробці, за рахунок чого держава отримала 120 млрд дол. США. Порівняємо цей досвід з нашими реаліями. Врожай зернових у нашій державі за минулий рік склав понад 51 млн тонн, з них 41 млн було продано за кордон, за що аграрники України отримали лише 9 млрд дол. США. Уявіть, наскільки ефективніше працює АПК Нідерландів!

На сьогодні ми вдячні нашим хлібо­робам і керівникам провідних агрогос­подарств, які в надзвичайно складних умовах за останні роки придбали «Джон Діри», «Кейси», «Нью Холлан­ди», використовують сучасну техноло­гію вирощення врожаїв. Але вирости­ти, зібрати і продати – це вчорашній день. Знову слід наголосити, що кожен етап глибокої переробки – це нові су­часні підприємства, а отже, нові пер­спективні робочі місця для молоді. Тому ми могли б зацікавити наших за­робітчан, щоб повертались на Батьків­щину, але для цього потрібно діяти в усіх вищезгаданих напрямах – від ви­користання смартфонів, машинобуду­вання до виробництв глибокої перероб­ки сільгосппродукції.

МОРАТОРІЙ НА ЕНЕРГОНОСІЇ

Вище керівництво держави має зрозуміти, що без створення умов конкурентоздатності наших підпри­ємств насамперед не варто погіршу­вати їх фінансову ситуацію. Усвідо­мити, що кінцевим результатом в ре­альній економіці є зайнятість, робочі місця і продукція, в тому числі на екс­порт, що виробляється заводами і фа­бриками. Підвищення ціни на енерго­носії автоматично призводить до під­вищення собівартості, а отже, вихід­ної ціни продукції. І в більшості ви­падків така продукція є неконкурен­тоздатною за ціною, не має попиту на ринку, підприємство зазнає фінансо­вих збитків і, по суті, зупиняється. Не можна на догоду нашим енергомоно­полістам ставити на коліна сотні ти­сяч працюючих. Пропонуємо щонай­менше на 3 роки запровадити морато­рій на підвищення цін на енергоносії.

КАДРИ І В НАШ ЧАС ВИРІШУЮТЬ ВСЕ

У світі є правило: головне багатство будь-якого підприємства, будь-якої фірми – кадри. Безумовно, це стосуєть­ся і держави. З України виїхали на за­робітки близько 10 млн людей, в осно­вному молодих, більшість з яких вже були підготовленими спеціалістами. Але державної програми (плану дій, заходів) щодо їх повернення на Бать­ківщину влада поки не затвердила. Молодь продовжує виїжджати.

Найбільш відповідальна тема – управлінські кадри. Останнім часом в суспільстві панує думка, що молодь і тільки молодь зможе привести на всіх рівнях влади до успіху. І ми бачимо, що призначаються на відповідальні посади молоді люди, подеколи навіть без профільної вищої освіти, а відпо­відно, без досвіду. Як результат, з ча­сом на тому чи іншому напрямі, який вони очолюють, крах неминучий.

Першою рисою керівника має бути компетентність. Французи стверджу­ють, що компетентність – це знання, вміння, особистий досвід. Людина не може бути компетентною, якщо одного з цих параметрів немає. Поміркуйте самі, чи можна непідготовлену людину призначити пілотом авіалайнера, на борту якого перебувають 300 пасажи­рів. Безумовно, це божевілля. Тому чи правильно призначати керівниками людей без відповідної підготовки, за якими тисячі, сотні тисяч працівників, простих людей, цілі галузі, доля сус­пільства?

В Японії, одній з найбільш розвине­них країн світу, яка не має своїх газу, руди, інших копалин, існує жорстке правило-аксіома: перед тим, як керів­ник обійматиме вищу посаду, він по­винен подолати всі сходинки, що сто­суються управлінської роботи.

ІВАН ДУНЕЦЬ,

ГОЛОВА СОЮЗУ ПРОМИСЛОВЦІВ І ПІДПРИЄМЦІВ ОБ’ЄДНАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙ РОБОТОДАВЦІВ

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.11.2019

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини