ЧЕТВЕРТИЙ ОТРИМАЛИ, ТРИ – У ПЕРСПЕКТИВІ

Україна нарешті доче­калась четвертого тран­шу від Міжнародного валютного фонду у сумі 1 млрд дол. США.

У перше в історії України МВФ надає кошти чет­вертий раз поспіль. По­передні програми за­кривалися після другого-тре­тього траншу. При цьому виді­лення коштів для України було під загрозою через блокаду Донбасу. Міжнародна інстан­ція вимагала надати розрахун­ки точного впливу блокади на економіку. Київ обґрунтував усі виклики й загрози блокади. Міжнародному валютному фонду знадобилося 2 тижні, щоб проаналізувати всі аспек­ти і вирішити питання подаль­шої співпраці з Україною. Хоч із затримкою, але рада дирек­торів МВФ ухвалила рішення надати четвертий транш кре­диту. Глава держави Петро По­рошенко вважає це визнанням українських реформ.

Своєю чергою, Міністерство фінансів заявляє, що ниніш­нього року країні виділять ще три обіцяних транші. Очільник відомства Олександр Данилюк сподівається, що МВФ ухва­лить рішення про новий транш уже в травні. За умови, що Україна погодиться на вико­нання всіх умов, висунутих кредитором.

Заступник голови Націо­нального банку Олег Чурій озвучив загальну суму тран­шів у 4,5 млрд дол. США. «Та­кож ми очікуємо надходження коштів від Єврокомісії в розмі­рі близько 1,3 млрд дол. до кін­ця року, надходження будуть в євро. Наступного року ми очі­куємо отримання 3,9 млрд. дол.», – наголосив пан Чурій. І додав, що завдяки цим надхо­дженням резерви Нацбанку на­прикінці 2017 року становити­муть 21 млрд дол., а до кінця наступного року – 26 млрд.

МВФ відзначив поліпшення економічної ситуації, однак за­уважив, що реформи в Україні аж занадто повільні. Перший заступник директора-розпо­рядника МВФ Девід Ліптон за­явив: «Зростання економіки по­мітне, інфляція знижується, а міжнародні резерви подвої­лись. Цей прогрес загалом за­безпечений рішучими діями влади, особливо слід відзначи­ти розумну макроекономічну політику».

Та на цьому схвальні відгу­ки фонду й припиняються. Бо далі миготять структурні мая­ки, з якими Україні не варто зволікати. Це поліпшення біз­нес-середовища, залучення ін­вестицій, створення ринку сільськогосподарських земель, пенсійна реформа.

Останній «маячок» дуже турбує українських пенсіоне­рів. Вони не знають, кому до­віряти. Чиновники Міністер­ства соціальної політики ка­жуть одне, міжнародний кре­дитор вимагає іншого. Де зна­йти те середнє й оптимальне рішення?

МВФ стверджує: «Україна не може дозволити собі зволікати з пенсійною реформою, в тому числі шляхом підвищення ефективного пенсійного віку». Міністр фінансів Олександр Данилюк продовжує обіцяти, що в країні не підуть на підви­щення пенсійного віку. Для цього є інший шлях, резюмує міністр. На його переконання, слід переглянути безпідставні пільги у пенсійній системі і за­галом зробити її більш спра­ведливою. В Уряді сподівають­ся, що пенсійна реформа, за­планована на поточний рік, таки зрушить з місця.

Експерти ж радять не зводи­ти питання лише до вимоги МВФ щодо пенсійного віку, а зосередитись на іншому: отри­мання кредиту МВФ – це пози­тивний сигнал для інших між­народних інвесторів, які тепер можуть активніше вкладати гроші в українську економіку. «Довіра Міжнародного валют­ного фонду є однією з необхід­них передумов для залучення світових інвесторів до Украї­ни», – повідомляють у Мініс­терстві фінансів.

За даними Мінфіну, наразі загальний державний зовніш­ній борг України становить 36 млрд дол. США. Нацбанк опри­люднив свої прогнози: ниніш­нього року Україна має випла­тити МВФ за старими транша­ми близько 1 млрд дол.; зага­лом же в наступні 3 роки дове­деться повернути більше 12 млрд дол. Відтак країна має залучати гроші інших інвесто­рів не тільки для проведення реформ, а й для розрахунку з іс­нуючими боргами.

ПЕНСІЇ ПО ОСЕНІ РАХУЮТЬ

Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман пообіцяв, що з 1 жовтня п. р. Уряд зможе істотно підви­щити пенсії громадянам країни.

Н а скільки саме, не уточ­нив, однак умову, за якої це вдасться зробити, озву­чив. Виключно за реаліза­ції пропонованої пенсійної рефор­ми. Першим кроком має стати ухвалення Верховною Радою до 15 липня підготовленого Кабінетом Міністрів проекту пенсійної ре­форми. «Буду просити підтримки українських громадян і буду про­сити підтримки українського пар­ламенту. Глибоко переконаний, що при такій підтримці система буде змінена, вона буде абсолют­но правильно працювати в інтересах українських громадян», – сказав Глава Кабміну.

За його словами, проект пенсій­ної реформи представлять гро­мадськості найближчим часом. Реформа, на думку очільника Уряду, повинна враховувати три критерії: справедливість, безде­фіцитність Пенсійного фонду та підвищення пенсій українцям. Українські можновладці не впер­ше обіцяють взятися за реформу пенсійної системи. Вперше про необхідність революційних змін у пенсійній системі заговорили ще 1998 року за президентства Леоніда Кучми. Тоді пролунала обіцянка розробити нову модель пенсійного забезпечення, яка б включала накопичувальну систе­му та поступове підвищення пен­сійного віку.

Нинішній варіант пенсійної ре­форми передбачає цілу низку за­ходів, які дозволять, як ствер­джують у Кабміні, вже через 7 ро­ків повністю ліквідувати дефі­цит Пенсійного фонду. Нагадає­мо, що нині ця цифра сягнула 140 млрд грн. І це при тому, що мінімальна пенсія з 1 січня ста­новить усього 1247 грн. Якщо її збільшити автоматично, дефіцит ПФ зросте в рази.

Фінансисти сподіваються, що зниження ЄСВ таки дозволить поступово ліквідувати дефіцит ПФ. Обнадіює те, що за підсумка­ми січня до Пенсійного фонду на­дійшло на 15% більше внесків від працівників та підприємств. Чи збережеться ця тенденція й нада­лі, прогнозувати в профільних міністерствах не наважуються.

Загалом питання пенсійної ре­форми надто болюче для україн­ців. Адже 80% пенсіонерів ледь зводять кінці з кінцями. Це ви­клик для влади, і на словах влада це розуміє. Глава Уряду Володи­мир Гройсман взагалі назвав про­ведення пенсійної реформи най­головнішим завданням для краї­ни в поточному році. Опоненти ж на всіх рівнях намагаються пере­конати суспільство, що проведен­ня реформи – виключно в інтере­сах співпраці з МВФ. На це у міні­стра соціальної політики є відпо­відь: пенсійна реформа потрібна насамперед українцям, а не ін­шим державам. І з цією тезою не погодитись важко.

ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ