ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Відзначення Дня соціальної справедливості

Наталія Cітнікова

менеджер проекту Програми розвитку ООН в Україні: «Прогрес на шляху досягнення цілей розвитку тисячоліття є запорукою подолання нерівності та зменшення масштабів багатовимірної бідності»

Соціальна справедли­вість є основополож­ним принципом мир­ного та благополучно­го співіснування як у самих країнах, так і між ними. Організація Об’єднаних Націй підтримує принципи соціаль­ної справедливості, спрямову­ючи зусилля на подолання не­рівності у всіх її проявах. За рі­шенням 62-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 20 лютого про­голошено Всесвітнім днем со­ціальної справедливості. Гене­ральний секретар ООН Пан Гі Мун у своєму посланні з при­воду Дня соціальної справедли­вості відзначив, що «…соціаль­на справедливість – це не просто моральний імператив, це осно­ва національної стабільності та глобального благополуччя. Рівні можливості, солідарність і повага до прав людини вкрай важливі для повноцінного осво­єння продуктивного потенціа­лу націй і народів». Проведен­ня публічних заходів у рамках відзначення цього Дня має ак­центувати увагу суспільства на питаннях соціальної справед­ливості та нерівності, подолан­ня бідності та підвищення стан­дартів життя.

Зв’язок діяльності Програми розвитку ООН в Україні із забезпеченням соціальної справедливості

Програма розвитку ООН є глобальною мережею ООН в га­лузі розвитку, організацією, яка виступає за позитивні зміни та надає країнам доступ до дже­рел знань, досвіду та ресурсів, допомагаючи людям у всьому світі в розбудові кращого жит­тя. В Україні наша діяльність у галузі розвитку здійснюється за трьома основними напрямами: демократичне врядування та місцевий розвиток; енергетика та навколишнє природне середо­вище; подолання бідності та до­сягнення цілей розвитку тисячо­ліття. Питання соціальної спра­ведливості є наскрізними за всі­ма напрямами роботи ПРООН в Україні. Так, наприклад, у 2014 році Програма розвитку ООН в Україні ініціювала обговорення стану досягнення цілей розви­тку тисячоліття (ЦРТ) в Украї­ні. Прогрес на шляху досягнен­ня ЦРТ є запорукою подолання нерівності та зменшення масш­табів багатовимірної бідності. У ході обговорення доповіді з ЦРТ, за пропозицією заступни­ка Голови Федерації профспілок України Сергія Кондрюка, впер­ше в Україні було введено в на­уковий обіг термін «нова» бід­ність (для визначення нового феномену, що виник внаслідок конфлікту на сході країни). Саме ЦРТ стали драйвером у напрямі боротьби з гострими проявами «нової» бідності та ви­значення конкретних дій для допомоги тим, хто є найбільш нуж­денним.

Вплив ЦРТ на розвиток країн

Декларація тисячоліття ООН, затверджена 189 державами сві­ту в 2000 році на саміті тисячо­ліття ООН, започаткувала про­цес досягнення до 2015 року сві­товою спільнотою результатів у тих сферах, де нерівномірність глобального людського розвитку виявилася найгострішою. Цілі розвитку тисячоліття визначили стратегічні напрями, серед яких: боротьба з голодом і злиденніс­тю, забезпечення доступу до осві­ти, досягнення гендерної рівно­сті, зниження рівня материнської та дитячої смертності, скорочен­ня масштабів поширення ВІЛ/СНІДу та інших захворювань, до­сягнення екологічної сталості, а також гармонізація зовнішньої допомоги для країн, що розвива­ються. Україна, яка приєдналася до Декларації тисячоліття ООН, взяла на себе зобов’язання досяг­ти цілей до 2015 року.

Стан досягнення ЦРТ в Україні

Протягом останніх десяти років на шляху подолання бід­ності в Україні спостерігалися позитивні тенденції. Знижено масштаби бідності за абсолют­ним та відносним критеріями. Однак, майже кожна третя сім’я з дітьми є бідною (31,9%), а серед працюючих – кожний п’ятий. Загальною середньою освітою охоплено майже 99,6% дітей, дошкільною – у містах 92,6%, у сільській місцевості 58,2%. Ви­щою освітою охоплено 46,1% молоді. Наразі необхідно забез­печити відповідність освітньої підготовки вимогам ринку пра­ці (з урахуванням прогнозова­них тенденцій розвитку еконо­міки). Забезпечення гендерної рівності є викликом для Украї­ни. Кількість жінок серед членів українського парламенту скла­дає 11%. Розрив у середній заро­бітній платі між чоловіками та жінками (близько 23%) є проя­вом гендерної нерівності. Змен­шено дитячу смертність май­же вдвічі, позитивні тенденції спостерігалися й відносно по­ліпшення здоров’я матерів. На шляху обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберку­льозу досягнуто певних успіхів. Уперше в 2012 році кількість но­вих випадків ВІЛ-інфекції зни­зилась на 1,6% порівняно з по­переднім роком, проте в 2013-му відбулося зростання на 4,6%. На початок 2014 року в Україні мешкало близько 245 тис. ВІЛ-інфікованих осіб. Кількість осіб з уперше встановленим діагно­зом ВІЛ-інфекції зменшилася до 47,2 на 100 тис. насе­лення. Рівень переда­чі ВІЛ-інфекції від ма­тері до дитини змен­шено більш ніж у 7 ра­зів. На шляху забезпе­чення сталого розви­тку довкілля спостері­гався певний прогрес. Проте у зв’язку з ан­тропогенним наванта­женням близько 70% поверхне­вих вод і значна частка запасів ґрунтових вод в Україні втра­тили своє значення як джерело питного водопостачання.

Орієнтири ООН світовій спільноті після 2015 року

Як відомо, термін виконання завдань ЦРТ спливає в 2015 році. Далі ООН ініціювала формуван­ня «Порядку денного глобаль­ного розвитку після 2015 року», що має окреслити орієнтири сус­пільного розвитку до 2030 року. У ході роботи на глобальному рів­ні було визначено його головні компоненти: забезпечення миру та злагоди; захист прав людини; зменшення нерівності; сприяння сталому розвитку. Наразі прове­дено експертні консультації на глобальному рівні за такими те­матичними сферами: нерівність; стан здоров’я; освіта; демографіч­на ситуація; економічне зростан­ня та зайнятість; енергія; вода; екологічна рівновага; управлін­ня; продовольча безпека; кон­флікти та їх попередження. По­над 200 тис. людей з 88 країн усіх континентів долучились до наці­ональних консультацій з питань напрямів майбутнього розвитку. Обговорюються також питання нового набору цілей до 2030 року – цілі сталого розвитку (ЦСР).

В Україні до участі в наці­ональних консультаціях було залучено понад 25 тис. осіб. Основні питання, що обговорю­валися під час національних консультацій, охоплювали ба­чення напрямів розвитку піс­ля 2015 року, осмислення досяг­нень України за роки незалеж­ності, рівень та якість життя населення, проблеми на шляху розвитку, їх причини та мож­ливі шляхи розв’язання тощо. Значна частина учасників на­голошували на необхідності розв’язання проблем нерівності (в різних її вимірах та проявах) і недотримання прав людини.

Основними пріоритетами розвитку людського потенціалу після 2015 року було визначено:

– рівність можливостей і со­ціальна справедливість: розбу­дова справедливого соціально інтегрованого суспільства, де неможливі відторгнення і мар­гіналізація;

– ефективна та чесна влада як необхідна умова досягнення визначених цілей розвитку на період після 2015 року;

– ефективна охорона здоров’я: зростання тривалості здорового життя;

– гідна праця: сприяння люд­ському розвитку і реалізації людського потенціалу;

– модернізація економіки: формування інноваційної моде­лі розвитку;

– здорове довкілля: збережен­ня і розвиток екологічного по­тенціалу території;

– доступна та якісна освіта: духовний розвиток і конкурент­ність на ринку праці;

– розвинена інфраструктура: подолання територіальної не­рівності.

Типові прояви нерівності в Україні

Для розвитку людського по­тенціалу необхідно забезпечити рівність можливостей і соціаль­ну справедливість. Більша час­тина всіх висловлювань учасни­ків національних консультацій в Україні так чи інакше стосу­валися неприпустимості існу­вання в суспільстві вкоріненої кастовості, несправедливого та необґрунтованого розшаруван­ня за соціальними, етнічними, віковими, гендерними та релі­гійними ознаками. Диспутан­ти розрізняли соціальну спра­ведливість і соціальну рівність, підкреслюючи важливість для України саме соціальної спра­ведливості. Переважна біль­шість (74,4%) учасників кон­сультацій переконані в необхід­ності зменшення існуючої різ­ниці між багатими та бідними. Найбільш значущими сталими проявами нерівності в Україні є нерівність за місцем прожи­вання, за гендерною ознакою та за складом домогосподарства. Зменшення нерівності, з ураху­ванням усіх її складників, є од­ним з головних завдань розви­тку України після 2015 року, від успішного розв’язання якого за­лежить соціальна стабільність.

Розбудова соціально справедливого суспільства

Для розбудови соціально справедливого суспільства не­обхідною умовою є подолання нерівності. Сучасна бідність пе­рестала бути виключно пробле­мою низького рівня доходів, до найбільш типових ознак належ­ності до бідних верств населен­ня дедалі частіше відносять не­задовільні житлові умови, об­меженість або відсутність до­ступу до системи освіти, охоро­ни здоров’я, культури, безпеч­ного довкілля, труднощі в під­триманні соціальних зв’язків, відсутність вільного часу та можливостей повноцінного від­починку тощо. Проте розбудова соціально справедливого сус­пільства на практиці залежить від кожного з нас. Так, оскіль­ки наразі Україна стикається з викликами, які потребують як­найшвидшого реагування, вне­сок до справи соціальної згурто­ваності робить кожний. Напри­клад, Програма розвитку ООН в Україні розпочала масштаб­ну доставку гуманітарної допо­моги найбільш нужденним вну­трішнім переміщеним особам (ВПО). Загалом більш ніж 25 тис. продуктових наборів було роздано в містах з великою кон­центрацією ВПО, 23 соціальні заклади в Луганській області (включаючи будинки преста­рілих, лікарні, психоневроло­гічні будинки, інтернати тощо) отримали гуманітарну допомо­гу (4734 продуктових та 5063 гігі­єнічних наборів) від Програми розвитку ООН, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та Фонду наро­донаселення ООН.

20.02.2015

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини