ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ЧИ ПОТРАПИМО ДО ДЕСЯТИХВИЛИНКИ?

Ще ніколи профспілкова громада з таким нетерпін­ням не очікувала чергових «10 хвилин з Прем’єром». Адже чекає реальної від­повіді на доручення Пре­зидента країни.

Петро Порошенко ознайо­мився з текстом електро­нної петиції про віднов­лення оплати санаторно- курортних путівок для працюю­чих за рахунок коштів соціально­го страхування. Електронне звер­нення набрало необхідні 25 тис. голосів. Тепер Уряд має вжити за­ходів для опрацювання цього пи­тання. Дослівно: «Прем’єр- міністру України Арсенію Яценю­ку запропоновано вжити заходів для всебічного та ґрунтовного опрацювання центральними ор­ганами виконавчої влади пи­тання щодо визначення ефективних механізмів державної підтримки надання відповідних послуг і за підсумками проведеної роботи ухвалити необхідні рішення». Щоправда, термінів «визначення і опрацювання» Глава держави не вказав.

2015 року за наполя­ганням Кабінету Міні­стрів України зупинено закупівлю путівок на сана­торно-курортне лікування за­страхованих осіб, часткове фі­нансування за рахунок коштів со­ціального страхування дитячих оздоровчих таборів, санаторіїв- профілакторіїв виробничих під­приємств та вищих навчальних закладів. Позбавлення застрахо­ваних осіб вкрай необхідних соці­альних послуг викликало масові звернення профспілкових органі­зацій, трудових колективів, чле­нів профспілок з вимогами відно­вити порушені страхові права. Нині 30% зайнятих людей працю­ють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормати­вам. Щороку отримують профе­сійні захворювання близько 7 тис. працівників, 12 тис. стають інва­лідами праці, зростає рівень за­гальної захворюваності. Майже половина працюючих не забезпечені засобами індивідуального та колективного захисту від шкідливих виробничих факторів. Передусім, це шахтарі, металур­ги, хіміки, будівельники, праців­ники транспорту.

З цього приводу профспілкові лідери неодноразово зверталися до народних депутатів, депутат­ських фракцій у Верховній Раді України. Народними обранцями подано низку законопроектів, якими передбачається внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне со­ціальне страхування», проте їх ухвалення затримується.

Прийняття закону до­зволить забезпечити від­новлення професійного здоров’я працівників, передусім зайнятих у шкідливих та важких умовах праці, профі­лактику захворювань, повноцінну роботу оздоровчих закладів та щорічно за рахунок ко­штів соціального страху­вання оздоровити понад 250 тис. дорослих та майже 200 тис. дітей.

Яку ініціативу запропонує Уряд цього разу?

ЛІЖКО-МІСЦЕ – НА ВИНОС

Нинішній рік стане по­чатком переходу від фінансування за ліж­ко-місце до фінансу­вання за надані послуги. Про таке заявили в Уряді, анонсу­ючи реформу медичної галу­зі. Нинішній Кабмін хоче «збудувати таку систему охо­рони здоров’я, яка буде по­вністю відповідати потребам людей, забезпечувати якісні та доступні медичні послуги й гарантувати фінансовий за­хист медичним установам». Експерти до подібних заяв ставляться із застереженням. На їх переконання, головне зло української системи по­лягає в неефективному вико­ристанні коштів. Треба змі­нити систему кардинально: аби держава перестала бути як замовником, так і поста­чальником медичних послуг. Для цього медичним закла­дам слід надати можливість розпоряджатися бюджетни­ми коштами і легально отри­мувати доходи від надання послуг. Було б не зайвим за­провадити оплату медичних послуг за принципом «гроші йдуть за пацієнтом». Тоді мети реформи вдасться до­сягти.

Медицина не може нормально функціонувати, якщо отримує менше 7% ВВП – такий висно­вок і вітчизняних, і зарубіж­них експертів. В Україні на­віть досвідчені фахівці не мо­жуть вказати точну цифру. Уряд пишається, що на поточ­ний рік збільшив видатки на Міністерство охорони здоров’я на 1,8 млрд грн порівняно з ми­нулим. Можна було б порадіти такій надбавці, але цей показ­ник зріс тільки через те, що відтепер цьому відомству під­порядковується Національна академія медичних наук. Про­гнозовані витрати – 1,4 млрд грн. До того ж, міністерство буде опікуватись добудовою дитячої спеціалізованої лікар­ні «Охматдит», реконструкцією Національного інституту раку. Тож якщо звести докупи прогнозовані витрати, меди­цина знову в мінусі. Уряд спо­дівається, що більше ресурсів вкладатимуть самі місцеві бю­джети. Та чи спроможні вони забезпечити такі потреби? Експерти на позитивну відпо­відь не наважуються.

• ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ

Андрій ШИПКО, народний депутат України, член про­фільного Комітету ВРУ:

«Держава не може забезпечити за раху­нок бюджету всі по­треби медицини,

проте це не повинно лягати тягарем на плечі пацієнта. Ко­жен має знати, яким є гарантований дер­жавою обсяг медич­ної допомоги, яку він отримає безко­штовно, а за які по­слуги доведеться за­платити».

Ольга БОГОМО­ЛЕЦЬ, народний де­путат, глава парла­ментського Коміте­ту з питань охорони здоров’я:

«Дуже сподіваюсь, що реформа розпо­чнеться із затвер­дження європей­ських клінічних про­токолів, розмежу­вання медичної по­слуги і допомоги, за­твердження базово­го пакета медичних послуг, за який дер­жава гарантуватиме оплату. Інакше ре­форма втрачає ре­альний сенс».

Віктор СЕРДЮК, президент Всеукра­їнської ради захисту прав і безпеки паці­єнтів:

«Неможливо запро­вадити реформу охорони здоров’я без попередньої ре­форми економічних і правових відносин, тобто без реформ відповідальності і справедливості. Як тільки реформують економіку, тоді мож­на впритул наблизи­тися до реформи конкретної сфери – медицини».

18.01.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини