ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ЯК ВИКОРИСТОВУЮТЬ ТСК ДЛЯ РОЗПРАВИ НАД ПРОФСПІЛКАМИ

Замість того, щоб знайти винних у роз­краданні гуманітарки в Запоріжжі, спеці­ально створена для цього ТСК «кошма­рить» профспілки.

«Небезпечно буде, не кінчаючи однієї війни з во­рогом, другу починати вну­трішню». Ці слова, сказані гетьманом Іваном Мазе­пою ще в XVII столітті, зно­ву стали актуальними.

Поки українці ціною власного життя боронять державу на фронті, окремі чиновники, планомірно роз­колюють її зсередини. Жи­ріючи в тилу, замість того, щоб кинути всі сили проти зовнішнього агресора, зво­дять рахунки та прибира­ють незручних опонентів.

Днями відбулося чергове засідання Тимчасової слід­чої комісії Верховної Ради України з дуже довгою на­звою – з питань розсліду­вання можливих порушень законодавства у сфері отри­мання, розподілу, транспор­тування, зберігання, вико­ристання за цільовим при­значенням гуманітарної та іншої допомоги, а також не­ефективного використання державного майна.

ТСК створили після гуч­ного скандалу у серпні в За­поріжжі. У розпал війни чи­новники розікрали майже всю (!!!) гуманітарну допо­могу, яка надходила до міс­та та області, і продавали її через торгівельні мережі «АТБ» і «Сільпо». За інфор­мацією слідства, за півроку війни вони прибрали до рук 22 морські контейнери, 389 залізничних вагонів, 6220 вантажних автомобі­лів гуманітарної допомоги, яка призначалася для бі­женців та військових, на мільйони доларів США!

У серпні НАБУ та САП спільно із Департаментом контррозвідки СБУ прове­ли понад 20 обшуків у Запо­ріжжі, під час яких у поса­довців Запорізької міськра­ди знайшли вогнепальну зброю та набої, а також гро­ші в значних обсягах. Олії у вогонь додали й поляки – частину вкраденої гумані­тарки передавали вони. А це вже, на хвилиночку, між­народний скандал.

20 вересня Верховна Рада України створила слідчу комісію – з пафосом, рекламою в пресі та гучни­ми заявами.

Минуло вже маже п'ять місяців, а в розслідуванні ТСК щодо Запоріжжя – нуль результатів. Хоча було проведено 16 засідань, серед яких шість виїзних. Про скандал у Запоріжжі, як і про гучні обіцянки «знайти і покарати злодіїв» депутати «забули». Нато­мість вони зайняті іншим – а саме другою частиною з назви ТСК, на яку спочатку ніхто й уваги не звернув – «неефективним викорис­танням державного май­на». Прикриваючись шля­хетною ціллю, окремі депу­тати використовують комі­сію для розправи над проф­спілками, а саме над най­більшим профспілковим об’єднанням країни, яке об’єднує понад 4 млн пра­цівників, – Федерацією профспілок України. Наві­що, давайте розбиратися.

ЗМІ неодноразово писали про законодавчі ініціативи народного депутата Галини Третьякової, яка проштовху­вала в Раду законопроєкти, що звужують трудові та соці­альні права українців. І це під час війни! Яскравий при­клад – законопроєкт 5371 (він уже став законом №2434-ІX), яким запроваджується сегре­гація українських працівни­ків на дві категорії. Ті, хто працюють в колективах чи­сельністю понад 250 осіб або на державних підприєм­ствах, залишаються захище­ними нормами діючого Ко­дексу законів про працю (КзПП). А для тих, хто тру­диться на підприємстві, де менше 250 працівників (а та­ких підприємств до війни було 93%), трудові відносини визначаються в індивідуаль­ному договорі з роботодав­цем. І КзПП не регулюються!

Інший документ – зако­нопроєкт 3663 (також прого­лосований ВРУ, вже закон №2620-IX) про злиття Пен­сійного фонду з Фондом со­ціального страхування. Він зруйнує систему виплат лі­карняних, декретних, ре­гресу та інших соціальних допомог українцям, знищу­ючи систему соціального страхування, яку вибудову­вали за європейським зраз­ком та за допомогою фахів­ців профільних міжнарод­них інституцій. Зверніть увагу: торік держдума росії ухвалила подібний законо­проєкт. Що цікаво – обидва документи набули чиннос­ті з 1 січня 2023 року. Дивна синхронізація соціального законодавства України із законодавством країни- агресора. Чи не так?

Звісно, проти цих зако­нодавчих ініціатив актив­но виступила Федерація профспілок України в тіс­ній співпраці з шановани­ми міжнародними органі­заціями: Міжнародною ор­ганізацією праці (ILO), Єв­ропейською комісією, Між­народною конфедерацією профспілок (ITUC) та Євро­пейською конфедерацією профспілок (ETUC). Ці ор­ганізації регулярно спря­мовували уряду України листи та звернення і зазна­чали, що євроінтеграційні прагнення України можуть бути знівельовані такими антинародними законами.

Замість того, щоб при­слухатися до зауважень, Третьякова і Ко оголосили війну профспілкам і най­більш активним їх пред­ставникам. І для початку, у профспілок вирішили віді­брати інструменти статут­ної діяльності: будинки профспілок, навчально-ме­тодичні центри, центри культури, оздоровниці та пансіонати. Спочатку це пробували робити через суди. Але коли стало зрозу­міло, що профспілки їх ви­грають, і навіть Європей­ський суд з прав людини став на бік ФПУ, вирішили діяти простіше. Просто взя­ти і забрати все майно, про­голосувавши у ВРУ. «А що так можна було?», – запитує десь у Ростові Янукович, який також зазіхав на май­но профспілок. Але навіть його команда не ризикнула отак нахабно діяти – навіть вони робили це через суди.

Пані Третьякова пішла далі. Її офіційна мотивація – державі потрібні гроші, тож давайте продамо все, що можна продати. І не важли­во, що це приватна власність ФПУ, і що з 24 лютого ці сана­торії, оздоровниці та профі­лакторії заповнені біженця­ми та пораненими бійцями. Ще один цікавий нюанс – влада Януковича свого часу забрала під цим же гаслом – «державі потрібні гроші» – понад 70 профспілкових об’єктів. І де вони зараз? Лише один продали за зани­женою ціною, а решту – про­сто закинули і за кілька ро­ків їх розікрали, перетвори­ли на руїни. А в цих закла­дах працювали тисячі лю­дей, не кажучи про те, що вони давали мільйонні від­рахування до державного бюджету. Не факт, що на но­воекспропрійовані об’єкти не чекає така ж доля.

В ситуацію втрутилися міжнародні організації, підняли галас. Нагадали про стандарти Європей­ського Союзу і про те, що з такими методами Україна в ЄС не скоро потрапить.

Але Третьякову не заля­кати «протестами якихось європейців». Вона вважає профспілки своїм класо­вим ворогом, який заважає їй розмахувати «вільною рукою ринку» та прибирати державу із всіх сфер життя простого українця. І навіть не приховує цього. З трибу­ни Верховної Ради вона го­ворила прямим текстом: «Хто ці вороги? Федерація профспілок України та ОПЗЖ…» При цьому депу­татку не хвилює, що ті самі екс ОПЗЖ постійно голосу­ють за її одіозні ініціативи.

Тиск на ФПУ переріс з за­конотворчої площини в об­шуки, залякування, допити та відкриття кримінальних проваджень проти проф­спілкових активістів. Яскравий приклад – моє за­тримання. Ще не було під­тверджено жодних звинува­чень, а мене другий місяць поспіль тримають під вар­тою. Суд запропонував за­мість тримання під вартою непідйомну альтернативу – заставу у 124 млн грн. П’ять разів переносили суд щодо розгляду апеляції на зміну запобіжного заходу. Причина до болю проста – не могли привезти у суд до­кументи. Навіть більше, моїм рідним та близьким під різними приводами не дозволяють побачення.

Отже, 12 грудня – аре­штовують мене. Без суду намагаються виставити в ЗМІ «злісним корупціоне­ром», який буцімто неза­конно продав державне майно. Хоча я лише викону­вав свої функціональні обов’язки на посаді заступ­ника ФПУ та рішення коле­гіальних органів організа­ції. Втім, щоб на деякий час зіпсувати репутацію мені як профспілковому лідеру і тим самим «закрити рота» міжнародним інституціям і іншим надміру активним профспілчанам, цього до­статньо.

І що ж відбувається далі? Суд виносить рішен­ня про арешт символу профспілкового руху краї­ни, його фундаменту – Бу­динку профспілок у Києві на Майдані. Отримати по­зитивне рішення раніше не вдавалося. І лише після мого арешту – це вдається.

Окрилена таким «успі­хом» Третьякова збирає уже згадану ТСК. І збирає її лише з одного приводу – розібратися з профспілка­ми. На засідання виклика­ють керівників ФПУ і вла­штовують їм формений до­пит. Мотивація – майно має бути державним, ми його продамо і зобо‑в’яжемо покупців на 10% заселити ці заклади біжен­цями. А нічого, що вже за­раз там постійно прожива­ють тисячі таких людей і що деякі об’єкти заповнені ними на всі 90%?

Профспілкові об'єкти стали центрами прихистку для понад 140 тис. біженців із території бойових дій. Щоденно в них безкоштов­но перебуває до 6 тис. осіб, більшість із яких отримує безкоштовне харчування.

Схоже, пані Третьякова так захопилася розбірками з профспілками, що геть за­була, для чого власне ство­рювалася ТСК. А як там з розслідуванням розкрадан­ня гуманітарки у Запоріж­жі на мільйони доларів? У рішенні засідання комісії про це – ані слова. І що ціка­во – жоден з членів комісії про це також не згадав. До слова, склад комісії – це та­кож ще та компанія – але це вже тема наступного розслідування.

А зараз «у сухому залиш­ку»: тисячі людей не отри­мали допомоги, європейці вимагають розслідування! Але це ж такі дрібниці на тлі гіпотетичних надпри­бутків від продажу проф­спілкового майна! Чи не так? Це ще не кінець історії – далі обов’язково буде.

ВОЛОДИМИР САЄНКО (МАТЕРІАЛ ВЗЯТО З ПОЛЬСЬКОГО ВИДАННЯ SALON24.PL)

10.03.2023

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини