ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Ти чудовий, ти чудовий – заводський табір «Зоря»!

Дитячі голоси линуть над лиманом: «...Як з доку випливають кораблі, вихо­димо ми, здорові й сильні, з нашої чу­дової «Зорі». Ти чудовий! Ти чудовий! Оздоровчий комплекс «Зоря-я-я»! Це гімн дитячого табору, який от уже 40 років діє на Волоській косі. Тут відпо­чивають діти співробітників відомо­го миколаївського підприємства НВКГ «Зоря» – «Машпроект». Іншого такого табору ви, мабуть, не знайдете у всій нашій країні.

Наталя ХРИСТОВА

голова профкому первинної профорганізації газети «Вечерний Николаев»

Ні, тут немає євроремонтів – умови, швидше, наближе­ні до «зеленого туризму». Дерев’яні будиночки на самому березі лиману від­криті солоному вітру. Проте як тут чудово спиться – біля самої води та під зоряним небом! Велика тіниста територія табору неначе продовжує природні пейзажі Волоської коси – цю гармонію не порушують сучасні ландшафти зі стриженими газона­ми й альпійськими гірками. Опини­тися на відпочинку посеред дикої природи – неймовірно захопливо й набагато корисніше.

І не євроремонти, погодьтеся, го­ловне, набагато важливіше – атмос­фера добра, дружби, настрій нескін­ченної радості й смак справжнього відпочинку. І все це є в «Зорі». А ще приємно усвідомлювати, що весь табірний інтер’єр – альтанки, дитя­чі містечка, фонтани, куточки від­починку – заводчани колись зроби­ли власними руками.

«Ви що там в таборі з моїм ону­ком зробили? Повернувся додому весь у сльозах – хочу назад!» – за­телефонував начальнику табору Володимиру Олійнику начальник 85-го цеху. Мрія кожної дитини, яка побувала у «Зорі», – провести тут усі чотири табірні зміни. Ба­гато хто в цьому таборі просто ви­ріс, більшість один одного знають, адже приїздять сюди з року в рік. За три літні місяці тут відпочиває по­над 500 дітей віком від 6 до 15 років. Путівки оплачує підприємство.

«Що вам найбільше подобаєть­ся в «Зорі»?» Це запитання я ставлю хлопцям і дівчатам з другого і тре­тього загонів. «Усе!» – не замислюю­чись, випалюють у відповідь. Подо­баються вожаті, подобаються дис­котеки, ярмарки, гурток малюван­ня, подобається їжа, особливо борщ і фарширований перець. А ще моро­зиво «Ескімо».

«Тут так цікаво, вирує таке захо­пливе й насичене життя, що іноді бракує часу батькам зателефонува­ти», – розповідає Владик. «А я коли виросту, обов’язково приїду сюди працювати вожатою», – долучаєть­ся до розмови Даяна.

У «Зорі» спостерігаємо дивовиж­ну спадкоємність поколінь: біль­шість вожатих, які протягом табір­ної зміни працюють із дітьми, ви­росли в цьому ж таборі, і вчити їх нічого не треба – вони і так усе зна­ють. Минають роки, змінюються по­коління – і от уже діти, які колись відпочивали в цьому оздоровчому комплексі й працювали вожатими, привозять відпочивати своїх дітей.

«У нас тут багато молодих людей зустрічаються, закохуються, одру­жуються, працюючи вожатими, – ділиться Володимир Федорович. – Та я і сам познайомився зі своєю дружиною Тетяною у таборі – разом працювали. Головне для кожного члена нашого колективу – щоб робо­та подобалася, адже непросто 24 го­дини на добу перебувати з дітьми. Є студенти, які, відпрацювавши табірну зміну, йдуть і кажуть: «Не моє». А є такі, хто всі чотири зміни залюбки трудиться та ще проситься на наступний рік».

Володимир Олійник фактично все життя присвятив роботі в ди­тячих таборах. Дитинство його по­чиналося в «Партизанській іскрі» Чорноморського суднобудівного за­воду, а після закінчення школи він уже був тут помічником вожато­го. Далі 6 років працював старшим вожатим у таборі «Маяк» у Лісках, де потрібно було управлятися з га­ласливою гвардією чисельністю 500 осіб. А коли завод «Океан» по­чав шукати начальника для свого табору «Тимурівець», керівництву порекомендували взяти Володими­ра Олійника – про нього вже тоді у місті казали як про «людину на сво­єму місці».

Закінчив МКІ, але в заводській лабораторії, куди його скерували на роботу, не затримався – «не моє це». З 1980 по 1993 роки працював на­чальником бази відпочинку «Зоря» в Коблево, потім на підприємстві «Зоря» – «Машпроект» начальни­ком відділу постачання в соціаль­ній сфері. Однак робота на цих по­садах не цілком відповідала його покликанню. Тож Володимир щиро зрадів, коли йому запропонували очолити табір на Волоській косі.

Відтоді минуло 18 років. За цей час склалася «табірна школа Олій­ника».

У «шкільних заповідях» Воло­димира Олійника – прості істини. «Вам дали владу над дітьми, і цією владою треба вміти користуватися, – вчить він вожатих. – Якщо будете кричати, за вухо смикати й розда­вати потиличники, – вас ніколи не любитимуть... Тільки «на ви» і тіль­ки «будьте люб’язні». Друга істи­на – організувати відпочинок так, щоб дитина отримала сильний емо­ційний заряд і їй хотілося сюди по­вернутися. Третя істина: здоров’я і життя дітей – понад усе».

Діти в «Зорі» живуть у вільному режимі: купання, репетиції, гуртки, бібліотека, спорт. Не хочеш читати – можеш цілий день ганяти у фут­бол. «Є й такі, які не хочуть нічого, тож ми їх ні до чого й не примушу­ємо – нехай іде милуватися зорями, – ділиться Володимир Федорович. – А якщо хтось хоче обійматися – будь ласка, колись же має починатися в житті підлітків любов. У нас це від­бувається гарно – для виникнення почуттів тут місце унікальне: майже справжні гори, прекрасна річка, зорі, океанські кораблі, як у Босфорі».

Цікаво, що в таборі спостеріга­ється висока відвідуваність бібліотеки. На початку серпня тут було виписано понад 400 формулярів для юних читачів.

Колектив співробітників «Зорі» налічує майже 60 осіб: 24 особи пра­цюють безпосередньо з дітьми, 17 – господарський персонал і 16 куха­рів. Є два матроси-рятувальники, які чергують на березі, фізрук, культорганізатор, акомпаніатор, хореограф, бібліотекар, два керів­ники гуртка.

Кухарі в таборі трудяться завод­ські. Річ у тім, що на підприємстві «Зоря» – «Машпроект» діє власний комбінат громадського харчування, тож для кожного заїзду у табір кра­щих кухарів «знімають» із заводу і направляють у табір. А допомагають на кухні студенти одного з миколаїв­ських спеціалізованих коледжів. Ді­тей годують майже на 90 гривень на день – це заслуга заводської профор­ганізації та підтримка адміністрації. П’ятиразове харчування, «посилене» фруктами, йогуртами та випічкою.

«Завод – мій дім, – каже Володи­мир Олійник. – Усіх знаю, через про­хідну можу без пропуску йти. Уявля­єте, скільки поколінь батьків і дітей пройшли через моє життя! І я завжди дуже пишався тим, що заводчани до­віряють мені своїх синів і дочок».

Син Володимира Федоровича – Максим от уже рік служить в АТО, у 79-й аеромобільній бригаді. Ми­нулого року в серпні отримав пові­стку і пішов «на фронт». Увесь цей довгий, важкий рік батько підтри­мує його – морально й матеріально. Чекають повернення Максима дру­жина і три доньки. От-от мав повер­нутися, але термін служби продовжили ще на півтора місяця. Отже, ще півтора місяця тривоги. «Що по­робиш, немає набору... А хтось же має стояти до кінця», – так син ска­зав батькові по телефону.

Коли у таборі настає день про­щання, здіймається в чорне небо про­щальне багаття. І будуть дитячі сльо­зи, й міцні обійми, й зізнання в любо­ві начальнику табору. А він із влас­тивим йому почуттям гумору грим­не на всю округу: «З першого верес­ня я переношу школу в оздоровчий комплекс «Зоря»! І почує у відповідь повне захвату дитяче «Ура-а-а!».

Медики Закарпаття подбали про оздоровлення дітей

Важливим напрямом роботи Закарпатської обласної організації профспілки працівни­ків охорони здоров’я є оздоровлення дітей членів профспілки. Зцією метою на засідан­нях виборних профспілкових органів затвер­джено заходи щодо організації та фінансово­го забезпечення відпочинку й оздоровлення дітей працівників галузі. Враховуючи пропо­зиції профорганізацій галузі, президією об­ласної організації профспілки було прийнято рішення провести оздоровлення дітей у кра­щих дитячих оздоровницях нашого краю, а також на морі – у новоствореному дитячому оздоровчому таборі «Хвиля», який розташо­ваний у селищі Сергіївка Одеської області.

Загалом в оздоровчому таборі «Хвиля» (керів­ник ПП Микола Єрохін) було оздоровлено дві групи дітей медиків Закарпат­тя – по 50 у кожній. До речі, юні закарпатці разом із дітьми медиків Київщини стали першими відпочивальниками у цій оздоровниці. Крім того, 122 дитини працівників охо­рони здоров’я відпочили в оздоровчому таборі «Білочка» ПП «Крок» (керівник Василь Швардак), що розташований у мальовничому куточку Кар­пат – селі Лісарня Мукачів­ського району. Відпочивали діти й у інших оздоровчих за­кладах області. Вони залиши­лися задоволеними своїм оздоровленням та змістов­ним відпочинком. Про це ра­зом із профспілковими комі­тетами на місцях подбала об­лпрофорганізація працівників охорони здоров’я, яку очо­лює Володимир Турок.

«Барвінок» завершив літній сезон

Незважаючи на те, що цього року не було ви­ділено коштів на оздоровлення дітей із Фонду соцстраху, один із кращих дитячих оздоровчих таборів у Закарпатті – «Барвінок», що перебу­ває на балансі облпрофорганізації працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, успішно організував оздоровлення дітей. У цьому значна заслуга голови обласної організації галузевої профспілки Івана Зелін­ського, завдяки зусиллям якого було залучено кошти з різних джерел фінансування. А роботу оздоровниці, змістовний відпочинок дітей за­безпечила керівник цього дитячого оздоров­чого закладу Ольга Барзак.

Спільно з обласною ор­ганізацією профспілки працівників освіти і на­уки (голова Тетяна По­вханич) було реалізовано про­ект «табір у таборі», у ході якого 46 дітей освітян мали можливість поєднувати занят­тя художньою творчістю, зо­крема малюванням, із вивчен­ням англійської мови. До речі, іноземну мову юні закарпатці вивчали з допомогою студен­тів з Індії, які стаціонарно на­вчаються на медичному фа­культеті Ужгородського націо­нального університету.

Цього літа табір «Барвінок» також проявив себе як оздо­ровниця спортивного профі­лю. Тут було організовано від­починок та оздоровлення групи юних волейболістів з Мукачева, які під керівництвом досвідченого тренера Лариси Колнишевої поєдну­вали відпочинок із заняттям улюбленим видом спорту – волейболом, удосконалюючи свою спортивну майстерність.

І, нарешті, про міжнародний аспект діяльності «Барвінку». За домовленістю з головою Баварської общини в Німеч­чині Іріс Трюбсветтер в оздо­ровчому таборі було оздо­ровлено 40 дітей-сиріт та з малозабезпечених сімей Пе­речинського району. На ці цілі меценати з Німеччини виділили 155 тис. грн. За під­сумками оздоровлення об­ласна організація галузевої профспілки представила Іріс Трюбсветтер до нагороджен­ня відзнакою Федерації проф­спілок України у номінації «Батьківська турбота» у Всеукраїнському огляді роботи профспілок на кращу органі­зацію оздоровлення й відпо­чинку дітей влітку 2015 року.

Добірку підготував Сергій БАРАНЧИКОВ,

завідувач відділу організаційно-гуманітарної роботи Закарпатської облпрофради

13.09.2015

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини