ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ЗБЕРЕЖЕННЯ СЕРЕДНЬОГО ЗАРОБІТКУ ПРАЦІВНИКАМ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ, ПРИЗВАНИМ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ

Окремі працівники за­кладу фахової перед­вищої освіти коледжу вступили до лав Зброй­них Сил України. До 19 липня 2022 року за ними зберігався серед­ній заробіток. Проте з прийняттям Закону України від 01.07.2022 р. № 2352-ІХ «Про вне­сення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» ці виплати було призупинено.

Враховуючи роз’яснення Міністер­ства освіти і науки України щодо збере­ження середнього за­робітку педагогічним, науково-педагогічним працівникам закладів освіти, які призвані на військову службу, від­повідні виплати були відновлені з 19 липня 2022 року.

Чи відновлено виплати середнього заробітку іншим працівникам за­кладів освіти?

С. Маломужко, Тернопільська обл.

Статтею 2 Закону України «Про фахову передвищу осві­ту» (далі – Закон) установле­но, що законодавство Украї­ни про фахову передвищу освіту базується на Консти­туції України і складається із Закону України «Про осві­ту», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України.

Права закладу фахової пе­редвищої освіти, що визнача­ють його автономію, встанов­лені цим Законом, не можуть бути обмежені іншими зако­нами чи нормативно-право­вими актами.

Заклад фахової передви­щої освіти має право само­стійно ухвалювати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної законодавством та установ­чими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Державну політику у сфе­рі фахової передвищої освіти визначає Верховна Рада України, а формують і реалі­зують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші державні органи та органи місцевого самоврядування (ст. 5 Зако­ну).

Частиною 3 ст. 63 Закону визначено державні гарантії педагогічним, науково-педа­гогічним та іншим працівни­кам закладів фахової перед­вищої освіти, які передбача­ють, зокрема, що у разі про­ходження військової служби за призовом під час мобіліза­ції, на особливий період або військової служби за призо­вом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається по­передній середній заробіток.

Отже, на нашу думку, За­кон є спеціальним норматив­но-правовим актом і встанов­лює гарантії збереження по­переднього середнього заро­бітку педагогічним, науково- педагогічним та іншим пра­цівникам закладів фахової передвищої освіти, які прохо­дять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або вій­ськову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Принагідно інформуємо, що Законом України «Про освіту» державну гарантію щодо збереження на час про­ходження військової служби за призовом під час мобіліза­ції, на особливий період або військової служби за призо­вом осіб із числа резервістів в особливий період попере­днього середнього заробітку прямо передбачено лише щодо педагогічних чи науко­во-педагогічних працівни­ків.

Також зазначаємо, що згідно з Положенням про Мі­ністерство освіти і науки України, затвердженим по­становою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. № 630 (зі змінами), МОН є голо­вним органом у системі цен­тральних органів виконавчої влади, що забезпечує форму­вання та реалізує державну політику у сфері освіти.

ОКСАНА РІЗНІЧУК, ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ДИРЕКТОРАТУ ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ЗАПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ

Керівником закладу освіти на­казом було запроваджено для працівників дистанційну робо­ту з виплатою заробітної плати в середньому розмірі.

Чи не суперечить таке рішення чинному законодавству?

О. Соколенко, Одеська обл.

Статтею 602 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) установлено, що дис­танційна робота – це форма організації пра­ці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікацій­них технологій.

На час загрози поширення епідемії, пан­демії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, установлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанцій­на робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповнова­женого ним органу без обов’язкового укла­дення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлю­ється протягом двох днів з дня його при­йняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини 3 ст. 32 КЗпП не застосовуються.

Виконання дистанційної роботи не пе­редбачає будь-яких обмежень трудових прав працівників, у тому числі в оплаті праці.

Тобто якщо працівник, який працює дис­танційно, виконує всю передбачену його по­садовими обов’язками роботу, то оплата здійснюється згідно з умовами трудового договору в межах фонду оплати праці.

Водночас суспільні відносини, що вини­кають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначен­ня компетенції державних органів та орга­нів місцевого самоврядування у сфері осві­ти, регулюються Законом України від 05.09.2017 р. № 2145- VIII «Про освіту» (зі змі­нами, далі – Закон).

Частиною 1 ст. 571 Закону працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєн­ного стану, надзвичайної ситуації або над­звичайного стану в Україні чи окремих її міс­цевостях, оголошених у встановленому по­рядку (особливий період), були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, не­залежно від місця їх проживання (перебу­вання) на час особливого періоду гаранту­ється, зокрема, організація освітнього про­цесу в дистанційній формі або в будь-якій ін­шій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку та інших виплат, пе­редбачених законом.

Оксана ГУЗЕНКО, головний спеціаліст Директорату праці та зайнятості Міністерства економіки України

ВИПЛАТА НАДБАВКИ ЗА ПОЧЕСНЕ ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ ЛІКАР»

Лікарю комунального некомерційно­го підприємства присвоєно звання «Заслужений лікар України».

Чи маємо право на виплату лікарю надбавки до посадового окладу, пе­редбаченої Умовами оплати праці, затвердженими наказом Міністер­ства праці та соціальної політики та МОЗ України від 05.10.2005 р. № 308/519?

С. Ткаченко, Кіровоградська обл.

Статтею 15 Закону України «Про оплату пра­ці» (далі – Закон) установлено, що підприємства(в тому числі комунальні) са­мостійно визначають у колективному дого­ворі форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми поса­дових окладів, умови запровадження та роз­міри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, ге­неральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Основні правові засади розробки, укладення і виконання колективного договору з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів праців­ників і власників визначаються Законом України «Про колективні договори і угоди».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ко­лективні договори і угоди» колективний до­говір укладається на основі чинного законо­давства, прийнятих сторонами зобов’язань із метою регулювання виробничих, трудо­вих і соціально-економічних відносин і узго­дження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їхньої компетенції, зо­крема щодо нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів за­робітної плати (окладів, тарифних ставок) та інших видів трудових виплат – доплат, надбавок, премій тощо (ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Що стосується виплат, передбачених Умова­ми оплати праці працівників закладів охо­рони здоров’я та установ соціального захис­ту населення, затверджених спільним нака­зом Міністерства праці та соціальної полі­тики та Міністерства охорони здоров’я Укра­їни від 05.10.2005 р. № 308/519 «Про впорядку­вання умов оплати праці працівників закла­дів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» (зі змінами), то такі ви­плати є обов’язковими лише для працівни­ків закладів охорони здоров’я та установ со­ціального захисту населення, що фінансу­ються з бюджету.

ОКСАНА ГУЗЕНКО, ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ДИРЕКТОРАТУ ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

27.05.2023

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини