« на головну 01.11.2024
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1260)
03
Жовтень
 
Інтерв’ю
 
ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ


РУБРИКИ


Передплата





Статті Юридична сторінка

Додаткова робота працівників держпідприємств

Додаткова робота працівників держпідприємств

Як чинне законо­давство регламен­тує роботу за су­місництвом пра­цівників державних підприємств?

У частині другій статті 21 Кодексу законів про працю України зазнача­ється, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктив­ної і творчої праці шля­хом укладення трудово­го договору на одному або одночасно на декіль­кох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбаче­не законодавством, ко­лективним договором або угодою сторін. По­становою Кабінету Міні­стрів України від 03.04.1993 № 245 «Про ро­боту за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» передбаче­но можливість запрова­дження обмежень на су­місництво за спільним рішенням керівників державних підприємств, установ і організацій ра­зом із профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайня­тих на важких роботах і на роботах із шкідливи­ми або небезпечними умовами праці, додатко­ва робота яких може при­звести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва. Обмеження також поши­рюються на осіб, які не досягли 18 років, та ва­гітних жінок. Окрім пра­цівників, яким законо­давчими актами заборо­нено працювати за суміс­ництвом, відповідно до постанови « Про сумісни­цтво…» не мають права працювати за сумісни­цтвом також керівники держпідприємств, уста­нов і організацій, їхні за­ступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабора­торій тощо) та їхні за­ступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяль­ності). Цей документ та­кож встановлює, що для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно; тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день; загальна тривалість роботи за су­місництвом протягом мі­сяця не має перевищува­ти половини місячної норми робочого часу; оплата праці сумісників провадиться за фактич­но виконану роботу; від­пустка на роботі за су­місництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Загальні положення про оплату праці та відпуст­ки, що поширюються та­кож і на працівників-сумісників, зайнятих у недержавному секторі економіки, закріплено у статті 102.1 КЗпП (про оплату за фактично ви­конану роботу) і ст. 10, 26 Закону України «Про від­пустки» (щодо надання сумісникам щорічних відпусток повної трива­лості до настання шести­місячного терміну безпе­рервної роботи у перший рік роботи на конкретно­му підприємстві за ба­жанням працівника од­ночасно з відпусткою за основним місцем роботи та обов’язковості надан­ня сумісникам (за ба­жанням працівника) від­пустки без збереження заробітної плати на тер­мін до закінчення від­пустки за основним міс­цем роботи).

Важливим є розмежуван­ня сумісництва та вико­нання додаткової роботи в порядку суміщення професій або посад. Стат­тею 105 КЗпП передбаче­но, що працівникам, які виконують на тому само­му підприємстві, в уста­нові, організації разом із основною роботою, обу­мовленою трудовим до­говором, додаткову робо­ту за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнен­ня від своєї основної ро­боти, провадиться допла­та за суміщення профе­сій (посад) або виконан­ня обов’язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри встановлюються на умовах, передбаче-них у колективному договорі.

 

Повна матеріальна відповідальність

У яких випадках настає матеріаль­на відповідаль­ність працівника за завдану шкоду під­приємству?

Випадки настання по­вної матеріальної відпо­відальності зазначено у статті 134 КЗпП України. Так, відповідно до зако­нодавства, працівники повністю відшкодовують збитки, заподіяні підпри­ємству з їхньої вини, установі, організації, у випадках, коли:

– між працівником і під­приємством, установою, організацією відповідно до статті 135.1 КЗпП укладено письмовий до­говір про взяття праців­ником на себе повної ма­теріальної відповідаль­ності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

– працівник одержав майно та інші цінності під звіт за разовою дові­реністю або за іншими разовими документами;

– дії працівника, якими завдано шкоди, мають ознаки діянь, пересліду­ваних у кримінальному порядку;

– працівник завдав шко­ди, перебуваючи у нетве­резому стані;

– шкоди завдано недоста­чею, умисним знищен­ням або умисним зіпсут­тям матеріалів, напівфа­брикатів, виробів (про­дукції), у тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірю­вальних приладів, спеці­ального одягу та інших предметів, виданих під­приємством, установою, організацією працівни­кові в користування;

– відповідно до законо­давства на працівника покладено повну матері­альну відповідальність за шкоду, заподіяну під­приємству, установі, ор­ганізації під час вико­нання трудових обов’язків;

– шкоди завдано не під час виконання трудових обов’язків;

– шкоди завдано службо­вою особою, яка винна в незаконному звільненні або переведенні праців­ника на іншу роботу;

– шкоди завдано керівни­ком підприємства, уста­нови, організації всіх форм власності, який винний у несвоєчасній виплаті зарплати понад один місяць, що призве­ло до виплати компенса­цій за порушення строків виплати зарплати, і за умови, що Держбюджет України та місцеві бю­джети, юридичні особи державної форми влас­ності не мають заборго­ваності перед цим під­приємством.

 

Гарантії під час працевлаштування

Які категорії громадян мають додаткові гарантії щодо працевлаштування?

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про зайнятість насе­лення» до категорій громадян, що мають до­даткові гарантії у сприянні щодо працевла­штування, належать:

– один із батьків або особа, яка їх замінює та має на утриманні дітей віком до шести ро­ків; виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда; утри­мує без одного з подружжя інваліда з дитин­ства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);

– діти-сироти та діти, позбавлені батьків­ського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

– особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

– молодь, яка закінчила або припинила на­вчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або аль­тернативної (невійськової) служби (протя­гом шести місяців після закінчення або при­пинення навчання чи служби) і яка вперше влаштовується на роботу;

– особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося десять і менше років;

– інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

– особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх за­мінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.

Для працевлаштування зазначених у ч. 1 цієї статті громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», норматив працевла­штування на роботу яких встановлюється згідно із ЗУ «Про основи соціальної захище­ності інвалідів в Україні») підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встанов­люється квота у розмірі 5% середньообліко­вої чисельності штатних працівників за по­передній календарний рік.

Роботодавці самостійно розраховують кво­ту, зазначену в ч. 2 ст. 14, з урахуванням чи­сельності громадян, які на умовах повної за­йнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до та­ких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для пра­цевлаштування цієї категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайня­тості населення та трудової міграції.

06.10.2013



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

25.10.2024 21:44

11.10.2024 22:50

10.10.2024 22:03

08.09.2024 21:09

23.08.2024 22:29

23.08.2024 22:00

10.07.2024 21:02

08.07.2024 20:16

08.05.2024 21:25

08.05.2024 21:01

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання