ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ВИКЛИКИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

Ось уже третій рік в Україні триває процес децентралізації. Адміністра­тивна реформа фактично є невідворотною, і всі це розуміють. Навіть попри конституційну невизначеність, а в Конституцію України зміни щодо децентралізації так остаточно і не внесено, держава створює всі умови для стимулювання процесу об’єднання громад. Мало того, пе­редбачається кардинальна реорганізація районної ланки територіаль­ного устрою і з 1 січня 2018 року всі заклади районного підпорядку­вання та власності мають бути передані в ОТГ.

Я к бачимо, часу до закінчення цього про­цесу залишилось не так багато... А що ж профспілки?

Для профспілок ця реформа стала черговим викликом та шансом на зміни. Слід зазначити, що децентралізація найбільше тор­кнеться діяльності профспілок бюджетної сфери. Адже в сільській місцевості у проф­спілки зазвичай об’єднуються працівники освіти, закладів культури, охорони здоров’я, а також державні службовці та трудівники АПК. Кожна профспілка більшою або меншою мірою вже включилась у цей процес. До нього долучилась і Федерація профспілок України, яка в лютому цього року в м. Рівне провела за­сідання комісії з організаційної роботи Ради ФПУ. На цьому заході якраз і шукали відпо­відь на запитання, що робити профспілкам з децентралізацією. За результатами засідання було видано рекомендації членським органі­заціям щодо участі у процесі створення ОТГ. Визначено, що головним завданням залиша­ється збереження структури та профспілково­го членства. Однак єдиних підходів до того, як це зробити, так і не сформульовано. На мою думку, їх і не може бути, адже кожна проф­спілка має свої особливості діяльності і струк­турної побудови. Так, наприклад, освітянська профспілка має розгалужену структуру ра­йонних та первинних організацій. Їх функції, фінанси, управління чітко розподілені. А пра­цівники культури, яких не так багато у сіль­ській місцевості, об’єднуються в районні орга­нізації. Але чіткого розподілу між первинка­ми та районною ланкою в більшості випадків просто немає. Донедавна така ситуація хоч і створювала певні складнощі, та все ж досить ефективно працювала. Але з кожним роком ця структура все більше потребує змін. Тому про­цес децентралізації – це шанс для профспілок створити нову ефективнішу організаційну структуру своєї діяльності.

Якщо вживати іншу термінологію, то децен­тралізацію та процес побудови нової профспіл­кової структури можна назвати революцією знизу. Адже в ході реформування безпосередньо спілчани можуть визначити, якою має бути їхня профспілка. Таке обговорення, яке так чи інак­ше відбудеться в усіх профспілкових організа­ціях сільської місцевості, обов’язково торкнеть­ся й інших питань. Головне з них – чи потрібна нам профспілка і чи готові ми її зберегти. Відпо­відь на нього даватиме кожен спілчанин. Тому профспілкові структури постали перед великим іспитом на довіру до себе і своєї роботи.

Водночас така ситуація стимулює профспіл­ки до проведення змін, про які давно йшла мова. Серед них хотів би виокремити деякі.

РЕБРЕНДИНГ ПРОФСПІЛОК

Не секрет, що профспілки, за великим рахун­ком, продовжують сприймати як структуру з радянського минулого, яка чомусь ще не розва­лилась. З цим треба покінчити. І не тільки тому, що в Україні процес декомунізації майже завершився. Більшість населення вже не сприй­має назви типу «президія», «обласний комітет», «обком», «пленум». Хтось скаже, що справа не в назві, а в тому, що робиться, і буде однозначно правий. Але ми живемо в маркетинговому сві­ті, де реклама та правильна подача товару ва­жить більше, ніж його якість та внутрішнє на­повнення. Тому ми просто маємо змінюватись навіть у таких речах, як назва профспілкових органів. Має змінитись і символіка. Більшість профспілкових емблем символізують галузі економіки, а не людей, об’єднаних у профспіл­ку. Вони громіздкі, мають багато елементів, складні в зображенні. В сучасному світі такі символи вже не працюють. Прикладом пра­вильної символіки можна назвати емблему данської профспілки 3F – стилізоване зобра­ження серця. Така символіка має зовсім інше наповнення. Крім того, вона сучасна, доступна і зрозуміла більшості населення, особливо мо­лоді. Вона добре виглядає на агітаційних та ін­ших матеріалах, легко вписується в сучасні форми масового руху. Потребує оновлення і ви­гляд профспілкового квитка. В умовах інфор­маційного суспільства дещо недоречно вигля­дають наші традиційні паперові квитки члена профспілки. Переконаний, що ми маємо запро­ваджувати пластикову картку спілчанина. Дис­кусійним є питання, на якому рівні це має роби­тись: єдина картка в рамках ФПУ чи в рамках конкретної профспілки, чи єдина для спілчан картка на рівні територіального об’єднання. Паралельно має бути створений єдиний реєстр членів профспілки. Така реформа дасть змогу не тільки визначити реальне профспілкове членство, а й створити передумови для запро­вадження додаткових пільг для спілчан.

На жаль, питання ребрендингу на рівні ФПУ не розглядається. А картка додаткових пільг іс­нує як комерційна програма. Крім того, ми й досі не маємо іміджевої програми та вважаємо, що витрачати кошти на піар-кампанії недоречно.

ЕФЕКТИВНА СТРУКТУРА

Децентралізація дає змогу переглянути профспілкову структуру з тим, щоб підвищити її ефективність. Як уже зазначалось, різні проф­спілки мають різні стартові умови, хоча при­близно однакову профспілкову структуру – пер­винні організації в закладах, об’єднані в район­ні організації. Під час створення територіаль­них громад виникають декілька запитань: що робити з районною ланкою профспілки та якою має бути профспілкова структура в ОТГ?

Доля районного комітету профспілки може визначатись кількома шляхами. За першим ва­ріантом ця структура залишається недоторка­ною і продовжує діяти під своєю назвою або змі­нивши її на «об’єднання первинних профспілко­вих організацій» на тій же території, яку займав конкретний район. Такий варіант може бути ви­користаний як перехідний. Адже за логікою ад­міністративної реформи, на базі старих район­них адміністративно-територіальних утворень буде створено більші утворення, які за одним з проектів називатимуться префектурами. Тіль­ки виходячи з повноважень префектур можна буде вирішувати необхідність збереження проф­спілкових органів на цьому рівні.

Другий варіант передбачає ліквідацію та­кої організаційної ланки, як районний комі­тет профспілки. В кожній громаді фактично ми маємо декілька первинних профспілко­вих організацій, які в рамках ОТГ можуть створити своє об’єднання первинних проф­спілкових організацій, що буде напряму ви­ходити на обласний комітет профспілки, оминаючи районну ланку.

Звісно, така система буде ефективною у разі достатньо чисельної профспілкової структури. А якщо, як у сфері культури, пра­цівників не так багато, і створювати декілька первинних профспілкових організацій просто немає з кого? Тоді в ОТГ створюється первин­на профспілкова організація, яка або входить до складу райкому або, оминаючи його, вихо­дить на обласний комітет.

Дискусійним залишається питання об’єднання структур різних профспілок у рамках ОТГ. Наразі традиційно, щоб заповнити пустоти координації роботи різних профспілкових орга­нізацій, в містах та районах створюються коор­динаційні ради. Але їх статус остаточно не визна­чено. Фактично цей орган не може бути спільним представницьким органом профспілок в районі чи в ОТГ. Не викликає сумнівів необхідність об’єднання профспілкових зусиль у виконанні їх головного завдання – захисту прав спілчан пев­ної території. Саме такий орган міг би укладати територіальну угоду між працівниками та голо­вою ОТГ. Однак поки що створення та діяльність координаційних рад залишається більше фор­мальним, ніж реальним. Не останню роль в цьо­му відіграє людський фактор. Профспілкам з ве­ликою чисельністю ці органи, за великим рахун­ком, не потрібні. А для малочисельних профспі­лок поки що питання об’єднання зусиль на пев­ній території не стало нагальною потребою.

З огляду на перспективу, можливо, нам вар­то вже зараз починати обговорювати питання укрупнення профспілок. Нерідко буває, коли в рамках новоствореної ОТГ під тиском голови громади утворюється лише одна профспілкова організація. Зрозуміло, що голові громади так легше і простіше. Зрозуміло, що порушується галузевий принцип побудови профспілок. Але, як на мене, у такому об’єднанні всіх під одним дахом є і позитив. Насамперед, така організація більш чисельна, більш фінансово спроможна, а отже, більш потужна та ефективна.

Сподіваюсь на продовження обговорення теми майбутнього профспілкових організацій в умовах децентралізації.

Анатолій ЯЛОВИЙ,

учасник другої групи

дансько-українського проекту

РЕЗУЛЬТАТИВНИЙ КРОК У РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ

У кожній справі, в тому числі профспілковій, надзвичайно важливим фактором успішності та очікуваного результату є сис­темність. А якщо вона стосується молоді, створення привабливого клімату для залучення її до профспілкової діяльності, то, як говорили класики, системність стає архіважливою.

У крелектропрофспілка, працюючи з молоддю в рамках дансько- українського проекту, міцно тримається цього принципу. Тому черговий семінар-тренінг «Залучення молоді до проф­спілок», що відбувся для молодих профактивістів під егідою проекту, став ще одним результативним кроком в його реалізації.

Молодь Укрелектропрофспілки зрозуміла, що підготовка профспіл­кових переговірників є важливим фактором у процесі укладення ко­лективного договору і, як наслідок, – у врегулюванні трудових відно­син. Наявність у профспілках грамотних, наполегливих, сучасних переговірників – запорука успішного соціального діалогу. Процес підготовки тривалий, часом фінансово затратний, і його необхідно постійно вдосконалювати. Завдяки 3F та нашому проекту профспіл­ка енергетиків робить це системно.

Олександр ДАВИДЕНКО,

учасник третьої групи дансько-українського проекту

17.06.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини