ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ФОРМУВАННЯ ГРОМАД ТА РОЛЬ ПРОФСПІЛОК

Питання децентралізації, реформування місцевого самоврядування та формування нових територіальних громад ось уже третій рік хвилює українське суспільство. І як завжди впровадження чогось нового зна­ходить як своїх прихильників, так і опонентів. Успіх нової реформи за­лежить від точного розуміння її змісту всіма учасниками цього процесу.

Д ецентралізація, або пе­редача владних повно­важень органами цен­тральної влади орга­нам місцевого самоврядування – дійсно нове для України. Адже започатковані спроможні тери­торіальні громади отримають реальні владні повноваження, які повинні реалізувати. Пере­дання до місцевих бюджетів частини податків створить ін­терес самих громад у розвитку і відкритті нових виробництв, підтримці малого і середнього бізнесу, а звідси – значні кошти для економічного розвитку села, району, міста.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

Зарубіжний досвід наших єв­ропейських сусідів – Польщі, Чехії показав, що завдяки успішному втіленню цих ре­форм різноманітні місцеві пи­тання, які хвилювали мешкан­ців, спростилися, а зміцнілий бюджет громади дав змогу спря­мувати кошти на вирішення різ­номанітних проблем, таких як утримання доріг, будівництво шкіл, садочків, лікарень, іншої інфраструктури, й загалом роз­вивати свою територію. Звучить дійсно фантастично.

У Данії, наприклад, подібна реформа проводилася двічі: у 1958–1974 роках та знову в 2005– 2006 роках, так би мовити, три­вала і коротка. І саме успішне втілення ідеї вдосконалення ро­боти муніципалітетів дозволи­ло країні стати однією з най­більш розвинених у Західній Єв­ропі, з гідним рівнем життя гро­мадян і збереженням досі неушкодженої природи.

А ЩО У НАС?

Які ж на сьогодні українські реалії? У лютому 2015 року Верхо­вна Рада прийняла Закон Украї­ни «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Цим до­кументом регулюються в право­вому полі всі відносини, що вини­кають у процесі добровільного об’єднання територіальних гро­мад сіл, селищ, міст. На додачу до цього Закону Кабінетом Міні­стрів було затверджено Методи­ку формування спроможних те­риторіальних громад, тобто ін­струмент до дії. У разі об’єднання спроможні територіальні грома­ди наділяються повноваженнями та ресурсами, як міста обласного значення. А ті, що не візьмуть участь в об’єднанні, будуть по­збавлені права виконувати деле­говані державою повноваження органам місцевого самовряду­вання, як такі, що не об’єдналися, відповідно, не буде й фінансуван­ня бюджету. Так би мовити, полі­тика «батога і пряника». А цей пряник може бути дійсно смач­ним, бо основними інгредієнта­ми його є, зокрема, податок на до­ходи громадян, земельний пода­ток, місцевий податок на нерухо­ме майно (відсоткові ставки гро­мади встановлюватимуть само­стійно), відсоток від продажу пального, алкогольних та тютю­нових виробів, також лишаються раніше існуючі місцеві податки та збори. Риторичним є запитан­ня: а як буде відчувати на собі це реформування пересічний украї­нець з мінімальному заробітною платою у 3200 грн чи мінімаль­ною пенсією? Чи буде йому жити краще і спокійніше, адже місцеві органи самоврядування повинні будуть забезпечити якісний рі­вень надання послуг, у тому чис­лі в сфері освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, житлово-комунального господар­ства тощо. Про кваліфікований кадровий персонал, що має все це забезпечити, фінансове забезпе­чення та план розвитку відповід­ної адміністративно-територі­альної одиниці говорити не дово­диться… Час покаже.

У нас на Волині процес добро­вільного об’єднання громад був основною політичною темою року і відбувався без особливих політичних потрясінь та кон­фліктів. Станом на 1 січня п. р. на території області утворено 15 об’єднаних територіальних гро­мад. В окремих громадах відбув­ся наступний обов’язковий етап децентралізації, а саме: вибори старост, які представлятимуть владу на місцях. До речі, окремі політичні сили, що не підтриму­вали спочатку реформу і намага­лись загальмувати її, брали ак­тивну роль у виборчому процесі до об’єднаних територіальних громад. Крім того, в минулому році за ініціативи Асоціації міст України в області працював «Де­централізаційний марафон», у ході якого експерти з адміністра­тивної реформи побували в усіх районах Волинського краю, де на зустрічах з громадськістю та представниками влади обгово­рювали механізми децентраліза­ції, її переваги та можливі ризи­ки. Головний підсумок: у процесі об’єднання громад є три голо­вних і невід’ємних чинники – до­бровільність, фінансова перспек­тива та інфраструктура. Сьогод­ні держава зацікавлена у прове­денні реформ та надає субвенції з державного бюджету для під­тримки громад, однак у майбут­ньому розрахунок спроможності новоствореної громади спрямо­ваний на те, щоб вони самі отри­мували кошти для здійснення делегованих повноважень. При­чому рада, виконком та головні розпорядники коштів у громаді мають діяти немов один меха­нізм. Кінцевою датою децентра­лізації є 2017 рік, і якщо протя­гом року громади не визначать­ся і не об’єднаються, то цілком імовірно, що це за них зробить примусово Верховна Рада Укра­їни у 2018 році.

Наприкінці лютого в регіоні утворилася ще одна Маневицька селищна громада в межах, ви­значених Перспективним пла­ном, а це свідчить про підтрим­ку процесу та довіру людей.

До речі, наша колишня актив­на учасниця другої групи дан­сько-українського проекту Жан­на Пудлік, яка на сьогодні обра­на сільським головою с. Чару­ків, також переймається пробле­мами об’єднання територіаль­них громад і вірить у їхній успіх та перспективу.

ПЕРСПЕКТИВИ І ЗАГРОЗИ

Профспілки не можуть і не по­винні лишатися осторонь цих глобальних подій, що нині відбу­ваються в державі у ході рефор­мування органів місцевого само­врядування та формування но­вих об’єднаних територіальних громад. Однак існує й загроза зменшення кількості первинних профспілкових організацій, а відповідно, й профспілкового членства, в силу тих чи інших причин. Адже будь-яке укруп­нення тягне за собою зменшення чогось, наприклад шкіл, дитя­чих садочків, закладів охорони здоров’я, відділень зв’язку, ін­ших споріднених установ та ор­ганізацій, а відповідно, їхніх первинок. Можлива й руйнація профспілкової структури, адже відбуватиметься розподіл май­на, штатів, поділ первинних профспілкових організацій. Як ніколи гостро постане питання соціального захисту рядового члена профспілки. Тому в цей період профспілкові комітети місцевих рівнів мають підвищу­вати ефективність захисту соці­ально-економічних та трудових прав працюючих та налагодити ефективний соціальний діалог з місцевими органами влади, про­водити роз’яснювальну роботу на місцях щодо децентралізації, шукати нові методи для роботи в нових умовах. І це реально зна­ходить своє підтвердження. Ціл­ком розумною і правильною є політика укладання договорів про співпрацю між профоб’єднаннями та об’єднаннями тери­торіальних громад, адже, за ве­ликим рахунком, вони спільно спрямовують свої зусилля на ви­рішення соціально-економічних проблем об’єднаної територіаль­ної громади і захист прав та ін­тересів її членів, використовую­чи основні принципи соціально­го діалогу, як це відбувається, наприклад, у Рівненській облас­ті. На 1 січня 2017 року в Україні прогнозувалося утворення 367 об’єднаних територіальних гро­мад, або 17% від усіх органів міс­цевого самоврядування. Так що основна робота ще попереду.

Олександр СИЗЮК,

учасник третьої групи дансько-українського проекту

01.04.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини