ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Забезпечення соціальної справедливості

Стаття 1 Конституції визначає, що Україна є суве­ренною і незалежною, демократичною, соціаль­ною, правовою державою. Соціальна держава – це держава із соціально орієнтованою еконо­мікою, в якій створено можливості для грома­дян заробляти своєю працею достатні доходи для повноцінного життя, забезпечені базові со­ціальні гарантії, гідні пенсії та стипендії, захист людей від бідності, доступні культура, освіта й охорона здоров’я. Це суспільство, в якому немає прірви між багатими й бідними. Однак, на жаль, сьогодні в Україні ці принципи соціальної спра­ведливості залишаються тільки на папері.

Споживчий бюджет замість соціальних мінімумів

На реалізацію домовленостей, досягнутих під час зустрічі пред­ставників СПО профспілок із міні­стром соціальної політики Украї­ни Наталією Королевською, підго­товлено Перелік проблемних пи­тань, які містять ознаки соціаль­ної несправедливості й потребу­ють врегулювання. Серед ключо­вих проблем профспілки, зокрема, виокремили: невиконання вимог Закону України «Про прожитко­вий мінімум»; штучно занижений рівень державних соціальних стандартів та гарантій; ручне управління соціальними виплата­ми; дискримінацію в оплаті праці працівників бюджетної сфери, в тому числі органів виконавчої вла­ди; значний рівень бідності серед працюючого населення; недоско­налу податкову систему.

В основу державної соціальної політики України покладено ідею соціальних мінімумів: мінімальна зарплата, мінімальна пенсія, про­житковий мінімум тощо. При цьо­му розміри мінімальних держав­них соціальних стандартів і гаран­тій занижені. Це насамперед сто­сується прожиткового мінімуму, який сьогодні вже не виконує функції базового соціального стан­дарту для визначення достатнього рівня життя громадян і потребує оновлення з урахуванням потреб соціально-економічного розвитку. Нині прожитковий мінімум в Україні визначають за наборами, які були затверджені постановою Кабміну ще 2000 року. Споживчий кошик в Україні не переглядався понад 12 років.

Величина прожиткового міні­муму не враховує низку життєво необхідних витрат: на будівництво (купівлю) житла або одержання його в найм, освіту, оздоровлення, утримання дітей у дошкільних на­вчальних закладах, платні медич­ні послуги тощо. Включення цих витрат у прожитковий мінімум відповідало б принципам його формування, закріпленим у Законі України «Про прожитковий міні­мум», а також міжнародним стан­дартам, визначеним Конвенцією МОП № 117 про основні цілі та нор­ми соціальної політики.

Низьким залишається рівень допомоги з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а її мінімальний розмір (130 грн) уза­галі не переглядався з 2008 року.

Сьогодні дедалі більшої акту­альності набуває питання перехо­ду до вищого соціального стандар­ту – мінімального споживчого бюджету.

Занижені стандарти

Серед причин, що продукують низький рівень заробітної плати найманих працівників і перебува­ють в зоні впливу та відповідаль­ності держави, основною є заниже­ні державні стандарти оплати пра­ці, зокрема низький рівень міні­мальної заробітної плати (МЗП), який за станом на 1 січня 2013 року складав 1147 грн.

Співвідношення державної со­ціальної гарантії мінімальної за­робітної плати із середньою зарплатою суттєво відстає від загаль­ноприйнятого в розвинутих євро­пейських країнах показника 50–60%, навіть спостерігається тен­денція до його погіршення: якщо у 2010 році він становив 39,7%, 2011-му – 36,6%, 2012-му – 35,4% (за попередньою оцінкою), то в 2013-му урядом закладаються очікува­ні параметри в 34,9%. Водночас МОП та члени Європарламенту вважають, що розмір мінімальної зарплати повинен становити не менше 60% середньомісячної за­робітної плати.

Незважаючи на те, що мінімаль­на заробітна плата є державною со­ціальною гарантією, її законодавчо визначений рівень є недостатнім для забезпечення розширеного від­творення робочої сили, оскільки вона не враховує сімейної (витрати на утримання й виховання дітей) і податкової складових (внесків на загальнообов’язкове державне со­ціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб).

З метою захисту соціально-економічних прав працівників ФПУ спільно з всеукраїнськими проф­спілками бюджетної сфери прово­дять цілеспрямовані заходи для за­безпечення належного рівня оплати праці, в тому числі держслужбов­ців. Зокрема, це участь у постійно діючій тристоронній робочій групі з проведення консультацій на всіх стадіях бюджетного процесу, пере­говорах щодо розміру мінімальної заробітної плати, прожиткового мі­німуму, розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника І та­рифного розряду ЄТС із метою ви­значення розмірів цих гарантій на наступний бюджетний рік.

Позитивні результати

За підсумками 2012 року, спіль­ними зусиллями ФПУ та профспі­лок бюджетної сфери вдалося не допустити прийняття розроблено­го Мінсоцполітики недосконалого проекту Методики віднесення по­сад працівників бюджетної сфери до певних розрядів ЄТС і коефіці­єнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфе­ри, застосування якої негативним чином вплинуло б на рівень їхніх доходів. Також наприкінці мину­лого року вдалося покращити си­туацію з фінансуванням галузей бюджетної сфери, в тому числі ви­датків на оплату праці (завдяки діям профспілок у вересні – грудні було виділено додаткові кошти на зарплату працівників бюджетної сфери). На сьогодні ситуація з ви­плати зарплат працівникам бю­джетної сфери стабілізувалася.

Під час зустрічі Голови ФПУ Юрія Кулика з міністром соціаль­ної політики Наталією Королев­ською 28 грудня 2012 року було до­сягнуто домовленості про те, що факти заборгованості профспілки невідкладно повідомлятимуться міністерству для вжиття рішучих заходів.

Зважаючи на ситуацію, що скла­лася з оплатою праці працівників бюджетної сфери за ЄТС, профспіл­ки неодноразово зверталися до Каб­міну з приводу необхідності її під­вищення та якнайшвидшого роз­гляду на засіданні уряду проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення оплати праці працівників установ, закла­дів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». Неприйняття зазначеної постанови, яка визнача­ла б розмір тарифної ставки (поса­дового окладу) працівника І тариф­ного розряду ЄТС із урахуванням підвищення мінімальної заробіт­ної плати з 1 січня 2013 року до 1147 грн, призведе до збільшення гро­шового розриву між цими показни­ками до 308 грн.

За межею бідності

Невирішеним зали­шається питання щодо оплати пра­ці працівників ор­ганів виконавчої влади. У зв’язку з відтерміну­ванням Закону України «Про державну службу» до 1 січня 2014 року по­садові оклади держав­них службовців IV–VII категорії мають рівень мінімальної заробітної плати за некваліфікова­ну працю.

Це залишає за межею бідності значну частину працівників бюджетної сфери, оскільки фактич­но заниженою залиша­ється зарплата близько 4 млн людей, оплата пра­ці яких здійснюється на основі ЄТС, чим нівелю­ється кваліфікована пра­ця в бюджетній сфері. У понад 70% спеціалістів, які працюють в органах виконавчої влади, серед­ня зарплата не переви­щує 1,5 тис. грн. Фінансу­вання видатків на опла­ту праці працівників бю­джетної сфери здійсню­ється не відповідно до норм чинного законо­давства, а з урахуванням фінансових можливос­тей бюджету.

ФПУ наполягатиме на врегулюванні питан­ня оплати праці праців­никам бюджетної сфери та внесенні змін до Зако­ну України «Про Дер­жавний бюджет України на 2013 рік» (відповідно до Прикінцевих поло­жень зазначеного зако­ну) за результатами ви­конання держбюджету в І кварталі п. р. щодо під­вищення соціальних стандартів. Також вирі­шення даної проблеми профспілкова сторона домагатиметься за допо­могою нової Генераль­ної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій ро­ботодавців і підприєм­ців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями.

Справедливі податки?

Ухвалений Податковий кодекс України не забезпечив по­вною мірою соціальної спра­ведливості податкової систе­ми. За даними Державного універ­ситету податкової служби Украї­ни, бідні громадяни в нашій країні сплачують у 50 разів більше подат­ків, ніж багаті. Причиною цього є суттєва податкова дискримінація щодо працюючих громадян, ви­кликана, зокрема, тим, що через відсутність у податковому законо­давстві неоподатковуваного міні­муму доходів працівник сплачує податок із усього доходу у вигляді заробітної плати, а роботодавець – лише з частини свого доходу – прибутку, зменшеного на собівар­тість продукції. Також трудові до­ходи у вигляді зарплати оподатко­вуються за ставками, щонаймен­ше втричі вищими, ніж доходи не від трудової діяльності.

Занижена зарплата, зокрема в бюджетній сфері, наявність суттє­вої заборгованості з її виплати, не­справедливе оподаткування та пенсійна система сприяють поши­ренню бідності серед працюючого населення, а надалі й серед пенсі­онерів, а також недофінансуванню системи загальнообов’язкового державного соціального страху­вання, державного і місцевих бюджетів.

Найвищий рівень бідності спо­стерігається в багатодітних сім’ях. За даними Держкомстату, на поча­ток 2012 року в сім’ях із трьома і більше дітьми рівень бідності сяг­нув 70%, а в домогосподарствах, де є діти і безробітні, близько 40%.

Дедалі більше громадян змуше­ні звертатися по допомогу до дер­жави. У цілому в структурі дохо­дів населення України за ІІ квар­тал 2012 року соціальна допомога й інші соціальні виплати склали 40,2%.

Розбудова соціальної держави

Для забезпечення со­ціальної справедли­вості, розбудови соці­альної держави Укра­їні необхідно досягти євро­пейських стандартів оплати праці, гарантій соціального забезпечення, відповідних умов життя громадян та їх соціального захисту.

Певні кроки в цьому напря­мі вже зроблено Федераці­єю профспілок України. Так, зокрема, профспілками, які є активним учасником про­цесу формування державної політики в соціально-економічній сфері, було напрацьо­вано низку пропозицій із пи­тань забезпечення соціаль­ної справедливості в оплаті праці, соціальному захисті, оподаткуванні.

Ці пропозиції, зокрема, було направлено:

Раді національної безпе­ки і оборони України – в рамках підготовки до роз­гляду на засіданні РНБО пи­тання «Про ситуацію в сфері оплати праці та соціального забезпечення громадян»;

Національному інституту стратегічних досліджень – у рамках участі Голови ФПУЮрія Кулика в робочій групі з підготовки щорічних послань Президента до Верховної Ради про внутрішнє і зовніш­нє становище України;

Прем’єр-міністру України Миколі Азарову, як пакет профспілкових пропозицій до Програми діяльності Ка­бінету Міністрів України на 2013 рік щодо пріоритетних цілей та завдань, які допо­можуть вирішити актуальні соціально-економічні проблеми;

міністру соціальної полі­тики Наталії Королевській, як профспілкове бачення Переліку проблемних пи­тань, які містять ознаки соці­альної несправедливості і потребують врегулювання, а також пропозиції щодо мож­ливостей їх вирішення, для подальшого врахування та внесення на розгляд Кабіне­ту Міністрів України;

міністру доходів і зборів України Олександру Кли­менку з пропозицією щодо напрацювання спільних за­ходів із забезпечення спра­ведливості податкової систе­ми в рамках подальшого по­даткового реформування, зокрема під час підготовки проекту Програми лібералі­зації державної податкової політики на 2013–2014 роки.

На міжнародному рівні

Серед заходів профспі­лок на міжнародному рівні яскравою поді­єю стало звернення ФПУ до Міжнародного бюро праці (МБП) з ініціативою розробити та схвалити Реко­мендацію МОП про спра­ведливе оподаткування зарплати. МБП позитивно оцінило таку пропозицію, поінформувавши про її за­планований розгляд на засі­данні Адміністративної ради.

Така ініціатива отримала підтримку Федерації робо­тодавців України, більшості членських організації ФПУ, профспілок Киргизстану, Ка­захстану, Швеції. До того ж, Загальна конфедерація профспілок у лютому планує розглянути на своєму засі­данні питання щодо необ­хідності розробки даної Рекомендації.

На знак солідарності із за­значеною ініціативою на­правлено цілу низку листів до МБП та міжнародних об’єднань профспілок.

Також із метою реалізації завдань, висунутих Про­грамною резолюцією VІ з’їзду ФПУ«Професійні спілки – за розвиток соці­альної держави в Україні», в минулому році профспілки розробили Концептуальні положення Соціального ко­дексу України. У підготовці цього документа використа­но законодавчі ініціативи народних депутатів України, міжнародний досвід кодифі­кування соціального законо­давства, а також наукові розробки Національного ін­ституту стратегічних дослі­джень при Президентові України та Академії праці і соціальних відносин ФПУ.

Цей проект широко обгово­рювався в профспілковому колі, був підтриманий Пре­зидією ФПУ, науковими установами, а також пред­ставниками сторін соціаль­ного діалогу, зокрема Мініс­терством соціальної політи­ки України.

Світова двадцятка: чи в змозі Україна досягти такого рівня?

У рамках реалізації рішень VI з’їзду ФПУ на виконання комплексної цільової про­грами «Гідна праця – основа соціального добробуту та економічного прогресу» Фе­дерацією професійних спілок України під­готовлено проект Дорожньої карти вхо­дження України до ТОП-20.

проекті на підставі аналізу визначення світових критеріїв найбільш розвинених країн світу, з урахуванням нинішнього становища на­шої держави в світі запропо­новано першочергові захо­ди в економічній, соціальній та політичній сферах із за­значенням потенційних ре­сурсів для розвитку України.

У проекті «Дорожня карта входження України до ТОП-20» запропоновано відпо­відні кроки стосовно реалі­зації мети щодо входження нашої країни до Великої двадцятки найбільш розви­нених країн світу, розгляну­то варіанти прогнозів розви­тку економіки й окремих її секторальних напрямків, за­пропоновано план дій та етапи реформ.

Цей проект було широко презентовано. Він підтрима­ний науковими установами, в тому числі Інститутом еко­номіки та прогнозування й Інститутом економіки про­мисловості НАН України, Інститутом соціального парт­нерства, Інститутом еволю­ційної економіки, Інститутом демографії та соціальних до­сліджень ім. М. В. Птухи.

Запропоновані Федерацією профспілок України проекти не варто розглядати як інно­ваційну панацею. Зогляду на кризову ситуацію остан­ніх років український інфор­маційний простір насичений різноплановими проектами, ідеями та баченнями. Тому свою роль ФПУ вбачає на­самперед у спробі задово­лення нагальної потреби системного викладу необ­хідних перетворень.

Входження до світової двад­цятки, досягнення принци­пів соціальної справедли­вості та добробуту в Україні – це, насамперед, комплек­сний процес в економічній, соціальній та політичній сферах.

Тож першочерговим завдан­ням має стати чітке усвідом­лення тих проблем, які на­разі заважають Україні. Ілише спільні зусилля соці­альних партнерів дозволять їх подолати!

Дорожню карту входження України до ТОП-20 розроблено за ініціативи ФПУ на підтримку програми Прези­дента Віктора Януковича «Україна для людей», за якою впродовж найближчих 10 років вона має ввій­ти до провідної двадцятки най­більш економічно розвинених країн світу як сучасна держава з конкурентною економікою XXI століття.

Анна Рєпіч

(за матеріалами Департаменту бюджетної політики та соціального захисту ФПУ)

16.02.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини