« на головну 24.07.2024
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1254)
04
Липень
 
Інтерв’ю
 
ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ


РУБРИКИ


Передплата





Статті Особистість

УКРАЇНКА, ЯКА СТВОРИЛА ПОЛЬСЬКУ ПРОФСПІЛКУ

УКРАЇНКА, ЯКА СТВОРИЛА ПОЛЬСЬКУ ПРОФСПІЛКУ

Героїня Польщі Анна Валентинович, мати «Солідарності», походить із невеликого села Садове на Рівненщині

Про цю видатну укра­їнку тут, на її малій батьківщині, ми ді­зналися лише 13 років тому.

Коли світ здригнувся від неймовірної трагедії: 10 квітня 2010-го в авіака­тастрофі під Смоленськом загинула військово-полі­тична еліта Польщі на чолі з Президентом Лехом Качиньським (борт пряму­вав на місце розстрілу ти­сяч польських офіцерів у Катиньському лісі навесні 1940-го). Та через 70 років ненажерлива імперія діс­талася й неба: численні розслідування говорять про російський слід у цій трагедії.

Серед 96 осіб, які наза­вжди відлетіли у вічний вирій, була 81-річна поза­штатна радниця Прези­дента Качиньського Анна Валентинович – українка, як зазначено в посмерт­них документах.

У жорнах геополітики

Журналістка Валенти­на Романюк зацікавилася постаттю пані Валентино­вич і, так би мовити, роз­мотала клубок її україн­ського походження. Спо­чатку розмови з родичами Анни були непростими: вони неначе щось прихо­вували, недоговорювали. Лише згодом зрозуміла, чому.

– У невеликому селі Са­дове тодішнього Гощан­ського району в її племін­ника пана Анатолія поба­чила книгу «Тінь майбут­нього» авторства самої Анни Валентинович та журналістки з Гданська Анни Башановської. І на­пис: «Дозволяю видати українською з виправлен­ням помилок». Перечитав­ши, відкрила для себе Анну Валентинович – у ді­воцтві Любчик. Це, влас­не, була її життєва сповідь перед журналісткою, якій довіряла – відтоді, як себе пам’ятала. Напис про до­звіл видати книгу україн­ською став для мене справжнім натхненням: захотілося перекласти книгу. Бо хіба маємо ми моральне право нічого не знати про яскраву лідерку польської «Солідарності», яку давно шанує світ? Про неї вже написали десятки книжок і видали їх кілько­ма мовами! – розповідає Валентина Романюк.

Вона зв’язалася з Ан­ною Башановською, отри­мала ще й її згоду і… зану­рилася в роботу. На волон­терських засадах перекла­ла і сама зверстала книж­ку. Поставила за мету: ви­дати її до 10-их роковин трагедії, – встигла! При­наймні, із сигнальними примірниками, які профі­нансував видавець Роман Колодяжний та вже згада­ний племінник Анатолій.

Зі сторінок книги-спові­ді перед нами постає горда незламна жінка із заго­стреним відчуттям спра­ведливості, яке все життя рухало нею в боротьбі за права простих трудівни­ків, які її оточували.

Долю сільської дівчини з тодішнього Сінного (нині Садового) добряче перемололи жорна геопо­літики.

Перших дев’ять років Ганнусиного дитинства пройшли в Другій Речі По­сполитій, до якої, відпо­відно до Ризького мирного договору, входили етнічні українські землі. Ще 2,5 роки вона жила в Радян­ському Союзі, який забрав у багатодітної родини все: землю, худобу, реманент. А з приходом нацистів у селі зачинили школу. Спрагла до знань дівчин­ка сприйняла це болісно, – тож сама попросилася в найми до заводчика Телєс­ніцького, щоб не бути за­йвим ротом у тата з мачу­хою.

«А наприкінці 1943-го Ганну Любчик таємно від родини Телєсніцькі вивез­ли в окуповану Польщу й залякали: мовляв, її сім’ю знищили фашисти, а зізна­ння в українському похо­дженні може коштувати їй життя. Імовірно, через тодішнє загострення поль­сько-українського кон­флікту на Волині», – вва­жає Валентина Романюк.

Пани нещадно експлуа­тували Ганну, за наймен­шу надуману провину били. Тільки повноліт­ньою вона наважилася за­лишити їх і приїхала до Гданська, де влаштувала­ся на корабельню. Тут роз­почалася її відчайдушна боротьба за трудові права працівників, що переросла в боротьбу за демократич­ну країну, понад усе в якій – людська гідність. Неза­лежно від соціального ста­тусу чи національності. А увібране з молоком мами- українки відчуття спра­ведливості виявилося ви­щим за переслідування спецслужб, арешти та ка­тування, – фізичні та мо­ральні. Так народилася профспілка «Солідар­ність», яка швидко пере­росла в потужний громад­ський рух, що врешті- решт, зруйнував комуніс­тичну Польщу. Біля вито­ків цього руху стояла Анна Валентинович разом із Лехом Качиньським.

Повернення в Україну

А в рідному селі на Рів­ненщині Валентинович уперше побувала лише че­рез 53 роки розлуки, в 1996-му. Тоді й подарувала родичам автобіографічну книжку «Тінь майбутньо­го» із дозволом видати українською. Наче перед­чувала своє повернення в Україну ще й у переносно­му значенні…

І таки повернулася! У 2019-му, з нагоди 90-річчя Анни Валентинович на приміщенні школи в Садо­вому з’явилася перша ме­моріальна дошка її пам’яті: за сприяння Гене­рального консульства Польщі в Луцьку. Із Гдан­ська тоді приїхав онук Анни Пьотр Валентино­вич, який підтвердив польським журналістам українське походження бабусі. А ще вони самі по­спілкувалися з її сестра­ми, братом. До речі, 2019-ий, за рішенням Сей­му пройшов у Польщі як рік Анни Валентинович. А в 2020-му побачила світ українською вже згадана книга, нехай і невеликим тиражем – у 300 примірни­ків. Її електронний варі­ант є, до речі, в бібліотеці Національного універси­тету «Острозька акаде­мія».

«Прочитав спогади на одному диханні», – так сказав мені голова Рівнен­ської обласної профспілки працівників споживчої ко­операції Микола Вознюк, який, як і багато земляків, щиро зацікавився постат­тю Анни Валентинович.

10 квітня, в 13-ту річни­цю її трагічної загибелі, він разом із головою прав­ління Гощанського рай­споживтовариства Ігорем Смикалом (на фото) побу­вали в Садовому. До мемо­ріальної дошки знамени­тості земляки принесли два букети квітів – у ко­льорах польського та українського прапорів.

Стояла поруч і думала: те, що зробили для україн­ців Польща і прості поля­ки від початку нинішньої кривавої війни, воістину не має ціни. Скільки ви­пробувань посилає страш­на геополітика українцям та полякам, але вони за­вжди долають їх із гідніс­тю. Так, на Рівненщині профспілковий санаторій «Горинь» із перших днів війни гостинно відчинив двері для тих, кого війна вигнала з рідних домівок: загалом прийняв уже по­над тисячу людей. Як їх нагодувати та обігріти, – то турбота профспілок та небайдужих. Серед таких – польські родини Малго­жати і Пьотра Левандов­ських та Дарека і Анни За­віс. Вони мешкають у да­лекому містечку Серадз Лодзького воєводства, – але їх співучасть у житті українців є такою близь­кою, що проймає до глиби­ни душі. Купують продук­ти, засоби гігієни й через волонтерів спрямовують їх до санаторію, що в ма­льовничому селищі Сте­пань на рівненському По­ліссі: буремний час іще більше об’єднав нас.

Делегація Федерації профспілок Рівненщини вже не раз вивчала досвід польської профспілки «Солідарність», яка успішно діє й сьогодні. «Солідарність» – то своє­рідний знак якості для всіх поляків у боротьбі за права простих працівни­ків. І щоразу, коли чують цю назву, вони згадують Анну Валентинович – ге­роїню двох гордих і не­зламних народів. Пишай­мося, що українська земля викохала героїню для Польщі. Як поляки мають пишатися тим, що їхнє се­редовище загартувало її незламний дух. Бо «Солі­дарність» назавжди змі­нила не лише Польщу, – з нею став іншим світ.

ІННА ОМЕЛЯНЧУК, РІВНЕНСЬКА ОБЛ.

27.05.2023



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

10.07.2024 21:02

08.07.2024 20:16

08.05.2024 21:25

08.05.2024 21:01

05.04.2024 21:44

22.03.2024 19:35

15.03.2024 18:49

15.03.2024 18:46

10.02.2024 18:02

10.02.2024 18:01

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання