« на головну 12.12.2018
Архів номерів  •  Актуальний номер » (978)
29
Листопад
 
Інтерв’ю
 
Степан Кривов’язий: «Кабмін уже четвертий рік не передбачає в бюджеті жодної копійки на лісо- господарські заходи»

Степан Кривов’язий: «Кабмін уже четвертий рік не передбачає в бюджеті жодної копійки на лісо- господарські заходи»


РУБРИКИ


Передплата





Статті Особистість

І ДАВ СВЯТЕ ПИСЬМО – СВОЙОГО «КОБЗАРЯ»!

І ДАВ СВЯТЕ ПИСЬМО – СВОЙОГО «КОБЗАРЯ»!

  ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ

Шановні читачі, дорогі спілчани!

У період з 9 березня – Дня народжен­ня Тараса Григоровича Шевченка до 22 травня – дня перепоховання Кобзаря (перевезення тіла із Санкт -Петербурга у Канів – на Батьківщину) щорічно в Україні і багатьох країнах світу прохо­дять державні і громадські урочистос­ті, мистецькі і культурно-освітні захо­ди з вшанування Тараса Шевченка – Пророка і Провісника Української дер­жавності, Духовного Гетьмана новіт­ньої України.

У дійсності простий народ щиро від­значає цю Знаменну подію з вдячністю Господу за послання на нашу землю Людини з Великої Букви – Тараса Шев­ченка, який несучи Боже слово істини і справедливості, показав всю правду про життя, його біди і страждання, ра­дість і сум, віру і зневір’я, розпач і на­дію. Його слова не тільки викрили і роз­крили все лицемірство і гніт пануючих, а й дали дороговкази людям, як позбу­тися отих оков неволі, ярма і кабали.

Одночасно можна побачити чоло­битне поклоніння і почути на різних рівнях офіціозу слова захоплення, вдячності і похвали Т. Шевченку з уст новоопірених керманичів, панів та під­панків, які так щиро «люблять» Кобза­ря і Україну в той час, як «народ замуче­ний мовчить, бо благоденствує», осо­бливо ця фальш відчутна людям, які працюють за злиденну зарплату, щоб відправити дітей у школу, заплатити за вищу освіту, лікування, сплатити дани­ну за комунальні послуги для олігар­хів… та ще й якось прожити, чи б пак проіснувати.

Чи є спасіння від цього ганебного становища у ХХІ столітті від Христа?

Очевидно!

Є!

І це Духовність і Мораль!

Новий Завіт для християн, Тора для іудеїв, Коран для мусульман, для кож­ного народу є щось Своє – Святе!

Так і для нас є Господь милостивим, коли послав нам віщого Свого, свого Святого грішного, земного, але живого словом і огнем – Будителя, Пророка, Вчителя і Батька, Заступника й Настав­ника життя.

Ним є Тарас – охрещений від слова бунтівливий.

Ввібрав в одне Ім’я весь код свого на­роду.

І дав Святе Письмо – Свойого «Коб­заря».

Який мов Біблія для рідного народу про правду й кривду України відкрива.

Отож не маєм права опускати руки і голови схиляти у журбі.

Нам є від кого взять наснаги для ро­боти в очищенні своєї рідної землі.

Відкриймо «Кобзаря».

І прочитаймо знову його пророчі й вічнії слова.

 

Тарас ШЕВЧЕНКО

І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ

Аще кто речетъ, яко люблю Бога,

а брата своего ненавидитъ, ложь есть.

Соборно[е] посланіє Іоанна. Глава 4, с. 20


І смеркає, і світає,

День божий минає,

І знову люд потомлений,

І все спочиває.

Тілько я, мов окаянний,

І день і ніч плачу

На розпуттях велелюдних,

І ніхто не бачить,

І не бачить, і не знає –

Оглухли, не чують;

Кайданами міняються,

Правдою торгують.

І Господа зневажають,

Людей запрягають

В тяжкі ярма.

Орють лихо,

Лихом засівають,

А що вродить? побачите,

Які будуть жнива!

Схаменіться, недолюди,

Діти юродиві!

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся,

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра,

Добра святого.

Волі! волі!

Братерства братнього!

Найшли,

Несли, несли з чужого поля

І в Україну принесли

Великих слов велику силу,

Та й більш нічого. Кричите,

Що Бог создав вас не на те,

Щоб ви неправді поклонились!..

І хилитесь, як і хилились!

І знову шкуру дерете

З братів незрящих, гречкосіїв,

І сонця-правди дозрівать

В німецькі землі, не чужії,

Претеся знову!.. Якби взять

І всю мізерію з собою,

Дідами крадене добро,

Тойді оставсь би сиротою

З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,

Щоб там і здихали, де ви поросли!

Не плакали б діти, мати б не ридала,

Не чули б у Бога вашої хули.

І сонце не гріло б смердячого гною

На чистій, широкій, на воль­ній землі.

І люди б не знали, що ви за орли,

І не покивали б на вас головою.

Схаменіться! будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром

Заковані люде,

Настане суд, загово­рять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море

Дітей ваших... і не буде

Кому помагати.

Одцурається брат брата

І дитини мати.

І дим хмарою за­ступить /350/

Сонце перед вами,

І навіки прокленетесь

Своїми синами!

Умийтеся! образ Божий

Багном не скверніте.

Не дуріте дітей ваших,

Що вони на світі

На те тілько, щоб пану­вать...

Бо невчене око

Загляне їм в саму душу

Глибоко! глибоко!

Дознаються небожата,

Чия на вас шкура,

Та й засядуть, і премудрих

Немудрі одурять!

Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя.

А то залізете на небо:

«І ми не ми, і я не я,

І все те бачив, і все знаю,

Нема ні пекла, ані Раю.

Немає й Бога, тілько я!

Та куций німець узловатий,

А більш нікого!..» –

«Добре, брате,

Що ж ти такеє?»

«Нехай скаже

Німець. Ми не знаєм».

Отак-то ви навчаєтесь

У чужому краю!

Німець скаже: «Ви моголи».

«Моголи! моголи!»

Золотого Тамерлана

Онучата голі.

Німець скаже: «Ви слав’яне».

«Слав’яне! слав’яне!»

Славних прадідів великих

Правнуки погані!

І Коллара читаєте

З усієї сили,

І Шафарика, і Ганка,

І в слав’янофіли

Так і претесь... І всі мови

Слав’янського люду – /351/

Всі знаєте.

А своєї

Дас[т]ьбі... Колись будем.

І по-своєму глаголать,

Як німець покаже

Та до того й історію

Нашу нам розкаже, –

Отойді ми заходимось!..

Добре заходились

По німецькому показу

І заговорили

Так, що й німець не второпа,

Учитель великий,

А не те, щоб прості люде.

А ґвалту! а крику!

«І гармонія, і сила,

Музика та й годі.

А історія!.. поема

Вольного народа!

Що ті римляне убогі!

Чортзна-що – не Брути!

У нас Брути! і Коклеси!

Славні, незабуті!

У нас воля виростала,

Дніпром умивалась,

У голови гори слала,

Степом укривалась!»

Кров’ю вона умивалась,

А спала на купах,

На козацьких вольних трупах,

Окрадених трупах!

Подивіться лишень добре,

Прочитайте знову

Тую славу.

Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми,

Все розберіть... та й спитайте

Тойді себе: що ми?..

Чиї сини? яких батьків?

Ким? за що закуті?..

То й побачите, що ось що

Ваші славні Брути:

Раби, подножки, грязь Москви,

Варшавське сміття – ваші пани /352/

Ясновельможнії гетьмани.

Чого ж ви чванитеся, ви!

Сини сердешної Украйни!

Що добре ходите в ярмі,

Ще лучше, як батьки ходили.

16.03.2018



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

02.12.2018 23:51

02.12.2018 23:51

19.11.2018 17:37

19.11.2018 17:36

19.11.2018 17:35

26.10.2018 20:54

26.10.2018 20:54

26.10.2018 20:53

26.10.2018 20:41

26.10.2018 20:41

Усі новини


Опитування

Чи подобається вам новий дизайн газети?

Так
- 63,89 %
Ні
- 31,94 %
Усього: 72 голосів


Аккумуляторы для ноутбуков
Интернет-магазин по продаже батарей и блоков питания.






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2018©

01042, Украіна, м. Київ
бульвар Дружби народів, 5.
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання