ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ВИСОКИЙ ПОЛІТ – ЗАВДОВЖКИ У СІМДЕСЯТ РОКІВ

31 травня Державне підприємство «Ан­тонов» урочисто відзначило свій 70-річ­ний ювілей. Із цією значною подією тру­довий колектив підприємства особисто привітав Президент України Петро Поро­шенко, котрий відвідав виробничі примі­щення заводу, зустрівся з екіпажем відо­мого АН-225 «Мрія», що недавно повер­нувся з Австралії, і вручив високі дер­жавні нагороди ветеранам та передови­кам виробництва.

Участь у заходах та­кож взяли гене­ральний директор ДК «Укроборонпром» Роман Романов, перший віце-президент ДП «Антонов» Олександр Кошуба, генеральний кон­структор підприємства Дмитро Ківа, представни­ки трудового колективу, члени та керівництво пер­винної профспілкової ор­ганізації Профспілки авіа­будівників України на ДП «Антонов», представники ЗМІ, численні гості.

Виступаючи перед при­сутніми, Петро Порошен­ко наголосив на тому, що Україна є авіаційною дер­жавою, але цього недо­статньо, необхідно, щоб вона була важливим учас­ником світового ринку авіабудування. Глава дер­жави подякував працівни­кам підприємства за непо­хитну віру у відродження української авіації та лі­такобудування.

Петро Порошенко пере­конаний, що маємо всі під­стави для оптимізму, адже «Антонов» уклав нові контракти на постачання літаків до Саудівської Аравії, досягнуто домовле­ності про купівлю Азер­байджаном українських повітряних суден, вітчиз­няні літаки замовляє і Мі­ністерство оборони.

Президент зазначив, що за останній рік, навіть у досить складних умовах, на підприємстві було зро­блено чимало задля його розвитку. Як наслідок − се­редня зарплата працівни­ків зросла з 5 тис. гривень до понад 8 тисяч (за деяки­ми спеціальностями).

Ще одним досягненням Петро Порошенко назвав перший комерційний рейс гіганта авіабудуван­ня українського літака «Мрія» до Австралії. «Кра­щого способу заявити про себе як про потужну авіа­ційну державу − просто не існує. І де не сідала б наша «Мрія» − тисячі лю­дей збігалися із жовто-блакитними прапорами та промовляли: «Україна. Антонов». Це ваша праця. Це те, що ми досягли, і те, у що з упевненістю диви­мося в майбутнє», − наго­лосив Петро Порошенко.

Глава держави акцен­тував на тому, що, окрім досягнень у літакобуду­ванні, працівники «Анто­нова» мають й інші звер­шення − близько трьохсот співробітників заводу є учасниками антитерорис­тичної операції на сході України. Вони захищали Батьківщину на найваж­чих ділянках фронту в До­нецькому аеропорту, По­пасній, Дебальцевому у складі 95-ї повітряно-де­сантної бригади, 14-ї мо­торизованої бригади, 28-ї, 56-ї, 58-ї, у підрозділах Нацгвардії, 14-го баталь­йону. «Ви делегували най­кращих працівників ко­лективу для того, щоб зу­пинити навалу», − сказав Петро Порошенко. За сло­вами лідера держави, він мав честь зустрітися з екі­пажем «Мрії» та поспілку­ватися з «антонівцями» − учасниками АТО.

Президент також наго­лосив, що робить усе мож­ливе задля уникнення ого­лошення нових хвиль мо­білізації. «Ми значно під­вищили грошове забезпе­чення українського воїна, і 30 тисяч військовослуж­бовців уже записалися на службу за контрактом», − констатував він.

«Я пишаюсь тим, що за­раз ми маємо іншу армію, і невипадково я оголосив 2016 рік − роком Повітря­них Сил України», − ска­зав Петро Порошенко.

За словами Глави дер­жави, перекомплектація літаків спиратиметься на виробничі потужності за­воду «Антонов».

Президент також зазна­чив, що він користується літаками, зібраними на підприємстві, − АН-74 і АН-148. «Не кожен прези­дент може літати літака­ми виробництва власної країни. Це гарна реклама щодо безпеки і технологій для літаків», − наголосив він.

Петро Порошенко зга­дав, як проходив строко­ву службу у Науково-ви­пробувальному інститу­ті ім. Чкалова, де тоді тривали випробування літака «Руслан», будів­ництво злітної смуги для «Бурану», «Мрії». «І для мене сьогоднішнє свято − наше свято», − зазна­чив Президент.

«Наше спільне завдан­ня − перетворити Україну з авіаційної держави в авіаційного гравця світо­вого рівня. І те, як активно сьогодні просуваються лі­таки «Антонов» по всьому світу, дає мені підстави бути твердо переконаним у реальності цього завдан­ня», − наголосив Глава держави, висловивши пе­реконання, що літакобу­дування реально може стати стратегічною галуз­зю української економіки.

Незважаючи на плин часу, державне підприєм­ство «Антонов» на всіх етапах розвитку України було й залишається зраз­ком високого рівня органі­зації виробництва та якос­ті продукції. Самовіддана праця та професіоналізм трудового колективу, який живе своєю роботою та не шкодує сил для отримання високих ре­зультатів, забезпечують заводу нові досягнення, яким аплодує увесь світ.

Тетяна РУБАН, «ПВ»

Фото автора

НА ЧАТАХ НАЙДОРОЖЧОГО – ЗДОРОВ’Я ЛЮДЕЙ

Мала батьківщина героя нашої оповіді – село Ключівка Кра­силівського району. З ди­тинства юнак виношував у серці мрію стати лікарем. Тож після закінчення Анто­нінської десятирічки стежка привела сільського хлопчину до Вінницького медичного інституту.

Відшуміли студент­ські роки, прозвучали зворушливі слова клятви Гіппократа і дипломований фахівець Ми­кола Табола за державним розподілом отримав направ­лення в Антонінську район­ну лікарню, де кілька років працював хірургом й онко­логом. Відчувши, що бракує знань, продовжив навчання в клінічній ординатурі, де доля звела його зі знаним в Україні науковцем-онколо­гом Миколою Шевченком. Багато вдалося у нього на­вчитися. А коли повернувся до Хмельницького, в облас­ному відділі охорони здоров’я тодішній його за­відувач Анатолій Картиш запросив Таболу в обласний онкодиспансер, де потрібні були хірурги. Там Микола Михайлович отримав шанс реалізувати на практиці здо­буті в ординатурі знання. Тодішній головний лікар В’ячеслав Шаренко запропо­нував молодому фахівцю по­саду заступника з медичних питань. Добряче довелося крутитися, аби якнайшвид­ше відкрити такий необхід­ний у регіоні лікувальний заклад. З В’ячеславом Васи­льовичем шукали обладнан­ня, інвентар, формували колектив...

Щабель за щаблем долав свої життєві та професійні віхи Микола Табола: працю­вав заступником головного лікаря, завідувачем хірур­гічного відділення, старшим ординатором і знову начме­дом. І завжди на будь-якій посаді віддавався улюбле­ній справі сповна, адже його покликання – служити лю­дям. Тож і сприймає люд­ську біду, наче свою.

Сам наполегливо вчився і вчив інших. Часто бував на курсах в онкоінститутах ін­ших регіонів, вивчав досвід знаних науковців-онкологів. Разом із головним лікарем диспансеру Леонідом Брин­діковим вивчали досвід ро­боти лікування онкохворих в американській Каліфорнії.

У другу неділю червня вітають друзі, колеги, вдячні пацієн­ти та їхні рідні знаного на Хмельниччині хірурга-онко­лога, заслуженого лікаря України, відмінника охорони здоров’я, лікаря вищої кате­горії Миколу Таболу з Днем медичного працівника.

«Наш колектив, – каже Ми­кола Михайлович, – очолю­ваний кандидатом медич­них наук, заслуженим ліка­рем України, депутатом об­ласної ради Леонідом Брин­діковим, робить усе, аби ви­вести людину з недуги. Стої­мо на чатах найдорожчого – здоров’я людей, їхнього жит­тя. Тому й відповідне став­лення до роботи».

Свої знання і досвід лікар від Бога передає молодим коле­гам. І вони з теплотою відгу­куються про свого наставни­ка. Особлива гордість Мико­ли Михайловича – В’ячеслав Мороз, котрий під його впев­неним керівництвом опано­вував тонкощі онкохірургії, став справжнім професіона­лом. Нині він очолює колек­тив Хмельницької міської поліклініки № 1, обирався де­путатом міської ради, голо­вою профкому онкодиспансе­ру, став кандидатом медич­них наук, головним онколо­гом області.

Все сказане про Миколу Ми­хайловича – чистої води правда. Але була б вона не­повною, якби не згадали про його дружину, берегиню ро­дини Лідію Миколаївну, та­кож лікаря. Стежкою бать­ків пішли доньки Наталія та Надія.

Понад тридцять років трудо­вої діяльності в онкодиспан­сері, понад 16 – начмедом – час пізнання та переосмис­лення своєї долі. Воістину, золотий час, коли рясний за­сів розуму і добра дає добрі сходи. Не втомилася Таболи­на душа, є сили і енергія, до­свіду не позичати, аби випле­кати на ниві охорони здоров’я дорідний урожай на благо подільського трудівни­ка. Нехай щастить у цьому лікарю вищої кваліфікації.

Валерій МАРЦЕНЮК

01.07.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини