ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

75 РОКІВ ВИТІСУЮТЬ ЛЮДИНУ З «КРИВОГО ПОЛІНА»

«Мине ще стільки років, – сказала ветеран праці, що здобувала свій стаж ще в педінституті, – і кузню педагогічних ка­дрів назвуть іменем дрогобичанина, вчено­го, професора, першого ректора Болонського університету Юрія Ко­термака-Дрогобича...»

Назвати цей педуніверситет регіональним язик не по­вертається. У 70-тисячному місті, колишньому облас­ному центрі, майже десяту части­ну населення додають студенти, аспіранти цього університету. Його випускники працюють у 28 країнах світу, в усіх регіонах Укра­їни, мають трьох народних депута­тів, один із яких – Валерій Лунчен­ко очолює Наглядову раду педаго­гічного вишу.

Дорогою до театру, де відбува­лися урочистості за участі, до речі, представників європейських вузів (із 44 вишами дрогобичани підтримують партнерські зв’язки), почула уривок розмови літнього віку пань. Колишній бі­бліотекар інституту Уляна Сотни­кова, викладачі, які пропрацюва­ли тут по 35-40 років, Тетяна Дру­жиніна, Алла Городиська спини­лися біля афіш. Виявляється, чека­ють свою подругу й колегу, ко­лишнього викладача і голову про­фкому факультету іноземних мов Марію Кравець.

У святковому випуску універси­тетської тиражки «Франківець» читаю матеріал нинішньої голови профспілки викладачів вишу Оле­ни Куцик (до речі, нагородженої за свою працю подякою Львівської обласної ради з нагоди ювілею) – «Профспілка консолідує працівни­ків». Вочевидь, це вже традиція. Як і непроста у нинішній час тра­диційна позиція студентського профкому, висловлена в газеті Іго­рем Гівчаком «Профком студентів – для студентів». Профлідер на­віть у свято більше говорить про проблеми, ніж про здобутки, і не­малі – працевлаштування, посе­лення в гуртожиток, робота їда­лень, дозвілля і контроль за усу­ненням можливої несправедли­вості в оцінюванні студента.

Після вітального слова ректора Надії Скотної, яка розставила ак­центи на пріоритетах вищого на­вчального закладу, виокремивши «дружній колектив однодумців і високофаховий кадровий потенці­ал для підготовки вчителя народ­ної школи», слово про історію нада­ли ровеснику університету прорек­торові з навчальної роботи Юрію Кишакевичу. Йому з нагоди по­двійого ювілею була вручена ака­деміком Академії педагогічних наук Миколою Євтухом «справжня – із золота» золота медаль.

У 1940-му педінститут у Дрогоби­чі стартував з одного корпусу і трьох факультетів – педагогічного, математичного та філологічного. В 1957 році у виші, який пережив ві­йну та післявоєнну розруху, було лише 10 кандидатів наук із 65 ви­кладачів. Сьогодні – це 660 науко­вих працівників, із яких 402 – з уче­ними ступенями і науковими зван­нями, 11 наукових шкіл, всеукраїн­ські і міжнародні фестивалі «Краї­на Франкіана», Бруно Шульца, 1900–2400 щорічних наукових пу­блікацій, 10 корпусів, 3 гуртожит­ки, декілька самодіяльних народ­них колективів, спортивно-оздо­ровчий табір «Смерічка», філії в За­карпатті та в регіоні. Бібліотека, як і профспілка, – ровесниця педаго­гічного вишу. Сьогодні книгозбір­ня включена в єдину комп’ютерну та Інтернет-мережу із 30 робочими місцями, налічує 170 тисяч бібліо­графічних записів 1400 електро­нних копій праць викладачів.

Кількість тих, хто прийшов із вітальним словом до колективу Дрогобицького педуніверситету, свідчить про його динамічні тру­дові будні. Крім колег і закордон­них дипломатів, були представни­ки місцевої та обласної влади, вій­ськової частини і управління над­звичайних ситуацій – вищий на­вчальний заклад взявся за пере­підготовку та адаптацію до мирно­го життя учасників АТО.

Директор музею Алла Гладун похвалилася тим, що діє їх спіль­ний з вишом проект – квиток по­стійного відвідувача історико-кра­єзнавчого музею «Дрогобиччина», студенти та викладачі працюють у музейних архівах і на виставках.

Квінтесенцією всіх виступів і по­бажань ювілярам стали слова представника делегації Наглядо­вої ради університету, який скорис­тався думкою філософа Канта: «Людина витесана з такого кривого поліна, що неможливо його справи­ти». Та викладачі педагогічного вузу роблять з Івана – Івана Васи­льовича...». Це справді відпові­дальна праця і внесок в інтелекту­альний рівень держави та нації.

Ольга ЛОБАРЧУК,

Львівська обл.

• ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ

Марія ЯЦЕЙКО, голова Львівської обласної організації профспілки освіти і науки України:

«Дрогобицький педа­гогічний завжди очо­лювали знані в місті особистості. Ректор 60-х минулого століття Ана­толій Черненко відзначився турбо­тою та успіхами в зростанні викла­дацьких кадрів, Василь Надім’янов – здобуттям перших позицій серед пе­дагогічних вищих навчальних закла­дів країни і комплексними тісними зв’язками зі школою, Валерій Скот­ний разом із профлідером Валенти­ною Отрощенко – зміцненням мате­ріальної бази, сміливими організацій­но-навчальними експериментами, як-от прийом студентів без вступних іспитів на зразок сьогоднішнього ЗНО. Три роки управління Надії Скотної – розширенням зв’язків зі сві­товою науковою спільнотою, досяг­ненням відповідних наукових стан­дартів викладачів і випускників, які практикують у багатьох країнах.

Відповідно й обиралися голови професійної громадської організа­ції, які ввійшли в історію обласної галузевої профспілки».

ВЕЛИКОМУ КОРАБЛЮ – ВЕЛИКЕ ПЛАВАННЯ

САНАТОРІЙ «НОВОМОСКОВСЬКИЙ»: НАЗУСТРІЧ 17-РІЧЧЮ!

На початку жовтня санаторій «Новомос­ковський» відзначив свою 16-ту річницю. Можливо, це і неве­ликий проміжок часу, та оздоровлен­ня є надзвичайно важливою справою, адже у санаторії лі­куються і відпочива­ють жителі всієї України. Щороку за­клад невпинно роз­вивається та модер­нізується. За 16 ро­ків пройдено непро­стий шлях форму­вання і становлення.

Медична діяль­ність санаторію акредитована на вищу катего­рію, ліцензована з 35 ви­дів медичної практики. До лікувальної бази за­кладу входить курортна поліклініка з ванним відділенням, кабінетом апаратної фізіотерапії, лазеротерапії, аромоте­рапії, лікувальної фіз­культури та тренажер­ним залом. Тут працю­ють висококваліфіковані лікарі та середній мед­персонал із великим ста­жем роботи та досвідом. Саме тому щороку в сана­торії «Новомосковський» ефективно оздоровлю­ються та відпочивають тисячі гостей.

Оздоровниця має гарну славу осередку культури – гості, крім оздоровлення, мають можливість озна­йомитися з пам’ятними історичними місцями Новомосковщини.

Перебування в оздоров­ниці – це ефективне ліку­вання, яке призначають індивідуально для кож­ного пацієнта, це персо­ніфікований сервіс, ро­динний комфорт і гос­тинність. Заклад працює стабільно, впевнено утримуючи лідерські по­зиції в курортній галузі держави.

Санаторій «Новомос­ковський» показує при­клад системної та пер­спективної роботи з про­моції санаторно-курорт­ного оздоровлення на всеукраїнському рівні та на міжнародній арені для збільшення кількос­ті гостей і наповнюванос­ті закладу.

Левова частка здобут­ків санаторію по праву належить керівнику за­кладу Олександру Андрієнку. Завдяки його високопрофесійності, принциповості, почуттю нового, наполегливості в досягненні поставленої мети, оптимізму, сміли­вості санаторій успішно розвивається, стабіль­ним залишається його високий рейтинг серед оздоровниць України.

Колектив працівників санаторію «Новомосковський»

31.10.2015

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини